1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки, що додається.

Визначити МОЗ державним замовником Програми.

2. МОЗ разом з Мінекономіки, Мінфіном, Мін'юстом та Академією медичних наук розробити і подати до 1 жовтня 2006 р. Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки.

Інфекційні хвороби залишаються однією з основних причин інвалідності та смертності населення в усьому світі. За даними ВООЗ, 24,7 відсотка летальних випадків у дорослих зумовлені інфекційними хворобами та їх наслідками, а у дітей - 63 відсотки. Підвищення рівня інфекційної захворюваності, на думку експертів ВООЗ, пов'язане з демографічним вибухом - збільшенням кількості населення Землі майже до 7 млрд. чоловік, а також з негативними соціально-економічними змінами у ряді країн, військовими конфліктами, внутрішньою та зовнішньою міграцією, екологічними катаклізмами, появою нових нозологічних форм хвороб, таких як пташиний грип, гострий респіраторний синдром тощо.

Не обминають ці процеси і Україну, хоча за останні роки мають місце певні досягнення у застосуванні засобів імунопрофілактики.

Імунопрофілактика на сьогодні залишається одним з важливих компонентів епідеміологічного нагляду, зниження рівня захворюваності та смертності населення. Ефективність імунопрофілактики великою мірою залежить від ступеня охоплення населення щепленням та якості імунобіологічних препаратів. Важливим аспектом є також пропаганда заходів специфічної імунопрофілактики як у середовищі лікарів, так і серед населення.

Істотну роль у зниженні рівня інфекційної захворюваності відіграла Програма імунопрофілактики населення на 2002-2006 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 р. N 1566. Виконання Програми дало змогу знизити показники розповсюдженості пріоритетних інфекцій, що визначені такими Європейським регіональним бюро ВООЗ у програмному документі "Здоров'я-XXI: основи політики досягнення здоров'я для всіх у Європейському регіоні ВООЗ": дифтерії - з 0,58 у 2001 році до 0,21 у 2005 році на 100 тис. населення, кору - з 15,5 до 0,31, краснухи - з 332,26 до 41,8, епідемічного паротиту - з 53,6 до 7,9. Протягом 2001-2002 років було завершено роботу із сертифікації України у складі європейського регіону як території, вільної від поліомієліту.

Державна підтримка та допомога міжнародних організацій сприяли охопленню населення України щепленням проти окремих інфекцій: кору - на 98,8 відсотка, дифтерії - 98,7, кашлюку, поліомієліту, туберкульозу (серед новонароджених) - на 97,8 відсотка, що вище від показників, рекомендованих ВООЗ.

Незважаючи на деяке зниження рівня інфекційної захворюваності, епідемічна ситуація з найпоширеніших інфекцій (дифтерія, вірусний гепатит, кір, краснуха, епідемічний паротит, кашлюк, гемофільна інфекція) залишається напруженою. На зазначені інфекційні хвороби припадає близько 90 відсотків усіх зареєстрованих випадків. Окремі з них (краснуха, вірусний гепатит B) є причиною більшості уроджених аномалій та вад розвитку, що вкрай негативно позначається на здоров'ї населення та генофонді його популяції, лягає важким тягарем на державний бюджет.

Таким чином, подальший прогрес у захисті населення від інфекційних хвороб неможливий без розроблення і затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки (далі - Програма).

Проблему здійснення імунопрофілактики доцільно розглядати в кількох аспектах. До першого з них належать питання оптимального використання наявних на даний час у світі імунобіологічних препаратів, адекватного бюджетного фінансування витрат на їх придбання і зберігання, формування Національного календаря щеплень на підставі оптимальних схем використання вакцин.

Друга група питань стосується функціонування мережі проведення і контролю вакцинації, оцінки її імунологічної та епідеміологічної ефективності, побічного ефекту від здійснення профілактичних заходів.

Третя група питань пов'язана з інформаційно-правовим забезпеченням формування відповідального ставлення до цієї справи медичних працівників і населення та підтримкою заходів з виконання Програми. Потребують подальшої інтенсифікації теоретичні і практичні розробки, спрямовані на створення нових препаратів для щеплення, покращення їх якості, оптимізацію використання і контроль ефективності.

Епідемічні ускладнення, зумовлені поширенням збудників інфекційних хвороб з групи імунокерованих захворювань, свідчать про наявність об'єктивних і суб'єктивних причин, які призводять до ослаблення потенційної ефективності імунопрофілактики. Особливо це стосується пріоритетних інфекцій, зокрема вірусних гепатитів, епідемічного паротиту, кору, кашлюку, вродженої краснухи, правця у новонароджених, поліомієліту, дифтерії, інфекцій, що викликаються гемофільною паличкою типу B, а також вітряної віспи, ротавірусних, пневмококових та менінгококових інфекцій.