Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, що додається.

Установити, що Типове положення застосовується починаючи з 1 січня 1996 р. для обліку собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств і рибних господарств незалежно від форм власності та господарювання і риболовецьких колгоспів, включаючи їх допоміжні і підсобні промислові підрозділи, а також підрозділів несільськогосподарських підприємств, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.

Міністерствам і відомствам у разі потреби розробити і довести до зазначених підприємств галузеві інструкції щодо специфіки планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) відповідних виробництв.

2. Доручити Міністерству сільського господарства і продовольства давати роз'яснення щодо застосування Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.

3. Міністерствам і відомствам привести у двомісячний термін відомчі нормативні акти у відповідність з цією постановою.

1. Це Положення розроблене відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою забезпечення єдності в складі і класифікації витрат, застосування методики їх планування та обліку і визначення собівартості продукції (робіт, послуг) в колективних, акціонерних і орендних сільськогосподарських підприємствах, радгоспах, селянських спілках, агропромислових комбінатах, агрофірмах, селянських (фермерських) господарствах, сільськогосподарських кооперативах, в рибних господарствах та риболовецьких колгоспах*, включаючи їх допоміжні і підсобні промислові підрозділи.

Дія Положення поширюється на структурні підрозділи несільськогосподарських підприємств, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.

2. Собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

3. Планування собівартості продукції (робіт, послуг) передбачає найбільш ефективне і раціональне використання наявних сільськогосподарських угідь, основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів відповідно до вимог системи землеробства і тваринництва та охорони навколишнього природного середовища.

4. Метою обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат в грошовому виразі на виробництво продукції, а також контроль за раціональним і економним витрачанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

5. Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для обгрунтування цін і розрахунку суми податків, що підлягають сплаті до бюджету.

6. Витрати, проведені в іноземній валюті, перераховуються у валюту України за курсом Національного банку на момент здійснення операцій.

7. Витрати виробництва, що включаються до собівартості сільськогосподарської продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами: матеріальні витрати (без вартості зворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, інші витрати.

8. Матеріальні витрати становлять вартість цінностей (матеріалів), використаних на:

1) підготовку та освоєння випуску продукції (суми цих витрат відносяться на собівартість продукції з початку її виробництва):

освоєння нових виробництв, цехів та агрегатів (пускові витрати); перевірка готовності нового виробництва, цехів та агрегатів для введення їх в експлуатацію шляхом комплексного випробування (під навантаженням) усіх машин та механізмів (експлуатаційна перевірка) з пробним випуском продукції, передбаченої проектом, та налагодженням устаткування;

обладнання тимчасових під'їзних доріг для вивезення виробленої продукції;

підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, а також витрати на підготовку та освоєння випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва;

2) винахідництво і раціоналізацію, включаючи витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт, виготовлення та випробування моделей і зразків за винахідницькими і раціоналізаторськими пропозиціями, пов'язані з основною діяльністю підприємства, виплати авторських винагород, якщо вони не є роялті;

3) заходи некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продукції та інших експлуатаційних властивостей, що провадяться в ході виробничого процесу;

4) обслуговування виробничого процесу шляхом забезпечення сировиною, насінням, паливом, енергією, добривами, засобами захисту рослин, ліками, кормами, інструментом, пристроями та іншими засобами і предметами праці, а також матеріалами, використаними на:

контроль виробничих процесів і якості продукції (робіт, послуг);

забезпечення виконання правил техніки безпеки праці, пожежної і сторожової охорони, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю підприємства у встановленому законодавством порядку;

проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічного обслуговування основних виробничих фондів, у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами оперативної і фінансової оренди (лізингу), за винятком їх реконструкції і модернізації;

забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, форменим одягом, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством;

5) матеріально-технічне забезпечення діяльності апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування.

9. Крім витрат, передбачених пунктом 8, до складу матеріальних витрат включають поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо), витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів, оплата послуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод, інші види поточних витрат на збереження природи, а також концесійні платежі за використання природних копалин; витрати, пов'язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологічну розвідку та пошуки корисних копалин, на рекультивацію земель; плата за деревину, продану на пні, та за воду, що забирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів, за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів.

10. Вартість матеріальних ресурсів та послуг, що входять до елементу "Матеріальні витрати", включає ціну їх придбання без урахування податку на добавлену вартість (за винятком випадків, коли це передбачено законодавчими актами), вартість послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги, мито та митні збори, витрати на транспортування, зберігання та доставку, які здійснюються сторонніми організаціями.

11. До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємств на придбання тари, крім дерев'яної та картонної, одержаної від постачальників матеріальних ресурсів, без вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціна на них встановлена окремо понад ціну на ці ресурси.

У разі включення до ціни матеріальних ресурсів вартості тари із загальної суми витрат на їх придбання вираховується можлива вартість використання або реалізації тари без витрат на придбання матеріалів для її ремонту.

12. Вартість матеріальних ресурсів, які відносяться до собівартості продукції, зменшується на вартість зворотних відходів. Зворотні відходи - це залишки сировини та інших матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів і підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (виконання робіт, надання послуг).

13. Зворотні відходи оцінюються за зниженою ціною вихідних матеріалів (напівфабрикатів), якщо відходи можуть бути використані в основному (промисловому) виробництві, але з підвищенням витрат (зниженням виходу готової продукції), для потреб допоміжного виробництва, виготовлення предметів широкого вжитку (товарів культурно-побутового і господарського призначення) чи реалізовані стороннім підприємствам і організаціям.

14. Ціни на зворотні відходи встановлюються підприємством централізовано:

на рівні договірної ціни того матеріалу, на заміну якого вони використовуються (за вирахуванням додаткових витрат, пов'язаних з підготовкою їх до використання), чи в залежності від коефіцієнта використання матеріалу;

за договірними цінами* на відходи, за вирахуванням витрат на їх збирання та обробку, якщо вони призначені для переробки всередині підприємства чи передані стороннім організаціям;

за повною ціною вихідної сировини чи матеріалу, якщо відходи реалізуються на сторону для використання як повноцінний (повномірний) матеріал.

15. Витрати на основну і додаткову заробітну плату обчислюються згідно з прийнятою підприємством системою оплати праці, включаючи всі види грошових і матеріальних доплат. Вартість продукції, що видається в порядку натуральної оплати, оцінюється протягом року за плановою собівартістю, а в кінці року - за очікуваною. Перелік витрат на виплату основної та додаткової заробітної плати, які відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), наведено в додатку N 1.

16. До складу витрат на оплату праці відносяться також суми на оплату відпусток перед початком роботи випускників середніх професійно-технічних училищ і молодих спеціалістів, які закінчили вищі навчальні заклади.

17. До відрахувань на соціальні заходи належать відрахування:

на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;

на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

до Фонду сприяння зайнятості населення.

18. До витрат, пов'язаних з амортизаційними відрахуваннями на основні фонди, належать:

витрати на повне відтворення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів, на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.

Рішення про прискорену амортизацію активної частини (машин, обладнання, транспортних засобів і виноградників) основних виробничих фондів (але не більше ніж у 2 рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення рівня цін і тарифів на продукцію (роботи, послуги). Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фондів без згоди орендодавця.

19. Амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним лише на повне відновлення орендованої частки основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря (елемент "Інші витрати") відноситься сума винагороди за користування орендованими основними фондами.

20. Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) у розмірі, визначеному угодами сторін, а за приміщення комунальної власності - не вище за ставки орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади.

21. Знос нематеріальних активів визначається щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з їх первинної вартості та терміну корисного використання, але не більше як за 10 років безперервної експлуатації або терміну діяльності підприємства.

Нематеріальні активи - це вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, що належать конкретному підприємству, зокрема вартість винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, торгових марок, об'єктів авторських прав, програмного забезпечення обчислювальної техніки, гудвіл, "ноу-хау" тощо.

22. До елементу "Інші витрати" відносяться:

1) витрати, пов'язані з набором робочої сили, що передбачені законодавством, з урахуванням витрат на оплату вартості проїзду до місця роботи випускникам середніх професійно-технічних училищ і молодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад;

2) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства); витрати на перевезення працівників-інвалідів 1 і 2 групи до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування, а також витрати, передбачені законодавством на оплату проїзду працівникам підприємства, які успішно навчаються в заочних вищих навчальних закладах, заочній аспірантурі, в вечірніх загальноосвітніх школах;

3) додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт на віддалених (гірських) територіях в частині транспортних витрат на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання об'єктів на віддалених (гірських) територіях, що не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами;

4) платежі з обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (виконанні робіт, наданні послуг), безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством;

5) витрати на сплату відсотків за фінансові кредити, одержані для поповнення власних обігових коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування. Витрати на сплату відсотків за фінансові кредити, що одержані та використані на інші цілі, а також на сплату відсотків за прострочені кредити, не відносяться до складу собівартості продукції (робіт, послуг).

Відсотки за кредити, плата за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг), нараховуються щомісяця в розмірі, передбаченому договором, і відображуються в складі собівартості продукції (робіт, послуг) у тому періоді, за який вони нараховані;

6) витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, одержання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, обліку боргових вимог і зобов'язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов'язаних з грошовим обігом;

7) витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов'язані з емісією цінних паперів;

8) витрати на утримання приміщень, зокрема на освітлення, опалення, водопостачання, електропостачання, що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах, крім витрат, які включаються до складу елементу "Матеріальні витрати", наприклад на придбання палива тощо.

Витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) нежитлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) щомісяця рівними частками протягом терміну дії договору оренди;

9) податки (крім податку на майно підприємств, податку на землю, що використовується у сільськогосподарському та виробничому обороті, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які сплачуються за рахунок прибутку), відрахування на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Державного інноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт і заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, а також збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України та декретами Кабінету Міністрів України;

10) втрати внаслідок неминучого технічного браку, витрати на операції із скляною тарою, нестача матеріальних цінностей на виробництві та на складах у межах норм природного убутку, виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

11) рентні платежі за використання земельних ресурсів;

12) витрати некапітального характеру на проведення агрозоотехнічних та інженерних заходів (крім заходів, що здійснюються за рахунок цільових асигнувань з бюджету), що спрямовані на підвищення продуктивності землеробства і тваринництва, поліпшення якості продукції і зростання продуктивності праці;

13) витрати на оприлюднення (офіційне подання та публікацію) річного звіту у випадках, передбачених законодавством;

14) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом:

оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також проведення передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок;

службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством;

оплата робіт із сертифікації продукції (робіт, послуг);

оплата послуг інших підприємств, пов'язаних з управлінням виробництвом, зберіганням і реалізацією продукції (робіт, послуг), якщо штатним розписом підприємства не передбачено відповідні функціональні служби;

оплата послуг за використання та з обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації;

сплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства;

сплата збору за реєстрацію підприємства в органах державного управління, передбаченого законодавством;

оплата послуг сторонніх підприємств за пожежну і сторожову охорону;

15) витрати на реалізацію продукції (крім тих випадків, коли за умовами поставки ці суми відшкодовуються покупцями вище ціни на продукцію):

відшкодування складських, навантажувально-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальних витрат постачальника, що включаються до ціни продукції згідно з умовами поставки, передбаченими угодою сторін;

оплата послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких входить до ціни продукції згідно з умовами поставки, передбаченими угодою сторін;

сплата експортного (вивізного) мита та митних зборів;

реклама та передпродажна підготовка продукції.

До витрат на рекламу відносяться витрати підприємства, пов'язані з процесом поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретної продукції (робіт, послуг), сповіщення споживачів, створення популярності та попиту на продукцію (роботи, послуги) для більш оперативного її просування на ринках збуту, а саме витрати на:

розроблення і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);

розроблення і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів та упаковки;

рекламні заходи через засоби масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-,відео- і діафільмів;

виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації чи зносу зазначеного інвентаря);

зберігання та експедирування рекламних матеріалів;

оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів, включаючи витрати на відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість її зразків, які передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню;

уцінку продукції, що повністю або частково втратила первинну якість під час експонування у вітринах;

проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємства.

Не відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) витрати підприємства на рекламу в разі визнання її недобросовісною відповідно до законодавства;

відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартість безоплатно переданих зразків і моделей, на представницькі витрати (організацію прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) у розмірі до 2 відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік.

23. Витрати, не перелічені в пунктах 8-22 цього Положення, відносяться на збитки (додаток N 2) або на зменшення прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні.

24. Витрати на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) формуються за центрами відповідальності та об'єктами обліку, планування та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Центрами відповідальності виступають внутрігосподарські підрозділи, що функціонують на засадах госпрозрахунку. Їх склад визначається з урахуванням виробничої та організаційної побудови підприємства, порядку закріплення техніки тощо.

25. Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці, визначення та розподілу госпрозрахункового доходу підприємства можуть вести облік витрат в цілому по конкретних виробничих кооперативах, орендних формуваннях та інших господарських підрозділах без деталізації за окремими сільськогосподарськими культурами, видами і групами худоби та птиці, видами виробництв. Аналогічно складається кошторис витрат та визначається обсяг виходу продукції в розрізі сільськогосподарських культур, видів і груп худоби та птиці. Фактичні витрати підрозділу розподіляють між окремими культурами, видами і групами худоби та птиці пропорційно до кошторисних витрат, а за їх відсутності - пропорційно до нормативних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами, суми яких повинні бути скориговані на індекс інфляції.

Собівартість одержаної продукції (робіт, послуг) визначається у загальноприйнятому порядку.

26. Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються на основні та витрати по управлінню і обслуговуванню виробництвом.

Основні витрати пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій по виробництву продукції (робіт, послуг), а витрати на управління та обслуговування виробництва - з діяльністю підрозділу (бригади, цеху, ферми, орендного колективу, внутрігосподарського кооперативу тощо), галузі чи підприємства в цілому.

27. Витрати на виробництво чи реалізацію продукції (робіт, послуг) включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) того звітного періоду, якого вони стосуються незалежно від часу їх здійснення; втрати і непродуктивні витрати обліковуються тоді, коли вони виявлені.

28. Витрати на заходи з підвищення родючості земель (наприклад, на гіпсування та вапнування грунтів), що здійснюються за рахунок власних обігових коштів, плануються і обліковуються як витрати незавершеного виробництва і відносяться на собівартість сільськогосподарської продукції рівними частками протягом сівозміни (5-7 років).

29. Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) в плануванні та обліку групуються за статтями, наведеними в таблиці:

30. До статті "Витрати на оплату праці" включається основна і додаткова оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі виробництва (в тому числі трактористів-машиністів).

Зазначена оплата праці прямо включається до витрат, пов'язаних із вирощуванням відповідних культур (груп культур), утриманням худоби та птиці (за видами і групами), на промислові і допоміжні виробництва.

31. До статті "Відрахування на соціальні заходи" включаються обов'язкові відрахування на державне соціальне страхування, до Пенсійного фонду, до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Фонду сприяння зайнятості населення.

32. До статті "Насіння та садивний матеріал" включається вартість насіння та садивного матеріалу власного виробництва і придбаного, що використані для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур та насаджень, крім молодих багаторічних насаджень, закладання яких здійснюється за рахунок капітальних вкладень. Витрати на підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування тощо), навантаження та транспортування його до місця посіву не включаються у вартість насіння, а відносяться на виробництво певної сільськогосподарської культури (групи культур) за відповідними статтями витрат.

33. До статті "Добрива" включаються витрати на внесені в грунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф, компост, сидеральні добрива тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива.

Витрати на підготовку добрив, навантаження їх в транспортні засоби і розкидачі, вивезення в поле та внесення в грунт списуються на конкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями витрат і в дану статтю не включаються.

34. До статті "Засоби захисту рослин та тварин" включаються вартість придбаних за рахунок коштів підприємства пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, які використані для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, а також біопрепаратів та дезінфікуючих засобів тощо, застосованих у тваринництві.

Витрати, пов'язані з виконанням силами підприємства обробітку посівів сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень зазначеними засобами (крім вартості використаних матеріалів), відносяться на відповідні культури (групи культур) або на багаторічні насадження за певними статтями витрат (пальне, оплата праці тощо).

Вартість біопрепаратів, ліків, дезінфікуючих засобів, придбаних за рахунок асигнувань з бюджету, списують на зменшення сум цільового фінансування.

35. У статті "Корми" відображаються вартість кормів власного виробництва та придбаних, витрати на їх внутрішньогосподарське переміщення з поля на постійне місце зберігання, на кормовий склад чи в інший підрозділ. Сюди відносяться також витрати на приготування кормів в кормоцехах і кормокухнях. Ці суми списуються безпосередньо на відповідні види і групи тварин прямо або розподіляються між ними пропорційно масі згодованих кормів. Певна частина витрат на утримання кормоцехів відноситься на вартість кормів, які передані на склад для зберігання.

Витрати з транспортування кормів з місць постійного зберігання до кормоцехів (кормокухонь), а також безпосередньо на ферму з місця їх зберігання не включаються у вартість кормів, а включаються до інших відповідних статей витрат (пальне і мастильні матеріали, оплата праці тощо).

У допоміжних виробництвах на цю статтю списуються корми, використані на годівлю живої тяглової сили.

36. До статті "Сировина та матеріали" включається вартість сировини та матеріалів, які є необхідними компонентами або утворюють основу виготовленої продукції:

у цехах по виробництву комбікормів - вартість зерна, зерносумішей, трав'яного борошна, жому, кормових дріжджів, сухого перегону, м'ясокісткового та рибного борошна, мінеральної сировини, мікродобавок та інших компонентів;

на млині, крупорушці - вартість зерна;

у разі первинної обробки льону та продукції інших луб'яних культур - вартість соломки, трести;

у цехах по переробці овочів, фруктів та картоплі - вартість овочів, фруктів і картоплі, бобових, спецій, консервантів та інших продуктів;

у виноробних цехах - вартість винограду, плодів та ягід, виноматеріалів, сокоматеріалів, спирту-ректифікату, цукру, вакуум-сусла, коньячного спирту, лимонної кислоти тощо;

у цехах забою худоби - вартість худоби, птиці, звірів, кролів, каракульських ягнят;

у підрозділах по переробці молока - вартість молока, молочних продуктів, цукру, ваніліну та інших продуктів.

Сільськогосподарська продукція власного виробництва, яка використовується як сировина в підсобних промислових виробництвах, якщо вони не виділені на самостійний баланс, включається до витрат за договірними цінами на продукцію, продану державі.

У допоміжних виробництвах до цієї статті включаються вартість матеріалів, палива, запасних частин, використаних для виробничих потреб.

37. Вартість використаних сировини і матеріалів зменшується на вартість зворотних відходів, що виникли в процесі виготовлення готової продукції, якщо вихідні матеріали повністю чи частково втратили початкові споживчі якості (хімічні чи фізичні властивості, в тому числі повномірність, конфігурацію тощо) і внаслідок цього не можуть бути використані за прямим призначенням.

Відходи, які не використовуються, не оцінюються.

38. У статті "Роботи та послуги" відображаються витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги, надані водогосподарськими організаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включаються до інших статей).

До складу цієї статті включають вартість послуг власного транспорту (автомобільного, тракторного та живої тяглової сили) на переміщення насіння, кормів, добрив, нафтопродуктів тощо з центральних складів, складів виробничих підрозділів підприємства та інших місць постійного зберігання на поля, ферми, польові стани, місця заправлення тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин під час їх роботи в полі, вивезення сільськогосподарської продукції з поля в місця зберігання та використання. Витрати відносяться на окремі об'єкти планування та обліку виходячи з обсягів робіт, пов'язаних з перевезенням вантажів (в тонно-кілометрах, умовних еталонних гектарах тощо).

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання як допоміжних виробництв визначається з включенням вартості відповідно електричної, теплової енергії, води, газу, одержаних із сторони та вироблених у власному підприємстві.

Сума плати за воду для зрошення визначається виходячи з тарифів, затверджених у встановленому порядку, та обсягів водопостачання для поливу певних сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб.

У витрати на надані сторонніми підприємствами і організаціями послуги з агрохімічного обслуговування та внесення добрив не включається вартість отрутохімікатів та добрив.

На цю статтю списують також витрати на оплату послуг станцій штучного осіменіння сільськогосподарських тварин і робіт з транспортного і технічного обслуговування, виконаних сторонніми підприємствами.

До цієї статті в підсобних промислових виробництвах з переробки сільськогосподарської продукції включається вартість палива та пару для варіння, обсмаження, нагрівання, сушіння тощо, води на технологічні (миття та замочування сировини, виготовлення сиропів та розсолів) та інші потреби (замочування і миття діжок тощо). До цієї статті включаються також витрати холодильних установок і камер на замороження, охолодження та зберігання продукції. Витрати, пов'язані із зберіганням в них м'яса, овочів, плодів та інших продуктів, призначених для переробки, відносяться на вартість відповідних видів сировини, використаних у виробництві.

39. До статті "Витрати на утримання основних засобів" включаються суми, використані на утримання основних засобів безпосередньо в конкретному виробництві.

У складі витрат на утримання основних засобів плануються та обліковуються:

витрати на оплату праці, включаючи відрахування на соціальні заходи, персоналу, що обслуговує основні засоби (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих в технологічному процесі виробництва сільськогосподарської продукції тощо);

вартість пального та мастильних матеріалів, у тому числі витрачених на виконання сільськогосподарських та інших робіт, включаючи переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ділянки на іншу;

амортизаційні відрахування на повне відновлення і капітальний ремонт основних виробничих фондів, які прямо не відносяться на певні об'єкти обліку витрат (культури або види тварин).

Витрати на поточний ремонт основних засобів включають:

суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, відрахування на соціальні заходи, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість пального та мастильних матеріалів, використаних на ремонт та обкатку машин після ремонту;

вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів, сільськогосподарських машин та обладнання, що належать підприємству;

витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також витрати на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і сільськогосподарських машин (вартість плівки, яка використовується для ремонту теплиць і парників, а також гуми включається у витрати на поточний ремонт без вартості зношеної плівки чи гуми за цінами їх можливої реалізації (використання)).

Витрати на утримання основних засобів, включаючи орендну плату, групуються окремо (в обліку для цього використовується рахунок 24 "Витрати на утримання основних засобів") і відносяться на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного виробництва таким чином:

тракторів - пропорційно обсягу виконаних ними для окремих культур (груп культур) чи інших об'єктів механізованих робіт (в умовних еталонних гектарах);

основних засобів спеціального призначення (картопле-, бурякозбиральні комбайни та ін.) - безпосередньо на собівартість продукції відповідних культур;

грунтообробних машин - пропорційно обробленим площам, зайнятим певними культурами;

сівалок - пропорційно площі посіву культур;

технічних засобів для збирання врожаю - пропорційно зібраній площі певних культур;

машин для внесення в грунт добрив - пропорційно фізичній масі внесених добрив;

меліоративних споруд - пропорційно меліорованим площам;

приміщень для зберігання продукції - пропорційно кількості та тривалості зберігання продукції відповідних культур протягом звітного періоду.

Витрати на утримання меліоративних споруд підприємства, що плануються та обліковуються за статтею "Витрати на утримання основних засобів", відносяться тільки на сільськогосподарські культури, які вирощуються на зрошуваних та окремо осушених землях. Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури, розподіляються між ними, а також пасовищами та сіножатями пропорційно зайнятих ними площах поливних земель.

Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами включаються до статті "Витрати на утримання основних засобів" без вартості одержаних з цих смуг дров, хмизу, плодів (за цінами їх можливої реалізації чи використання). Ці витрати відносяться на багаторічні насадження та посіяні культури пропорційно площам, до яких лісові смуги прилягають.

Витрати на утримання тваринницького приміщення у разі розміщення в ньому кількох видів худоби розподіляються між ними пропорційно зайнятій площі.

Витрати на утримання основних засобів допоміжних та підсобних (промислових) виробництв відносяться на кожне з них безпосередньо або розподіляються між окремими видами продукції, робіт чи послуг пропорційно зайнятій площі, обсягу виконаних робіт чи сумі витрат на оплату праці робітників, зайнятих виконанням виробничих операцій.

40. Витрати на підготовку і освоєння виробництва включають суми, пов'язані з підготовкою до випуску нових видів продукції (вартість наукових розробок, ліцензій, "ноу-хау", витрати на переоснащення виробництва (крім основних засобів) та вартість використаних при цьому матеріалів тощо). Ці суми у ході здійснення заходів розглядаються як витрати майбутніх періодів і списуються на нову продукцію з моменту початку її випуску протягом 2 років.

41. У підсобних промислових виробництвах дозволяється виділяти окремо витрати на утримання та експлуатацію обладнання (витрати на утримання, експлуатацію та поточний ремонт виробничого устаткування, цехового транспорту та робочих місць, амортизацію і відшкодування зносу малоцінних інструментів та пристосувань загального призначення тощо). Ці витрати в кінці звітного періоду розподіляються між окремими об'єктами обліку витрат пропорційно кількості (вартості) переробленої сировини, а якщо це зробити неможливо, зазначені витрати включаються до складу загальновиробничих витрат певного виробництва і розподіляються у встановленому порядку.

42. У статті "Інші витрати" відображаються витрати, що безпосередьо пов'язані з виробництвом певної продукції і не включені ні до однієї з вищенаведених статей, а саме:

знос спецодягу та спецвзуття (курток, халатів, штанів, фартухів, чобіт, брезентів тощо), що видаються працівникам, зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо за винятком вартості спецодягу, який видається ветпрацівникам і сторожам, та інших малоцінних і швидкозношуваних предметів;

вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);

витрати на штучне осіменіння тварин (утримання пункту, вартість сперми, витрати на оплату праці техніка штучного осіменіння, інші витрати);

витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин. Ці витрати обліковуються у складі витрат майбутніх періодів, а на собівартість відносяться рівними частками протягом терміну використання зазначених споруд, який встановлюється комісією з прийняття відповідного об'єкта в експлуатацію;

платежі за обов'язковим страхуванням майна, тварин, урожаю сільськогосподарських культур, а також страхуванням окремих категорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров'я у випадках, передбачених законодавством;

витрати, пов'язані з використанням природної сировини, зокрема плата за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, і за деревину, що продається на пні, та платежі за використання інших природних ресурсів, за розміщення відходів, викиди і скиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище та інші види шкідливого впливу в межах лімітів;

витрати на операції із скляною тарою;

інші витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг) і не віднесені до цієї та інших статей витрат. Ці витрати, як правило, безпосередньо відносяться на відповідні сільськогосподарські культури (групи культур), види тварин і продукцію підсобних промислових та інших виробництв.

43. До складу статті "Непродуктивні витрати" (в обліку) включають втрати від падежу молодняка та дорослої худоби на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолосімей, за винятком втрат, які сталися внаслідок стихійного лиха, сум, що підлягають відшкодуванню винними особами, та вартості одержаної сировини (шкур, технічного м'яса тощо) за цінами можливої реалізації. На цю статтю відноситься брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не можуть бути використаними за своїм прямим призначенням чи можуть бути використаними лише після виправлення.

Залежно від характеру дефектів, установлених у процесі прийняття продукції (робіт), брак поділяється на виправний та невиправний (остаточний). Виправним браком вважаються вироби, напівфабрикати (деталі та вузли), які після усунення дефектів можуть бути використані за прямим призначенням та виправлення яких технічно можливе й економічно доцільне. Остаточним браком вважаються вироби, напівфабрикати (деталі та вузли), які не можуть бути використаними за прямим призначенням та виправлення яких технічно неможливе й економічно недоцільне.

За місцем виявлення брак поділяється на внутрішній, виявлений на підприємстві до відправлення продукції споживачам та зовнішній, виявлений у споживачів в процесі збирання, монтажу чи експлуатації виробу.

У собівартість внутрішнього остаточного браку включаються фактичні витрати за всіма статтями витрат, крім статті "Загальногосподарські витрати".

До вартості остаточного браку додаються витрати на його виправлення, і з цієї суми вираховується (віднімається) вартість забракованої продукції за ціною можливого використання і суми відшкодування збитків, фактично утримані з осіб, з вини яких стався брак, та суми, які за рішенням арбітражного суду мають відшкодувати постачальники за поставку недоброякісних матеріалів, напівфабрикатів тощо.

Вартість браку відноситься на собівартість продукції, під час виробництва якої він допущений.

44. У статті "Витрати на управління та обслуговування виробництва" відображаються бригадні (фермські, цехові), загальновиробничі та загальногосподарські витрати.

45. До бригадних (фермських, цехових) витрат відносяться витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальне страхування працівників апарату управління та іншого адміністративно-управлінського персоналу підрозділу, орендна плата, амортизаційні відрахування і витрати на утримання та поточний ремонт основних засобів загального призначення, витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки, знос малоцінних і швидкозношуваних предметів, витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи, на утримання польових станів і літніх таборів, інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підрозділів.

Склад загальновиробничих витрат наведено в додатку N 3.

Планування та облік бригадних (фермських, цехових) і загальновиробничих витрат в рослинництві, тваринництві та промислових виробництвах здійснюється окремо. Ці витрати відносяться на собівартість тільки тієї продукції, яка виробляється в даній бригаді (на фермі, в цеху) чи у відповідній галузі. Зазначені витрати розподіляються між об'єктами планування і обліку пропорційно загальній сумі витрат, за винятком вартості насіння, кормів, сировини, матеріалів та напівфабрикатів.

46. До загальногосподарських витрат відносяться витрати, пов'язані з управлінням та організацією виробництва в цілому по підприємству (додаток N 4).

Загальногосподарські витрати включаються в собівартість продукції рослинництва, тваринництва, підсобних промислових виробництв, а також тієї продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, яка виконується на сторону або для потреб капітального будівництва.

Загальногосподарські витрати відносяться на капітальне будівництво, що виконується господарським способом, за умови, якщо:

а) на закладення та вирощування насаджень не затверджуються особливі кошториси накладних витрат;

б) управління будівництвом здійснює адміністративно-господарський персонал підприємства.

Загальногосподарські витрати не відносяться на зрошення і осушення земель, на утримання і використання тракторів та самохідних машин, на ремонт будівель, споруд та обладнання, що підлягають наступному розподілу, а також на утримання закладів громадського харчування, житлово-комунального господарства, дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших об'єктів культурно-побутового призначення.

Загальногосподарські витрати розподіляються між різними галузями виробництва та об'єктами обліку пропорційно загальній сумі витрат без вартості насіння - в рослинництві, кормів - в тваринництві, а також сировини, матеріалів та напівфабрикатів - в підсобних промислових виробництвах.

47. Планування собівартості продукції (робіт, послуг) є важливою складовою частиною розроблення економічно обгрунтованих планів розвитку сільськогосподарського виробництва. Основними критеріями планової собівартості продукції є її наукова обгрунтованість та максимально повне врахування умов планового періоду.

Показники планової собівартості використовуються для визначення економічної ефективності виробництва, обгрунтованості структури виробництва та в ціноутворенні.

48. Плануванню собівартості продукції передує аналіз витрат за елементами та статтями в попередньому періоді. Для аналізу беруться дані обліку і звітності, нормативні документи, матеріали спостережень, вивчення та узагальнення досвіду господарств. Одержані результати використовуються для розроблення заходів щодо економії витрат та підвищення ефективності виробництва в плановому періоді.

49. Основою для визначення планової собівартості продукції окремих культур і видів тварин є технологічні карти, де за статтями витрат на підставі переліку передбачених в технології робіт, грунтово-кліматичних умов, обгрунтованих норм виробітку, нормативів витрат праці, матеріальних та фінансових ресурсів і з урахуванням раціонального використання землі, основних фондів, застосування прогресивних агрозоотехнічних і організаційних заходів визначається загальна сума витрат виробництва (прямі витрати).

У собівартість продукції включаються також витрати на управління та обслуговування виробництва.

50. Планується собівартість всієї продукції та її одиниці і витрати на один карбованець валової (в порівняльних цінах) та товарної (в реалізаційних цінах) продукції.

51. В процесі планування собівартості продукції враховується вплив основних техніко-економічних факторів, таких як підвищення технічного рівня, комплексної механізації виробництва, впровадження прогресивних технологій, проведення заходів щодо покращання родючості грунтів, підвищення ефективності використання виробничих ресурсів (машин, обладнання, худоби та якості насіння, кормів, добрив тощо), впровадження високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин, раціональне використання матеріальних і фінансових ресурсів, застосування прогресивних форм організації та оплати праці.

52. Облік витрат у сільськогосподарському виробництві повинен забезпечувати оперативне, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних та грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції по підприємству в цілому та окремих його структурних підрозділах (бригадах, цехах, фермах, орендних колективах чи кооперативах).

Облік витрат та виходу продукції здійснюється за статтями витрат в розрізі окремих об'єктів (виробництв, видів або груп культур чи тварин).

53. Оплата праці нараховується виходячи з обсягів виконаних робіт чи виходу продукції або відпрацьованого часу на підставі відповідних первинних документів і включається до витрат виробництва по відповідних об'єктах.

54. Відрахування на соціальні заходи розраховуються виходячи з витрат на оплату праці і списуються на відповідні об'єкти обліку виробництва.

55. Основним завданням обліку використання матеріальних ресурсів (кормів, насіння, добрив, нафтопродуктів, запасних частин тощо) є забезпечення контролю за раціональним їх використанням, об'єктивне відображення витрат на виробництво продукції та виявлення резервів ресурсозбереження.

Товарно-матеріальні цінності, використані на виробництво продукції, списуються згідно із лімітно-забірними картками, чеками-накладними та іншими документами, які оформляються посадовими особами, відповідальними за правильне використання матеріалів у виробництві.

Товарно-матеріальні цінності покупні та власного виробництва минулих років відносяться на витрати за їх фактичною вартістю, а продукція власного основного виробництва поточного року - за плановою собівартістю з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.

56. Роботи та послуги допоміжних виробництв списуються на відповідні об'єкти обліку виходячи з виконаного обсягу робіт та фактичної собівартості, яку визначають щомісяця.

57. Прямі витрати на ремонт кожного складного об'єкта (трактора, машини та обладнання) групуються в журналі обліку витрат ремонтної майстерні на аналітичних рахунках, відкритих за видами ремонтів (робіт), де роблять записи на підставі відомостей дефектів машин, лімітно-забірних карток, накладних, нарядів та ін. Витрати на ремонт інших сільськогосподарських машин та роботи, пов'язані з виготовленням виробів та інвентаря, обліковують в цілому.

В журналі обліку витрат ремонтної майстерні можуть обліковуватися і витрати з ремонту та технічного обслуговування, проведених безпосередньо в бригадах.

На окремому аналітичному рахунку у розрізі статей обліковуються цехові витрати ремонтної майстерні.

Для визначення собівартості закінченого ремонту машин, виготовлення інвентаря тощо та віднесення вартості робіт та послуг на споживачів до обчислених прямих витрат на ремонт об'єкта щомісяця додається сума цехових витрат у плановому відсотку.

58. Витрати на експлуатацію вантажного автомобільного транспорту групуються в накопичувальній відомості, записи в якій здійснюються на підставі дорожніх листів, товарно-транспортних накладних тощо. Витрати щомісяця відносяться на споживачів послуг автотранспорту виходячи з обсягу робіт в тонно-кілометрах та їх фактичної собівартості. При цьому витрати на перевезення людей та на роботу спеціальних машин списуються на відповідні об'єкти на підставі даних про кількість машино-годин (днів).

У разі ведення роздільного обліку витрат на вантажні та пасажирські перевезення цехові витрати автотранспорту розподіляються пропорційно машино-дням роботи.

59. Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами, відноситься на відповідні об'єкти обліку виходячи з обсягу перевезень та планової собівартості одного еталонного гектара роботи з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.

60. Облік витрат на утримання техніки, яка використовується на сільськогосподарських (включаючи землерийні), навантажувально-розвантажувальних роботах протягом року здійснюється на рахунку "Витрати на утримання машин та обладнання".

61. Облік витрат на організацію виробництва та управління передбачає накопичення сум бригадних (фермських, цехових), загальновиробничих та загальногосподарських витрат. Бригадні (фермські, цехові) витрати обліковуються у разі потреби по кожному внутрігосподарському підрозділу окремо, а загальновиробничі та загальногосподарські - в цілому по підприємству наростаючим підсумком з початку року.

62. Точність та обгрунтованість калькуляційних розрахунків є важливою передумовою об'єктивності цілого ряду важливих економічних показників.

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції, одержаної від вирощування відповідних культур (груп культур) і видів (груп) тварин, визначається виходячи з витрат, віднесених на цю культуру (групу культур) чи вид (групу) тварин.

Фактична собівартість продукції (робіт та послуг) в сільськогосподарських формуваннях розраховується в цілому за рік, крім продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця.

Об'єктами визначення собівартості є конкретні види продукції, робіт та послуг (додаток N 5).

У рослинництві, крім продукції, одержаної від вирощування сільськогосподарських культур, об'єктами визначення собівартості можуть бути сільськогосподарські роботи, виконані в поточному році під урожай майбутнього року, та проведені за рахунок оборотних коштів підприємства роботи з поліпшення земель.

63. Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється в такій послідовності:

а) розподіляються між окремими об'єктами планування та об-

ліку витрати з утримання основних засобів;

б) визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;

в) розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування, списується на сільськогосподарські культури, що запилюються, частина витрат бджільництва;

г) розподіляються бригадні (фермські, цехові), загальновиробничі та загальногосподарські витрати;

д) підраховується загальна сума виробничих витрат на об'єктах планування та обліку;

е) визначається собівартість продукції рослинництва;

є) розподіляються витрати з утримання кормоцехів;

ж) визначається собівартість продукції тваринництва;

з) визначається собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки сільськогосподарської продукції;

и) визначається повна собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв додаванням до виробничої собівартості витрат, пов'язаних з реалізацією цієї продукції.

64. Собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв визначається діленням суми витрат на обсяг продукції (робіт та послуг).

65. Фактична собівартість продукції, робіт та послуг допоміжних виробництв визначається щомісяця і за цією оцінкою відноситься на споживачів. При цьому, враховуючи значний обсяг послуг, наданих одним допоміжним виробництвом іншому, пропонується калькуляційні розрахунки і відповідно закриття аналітичних рахунків виконувати з дотриманням такої черговості: газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила. Вартість цих послуг оцінюється за плановою собівартістю і не коригується.

66. Витрати на утримання газового господарства обліковуються на одному аналітичному рахунку в розрізі окремих статей, включаючи вартість одержаного газу. Обліковою і калькуляційною одиницею в газопостачанні є 1 куб.метр. У підприємствах, де використовується лише скраплений (балонний) газ, доцільно розраховувати собівартість 1 кілограма.

Для розрахунку фактичної собівартості 1 куб.метра газу необхідно облічені витрати на газопостачання, включаючи вартість придбаного газу, поділити на його кількість і за цією оцінкою надані послуги відносити на споживачів (з урахуванням кількості відпущеного кожному з них газу). Газ, відпущений іншим допоміжним виробництвам, оцінюється за плановою собівартістю.

Аналогічний порядок віднесення витрат розповсюджується на інші допоміжні виробництва (пункти 67-73 цього Положення).

67. Собівартість 10 одиниць теплоенергії (ГКал) визначається діленням суми витрат на виробництво, придбання та передачу споживачам теплоенергії на її загальну кількість (без урахування енергії, що використана на власні потреби котельні, та втрат її в мережі). Собівартість теплоенергії відноситься щомісяця на користувачів виходячи з її кількості, спожитої кожним з них.

68. Для розрахунку собівартості 10 одиниць електроенергії (кіловат-годин) потрібно всі витрати, пов'язані з її виробництвом на власних електростанціях, вартість електроенергії, одержаної від державної мережі, і витрати на електрогосподарство поділити на загальну кількість спожитої електроенергії (без урахування електроенергії, використаної електрогосподарством). Собівартість електроенергії щомісяця списується на споживачів виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них. Витрати на утримання електрогенераторів, змонтованих з доїльними, стригальними, зварювальними та іншими агрегатами, відносять безпосередньо на відповідні виробництва.

69. У водопостачанні визначається собівартість 1 куб.метра води, добутої власною водокачкою і одержаної зі сторони. Для цього витрати на водопостачання (витрати на утримання водокачки, вартість води, одержаної зі сторони, витрати на утримання внутрігосподарської водорозподільної мережі тощо) діляться на загальну кількість одержаної води. Щомісяця собівартість відпущеної води відноситься на споживачів виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них.

Витрати на утримання насосних установок, які обслуговують поля, ферми, ставки, пасовища, відносяться на витрати рослинництва і тваринництва.

70. Фактична собівартість виконаних робіт в ремонтно-механічній майстерні визначається щомісяця. В бухгалтерському обліку витрати відображаються за окремими замовленнями (групою однорідних замовлень), а загальновиробничі витрати ремонтно-механічної майстерні щомісяця розподіляються між окремими замовленнями пропорційно до прямої оплати праці. При цьому зняті з відремонтованого об'єкта вузли і деталі оцінюються після їх відновлення на рівні не більш як 80 відсотків договірної вартості нових без кошторисної вартості ремонту чи відновлення. На вартість знятих вузлів (деталей) зменшуються витрати на ремонт об'єкта.

Фактична собівартість закінчених ремонтних робіт щомісяця списується на споживачів послуг.

71. Облік витрат на утримання холодильних установок (оплата праці та відрахування на соціальні заходи, вартість палива і електроенергії, амортизація і ремонт обладнання тощо) ведеться на окремому аналітичному рахунку.

На підставі журналу обліку руху та зберігання продукції в холодильних камерах і спеціальних сховищах щомісяця розраховується кількість центнеро-днів зберігання кожного виду продукції. Це дає змогу визначати фактичну собівартість послуг холодильних камер та щомісяця відносити її на споживачів чи на подорожчання продукції, що зберігається.

72. Облік витрат на утримання вантажного автотранспорту ведеться на одному аналітичному рахунку незалежно від кількості, видів, вантажопідйомності та характеристики кузова машин.

Перевезення вантажів обліковується в тонно-кілометрах, а робота спеціальних маших та обсяг перевезень людей вантажним автотранспортом - в машино-годинах, кількість яких в кінці звітного періоду перераховується в машино-дні.

Для визначення собівартості виконаних робіт спочатку розраховується собівартість машино-дня роботи вантажного автотранспорту. Для цього всі витрати на його утримання діляться на кількість машино-днів, відпрацьованих на всіх видах робіт, що дає змогу відокремити витрати, пов'язані з перевезенням людей. Решта витрат становитиме собівартість робіт з перевезення вантажів, для визначення якої витрати на перевезення вантажів діляться на обсяг виконаних робіт у тонно-кілометрах (калькуляційною одиницею роботи є 10 тонно-кілометрів). Щомісяця фактичні витрати списуються на відповідні об'єкти.

Витрати на утримання автокранів відображаються окремо і відносяться на споживачів виходячи з обсягу виконаних робіт чи відпрацьованого часу на обслуговуванні кожного з них. Витрати на утримання пожежних машин обліковуються в складі загальногосподарських витрат.

73. На собівартість послуг живої тяглової сили відноситься вартість кормів, амортизаційні відрахування від вартості коней та інших основних засобів (транспортного інвентаря, збруї тощо), оплата праці робітників, що доглядають за тваринами, витрати на профілактичні ветеринарні заходи та інші.

Окремим об'єктом планування і обліку в тваринництві є витрати на утримання молодняка робочої худоби.

Собівартість однієї голови приплоду обчислюється за вартістю 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої робочої худоби. Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) розраховується діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на кількість кормо-днів.

Собівартість одного робочого дня визначається щомісяця діленням загальної суми витрат на утримання живої тяглової сили (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговуванні). Кількість відпрацьованих робочих днів визначається за даними документів. При цьому робочий день коней і волів умовно береться за одиницю роботи.

Визначена собівартість одиниці послуг живої тяглової сили є підставою для віднесення їх на споживачів виходячи з кількості використаних ними робочих днів (коне-днів).

74. Собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур визначається:

а) зерна, насіння соняшнику - франко-тік (інше місце первинної доробки);

б) соломи, сіна - франко-місце зберігання;

в) цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточників цукрових буряків, коренеплодів - франко-поле (місце зберігання);

г) плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, овочів закритого грунту - франко-пункт приймання (зберігання);

д) соломки та трести льону, конопель - франко-пункт зберігання чи переробки (в підприємстві);

е) насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур - франко-пункт зберігання;

є) зеленої маси на корм - франко-місце споживання;

ж) зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул - франко-місце силосування, сінажування, виробництва борошна, гранул.

75. Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються на збитки. Якщо площа повністю загиблих посівів була пересіяна, на збитки відносяться лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток грунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

В державних сільськогосподарських підприємствах витрати на вирощування культур, які частково загинули або по яких стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на збитки в межах одержаних страхових відшкодувань, які за цих умов розглядаються як прибутки підприємства.

Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи із розрахунково-планових витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної чи основної продукції. Під час складання звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культури виключається вартість побічної продукції згідно з додатком N 6.

76. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна, зерновідходів та соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами, при цьому зерно береться за одиницю, а зерновідходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом в них повноцінного зерна.

Наприклад, в підприємстві зібрано 20000 центнерів повноцінного зерна озимої пшениці та 1500 центнерів зерновідходів із вмістом в них зерна 60 відсотків. Витрати на вирощування цієї культури (без вартості соломи) становили 1254 млн. карбованців. Розрахунок собівартості одержаної продукції виконується таким чином. Кількість повноцінного зерна у зерновідходах становить 900 центнерів - (1500 х 60 )/100. Загальна його кількість з урахуванням зерновідходів дорівнюватиме 20900 центнерів (20000 + 900). Собівартість 1 центнера повноцінного зерна становитиме 60 тис. крб. - (1254 млн.крб. : 20900 центнерів), а собівартість 1 центнера зерновідходів становитиме 36 тис. крб. - (60 х 900)/1500.

У разі вирощування насіння зернових культур загальна сума витрат, включаючи додаткові витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості рядового зерна та зерновідходів), розподіляється між цими класами насіння (супереліта, еліта, І і ІІ репродукції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами. Собівартість 1 центнера насіння визначається діленням суми витрат, віднесених на насіння відповідного класу, на його масу після доробки.

Собівартість 1 центнера зерна кукурудзи визначається шляхом ділення витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості. Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи береться на рівні 14 відсотків). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, залишених на кінець року в підприємстві та перероблених для внутрігосподарських потреб, виконується за середнім відсотком виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте заготівельними організаціями зерно.

Собівартість 1 центнера кукурудзи визначається діленням витрат на виробництво (без вартості кукурудзиння) на масу зерна. Оскільки в поточному обліку відображається рух кукурудзи в качанах, то додатково розраховується фактична собівартість 1 центнера кукурудзи в качанах.

77. Виробнича собівартість 1 центнера цукрових буряків (фабричних і маточних) визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і збирання (без вартості гички, оціненої за нормативно-розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків.

Для розрахунку собівартості продукції буряків-маточників від витрат, віднесених на всю вироблену продукцію, віднімається вартість гички і забракованих буряків та додаються витрати на доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами в звітному році. Поділивши цю суму на кількість центнерів буряків, вкладених в кагати, визначають собівартість одного центнера.

Облік витрат на догляд за кагатами починаючи з 1 січня, а також наступних витрат на розкриття кагатів, вибирання коренів, їх сортування та інші роботи ведеться на окремому аналітичному рахунку, на який списується після розкриття кагатів собівартість закладених на зберігання коренів. У результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки та забраковані, які оцінюються за середньою собівартістю кормових буряків з урахуванням їх якості. Після цього визначається собівартість 1 центнера буряків-висадків діленням витрат (без вартості забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-висадків.

Вирощене насіння цукрових буряків калькулюється в порядку, передбаченому для продукції зернових культур.

Аналогічно розраховується собівартість насіння кормових буряків.

78. Для визначення собівартості продукції льону та конопель одержане насіння оцінюється за нормативно-розрахунковою (плановою) вартістю виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел, транспортування та обробку насіння. Решта (без вартості насіння) загальної суми витрат на вирощування льону чи конопель відноситься на соломку. Собівартість соломки визначається діленням зазначених витрат на фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця чи конопель включає вартість соломки і витрати на її розстилання, перегортання, підняття із стелищ.

79. Собівартість 1 центнера насіння соняшнику визначається діленням загальної суми витрат на вирощування та збирання продукції цієї культури (без вартості соняшничиння та кошиків у оцінці за нормативно-розрахунковими цінами) на фізичну масу насіння після його доробки.

80. Для визначення собівартості тютюнової сировини, продукції лікарських та ефіроолійних культур обчислені витрати на вирощування відповідних культур розподіляються між окремими видами одержаної продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

81. Для розрахунку собівартості 1 центнера картоплі із загальної суми витрат на її вирощування та збирання виключається вартість бадилля (якщо воно було використане) за нормативно-розрахунковою оцінкою та вартість тієї картоплі, яка не могла бути використана за своїм призначенням і згодована худобі, за собівартістю кормових буряків з урахуванням кормових властивостей. Решта суми витрат ділиться на кількість повноцінної продукції.

82. Собівартість 1 центнера продукції овочівництва відкритого і закритого грунту визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. До побічної продукції, яка оцінена в порядку, передбаченому для картоплі (пункт 98 цього Положення), відноситься бадилля (якщо воно було використане), та продукція, яка не була з різних причин реалізована і згодована худобі.

Якщо облік витрат ведеться по групі овочевих культур, розраховується середня собівартість на продукцію цих культур. При необхідності визначення собівартості продукції кожної окремої культури витрати, обчислені в цілому на групу культур, розподіляються між окремими видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

До собівартості продукції теплиць включаються і витрати на утримання сімей бджіл для запилення (без вартості одержаного меду та іншої продукції бджільництва за релізаційними цінами).

Між окремими культурами, що вирощуються в теплицях, витрати розподіляються пропорційно вартості одержаної продукції за реалізаційними цінами.

83. Для розрахунку собівартості 1 центнера продукції баштанних культур всі витрати діляться на кількість оприбуткованої продукції. При цьому фактичні витрати на вирощування баштанних культур можуть розподілятися між окремими видами продукції пропорційно їх вартості за реалізаційними цінами.

84. Собівартість 1 центнера насіння овочевих та баштанних культур визначається діленням витрат на їх вирощування, збирання, сушіння та сортування (без вартості відходів та побічної продукції за цінами можливого використання) на кількість одержаної продукції.

85. Собівартість кормових буряків та цукрових буряків, вирощених для годівлі худоби, визначається діленням витрат (без вартості гички за нормативно-розрахунковими витратами) на кількість одержаної продукції.

86. Витрати на вирощування та збирання кормових культур становлять собівартість одержаної продукції (зеленої маси, сіна та ін.).

87. Витрати на вирощування і догляд за сіяними травами, поліпшеними і природними сіножатями, культурними пасовищами, які використовуються для одержання одного виду продукції, повністю відносяться на її собівартість. У разі одержання декількох видів продукції трав загальнотехнологічні витрати на їх вирощування минулого і поточного років розподіляються пропорційно площам, використаним для одержання відповідного виду продукції, а витрати на збирання, транспортування, доробку певного виду продукції відносяться безпосередньо на її собівартість. Якщо з окремих площ сіяних трав одержують декілька видів продукції, то загальнотехнологічні витрати, віднесені на цю площу, розподіляються між видами продукції пропорційно кількості зібраної зеленої маси.

У разі збирання сіяних трав на насіння солома оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю і виключається із загальних витрат, а решта суми становитиме собівартість одержаного насіння.

88. Витрати, пов'язані з підготовкою грунту, посівом багаторічних трав, вартість насіння та інші разові витрати, зокрема вартість незавершеного виробництва, рівномірно розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів. Ці витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року, що й становитиме собівартість одержаної продукції.

Витрати на поліпшення природних сіножатей та створення культурних пасовищ (дискування, підсів трав, вартість насіння тощо) розглядаються як витрати на незавершене виробництво, які розподіляються між продукцією, одержаною протягом 3-4 років.

Продукція природних пасовищ відображається лише в кількісному виразі і вартісної оцінки не має.

89. Собівартість 1 центнера готового силосу чи сінажу визначається вартістю закладеної зеленої маси і витрат на транспортування, закладання в силосну споруду, трамбування (включаючи вартість використаної плівки, консервантів та інших компонентів). Загальна сума витрат ділиться на фізичну вагу одержаного готового силосу чи сінажу.

Інші компоненти, використані для силосування чи виготовлення сінажу (коренеплоди, солома, капустяне листя, кошики соняшнику тощо), списуються на виробництво силосу (сінажу) за їх вартістю, яка визначається у встановленому порядку.

90. Для визначення собівартості продукції садівництва та ягідників із загальної суми витрат поточного року виключається вартість живців, відсадків, паростків, вусів, оцінених за реалізаційними цінами, та падалиці, оціненої за цінами можливого використання.

Собівартість 1 центнера плодів, ягід, винограду визначається діленням загальної суми витрат на вирощування певної культури (а при потребі - за її видами та сортами) на кількість центнерів одержаної продукції.

У неспеціалізованих підприємствах, де витрати обчислюються в цілому по садівництву, визначається середня собівартість усіх видів одержаної продукції. У разі необхідності визначення собівартості кожного виду продукції обчислені витрати розподіляються між окремими видами оприбуткованої продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

91. Для визначення собівартості вирощеного садивного матеріалу (саджанців насіннячкових, саджанців кісточкових тощо) загальна сума витрат на вирощування окремих культур чи груп з кожного поля (без витрат на викопування) розподіляється пропорційно кількості саджанців, викопаних для реалізації і залишених в грунті для дорощування.

Для визначення собівартості 1000 викопаних саджанців необхідно до витрат, що припадають на їх вирощування, додати витрати на викопування і загальну суму поділити на кількість викопаних саджанців.

92. Витрати на вирощування і збирання хмелю розподіляються між окремими видами одержаної продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

93. У спеціалізованих підприємствах облік витрат на вирощування квітів ведеться за культурами, а собівартість продукції розраховується діленням витрат на її кількість. У разі вирощування кількох культур на одній площі (в одній теплиці) сума витрат розподіляється між видами одержаної продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

Неспеціалізовані підприємтсва облік витрат на вирощування квітів ведуть в розрізі відкритого і закритого грунту; окремий рахунок відкривають для обліку витрат на вирощування насіння. Між видами продукції сума витрат розподіляється пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

94. Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції, методика оцінки якої наведено в додатку N 6), становлять собівартість продукції тваринництва, причому:

а) вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься на фінансові результати підприємства;

б) вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на матеріально відповідальних осіб), відображається в окремій статті в складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Маса загиблого чи вимушено забитого молодняка тварин, птиці та дорослої худоби на відгодівлі не виключається з приросту живої маси, одержаного за звітний рік.

95. Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається виходячи з нормативно-розрахункових витрат і витрат на його прибирання та вартості підстилки. Собівартість 1 тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній виходячи з вмісту сухих речовин.

Інша побічна продукція, така, як вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей , забитих в добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання. Її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

96. Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої маси, одержаний в звітному періоді, та жива маса. Від тварин, які не зважуються (молодняк робочих тварин, звірів тощо), продукція не оприбутковується, а витрати спрямовуються на дооцінку поголів'я виходячи із кількості кормо-днів та собівартості 1 кормо-дня.

97. Приріст живої маси молодняка тварин та тварин на відгодівлі і птиці певного виду та групи визначається як різниця між живою масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і живою масою приплоду та масою тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року та які були на початок року.

Собівартість 1 центнера приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

98. Собівартість живої маси молодняка тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).

Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість 1 центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).

На підставі розрахованої собівартості 1 центнера живої маси обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року не міняється.

99. У молочному скотарстві розраховується собівартість 1 центнера молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

Для визначення собівартості 1 центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.

100. У підприємствах, які спеціалізуються на вирощуванні призначених для реалізації корів-первісток, витрати на їх утримання до розтелення (без вартості побічної продукції) відносяться на приріст живої маси корів-первісток і живу масу одержаного приплоду, а витрати на їх утримання з часу розтелення до релізації становитимуть собівартість одержаного від них молока.

101. Собівартість приросту маси та живої маси молодняка великої рогатої худоби і тварин, вибракуваних з основного стада, в молочному скотарстві розраховується відповідно до пунктів 96-98 цього Положення.

102. У м'ясному скотарстві одна голова приплоду оцінюється виходячи з його живої маси і планової собівартості 1 центнера живої маси телят при відлученні.

Собівартість приросту живої маси телят до 8-місячного віку (включаючи масу одержаного приплоду) складається із витрат на утримання корів і нетелів (останні за 2 місяці до розтелення переводяться в основне стадо) і телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції та молока, яке оцінюється за реалізаційними цінами).

Собівартість 1 центнера живої маси визначається діленням суми витрат, віднесених на приплід і приріст живої маси телят до 8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року та надійшли в групу протягом року, на загальну живу масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули) та тих, що залишилися під матками на кінець року. Розрахована собівартість 1 центнера використовується для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені в старші групи.

Собівартість приросту маси та живої маси молодняка старше 8 місяців та худоби на відгодівлі визначається відповідно до пунктів 97 і 98 цього Положення.

103. Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення та кнурів) становитимуть собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент його відлучення від свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).

Собівартість 1 центнера живої маси поросят на момент їх відлучення від свиноматок визначається діленням вартості поросят під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені від маток та які залишилися під матками на кінець року.

Собівартість 1 центнера приросту маси та живої маси свиней інших груп (на дорощуванні та відгодівлі) визначається відповідно до пунктів 97 і 98 цього Положення.

У неспеціалізованих підприємствах собівартість валового приросту живої маси свиней (включаючи живу масу приплоду) визначається в цілому по галузі діленням витрат на утримання всіх груп свиней на кількість приросту. Собівартість 1 центнера живої маси свиней визначається відповідно до пункту 98 цього Положення.

104. Витрати на утримання дорослого поголів'я і молодняка овець, а також на їх стрижку розподіляються між видами основної продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко, а також шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами, а гній - за нормативно-розрахунковою вартістю.

105. На собівартість приплоду ягнят відноситься в романівському вівчарстві 12 відсотків, каракульському - 15, а в усіх інших напрямах - 10 відсотків загальної суми на утримання овець основного стада. В підприємствах, де не створюються отари маточного стада і вівці всіх груп утримуються разом, на приплід відноситься частина (у зазначеному розмірі) загальної суми витрат.

106. Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між вовною (1 центнер вовни прирівнюється до 5 одиниць) та приростом живої маси, один центнер якого береться за одиницю.

107. Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносяться прямо на собівартість вовни.

108. Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення.

Собівартість 1 центнера живої маси інших груп молодняка і овець на відгодівлі визначається відповідно до пунктів 97 і 98 цього Положення.

109. Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. Обчислюється собівартість 1 тис.яєць основного стада птиці та 1 центнер приросту живої маси молодняка (кількість приросту живої маси визначається розрахунково).

110. Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності - за реалізаційними цінами. За цими ж цінами оприбутковуються яйця, одержані від молодняка птиці.

111. Процес інкубації може мати незавершене виробництво. Для його визначення і оцінки слід планову собівартість однієї голови добового молодняка птиці поділити на тривалість інкубації в днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації в днях.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості яєць, вилучених при першому і другому міражі, шкаралупи, тушок півників, забитих в добовому віці, за цінами можливого використання) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняка птиці.

112. Собівартість приплоду лошат робочих коней визначається виходячи із вартості (витрат) 60 кормо-днів утримання дорослих коней.

113. У племінному конярстві собівартість приплоду на момент відлучення визначається сумою річних витрат на утримання коней (без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізаційними цінами) та вартості виконаних робіт за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней.

Річні витрати на вирощування молодняка у конярстві загального призначення (без вартості побічної продукції) приєднуються до балансової вартості молодняка на початок року або до вартості приплоду, одержаного в поточному році.

Собівартість молодняка коней, переведеного в основне стадо, реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого вирощування, визначається додаванням до його вартості на початок року, в момент придбання чи відлучення від маток, витрат на утримання лошат у звітному році, розрахованих за кількістю кормо-днів і середньою їх собівартістю.

114. Собівартість однієї голови приплоду кролів визначається в розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняка на момент його відлучення. При відлученні приплід дооцінюється (на 50 відсотків планової собівартості).

Собівартість однієї голови ділового приплоду визначається діленням загальної суми витрат на утримання дорослих кролів основного стада та молодняка до відлучення (без вартості побічної продукції - гною, шкурок забитих звірів) на кількість голів ділового (відлученого) приплоду.

Для визначення собівартості ділового приплоду, якщо в підприємстві на кінець року залишається певна кількість невідлученого молодняка, його вартість (на рівні 50 відсотків планової собівартості голови при відлученні) виключається із загальної суми витрат.

Собівартість приросту маси та живої маси молодняка після відлучення визначається відповідно до пунктів 97 і 98 цього Положення.