Відповідно до статті 107 Конституції України

1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 2009 року "Про Стратегію міжнародної миротворчої діяльності України" (додається).

2. Затвердити Стратегію міжнародної миротворчої діяльності України (додається).

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародного миру і безпеки, враховуючи зобов'язання як держави - члена Організації Об'єднаних Націй та Організації з безпеки і співробітництва в Європі, поглиблюючи співробітництво у сфері безпеки з Європейським Союзом та Організацією Північноатлантичного договору, Україна розглядає участь у міжнародній миротворчій діяльності як важливу складову своєї зовнішньої політики.

Розвиток України відбувається у складному зовнішньому безпековому середовищі, що протягом останнього десятиліття зазнало фундаментальних змін. Із завершенням блокового протистояння, яке домінувало у минулому столітті, значно знизилася загроза тотального ядерного знищення цивілізації. Однак на зміну цьому постали нові види загроз міжнародній безпеці і миру, в тому числі діяльність терористичних організацій, прояви сепаратизму, національного і релігійного екстремізму, транснаціональна організована злочинність, міждержавні та внутрішні збройні конфлікти, розповсюдження зброї масового ураження, екологічні катастрофи та епідемії тощо. В умовах глобалізації світового розвитку, посилення взаємозв'язку і взаємозалежності держав це стало загрозою для регіональної, а нерідко і глобальної безпеки.

Характер цих загроз та особливості сучасного світу обумовлюють посилення залежності національної безпеки кожної держави від ситуації у будь-якому регіоні світу.

Особливу небезпеку становлять міждержавні та внутрішні збройні конфлікти, які не лише мають руйнівний потенціал, але й суттєво впливають на міжнародну стабільність і безпеку. Проведення ефективних заходів, спрямованих на запобігання виникненню таких конфліктів та їх врегулювання, як свідчить світовий досвід, можливо лише за умови колективних зусиль багатьох держав у рамках міжнародної миротворчої діяльності - дій держав з підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки під егідою ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій у сфері безпеки.

На цей час міжнародна миротворча діяльність здійснюється державами з метою:

запобігання виникненню міждержавних або внутрішніх збройних конфліктів;

врегулювання або створення умов для врегулювання міждержавних, а також внутрішніх збройних конфліктів за згодою сторін конфлікту або з використанням примусових заходів за рішенням Ради Безпеки ООН;

надання гуманітарної допомоги населенню, яке постраждало внаслідок міждержавних або внутрішніх збройних конфліктів;

забезпечення безпеки і додержання прав людини;

надання допомоги у подоланні наслідків конфліктів;

усунення загрози миру, порушень миру чи акту агресії.

Участь України у такій міжнародній миротворчій діяльності забезпечує активну її присутність у світових політичних процесах і є одним з основних напрямів державної політики з питань національної безпеки.

Ураховуючи значимість миротворчої діяльності у забезпеченні міжнародного миру та створенні сприятливих зовнішніх умов для розвитку і безпеки нашої держави, Україна має й надалі залишатися активним її учасником. При цьому основну увагу слід приділити розширенню участі України у міжнародних миротворчих операціях як одній із найбільш результативних форм міжнародної миротворчої діяльності.

За минулий період Україна набула значного досвіду у міжнародній миротворчій діяльності. Разом із тим зміни, які відбулися в характері сучасних збройних конфліктів і сутності миротворчих операцій, та ступінь залучення нашої держави до світових політичних процесів зумовлюють необхідність формування стратегії міжнародної миротворчої діяльності України на перспективу.

Стратегія міжнародної миротворчої діяльності України (далі - Стратегія) визначає пріоритетні цілі участі держави у міжнародній миротворчій діяльності, завдання та механізми реалізації національних інтересів у цьому процесі.

Правовою основою Стратегії та її реалізації є Конституція України, Закони України "Про основи національної безпеки України", "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях" та "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав", інші закони та міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2.1. Особливості сучасних міждержавних і внутрішніх конфліктів та їх вплив на міжнародну і національну безпеку

Збройні конфлікти, врегулювання або запобігання виникненню яких є метою міжнародної миротворчої діяльності, впливають на всі сфери суспільного життя їх учасників, включаючи політичні, економічні, соціальні, етнокультурні аспекти, екологію та інші сфери життєдіяльності держав. Вони супроводжуються загостренням соціальних, міжконфесійних та міжетнічних відносин.

Порушення системи державного управління, що притаманно внутрішнім збройним конфліктам, призводить до глибокої економічної та соціальної кризи, хаосу у відповідній державі, генерує прояви тероризму і зростання організованої злочинності.

Збройний конфлікт створює екстремальні умови для мирного населення, яке часто потерпає від голоду, нестачі питної води, поширення інфекційних хвороб і постійно перебуває під загрозою фізичного знищення. Це провокує масовий відтік біженців із регіонів, охоплених конфліктом, нелегальну міграцію та незаконне розповсюдження як звичайних озброєнь, так і, можливо, компонентів зброї масового ураження.

В епоху глобалізації збройні конфлікти, навіть у регіонах, географічне віддалених від політичних, економічних і фінансових центрів світу, становлять загрозу міжнародній безпеці. Розширення масштабів транснаціональних комунікаційних та інформаційних обмінів, зростання економічної взаємозалежності держав світу призводить до поширення негативних наслідків конфліктів, у тому числі тероризму, організованої злочинності, контрабанди зброї і незаконного обігу наркотиків, масової міграції та поширення інфекційних захворювань, далеко за географічні межі їх виникнення. За цих обставин віддаленість від зони конфлікту перестає бути гарантією збереження стабільного стану національної безпеки будь-якої держави світу.

Конфлікт також провокує втрату стабільності в економічній сфері. Економічна взаємодія держав сучасного світу досягла рівня, коли жодна з них не може існувати поза системною взаємодією з іншими державами. Тому економічна криза в державі, охопленій конфліктом, може призвести до суттєвого погіршення економічної ситуації у світі, що безпосередньо вплине на національні інтереси багатьох інших держав.

Таким чином, у сучасних умовах прослідковується тенденція до посилення впливу міждержавних та внутрішніх конфліктів на регіональну або навіть глобальну стабільність і безпеку.

2.2. Характер сучасних миротворчих операцій

За останнє десятиліття характер миротворчих операцій зазнав певних змін. Ускладнилися миротворчі завдання, поширилася практика застосування сили. У сучасних миротворчих операціях, мандат яких передбачає виконання примусових заходів для врегулювання конфліктів, сила застосовується не лише для самооборони, але і в інших випадках: у разі перешкоджання проведенню гуманітарних операцій в умовах воєнних дій, для захисту цивільного населення та для роз'єднання конфліктуючих сторін з метою досягнення національного примирення.

Сучасні міжнародні миротворчі операції за своїм характером здебільшого не є суто військовими. Вони все більше набувають комплексного характеру з широким спектром поліцейських функцій. Відповідно, такі операції потребують залучення як військовослужбовців, так і цивільних осіб, а також зусиль одразу декількох міжнародних і регіональних організацій з безпеки та неурядових організацій.

Суттєвою характерною ознакою сучасних миротворчих операцій є також відновлення миру та надання допомоги у подоланні наслідків конфліктів. Лише реалізація такої концепції, за висновками ООН та регіональних організацій з безпеки, дає можливість усунути рецидив конфлікту і сприяє стабілізації ситуації в конфліктному регіоні. У зв'язку з цим до миротворчих завдань віднесено: надання консультативної допомоги і підтримки національним урядам у виконанні програм роззброєння, демобілізація та реінтеграція учасників конфлікту; надання їм допомоги у виконанні функції гарантування безпеки своїх громадян; підтримка їх зусиль з реформування національних збройних сил та поліції; економічна та соціальна відбудова тощо.

З огляду на розширення кола зазначених завдань збільшується тривалість миротворчих операцій та їх складність, зростає потреба в цивільних фахівцях для виконання завдань на стабілізаційній фазі конфлікту.

Пріоритетними цілями участі України у міжнародній миротворчій діяльності є:

збереження та розширення активної присутності України у міжнародній діяльності, спрямованій на підтримання миру і безпеки;

підвищення міжнародного авторитету України та підтвердження її прагнень до інтеграції в європейський та євроатлантичний безпековий простір;

забезпечення реалізації національних інтересів.

Для досягнення зазначених цілей необхідно:

1) збільшити можливості українських миротворчих контингентів та миротворчого персоналу щодо якісного виконання завдань міжнародних миротворчих операцій.

З цією метою слід підвищити ефективність функціонування системи управління процесом підготовки та участі України у міжнародних миротворчих операціях шляхом: