Заслухавши інформацію Кабінету Міністрів України про стан справ в інформаційній сфері і ознайомившись з підготовленими до "Дня Уряду України" матеріалами, Верховна Рада України відзначає, що Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади належним чином не забезпечують реалізацію державної інформаційної політики, спрямованої на утвердження свободи слова, плюралізму і демократичних засад інформаційної діяльності, інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки України, зміцнення і розвиток її інформаційної інфраструктури.

Норми Конституції та законів України щодо гарантування політичного плюралізму, засад утворення і свободи діяльності засобів масової інформації, порядку формування державних телерадіоорганізацій, висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування тощо не виконуються через непоодинокі односторонні, хибні рішення Президента України і Кабінету Міністрів України, через деструктивну позицію центральних органів виконавчої влади. Понад рік в силу відсутності підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України фактично не діє Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

Кабінет Міністрів України не забезпечив виконання Указу Президента України від 22 квітня 1998 року N 346/98 "Про деякі заходи щодо захисту інтересів держави в інформаційній сфері", зокрема, не вніс на розгляд Верховної Ради України передбачений цим Указом проект закону про здійснення контролю за станом безпеки у комп'ютерних мережах передачі даних України. Внаслідок відсутності належного контролю в цій сфері постійної загрози зазнають автоматизовані банківські системи, викрадається службова інформація, в інформаційному просторі привільно почувають себе хакери, поширюються комп'ютерні віруси та порнопродукція. До цього причетні оператори комп'ютерних станцій, зосереджених в державних закладах та установах, як це простежується на прикладі функціонування в Україні комп'ютерної мережі "FidoNet".

Органами виконавчої влади всупереч Указу Президента України від 21 липня 1997 року N 663/97 ігноруються схвалені Верховною Радою України рекомендації учасників парламентських слухань від 10 квітня 1997 року "Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи".

Окремі акти Кабінету Міністрів України безпосередньо націлені на обнародування необ'єктивної інформації, перешкодження появі в засобах масової інформації протилежних їй за змістом матеріалів.

В Україні за участю органів виконавчої влади, а також Генеральної прокуратури України і деяких судів поширюється практика переслідування опозиційних та інших критично налаштованих щодо органів виконавчої влади засобів масової інформації, їхніх керівників. Особливо загрозливою стає судова практика встановлення непомірних розмірів відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної журналістами та засобами масової інформації, що призводить до ліквідації цих засобів масової інформації. Останнім часом з'явились факти висунення органами прокуратури юридично необгрунтованих, навіть явно абсурдних обвинувачень проти редакторів газет, авторів публіцистичних і літературно-художніх творів.

Різними способами фактично здійснюється політична цензура.

В українському суспільстві наростає громадянський протест проти систематичних порушень свободи слова. Серйозне занепокоєння висловлюють міжнародні урядові, парламентські та громадські організації (ПАРЄ, ОБСЄ), зарубіжні засоби масової інформації.

Ситуація в інформаційній сфері України характеризується постійним звуженням економічних можливостей її суб'єктів, занепадом матеріально-технічної бази. Це призводить до кількісного та якісного погіршення стану книжкових і газетно-журнальних видавництв, телекомунікаційних мереж, ставить діяльність творчих працівників і колективів у залежність від комерційних інтересів та фінансових структур, до продукування і поширення в суспільстві небезпечної для його морального і психологічного стану інформації та псевдокультури.

Держава відкрила канали для здійснення, по суті, неконтрольованої, відомчої тарифної політики, яка обертається непосильним тягарем для більшості членів суспільства, економічно виснажує інформаційну сферу.

Останнім часом здійснюється руйнівна для цієї сфери структурна перебудова державного телебачення і радіомовлення, видавничо-поліграфічної галузі на засадах монополістичної корпоратизації, що стає, з одного боку, способом інформаційного забезпечення короткочасних інтересів певних політично-кланових сил, а з іншого - базою перепрофілювання, комерціалізації і остаточної приватизації об'єктів загальнодержавного значення.

Відсутність членів Кабінету Міністрів України (крім віце-прем'єр-міністра Смолія В.А.) на засіданні Верховної Ради України під час "Дня Уряду України" слід розцінювати як зневажання Кабінетом Міністрів України проблем інформаційної сфери і зусиль Верховної Ради України, спрямованих на їх вивчення і розв'язання. Цей факт вимагає окремого аналізу та реагування.

Верховна Рада України самокритично визнає також недостатність власних зусиль і наполегливості у справі законодавчого забезпечення інформаційної сфери, формування державної інформаційної політики, здійснення відповідно до статті 85 Конституції України парламентського контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади щодо реалізації цієї політики.

Верховна Рада України

1. Визнати діяльність Кабінету Міністрів України щодо забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних потреб суспільства та розвитку інформаційної сфери незадовільною.

2. Для проведення розслідування питань щодо стану справ, характеру і спрямування заходів Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, прокуратури та судової практики, додержання законності в інформаційній сфері України, розробки пропозицій та рекомендацій щодо виведення її з кризи утворити тимчасову спеціальну слідчу комісію Верховної Ради України по вивченню ситуації в інформаційній сфері України.

Тимчасовій спеціальній слідчій комісії подати Верховній Раді України висновки протягом третьої сесії Верховної Ради України чотирнадцятого скликання, в тому числі щодо можливості та реальності шкідливого психологічного впливу телебачення на підсвідомість глядачів.

Головою тимчасової спеціальної слідчої комісії Верховної Ради України по вивченню ситуації в інформаційній сфері України затвердити народного депутата України Онуфрійчука М.Я.

Службі безпеки України до 1 березня 1999 року поінформувати Верховну Раду України щодо наявності та можливого використання інформаційних технологій, придатних для створення шкідливого психологічного впливу на підсвідомість людини.

3. Вважати за необхідне прискорити розробку проектів основ державної інформаційної політики, законів про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України, про використання радіочастотного ресурсу України, про національну таблицю радіочастот, концепцій роздержавлення засобів масової інформації, розвитку телерадіоінформаційного простору, новітніх систем телебачення і радіомовлення.

Протягом третьої сесії Верховної Ради України чотирнадцятого скликання розробити та розглянути як невідкладні проекти законів України про внесення змін та доповнень до законів України "Про підприємницьку діяльність", "Про зв'язок" та "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" з метою обмеження повноважень Державного комітету зв'язку України щодо видачі ліцензій телерадіоорганізаціям на користування радіочастотами та зосередження функцій ліцензування в Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення.