- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Угода
Угода
між Кабінетом Міністрів України і Урядом Латвійської Республіки про торговельне судноплавство
( Угоду ратифіковано Законом
N 818-XIV від 02.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.286 )
Дата підписання: 26.02.1998
Дата ратифікації: 02.07.1999
Дата набуття чинності: 26.08.1999
Кабінет Міністрів України і Уряд Латвійської Республіки далі - Договірні Сторони,
бажаючи укріпляти і розвивати дружні стосунки та співробітництво між обома країнами в галузі торговельного судноплавства,
погодились про таке:
Стаття 1. Терміни
У цій Угоді:
а) термін "судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, яке внесене до суднового реєстру або іншого відповідного офіційного переліку цієї Договірної Сторони і несе прапор держави цієї Договірної Сторони відповідно до її правових приписів. Цей термін не включає військові кораблі, рибопромислові, гідрографічні, науково-дослідні, судна для прогулянок та інші судна, що не використовуються у комерційних інтересах;
б) термін "член екіпажу" означає капітана і будь-яку іншу особу, дійсно зайняту під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією судна чи обслуговуванням на ньому, та яка включена до суднової ролі;
в) термін "компетентні влади" стосовно України означає Міністерство транспорту України або уповноважена цим Міністерством особа чи організація, стосовно Латвійської Республіки - Міністерство сполучення Латвійської Республіки , або уповноважена цим Міністерством особа чи організація;
г) термін "каботажні перевезення" означає перевезення пасажирів або вантажів між портами однієї Договірної Сторони;
д) термін "судноплавне підприємство Договірної Сторони" означає будь-яке судноплавне підприємство, його філію чи представництво, що зареєстроване на території держави однієї з Договірних Сторін відповідно до законів і правил цієї держави.
Стаття 2. Міжнародне судноплавство
Договірні Сторони надають всемірне сприяння щодо здійснення принципів свободи торговельного мореплавства і утримуються від будь-яких дій, які могли б завдати шкоди розвитку міжнародного судноплавства.
Стаття 3. Двостороннє судноплавство
1. Договірні Сторони надають сприяння щодо розвитку двостороннього торговельного судноплавства, керуючись при цьому принципами рівності прав та взаємної вигоди.
2. Договірні Сторони сприяють співпраці між їхніми судноплавними, фрахтовими та іншими підприємствами й організаціями, що пов'язані з судноплавством, при здійсненні ними двосторонніх перевезень вантажів і пасажирів.
Стаття 4. Морські перевезення
1. Договірні Сторони погоджуються:
а) сприяти участі суден Договірних Сторін у морських перевезеннях між їхніми портами;
б) співпрацювати щодо усунення перешкод, які могли б утруднити розвиток перевезень між їхніми портами;
в) не перешкоджати суднам іншої Договірної Сторони брати участь у перевезенні між своїми портами і портами третіх країн.
2. Положення пункту 1 цієї Статті не зачіпають права суден третіх країн брати участь у перевезеннях між портами Договірних Сторін.
Стаття 5. Судноплавна підприємницька діяльність
Договірні Сторони в межах свого національного законодавства надають взаємне сприяння судноплавним і пов'язаним із судноплавством підприємствам та комерційним організаціям іншої Договірної Сторони при відкритті ними судноплавних ліній між їхніми портами, а також у заснуванні представництв і створенні спільних підприємств на території своєї держави.
Стаття 6. Податок на доходи
Стаття 7. Режим найбільшого сприяння
1. Кожна Договірна Сторона надає суднам іншої Договірної Сторони режим найбільшого сприяння стосовно вільного доступу в порти, надання місць біля причалів, використання портів для посадки та висадки пасажирів, навантаження і розвантаження вантажів, сплати корабельних та інших портових зборів і послуг, що пов'язані з морським судноплавством.
2. Умови, що передбачені у пункті 1 цієї Статті, надаються кожною Договірною Стороною суднам під прапором третіх країн, які експлуатуються морськими судноплавними підприємствами іншої Договірної Сторони. Інформацією про такі судна Договірні Сторони обмінюються окремо.
3. Положення пунктів 1 і 2 цієї Статті:
а) не поширюються на порти та частини портів, що закриті для заходження іноземних суден;
б) не застосовуються до діяльності, яка резервується кожною Договірною Стороною для своїх підприємств чи організацій, включаючи, зокрема, каботажні перевезення, рятувальні роботи та буксирування;
в) не застосовуються до правил про обов'язкову лоцманську проводку.
Стаття 8. Національне морське законодавство
1. Кожна Договірна Сторона в межах свого національного законодавства вживає всі необхідні заходи для полегшення та прискорення морських перевезень, запобігання затримки суден у портах, що не викликані необхідністю, і максимально можливого прискорення та спрощення здійснення митних та інших формальностей у портах.
2. Договірні Сторони зобов'язуються сприяти уніфікації суднових та інших документів відповідно до вимог міжнародних стандартів.
Стаття 9. Суднові документи
1. Суднові документи, що видані чи визнані однією з Договірних Сторін і знаходяться на борту, визнаються й іншою Договірною Стороною, якщо вони не суперечать міжнародним правовим нормам.
2. Судна однієї Договірної Сторони, що забезпечені належним чином виданими документами, відповідно до вимог міжнародних конвенцій про обмір суден, звільняються від нового обміру в портах іншої Договірної Сторони. Ці документи приймаються за основу при нарахуванні портових зборів.
Стаття 10. Документи моряків
Такими посвідченнями особи є:
а) стосовно України - посвідчення особи моряка чи паспорт моряка;
б) стосовно Латвійської Республіки - книжка моряка.
Стаття 11. Права перебування моряків
1. Власнику посвідчення особи моряка, згаданого в Статті 10 цієї Угоди, дозволяється:
а) під час перебування судна однієї Договірної Сторони в порту іншої Договірної Сторони в ролі члена екіпажу без візи зійти на берег і тимчасово знаходитись на території держави іншої Договірної Сторони, дотримуючись при цьому її національного законодавства;
................Перейти до повного тексту