Кабінет Міністрів України відзначає, що у 1995 році, незважаючи на проведену значну роботу щодо стабілізації економічних процесів та створення відповідної нормативно-правової бази для реалізації економічних реформ, стан економіки країни залишався складним. Тривало скорочення обсягів виробництва та інвестиційної діяльності, гострою залишалася ситуація з розрахунками у народному господарстві, значні труднощі мали місце у процесі виконання державного і місцевих бюджетів.

Проте поступове здійснення проголошеного Президентом України нового курсу економічної політики, основні положення якого конкретизовані у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України на 1995 - 1996 роки, зумовило деякі позитивні зрушення у загальноекономічній ситуації. Вдалося призупинити спад обсягів виробництва, ослабити інфляційний тиск, стабілізувати валютний курс, забезпечити зростання експорту продукції та послуг. Держава вперше почала виконувати зовнішні поточні платіжні зобов'язання.

Валовий внутрішній продукт - найважливіший показник розвитку країни скоротився порівняно з попереднім роком на 11,8 відсотка, що майже вдвічі менше, ніж у 1994 році. Уповільнилися темпи зниження доданої вартості в основних галузях.

Послідовно знижувався, на відміну від попередніх років, рівень інфляції. У цілому за рік індекс інфляції становив 281,7 відсотка проти 501 відсотка у 1994 році.

Не вдалося досягнути стабільно низької прогнозованої інфляції, що проявилося у більш високих, ніж передбачалося, темпах зростання цін у вересні - жовтні 1995 р. і січні - лютому поточного року. Причиною цього є недостатня послідовність у реалізації заходів грошово-кредитної, фінансово-бюджетної, податкової політики та політики стабілізації виробництва. Не забезпечувалось проведення грошової емісії в оптимальних розмірах. Мало зроблено реальних кроків до якісних структурних змін, скорочення емісійних кредитів на покриття дефіциту бюджету, забезпечення стабільності в оподаткуванні, сприяння процесам нагромадження в економіці, стимулювання економії фінансових і матеріальних ресурсів.

Основними причинами спаду промислового виробництва, темпи якого у 1995 році зменшились до 11,5 відсотка проти 27,3 відсотка у 1994 році (до рівня 1990 року спад виробництва становив 47 відсотків), були низький рівень структурних зрушень у галузях і на підприємствах, відсутність належної керованості цими процесами з боку міністерств і відомств.

Як наслідок, зростала частка галузей, що виробляють проміжний продукт (електроенергетика, паливна промисловість, чорна металургія), та відповідно зменшувалась частка галузей, які виробляють кінцевий продукт (машинобудування, легка і харчова промисловість). Зберігалася тенденція скорочення виробництва наукоємної та технічно складної продукції, що погіршувало структуру та ефективність експорту.

Негативно вплинули на роботу промисловості також слабка інноваційна діяльність в умовах спрацьованості виробничих фондів, поглиблення кризи платежів, загострення проблеми реалізації готової продукції, незадовільна маркетингова діяльність, втрата керованості державними підприємствами. Повільними темпами змінюється структура витрат на виробництво. При значному скороченні випуску продукції досить високими залишаються умовно-постійні витрати, а також питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції. Через необгрунтовано високу собівартість і низьку якість продукція промисловості значною мірою стала неконкурентоспроможною, ціни ряду важливих видів продукції базових галузей перевищили ціни світового ринку. Безпосереднім наслідком цих процесів стала поступова втрата підприємствами не лише зовнішніх ринків, а й значної частини внутрішнього ринку збуту товарів.

Не подолано небезпечну тенденцію до наповнення споживчого ринку за рахунок ввезення імпортної продукції, що часто спричиняється дискримінаційними умовами оподаткування національної продукції порівняно з імпортною.

У зв'язку із значним обсягом ввезення підакцизних товарів так званими "човникарями" в кінці минулого року прийнято законодавчий акт щодо сплати фізичними особами податку на добавлену вартість та акцизних зборів на імпортні товари, а також скасовано пільги щодо сплати митних платежів при ввезенні чорнобильцями та деякими іншими категоріями громадян підакцизних товарів.

У цілому радикальних позитивних зрушень у народному господарстві досягти не вдалося, економічна активність залишилася на низькому рівні.

Особливо критична ситуація склалася у фінансово-грошовій системі.

За розрахунками, 40 - 50 відсотків платників податку з прибутку уникають його сплати. Звідси - значні втрати доходів бюджетами усіх рівнів. У цілому за зведеним бюджетом з 29 доходних джерел не забезпечено повного надходження від 21 виду платежів на загальну суму 375,4 трлн. крб., що становить 16,8 відсотка всіх надходжень.

Зведений бюджет України за 1995 рік виконано за доходами у сумі 2092,2 трлн. крб., або на 93,7 відсотка до запланованих обсягів, державний бюджет відповідно 1243,3 трлн. крб., або на 86,3 відсотка. Видаткову частину зведеного бюджету виконано в сумі 2448,6 трлн. крб., або на 95,5 відсотка, державного бюджету відповідно 1609,6 трлн. крб., або на 90,8 відсотка. Дефіцит зведеного бюджету становив 356,4 трлн. крб., державного - 366,3 трлн. карбованців.

Керівники міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої влади незадовільно виконують Указ Президента України від 1 травня 1995 р. N 343 "Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України", а також рішення Уряду щодо забезпечення виконання зобов'язань перед бюджетом підприємствами, що належать до сфери їх управління.

В умовах гострого дефіциту бюджетних коштів мали місце непоодинокі випадки нецільового їх використання, водночас не зменшувалась кількість звернень щодо виділення додаткових коштів.

Збитковість підприємств, зменшення обсягів виробництва позначились на стані розрахунків. Загальна сума прострочених платежів підприємств і організацій зросла за рік у 6,7 раза і на 1 січня 1996 р. становила 1134,2 трлн. карбованців.

Значна частина розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги провадилася шляхом бартеру або тільки у готівково-грошовій формі, що призводило до нераціонального використання власних коштів. Великі суми грошей не надходили на розрахункові рахунки, внаслідок чого через їх нестачу в деяких регіонах несвоєчасно виплачувалися заробітна плата і стипендії, збільшувалася заборгованість за розрахунками з бюджетом. На стан виконання державного та місцевих бюджетів негативно вплинуло зменшення випуску продукції майже всіх основних галузей народного господарства, особливо у промисловості. Скоротили обсяги виробництва три чверті підприємств, з яких кожне четверте - більш як наполовину.

Практично в усіх галузях на низькому рівні виконувались основні показники Державної програми економічного і соціального розвитку України на 1995 рік, особливо Міністерством промисловості, Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії, Міністерством вугільної промисловості.

Майже всі міністерства, інші центральні та місцеві органи державної виконавчої влади не повною мірою використовували надані їм повноваження, недостатньо уваги приділяли роботі, спрямованій на забезпечення виконання законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Незважаючи на попередження Уряду (постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1995 р. N 985) про персональну відповідальність керівників міністерств, відомств, об'єднань підприємств, на яких покладені функції управління майном підприємств, заснованих на загальнодержавній власності, за неналежне забезпечення стабільної роботи галузей, більшість з них не вжила достатніх заходів, спрямованих на здійснення структурних зрушень та призупинення спаду виробництва.

Підприємства Міністерства вугільної промисловості (Поляков С.В.) скоротили видобуток вугілля порівняно з 1994 роком на 11,5 відсотка. У 1995 році виконання виробничої програми забезпечили тільки 4 із 23 виробничих об'єднань і 5 із 17 самостійних шахт.

Негативні тенденції у вугільній промисловості значною мірою обумовлюються недосконалістю системи управління галуззю, затримкою реструктуризації шахтного фонду та виведення з експлуатації найзбитковіших шахт і переведення на самоокупність рентабельних шахт.

Незважаючи на те, що підприємства нафтогазодобувної промисловості (Довжок Є.М.) стабілізували видобуток нафти і газу, в галузі не створено економічних умов для збільшення видобутку нафти і газу у подальшому. Через неплатежі за поставлену продукцію, нестачу власних обігових коштів і коштів на розвиток галузі не забезпечено виконання у повному обсязі завдань Національної програми "Нафта і газ України на період до 2010 року".

Невиконання укладених міжурядових угод про поставки в Україну нафти і газу (Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості - Довжок Є.М., Державна акціонерна компанія "Укрресурси" - Россильний Л.І.), затримки з організацією діяльності спільних українсько-російських компаній спричинили невиконання запланованих обсягів переробки нафти на нафтопереробних заводах України (68 відсотків).

Міністерство промисловості (Мазур В.Л.) не забезпечило виконання завдань структурної перебудови галузей, впровадження енергозберігаючих технологій, удосконалення внутрішніх кооперованих зв'язків, вивчення кон'юнктури ринку, що обумовило істотне погіршення фінансового стану підприємств, скорочення поставок продукції як на внутрішній ринок, так і на ринки країн СНД.

У хімічному комплексі при стабілізації рівня виробництва аміаку, карбаміду, деяких інших видів багатотоннажної хімічної продукції, яка переважно поставляється на експорт, триває спад виробництва содопродуктів, пластичних мас, хімічних волокон і ниток, товарів побутової хімії внаслідок звуження внутрішнього ринку, що відповідно призводить до негативних структурних змін у галузі.

Уповільнився процес конверсії військового виробництва на підприємствах Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії (Малєв В.І.). Через недостатність коштів, що спрямовуються на ці цілі, та їх розпорошення припинилося виконання ряду важливих конверсійних програм. Відсутня достатня кількість якісних інвестиційних проектів, розроблених на основі самоокупності, для додаткового залучення коштів вітчизняних та іноземних інвесторів.

За наявності високого наукового і технологічного потенціалу не приділялася увага підвищенню якості продукції, а отже, її конкурентоспроможності. Втрачаються традиційні ринки збуту, недостатньо ведеться робота, пов'язана з переорієнтацією на нові ринки, слабо вивчається кон'юнктура світових цін на машинобудівну продукцію. В зовнішньоекономічній торгівлі цього комплексу велика частка бартерних операцій, у тому числі з високоліквідними товарами. В цілому обсяг бартерних операцій становить 30 - 40 відсотків, а на деяких підприємствах - близько 90 відсотків.

Міністерство транспорту (Данькевич І.П.) зволікало здійснення організаційно-структурних перетворень у галузях транспортного комплексу, не забезпечувало належної координації роботи різних видів транспорту, не вживало заходів для раціонального використання його рухомого складу. Наявний парк автобусів використовується тільки на 49 відсотків, тоді як потреби населення у міських пасажирських перевезеннях не задовольняються.

Підприємства Міністерства енергетики і електрифікації (Шеберстов О.М.) не повною мірою застосовували до боржників санкції за прострочення платежів за використану тепло- та електроенергію. Заборгованість споживачів за відпущену їм електроенергію постійно зростала протягом року і на 1 січня 1996 р. становила 126 трлн.крб., що негативно вплинуло на фінансовий стан енергопідприємств.

Незадовільно провадилися розрахунки за спожитий природний газ, внутрішній борг споживачів досяг 255,2 трлн. карбованців. Основними боржниками, як і раніше, залишаються підприємства та організації Державного комітету житлового і комунального господарства (146,8 трлн. крб.), Міністерства енергетики і електрифікації (35,5 трлн. крб.), Міністерства промисловості (28,3 трлн. крб.).

Хоча тенденція спаду виробництва товарів народного споживання, що склалася за останні роки, у 1995 році дещо послабшала, становище залишається напруженим. За 1995 рік таких товарів вироблено на 19,1 відсотка менше, ніж у 1994 році.

Напруженим залишається становище з виробництвом продуктів харчування. Порівняно з 1994 роком допущено зменшення обсягів виробництва 79 видів продукції харчової промисловості із 102 її найменувань. Водночас споживчий ринок продовжує насичуватись імпортними продуктами харчування, винно-горілчаними та тютюновими виробами сумнівної якості, а в ряді випадків і шкідливими для здоров'я людей.

Міністерство сільського господарства і продовольства (Гайдуцький П.І.) та Державний комітет по харчовій промисловості (Сватков Л.Б.) ще не повною мірою розгорнули роботу, спрямовану на залучення іноземних інвестицій для розвитку переробних підприємств та збільшення виробництва продовольчих товарів.

У зв'язку з тим, що підприємства найважливіших галузей харчової промисловості (цукрової, олієжирової, спиртової та лікеро-горілчаної) працювали головним чином на давальницькій сировині, вони практично перейшли в ранг галузей, які обслуговують сільське господарство, що призвело до значного зменшення прибутку підприємств від промислової діяльності, а отже, і платежів до Державного бюджету України.

Складним залишалося становище в легкій промисловості, де у 1995 році порівняно з 1994 роком скоротилося виробництво практично всіх видів продукції. Випуск бавовняної, лляної, вовняної пряжі становив 56 - 63 відсотки, жорстких юхтових та хромових шкіртоварів - 35 - 56 відсотків, штучних м'яких шкір - 34 відсотки. При цьому безліч комерційних фірм та приватних підприємств вивозили за кордон українську шкірсировину, що є високоліквідною на світовому ринку. Ними було вивезено шкір великої рогатої худоби на 71 млн. доларів США, або 83 відсотки від загального обсягу їх експорту. Разом з тим власні шкіропереробні підприємства простоювали через відсутність сировини.

Загострилась проблема реалізації товарів народного споживання на внутрішньому ринку. Висока вартість товарів, низька їх якість , зниження купівельної спроможності населення та попиту призвели до накопичення як у торговельних організаціях, так і у виробників. На складах підприємств машинобудівного комплексу накопичилось готової продукції на загальну суму понад 13 трлн. крб., легкої промисловості - на 14,7 трлн. крб., лісопромислового комплексу - нереалізованих меблів більш як на 2 трлн. крб., медичної та мікробіологічної промисловості - медичних препаратів на 3,4 трлн. карбованців. У цих та інших галузях не повною мірою впроваджуються заходи щодо структурної перебудови виробництва, зниження витрат та цін на продукцію.

Затоварювання складів готовою продукцією, несвоєчасне надходження коштів на рахунки підприємств внаслідок недосконалої діяльності банківської системи, значна заборгованість торговельної мережі перед виробниками продукції призводять до уповільнення обігу фінансових коштів, що ще більше погіршує фінансовий стан підприємств.

У складних умовах функціонував минулого року аграрний сектор економіки.

Обсяг валової продукції галузі в усіх категоріях господарств знизився порівняно з 1994 роком на 2,6 відсотка. Державний контракт на закупівлю зерна виконано на 54 відсотки.

Протягом 1995 року зберігалася негативна тенденція скорочення чисельності поголів'я худоби і птиці та зниження їх продуктивності. Виробництво м'яса скоротилося проти попереднього року на 14 відсотків, молока - на 5, яєць - на 7 і вовни - на 28 відсотків.

Разом з тим неконтрольовано відбувається вивезення тварин за межі України, яке здійснюють в основному іноземні фірми і посередники. У минулому році було вивезено понад 254 тис. голів великої рогатої худоби. При цьому, за розрахунками, держава втратила на кожній експортованій голові від 100 до 150 доларів США.

Повільно здійснюється реформування земельних відносин. В Автономній Республіці Крим у колективну власність отримали землю 14 відсотків господарств, що ставить під загрозу зриву проведення наступного етапу земельної реформи - паювання земель і сертифікації паїв та запровадження нових форм господарювання на землі.

Темпи приватизації земельних ділянок громадянами у ряді областей, зокрема у Донецькій, Луганській, Рівненській, Харківській, становлять лише 10 - 25 відсотків (по Україні - 42 відсотки).

Повільно здійснюється приватизація майна радгоспів.

Погіршився фінансовий стан сільськогосподарських підприємств і організацій. Рентабельність виробництва в радгоспах, колективних і міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах знизилась з 45,8 відсотка у 1994 році до 10,7 відсотка у 1995 році. Кожне третє господарство закінчило рік зі збитками. Значно зросли суми прострочених платежів сільськогосподарських підприємств постачальникам, підрядним організаціям і банкам, а також суми заборгованості банку за позичками. Низьким залишається рівень заробітної плати працівників.

Такий стан справ у сільському господарстві значною мірою є наслідком недостатньої роботи Міністерства сільського господарства і продовольства (Гайдуцький П.І.), Державного комітету по харчовій промисловості (Сватков Ю.Б.), Державного комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості (Гончарук В.Я.), багатьох обласних державних адміністрацій щодо забезпечення впливу і контролю за господарською діяльністю, реформуванням і структурною перебудовою сільськогосподарського виробництва, здійсненням заходів, спрямованих на призупинення спаду виробництва, дотриманням технологічної дисципліни.

Напружена ситуація склалася у капітальному будівництві, де відсутність ефективної системи кредитування народного господарства не дала змоги створити нормальні умови для реалізації інвестиційної політики у 1995 році. Неефективне використання капітальних вкладень, у тому числі державних, розпорошення їх на численних будовах, недодержання встановленого порядку визначення вартості будівництва незадовільно вплинули на хід будівництва, особливо найважливіших об'єктів виробничого призначення і соціальної сфери.

Обсяги капітальних вкладень на підприємствах і в організаціях усіх форм власності знизилися порівняно з 1994 роком на 35 відсотків. Річне завдання із введення в дію найважливіших пускових об'єктів і потужностей, включених до Державної програми економічного і соціального розвитку України на 1995 рік, було переглянуто і скорочено на 95 одиниць, але і за цих умов введено в дію лише 45 найважливіших пускових об'єктів і потужностей (25 відсотків).

Відсутність коштів незадовільно вплинула на будівництво об'єктів соціальної сфери. Житлових будинків введено в експлуатацію 79 відсотків від загальних обсягів, визначених укладеними контрактами, з них 44 відсотки індивідуальними забудовниками; загальноосвітніх навчально-виховних закладів - 61, дошкільних закладів - 55, лікарень - 68, амбулаторно-поліклінічних закладів - 63 відсотки.

Обмеженість фінансових ресурсів негативно позначилася на виконанні завдань, передбачених Чорнобильською будівельною програмою.