Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Положення про розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру, що додається, та ввести його в дію з 1 липня 1997 року.

2. Міністерству праці разом з іншими центральними органами виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити доведення до організацій, установ, підприємств, незалежно від форм власності вимог Положення про розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру.

3. Міністерству праці і Міністерству охорони здоров'я за участю Державного комітету по нагляду за охороною праці забезпечити вивчення практики застосування Положення про розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру та в разі потреби подавати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення до нього змін і доповнень.

4. Міністерству охорони здоров'я за погодженням з Міністерством праці в двотижневий термін розробити і затвердити форму журналу обліку лікувально-профілактичними закладами випадків невиробничого травматизму та форму повідомлення про травму невиробничого характеру.

1. Це Положення визначає порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру (не пов'язаних з трудовими відносинами), які сталися з громадянами на території України з втратою працездатності не менше ніж на один день.

Положення є обов'язковим для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також організаціями, установами і підприємствами (далі - організації) незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, об'єднаннями громадян, фізичними особами.

2. Розслідуванню згідно з цим Положенням підлягають нещасні випадки невиробничого характеру (травми, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, ураження електричним струмом, ушкодження від контакту з тваринами тощо) з тяжкими для здоров'я наслідками (далі - нещасні випадки), які сталися в житлових та підсобних приміщеннях, на комунально-побутових і торгівельних об'єктах, що обслуговують населення, присадибних ділянках, у місцях відпочинку та масового перебування людей тощо. Схема визначення ступеня тяжкості нещасних випадків встановлюється МОЗ.

Нещасні випадки, які сталися з громадянами під час прямування на роботу чи з роботи (пішки, на громадському чи власному транспортному засобі), а також під час виконання громадського обов'язку щодо рятування людей, під час участі у спортивних іграх на офіційних змаганнях, розслідуються організацією, де працює потерпілий, або організацією, яка зобов'язана забезпечити чи відповідає за безпечну життєдіяльність людей на відповідній території незалежно від ступеня тяжкості травми. Результати розслідування використовуються в разі призначення потерпілому допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

3. Дія цього Положення не поширюється на розслідування нещасних випадків, що сталися в процесі трудових відносин (роботи, служби) та виконання інших обов'язків і доручень, а також:

а) на повітряному, залізничному, морському, внутрішньому водному, автомобільному і електротранспорті (тролейбуси) міжміського сполучення;

б) у житлових будинках і на комунально-побутових об'єктах під час експлуатації газових приладів і газопроводів;

в) з учасниками навчально-виховного процесу в навчальних закладах.

Зазначені нещасні випадки розслідуються на підставі відомчих нормативних актів, затверджених згідно з чинним законодавством.

Нещасні випадки, в тому числі зі смертельними наслідками, пов'язані з вчиненням злочину розслідуються слідчими органами.

4. Лікувально-профілактичні заклади ведуть реєстрацію нещасних випадків в окремому журналі за формою, що затверджується МОЗ.

Про кожний нещасний випадок лікувально-профілактичний заклад протягом доби надсилає місцевому органу виконавчої влади повідомлення за формою, що затверджується МОЗ.

5. Рішення щодо необхідності розслідування нещасного випадку приймається керівником відділу (служби) охорони праці місцевого органу виконавчої влади, який реєструє повідомлення лікувально-профілактичного закладу і надсилає своє рішення і копію повідомлення організації, що повинна проводити розслідування.

Керівник організації не пізніше наступного дня після надходження рішення зобов'язаний утворити комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше трьох осіб.

До участі в роботі комісії можуть залучатися представники відповідного лікувально-профілактичного закладу та страхової організації (якщо потерпілий був застрахований), а також представники організації, відповідальної за додержання умов безпеки на території, об'єкті, де стався нещасний випадок.

Розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 календарних днів після утворення комісії, і його результати оформляються актом за формою НТ, що додається.

Для розслідування групових нещасних випадків (коли потерпіло два і більше громадян) утворюється комісія при місцевому органі виконавчої влади.

Груповий нещасний випадок розслідується в тому ж порядку, що й одиночний. Акт форми НТ складається на кожного потерпілого окремо.

У процесі з'ясування обставин нещасного випадку встановлюються причини, час і місце, стан потерпілого на момент одержання травми. Для цього можуть використовуватися довідки лікувально-профілактичних закладів, матеріали органів внутрішніх справ та інші документи, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців.

6. Акт розслідування нещасного випадку складається в трьох примірниках, підписується головою і членами комісії і затверджується керівником організації.

7. Перший примірник акта передається комісією організації, яка проводила розслідування, другий - відділу (службі) охорони праці органу виконавчої влади, а третій видається потерпілому (на його вимогу). Копія акта передається організації, причетність якої до нещасного випадку встановлено комісією в результаті розслідування, а також видається правоохоронним органам та іншим організаціям на їх запит.