З метою створення належних умов для всебічного, повноцінного розвитку дітей, вирішення невідкладних завдань щодо поліпшення їх становища і захисту прав

1. Затвердити додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми "Діти України" на період до 2005 року (далі - заходи), що додаються.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям у місячний строк розробити та затвердити плани реалізації заходів.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади здійснювати витрати на фінансування заходів у 2001 році в межах асигнувань, передбачених їм у Державному бюджеті України.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям вирішити питання про фінансування заходів.

5. Кабінету Міністрів України:

передбачати під час розроблення проектів законів про Державний бюджет України на 2002 і наступні роки асигнування на реалізацію заходів, виходячи з реальних можливостей;

здійснювати контроль за виконанням заходів та цільовим використанням виділених коштів.

Національна програма "Діти України" - це комплексний документ, в якому відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною, визначено основні напрями державної політики стосовно дітей та заходи щодо її реалізації центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами, організаціями, суспільними інститутами.

Захист людини в дитячі роки, коли відбувається духовне, моральне, фізичне становлення особистості, засвоєння національних та загальнолюдських культурних цінностей і коли навіть тимчасові нестатки й помилки дорослих здатні заподіяти шкоду і деформувати її розвиток, має бути одним з головних завдань при формуванні стратегії розвитку нашої держави.

Виконання основних заходів Національної програми "Діти України" у 1996 - 2000 роках активізувало процеси практичного розв'язання проблем поліпшення становища дітей, а також реалізації положень Конвенції ООН про права дитини, сприяло частковому вирішенню питань захисту материнства і дитинства, розвитку нормативно-правової бази щодо забезпечення прав та законних інтересів дітей, удосконаленню якості медичних та освітніх послуг, виявленню таких негативних соціальних явищ як дитяча безпритульність і бездоглядність, зростанню кількості державних закладів і установ, що надають соціальну та психологічну допомогу дітям, які її потребують, розширенню мережі фондів і організацій, що займаються питаннями сімей з дітьми. Тіснішим стало співробітництво України з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), іншими міжнародними організаціями.

Значна частина заходів Національної програми "Діти України" має довгостроковий характер і їх виконання триває. Проте в ході реформування економічних і соціальних засад нашої держави виник ряд несприятливих факторів, які негативно вплинули на становище дітей і сімей з дітьми. Аналіз стану справ щодо захисту прав та інтересів дітей в Україні свідчить про загострення низки проблем. Це стосується, зокрема, соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, захворюваності дітей, які проживають на радіаційно забрудненій території, що в 2,35 раза вища ніж захворюваність дітей у цілому в Україні. Збільшилося число дітей-інвалідів, дітей з вадами розвитку, які потребують соціального захисту держави.

Незважаючи на певні позитивні результати у вихованні підростаючого покоління в Україні та здобутті ним освіти, суспільне виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, в цілому не зазнало змін. Сирітство та дитяча безпритульність, бездоглядність, жебрацтво - це наслідок недостатньої уваги суспільства, насамперед органів опіки та піклування, до соціальних проблем сімей з дітьми. Невчасне виявлення проблемних сімей, зволікання з вилученням дітей з таких сімей, недостатній контроль суспільства за вихованням дітей у неблагополучних сім'ях призводять до того, що дедалі більше дітей не мають адекватного соціального захисту.

Недосконалість державної системи соціального захисту позначається й на дітях, особливо тих, які проживають у сільській місцевості, хоча традиційно село відзначалося суворішим суспільним контролем над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Поширення в сільській місцевості такого явища як "діти вулиці" є незаперечним доказом ослаблення виховної ролі сільської громади, проявом руйнування традиційних форм громадського самоврядування на селі.

Існування дитячої злочинності свідчить про необхідність удосконалення виховної роботи, зокрема правового виховання учнів, пошуку ефективних форм взаємодії всіх заінтересованих організацій, спрямованих на запобігання втягненню підлітків у протиправну діяльність. Потребує вдосконалення робота, пов'язана із забезпеченням права кожної дитини на гуманне ставлення і повагу до її гідності. Нерозв'язаними залишаються проблеми адаптації неповнолітніх після звільнення з місць позбавлення волі.

У сучасних умовах проблема поліпшення становища дітей набуває особливої значущості. Її розв'язання залежить не тільки від сім'ї, а й від діяльності суспільних інститутів, які беруть участь у вихованні та навчанні дітей, сприяють їх соціалізації. Таким чином формується державна політика стосовно дітей як особливої соціально-демографічної групи суспільства, що має специфічні потреби та запити. У зв'язку з цим потребує активізації розроблення економічних, соціальних та правових заходів щодо створення умов для повного задоволення потреб і запитів дітей.

Специфіка та головна спрямованість соціальної політики стосовно дітей у сучасних умовах має сприяти, насамперед, зменшенню впливу на них негативних явищ, що виникають у ході реформування суспільства.

У зв'язку з викладеним виникла потреба в розробленні додаткових заходів щодо забезпечення виконання Національної програми "Діти України" в 2001 - 2005 роках, метою та основними завданнями яких є:

створення умов для фізичного, інтелектуального і духовного розвитку дітей, забезпечення їх соціального захисту та належного виховання, яке грунтується на здобутках українського національного та світового культурно-історичного розвитку;

дальше вдосконалення законодавства щодо соціального захисту дітей;

удосконалення механізмів соціальної підтримки дітей, які перебувають у скрутних та надзвичайних умовах;

розвиток мережі та підвищення ефективності діяльності спеціалізованих закладів і служб соціального захисту дітей;

поліпшення здоров'я матерів та дітей, запобігання інвалідності, створення умов для інтеграції в суспільство дітей з вадами розвитку;

удосконалення таких форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, як дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї;

своєчасне виявлення функціонально неспроможних сімей та забезпечення здорового розвитку дітей, які в них виховуються;

урегулювання дитячої праці та створення ефективних механізмів контролю за додержанням норм законодавства про працю дітей.

Реалізація додаткових заходів сприятиме:

зниженню показника смертності немовлят;

забезпеченню проведення повноцінного медичного обстеження вагітних жінок, медико-генетичного консультування, скринінг-діагностики вроджених вад розвитку новонароджених;

проведенню своєчасного обстеження всіх новонароджених на фенілкетонурію та гіпотеріоз;

створенню розгалуженої служби неонаталогії та оснащенню неонаталогічних відділень сучасною технікою;

дальшому розширенню мережі спеціалізованих медичних закладів, диспансерів, центрів для надання медико-санітарної допомоги дітям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів і наданню дітям рівних можливостей для здобуття якісної загальної середньої освіти;

підвищенню рівня виховання дітей, створенню умов для їх фізичного, духовного, морального становлення;

удосконаленню системи утримання, виховання, навчання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

розвитку нових форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпеченню права дитини на благополучне сімейне оточення;

запобіганню дитячій бездоглядності, безпритульності, бродяжництву та жебрацтву;

оптимізації мережі спеціальних закладів соціального захисту дітей, підвищенню ефективності їх роботи;

запобіганню негативному впливу на свідомість дітей інформації, яка містить елементи жорстокості, бездуховності, насильства, пропагує антисоціальну поведінку;

розробленню засобів психокорекційного впливу на соціально дезадаптованих неповнолітніх;

удосконаленню системи статистичної звітності про становище сім'ї, жінок та дітей.

1. Провести експертну оцінку відповідності законодавства України міжнародним документам щодо соціального захисту дітей.

2. Підготувати пропозиції про вдосконалення чинного законодавства України відповідно до положень Конвенції Міжнародної організації праці N 182 про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці та розробити нормативно-правові акти, які регламентують працю дітей, зокрема, порядок працевлаштування випускників шкіл-інтернатів, спеціальних закладів соціальної реабілітації, дитячих будинків сімейного типу, дітей із прийомних сімей та виховно-трудових колоній.

3. Переглянути нормативно-правові акти з питань урегулювання діяльності дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей.

4. Розробити нормативи забезпечення харчуванням, одягом і взуттям вихованців притулків для неповнолітніх.

5. Підготувати пропозиції щодо регулювання питань повернення до місць постійного проживання дітей, які перебувають у притулках для неповнолітніх і батьками яких є іноземці та особи без громадянства.

6. Започаткувати опублікування в друкованих та електронних засобах масової інформації положень Конвенції ООН про права дитини та коментарів до них.

7. Сприяти вдосконаленню мережі загальноосвітніх навчальних закладів, а також розробленню та запровадженню різних варіантів навчальних програм відповідно до потреб розвитку індивідуальних здібностей дітей.

8. Під час розроблення навчальних програм, підручників, посібників для загальноосвітніх навчальних закладів наповнювати їх зміст тематикою, яка грунтується на національних і загальнолюдських цінностях, спрямована на виховання у дітей почуття патріотизму, національної свідомості, високої духовності та моральності.

9. З метою задоволення потреби дітей та молоді у здобутті професійної освіти забезпечувати збереження учнівських місць під час здійснення заходів щодо оптимізації мережі професійно-технічних навчальних закладів.

10. Вивчити стан і тенденції формування мережі дошкільних закладів освіти, їх відповідність числу дітей молодших вікових груп та розробити рекомендації щодо створення різних типів таких закладів.

11. З метою виконання вимог щодо реалізації базового компонента дошкільної освіти розробити програму розвитку особистості дитини та методичне забезпечення цієї програми.

12. Розробити програми навчально-методичного забезпечення навчальних закладів відповідно до вимог державних стандартів освіти.

13. З метою активізації роботи, пов'язаної з національним вихованням дітей та учнівської молоді, наповнення його новим змістом, впровадження сучасних методик підготувати і подати пропозиції щодо проведення конкурсу на кращого класного керівника як однієї з номінацій Всеукраїнського конкурсу "Учитель року".

14. Удосконалювати і розвивати вітчизняні традиції з пошуку, підтримки і розвитку обдарованих дітей та учнівської молоді. Сприяти їх залученню до участі у всеукраїнських і міжнародних олімпіадах, конкурсах, турнірах тощо.

15. Забезпечувати щорічне проведення Всеукраїнського тижня дитячої та юнацької книги.

16. Залучати учнів професійно-технічних навчальних закладів до продуктивної праці, зокрема виготовлення товарів широкого вжитку.

17. Забезпечувати зайнятість дітей і молоді під час канікул, розширювати мережу трудових об'єднань старшокласників, таборів праці та відпочинку, учнівських виробничих бригад.

18. Провести інвентаризацію матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів, закладів відпочинку та оздоровлення дітей, розробити заходи щодо поліпшення цієї бази та забезпечити їх виконання.

19. Активізувати пропаганду здорового способу життя, соціального захисту дітей, профілактики правопорушень серед них, зокрема шляхом використання соціальної реклами.

20. Започаткувати проведення всеукраїнського конкурсу на краще об'єктивне висвітлення проблем дитинства у засобах масової інформації.

21. Приділяти увагу висвітленню у радіо-, телепередачах, публікаціях у друкованих засобах масової інформації історії та культури рідного краю, традицій і сучасних надбань Українського народу з метою створення позитивного інформаційного поля та виховного середовища і запобігання впливу на свідомість дітей інформації негативного спрямування з елементами жахів, насильства, жорстокості.

22. З метою підвищення рівня педагогічної культури батьків підготувати і видати енциклопедичні словники "Права дитини" та "Права людини".

23. Провести дослідження та підготувати для педагогічних і соціальних працівників методичний посібник "Гуманне ставлення до дитини".

24. Започаткувати видання всеукраїнського науково-методичного журналу "Виховання школяра".

25. Дослідити соціально-психологічні фактори формування обдарованої особистості та розробити програми розвитку інтелектуальних здібностей дітей.

26. Провести III Міжнародну конференцію "Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога".

27. Систематично проводити семінари і "круглі столи" з проблем творчої діяльності та розвитку обдарованих дітей і учнівської молоді.

28. Підготувати і видати збірник методичних рекомендацій для батьків та педагогічних працівників щодо соціальної адаптації учнівської молоді.

29. З метою забезпечення права дитини на здоровий розвиток науково обгрунтувати та експериментально апробувати нові технології фізичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Розробити відповідні методичні рекомендації для педагогів.

30. Розробити науково-методичні рекомендації щодо професійного консультування учнівської молоді та підготувати методичний посібник "Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді".

31. Проаналізувати ефективність функціонування системи опіки і піклування стосовно дітей та підготувати пропозиції щодо її вдосконалення.

32. Забезпечувати контроль за додержанням вимог законодавства в частині захисту майнових (житлових) прав неповнолітніх, виявляти факти незаконного відчуження житла, що належить неповнолітнім, сприяти поновленню їх прав на житло, а також вести облік таких дітей з метою їх соціально-правового захисту.

33. Розробити регіональні програми надання впорядкованого житла та гарантованого першого робочого місця дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, в яких закінчився строк навчання чи перебування в загальноосвітніх навчальних закладах, школах-інтернатах, спеціальних закладах та установах для неповнолітніх, дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім'ях.

34. Провести діагностику фізичного і психічного розвитку, функціональних можливостей організму дітей, проаналізувати стан захворюваності дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у державних навчально-виховних закладах, дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім'ях, і розробити заходи щодо медико-соціальної реабілітації таких дітей.

35. Підготувати і подати пропозиції щодо вдосконалення механізму соціальної та матеріальної підтримки випускників інтернатних навчальних закладів із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

36. Поширити практику формування у професійно-технічних навчальних закладах груп для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які не здобули базової загальної середньої освіти.

37. З метою створення сприятливих умов для соціальної реабілітації та адаптації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, вивчити питання про доцільність зменшення наповнюваності інтернатних навчальних закладів для таких дітей (до 70 вихованців).

38. Розробити і впровадити у діяльність лікувально-профілактичних закладів стандарти медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

39. Активізувати діяльність, пов'язану з формуванням суспільної та побутової компетентності учнів спеціальних шкіл-інтернатів, інтеграцією їх у суспільство, а також створенням бази для проведення експериментів у цих навчальних закладах.

40. Залучати громадські організації батьків дітей-інвалідів, інші громадські організації до надання консультативних послуг з організації само- та взаємодопомоги, сприяти налагодженню системи обміну інформацією з цих питань.

41. Ужити заходів до вдосконалення системи соціального патронату, діяльності громадських організацій, волонтерської підтримки, правового захисту дітей з вадами розвитку.

42. З метою запобігання поширенню інвалідності серед дітей старшого віку вивчити вплив перенесеної в ранньому віці пневмонії на схильність до хронічного запалення бронхо-легеневої системи.

43. Розробити медико-організаційну модель надання спеціалізованої допомоги дітям-інвалідам з хронічними хворобами печінки.

44. Залучати до занять фізичною культурою і спортом, фізкультурно-оздоровчої роботи дітей та учнівську молодь з психофізичними вадами, дітей-інвалідів, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.