Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Положення про Міністерство соціального забезпечення України, що додається:

2. Установити граничну чисельність працівників центрального апарату Міністерства соціального забезпечення України в кількості 172 одиниці.

3. Дозволити Міністерству соціального забезпечення України мати трьох заступників Міністра, в тому числі одного першого, а також колегію в кількості дев'яти чоловік.

4. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Ради Міністрів УРСР від 30 січня 1969 р. N 88 "Про затвердження Положення про Міністерство соціального забезпечення Української РСР" (ЗП УРСР, 1969 р., N 2, ст. 18);

постанову Ради Міністрів УРСР від 10 листопада 1982 р. N 547 "Про внесення змін і доповнень до деяких рішень Уряду Української РСР з питань соціального забезпечення" (ЗП УРСР, 1982 р., N 11, ст. 94);

пункт 2 Змін, доданих до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 14 червня 1991 р. N 41 "Про зміну та визнання такими, що втратили чинність, деяких рішень Уряду Української РСР" (ЗП УРСР, 1991 р., N 6, ст. 48).

1. Міністерство соціального забезпечення України (Мінсоцзабез України) є центральним органом державної виконавчої влади України, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Міністерство забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо соціального забезпечення населення та соціальної захищеності інвалідів і громадян похилого віку, несе відповідальність за розвиток справи соціального забезпечення.

2. Мінсоцзабез України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своєї компетенції Міністерство організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення, а також соціально-побутового обслуговування, трудового влаштування й протезування інвалідів, ветеранів війни і праці, громадян похилого віку, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

3. Головними завданнями Мінсоцзабезу України є:

розробка разом із відповідними центральними органами державної виконавчої влади основних напрямів організації та розвитку соціального захисту інвалідів, ветеранів війни і праці, громадян похилого віку з метою підвищення їх матеріального добробуту, трудової зайнятості та соціальної активності;

організація роботи по призначенню та виплаті пенсій і допомоги відповідно до чинного законодавства, науково-дослідної роботи в галузі пенсійного забезпечення та обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці;

розробка концепції та основних напрямів соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян, організація матеріально-побутового, культурного і медичного обслуговування громадян, які перебувають у будинках-інтернатах (пансіонатах) для престарілих та інвалідів;

забезпечення діяльності підприємств, організацій та закладів, що входять до функціонального управління Міністерства, а також ефективного використання капітальних вкладень і своєчасного введення об'єктів, в експлуатацію;

сприяння діяльності науково-виробничого об'єднання протезних підприємств, Українського товариства глухих, Українського товариства сліпих та інших громадських об'єднань інвалідів.

4. Мінсоцзабез України при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої влади України, органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також відповідними органами інших держав.

5. Мінсоцзабез України відповідно до покладених на нього завдань:

а) організує роботу органів соціального забезпечення по призначенню державних пенсій і допомоги, затверджує зразки пенсійних посвідчень та іншої бланкової документації;

б) сприяє призначенню пенсії іноземним громадянам і членам їхніх сімей та оформленню матеріалів для переведення пенсій громадянам, які виїхали за межі України на постійне проживання;

в) організує роботу центрів по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги, установ, що входять до функціонального управління Міністерства, з питань впровадження сучасних засобів обчислювальної техніки, а також функціонування у сфері соціального забезпечення єдиної інформаційно-обчислювальної мережі з розподільною обробкою даних;

г) здійснює разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади, органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування, громадськими об'єднаннями інвалідів і ветеранів війни і праці розробку проектів цільових програм, спрямованих на проведення державної політики соціального захисту інвалідів та громадян похилого віку;

д) контролює роботу по наданню пільг інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих військовослужбовців; координує діяльність міністерств і відомств з цих питань;

є) здійснює в установленому порядку міжнародне співробітництво у питаннях пенсійного забезпечення, соціального захисту інвалідів, ветеранів війни і праці, громадян похилого віку;

ж) забезпечує підприємства, установи й організації, що входять до функціонального управління Міністерства, кваліфікованими кадрами, вдосконалення їхніх знань і практичних навичок, а також запровадження наукової організації праці;

з) вносить до відповідних центральних органів державної виконавчої влади пропозиції з питань законодавства про соціальне забезпечення населення, спрямовані на посилення соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян похилого віку, розробляє проекти програм по вирішенню їх проблем;

і) за дорученням Уряду України бере участь у розробці проектів угод з іншими державами щодо забезпечення пенсійних та інших гарантій громадянам у разі їх переїзду з однієї держави до іншої на тимчасове чи постійне проживання;