Уряд України Уряд і Держави Кувейт,

бажаючи сприяти розвитку взаємних економічних стосунків через укладання між ними Угоди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал,

домовились про таке:

Ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

1. Ця Угода поширюється на податки на доходи та капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади незалежно від способу їх стягнення.

2. Податками на доходи та капітал вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходів, загальної суми капіталу або з елементів доходу або капіталу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна, податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваних підприємствами, а також податки, які справляються з доходу від приросту вартості капіталу.

3. Існуючими податками, на які поширюється ця Угода, є:

a) у Кувейті:

(i) корпоративний податок на прибуток;

(ii) внесок від чистого прибутку кувейтських акціонерних компаній, який сплачується Кувейтській Організації Наукового Прогресу (КОНП);

(iii) Закат;

(iv) податок, що справляється згідно з законом про підтримку національних працівників

(надалі "кувейтський податок");

b) в Україні:

(i) податок на прибуток підприємств;

(ii) прибутковий податок з громадян

(надалі "український податок").

3. Ця Угода застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які справляються згідно з законодавством Договірної Держави після дати підписання цієї Угоди в доповнення до або замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав будуть повідомляти один одного про будь-які істотні зміни, що відбуваються в їх законодавствах щодо оподаткування.

1. Для цілей цієї Угоди, якщо із контексту не випливає інше:

a) термін "Україна" при використанні у географічному значенні означає територію України, її континентальний шельф і її виключну (морську) економічну зону, включаючи будь-яку територію за межами територіальних вод України, яка відповідно до міжнародного права визначається або може бути в подальшому визначена як територія, в межах якої можуть здійснюватися права України стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсів;

b) термін "Кувейт" означає територію Держави Кувейт, включаючи будь-яку територію за межами територіального моря, яка відповідно до міжнародного закону визначається або може бути в подальшому визначена за законодавством Кувейту як територія, в межах якої Кувейт може здійснювати суверенні права або юрисдикцію;

c) термін "Договірна Держава" і "Друга Договірна Держава" означають залежно від контексту Україну або Кувейт;

d) термін "особа" включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об'єднання осіб;

e) термін "національна особа" означає будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави та будь-яку юридичну особу, товариство або асоціацію, що одержують свій статус за чинним законодавством Договірної Держави;

f) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання;

g) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави;

h) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі;

i) термін "податок" означає український або кувейтський податок відповідно до контексту;

j) термін "компетентний орган" означає:

(i) стосовно Кувейту: Міністра фінансів або його повноважного представника;

(ii) стосовно України: Державну податкову адміністрацію України або її повноважного представника.

2. При застосуванні положень цієї Угоди у будь-який час Договірною Державою будь-який термін, не визначений у ній, має те значення, якщо з контексту не випливає інше, яке він має згідно із законодавством цієї Договірної Держави щодо податків, на які поширюється ця Угода; будь-яке значення, що надається чинним податковим законодавством цієї Держави, превалює над значенням, що надається цьому терміну іншими законами цієї Держави.

1. Для цілей цієї Угоди термін "резидент Договірної Держави" означає:

a) у Кувейті: будь-яку особу, яка має постійне місце проживання в Кувейті і є кувейтським громадянином, та компанію, що зареєстрована у Кувейті;

b) в Україні: будь-яку особу, яка має постійне місце проживання в Україні та компанію, що зареєстрована в Україні;

2. Для цілей пункту 1, термін "резидент Договірної Держави" буде включати:

a) уряд цієї Договірної Держави та будь-який політико-адміністративний підрозділ або місцевий орган влади;

b) будь-який урядовий заклад, створений у цій Договірній Державі згідно з публічним законодавством, такий як корпорація, центральний банк, фонд, адміністрація, організація, агентство або інші подібні організації;

c) будь-яке підприємство у цій Договірній Державі, весь капітал якого забезпечується цією Договірною Державою чи будь-яким її політико-адміністративним підрозділом або місцевим органом влади, або будь-яким урядовим закладом, визначеним у підпункті (b), разом з іншими державами.

3. Якщо відповідно до положень пункту 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким чином:

a) вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має у своєму розпорядженні постійне житло; якщо вона має у своєму розпорядженні постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

b) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або якщо вона не має у своєму розпорядженні постійного житла в жодній з Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона звичайно проживає;

c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або якщо вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, національною особою якої вона є;

d) якщо її статус не може бути визначений відповідно до положень підпунктів a)-c), компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

4. У разі, коли відповідно до положень пункту 1 особа, що не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, в якій розміщено її фактичний керівний орган.

1. Для цілей цієї Угоди термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає:

a) місце управління;

b) відділення;

c) контору;

d) фабрику;

e) майстерню;

f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку або експлуатації природних ресурсів.

3. Будівельний майданчик, монтажний, складальний чи установочний об'єкт або контрольна діяльність, пов'язана з ними, що здійснюється у Договірній Державі, утворює постійне представництво тільки у тому разі, якщо такий майданчик, об'єкт чи діяльність триває протягом періоду більше шести місяців.

4. Надання послуг, включаючи постійні або адміністративні послуги, підприємством Договірної Держави через працівників або інший персонал, найнятий підприємством для таких цілей, у другій Договірній Державі утворює постійне представництво тільки в тому разі, якщо така діяльність триває протягом періоду або періодів, які складають у сукупності більше шести місяців протягом будь-якого 12-місячного періоду.

5. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає:

a) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству;

b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу або поставки;

c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

6. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, якщо особа, інша ніж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пункті 7, діє в Договірній Державі від імені підприємства другої Договірної Держави, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво у першій згаданій Державі стосовно будь-якої діяльності, яку ця особа виконує для цього підприємства, якщо:

a) така особа має і звичайно використовує у першій згаданій Державі повноваження укладати контракти від імені підприємства за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежена пунктом 6, яка якщо і виконується через постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця діяльності постійного представництва відповідно до положень цього пункту;

b) особа не має таких повноважень, але звичайно утримує у першій згаданій Договірній Державі запас товарів або виробів, що належать підприємству, з якого вона здійснює регулярний продаж товарів або виробів від імені цього підприємства;

c) така особа звичайно віддає накази у першій згаданій Договірній Державі виключно або майже виключно для самого підприємства або для такого підприємства або іншого підприємства, які контролюються ним або мають контрольні інтереси в ньому;

d) виконуючи таку діяльність, особа виробляє або перероблює у цій Договірній Державі товари або вироби, що належать підприємству.

7. Підприємство Договірної Держави не розглядається як таке, що має постійне представництво в другій Договірній Державі, лише на тій підставі, що воно здійснює підприємницьку діяльність у цій другій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності. Однак, якщо діяльність такого агента здійснюється повністю або майже повністю від імені цього підприємства або інших підприємств, які ним контролюються або мають у ньому контрольний пакет акцій, він не буде вважатися агентом з незалежним статусом, про якого йдеться в цьому пункті.

8. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, яка є резидентом другої Договірної Держави або яка здійснює підприємницьку діяльність у цій другій Договірній Державі (через постійне представництво або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво другої компанії.

1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), яке розташоване в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

2. Термін "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке він має у законодавстві Договірної Держави, в якій розташоване це майно. Цей термін повинен у будь-якому випадку включати майно, допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання, що використовується в сільському і лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів; морські та повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно.

3. Положення пункту 1 застосовуються також до доходів, одержуваних від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

4. Положення пунктів 1 і 3 застосовуються також до доходів від нерухомого майна підприємства і до доходів від нерухомого майна, що використовується для здійснення незалежних особистих послуг.

1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як зазначено вище, то його прибуток може оподатковуватися в другій Державі, але тільки щодо тієї частини, яка стосується цього постійного представництва.

2. З урахуванням положень пункту 3, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати у випадку, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю за таких же або аналогічних умов і діяло незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

3. При визначенні прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного представництва, включаючи тільки ті управлінські та загальноадміністративні витрати, які понесені таким чином як в Державі, де розташоване постійне представництво, так і у будь-якому іншому місці. У будь-якому випадку такі витрати не повинні включати будь-які суми, що сплачуються (інакше, ніж покриття витрат, що дійсно мали місце) постійним представництвом головному офісу підприємства або будь-якому іншому підрозділу як роялті, гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи управління, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану підприємством постійному представництву. Подібним чином у визначенні прибутку постійного представництва не повинні братися до уваги суми, що сплачуються (інакше, ніж покриття витрат, що дійсно мали місце) постійному представництву головним офісом підприємства або будь-яким з його інших підрозділів як роялті, гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи управління, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану головному офісу підприємства або будь-якому іншому його підрозділу.

4. Жодний прибуток не відноситься до постійного представництва на основі простої закупки цим постійним представництвом товарів або виробів для підприємства.

5. В міру того, як визначення у Договірній Державі відповідно до її законодавства прибутку, що стосується постійного представництва, на базі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства його різним підрозділам є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не буде перешкоджати Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподілу, як це диктується практикою; обраний спосіб розподілу, однак, повинен бути таким, що його результати будуть відповідати принципам, які містяться в цій статті.

6. Якщо інформація, що є доступною для компетентного органу Договірної Держави, не достатньо для того, щоб визначити прибуток, що стосується постійного представництва особи, ніщо у цій статті не забороняє застосовувати будь-який закон або нормативний акт цієї Договірної Держави щодо визначення заборгованості цього постійного представництва по сплаті податків через оцінку компетентним органом цієї Договірної Держави прибутків цього постійного представництва, що підлягають оподаткуванню, застосування такого закону чи нормативного акта повинно забезпечуватися таким чином, що інформація, доступна цьому компетентному органу, повинна узгоджуватися із принципами цієї статті.

7. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до постійного представництва, визначається щорічно одним і тим же методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для зміни.

8. Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Угоди, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.

1. Прибутки, що одержуються резидентом Договірної Держави від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Договірній Державі.

2. Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях будуть включати:

a) прибуток від здавання в оренду без екіпажу морських або повітряних суден;

b) прибутки від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів, включаючи трейлери супутнє устаткування для транспортування контейнерів, використовуваних для транспортування товарів чи виробів;

де така оренда або таке використання, утримання або оренда, залежно від випадку, є побічними стосовно експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.

3. Положення пункту 1 будуть застосовуватись також до прибутку від участі у пулі, спільному підприємстві чи міжнародному транспортному агентстві.

1. У випадку, коли:

a) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави; або

b) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної Держави і підприємства другої Договірної Держави;

і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних або фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений до прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований.

2. У випадку, коли Договірна Держава включає у прибутки підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибутки, по яким підприємство другої Договірної Держави було оподатковано у цій другій Державі, і прибутки, таким чином, включені, є прибутками, які були б нараховані підприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Держава повинна зробити відповідні поступки в сумі податку, що стягується з цих прибутків. При визначенні такої поправки повинні бути розглянуті інші положення цієї Угоди, а компетентні органи Договірних Держав можуть проконсультуватися один з одним при необхідності.

1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник дивідендів є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 5% (п'ять відсотків) валової суми дивідендів.

Положення цього пункту не зачіпають оподаткування компанії стосовно прибутків, з яких сплачуються дивіденди.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, підлягають звільненню від оподаткування у цій Договірній Державі, якщо фактичним власником таких дивідендів є:

a) Уряд, політико-адміністративний підрозділ або місцевий орган влади; або

b) Центральний банк другої Договірної Держави; або

c) інші урядові організації або фінансові установи, визначені та узгоджені через обмін нотами між компетентними органами Договірних Держав.

4. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає доход від акцій, від "користування" акціями чи "користування" правами, акцій гірничодобувної промисловості, акцій засновників або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж податковому регулюванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

5. Положення пункту 1 не застосовується, якщо фактичний власник дивідендів, який є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази, і холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку залежно від обставин застосовуються положення статті 7 або статті 14.

6. У разі, коли компанія, яка є резидентом Договірної Держави, одержує прибуток або доходи з другої Договірної Держави, ця друга Держава не може стягувати будь-які податки на дивіденди, що сплачуються компанією, за винятком, коли ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави, який є фактичним власником дивідендів, або якщо холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до постійного представництва або постійної бази, розташованих у цій другій Державі, і з нерозподіленого прибутку компанії не стягуються податки на нерозподілений прибуток, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково з прибутку або доходу, що утворюються у цій другій Державі.

1. Проценти, що виникають в Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, який є фактичним власником таких процентів, підлягають оподаткуванню тільки у цій другій Договірній Державі.

2. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і, зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій чи боргових зобов'язань.

3. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник процентів, який є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14.

4. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо особа, яка сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Договірній Державі, в якій міститься постійне представництво або постійна база.