Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Програму "Власність народу", що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади подати Фондові державного майна до 15 січня та 15 липня 2006 р. інформацію про виконання Програми "Власність народу".

3. Фондові державного майна узагальнити інформацію про виконання Програми "Власність народу" та подати Кабінетові Міністрів України до 25 січня і 25 липня 2006 р. відповідні висновки і пропозиції.

Програма "Власність народу" (далі - Програма) розроблена відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Назустріч людям" і спрямована на створення умов для раціонального та ефективного використання державного майна, що належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки, збільшення надходжень до державного бюджету від провадження ними господарської діяльності.

Суб'єктами господарювання державного сектору економіки, до якого належать державні казенні та комерційні підприємства, у тому числі підприємства, що не підлягають приватизації відповідно до закону, та підприємства, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на їх господарську діяльність, використовується майже третина основних засобів у національній економіці загальною вартістю понад 250 млрд. гривень. При цьому дивіденди, які надходили до державного бюджету в 2003 і 2004 роках, становили 0,3 відсотка вартості основних засобів.

У державному секторі економіки є ряд проблем, які потребують невідкладного розв'язання.

1. Через велику кількість суб'єктів господарювання державного сектору економіки держава не може забезпечити належного контролю за їх діяльністю. Тому необхідна їх оптимізація шляхом скорочення. Особливо актуальною є оптимізація структури корпоративних прав держави.

2. Відсутній належний облік об'єктів державної власності, що використовуються у сфері господарської діяльності, та достатня інформація про них.

Облік об'єктів державної власності за сферою управління відповідних органів виконавчої влади в органах статистики не відображає їх фактичну належність. Відсутність чіткого обліку не дає змоги одержувати вичерпну інформацію про результати діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки, їх подальший розвиток, технічний, виробничий та кадровий потенціал і призводить до безконтрольного господарювання.

Нерухоме майно, яке перебуває на балансі зазначених суб'єктів і фактичним власником якого є держава, не зареєстровано в установленому порядку. Бази даних про це майно відсутні.

3. Потребує істотного вдосконалення правове регулювання питань управління державною власністю, в тому числі контролю за фінансовою дисципліною суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

На сьогодні питання управління об'єктами державної власності регулюють більш як 200 нормативно-правових актів, які часто не узгоджуються між собою. Закон України "Про управління об'єктами державної власності" до цього часу не прийнятий.

У нормативно-правових актах, що діяли з 1 січня 2004 р. (після визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про підприємства в Україні", не передбачалося складення суб'єктами господарювання державного сектору економіки, зокрема державними підприємствами, фінансових планів. Це передбачено тільки Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", яким внесено відповідні зміни до Господарського кодексу України. Нормативно-правові акти, необхідні для виконання зазначеного Кодексу, потребують невідкладного розроблення та прийняття.

4. Не створено належних умов для ефективного моніторингу планових та фактичних показників діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки. Аналіз їх фінансово-господарської діяльності проводиться на підставі узагальненої органами виконавчої влади інформації, що не дає належних результатів. Необхідно запровадити моніторинг показників у розрізі кожного суб'єкта.

5. Не досягнуто прозорості відносин держави та суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

6. Відсутня стратегія розвитку суб'єктів господарювання державного сектору економіки. Фінансова діяльність зазначених суб'єктів господарювання планується лише на рік, а перспективні плани розвитку на 3-5 років не складаються, що не забезпечує стабільне становище суб'єктів господарювання на ринку, залучення інвестицій та розв'язання соціальних проблем.

7. Не здійснюється належний контроль за результатами діяльності державних підприємств. Повноваження керівників державних підприємств практично дають їм змогу концентрувати повноваження власника. Водночас законодавство не містить норм щодо відповідальності керівників підприємств за наслідки своєї діяльності. У той же час органи виконавчої влади, уповноважені управляти державним майном, не забезпечують достатнього контролю за діяльністю керівників підприємств.

8. Низький розмір заробітної плати не дає змоги залучати до роботи на державних підприємствах висококваліфікованих та сумлінних керівників, сприяє їх відтоку до інших галузей економіки. Він не стимулює підвищення ефективності діяльності підприємств як такий, що практично не залежить від результатів діяльності, і обумовлює намагання керівників підприємств задовольняти свої майнові потреби за рахунок інших джерел, що є в їх розпорядженні.

9. Потребує удосконалення система розподілу функцій з управління об'єктами державної власності між органами виконавчої влади, зокрема, між центральними і місцевими органами виконавчої влади та Фондом державного майна.

Крім того, статус Мінекономіки як головного (провідного) органу в системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні єдиної державної політики економічного і соціального розвитку в багатьох випадках є лише теоретичним через відсутність відповідних актів, які б регулювали питання системного отримання інформації від суб'єктів управління і забезпечували можливість її опрацювання та підготовки відповідних висновків і пропозицій. Особливо це стосується управління корпоративними правами держави.

Проблеми управління об'єктами державної власності необхідно розв'язувати шляхом законодавчого запровадження нових підходів, спрямованих на забезпечення, збереження, розвиток та ефективне їх використання, виконання системних програмних заходів.

1. Оптимізація обсягів і структури об'єктів державної власності:

скорочення кількості суб'єктів господарювання державного сектору економіки, майно яких не підлягає приватизації, їх корпоратизація та приватизація;

скорочення кількості державних підприємств;

створення об'єднань державних підприємств та холдингових компаній;

першочерговий продаж дрібних та інвестиційно непривабливих пакетів акцій.

2. Налагодження обліку об'єктів державної власності, які використовуються у сфері господарської діяльності:

інвентаризація та впорядкування їх за сферою управління;

розроблення за результатами інвентаризації порядку віднесення до сфери управління відповідних органів виконавчої влади суб'єктів господарювання, на які не поширюються організаційно-господарські повноваження органів виконавчої влади;

інвентаризація об'єктів державної власності, включених до складу державних корпорацій та інших суб'єктів господарювання, управління якими здійснюється на підставі окремих законодавчих та інших нормативно-правових актів;

забезпечення функціонування Єдиного реєстру об'єктів державної власності (бази даних щодо державних підприємств, корпоративних прав держави, окремо визначеного державного нерухомого майна, у тому числі переданого в оренду (лізинг), концесію або заставу державних підприємств, установ та організацій, державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, тощо). Налагодження електронного обліку об'єктів державної власності із занесенням до бази даних інформації про класифікацію, вартість цих об'єктів за даними бухгалтерського обліку, їх розташування та належність до сфери управління органів виконавчої влади, а також даних стосовно обтяження, фінансових і соціальних результатів управління цими об'єктами.

3. Ефективне нормативно-правове регулювання питань управління державною власністю:

створення нормативно-правової бази для управління об'єктами державної власності;

запровадження правових засад створення та діяльності державних акціонерних товариств і холдингових компаній;

законодавче забезпечення контролю за фінансовою дисципліною суб'єктів господарювання державного сектору економіки (шляхом затвердження їх фінансових планів);

розроблення нормативно-правової бази щодо порядку складення і затвердження фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки, здійснення контролю за їх виконанням.

4. Моніторинг показників фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки:

нормативне та організаційне забезпечення функціонування цілісної автоматизованої системи збору, обробки, систематизації даних щодо планових та фактичних показників фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки;

забезпечення участі органів виконавчої влади у роботі автоматизованої системи збору, обробки та аналізу планових і фактичних показників фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки;

використання даних моніторингу для систематичного аналізу фінансово-господарської діяльності зазначених суб'єктів.

5. Забезпечення прозорих та результативних відносин держави і суб'єктів господарювання державного сектору економіки:

запровадження конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, і забезпечення його об'єктивності та публічності;

запровадження практики захисту окремих фінансових планів цих суб'єктів на засіданнях Кабінету Міністрів України чи спеціально створених ним комісій;

публічне обговорення з керівниками суб'єктів господарювання державного сектору економіки перспективних шляхів розвитку національної економіки;

оприлюднення звітів про діяльність суб'єктів господарювання державного сектору економіки;

забезпечення проведення аудиту діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки та їх фінансових планів.

6. Формування стратегії розвитку суб'єктів господарювання державного сектору економіки шляхом запровадження середньострокових (на 3-5 років) планів їх розвитку, які мають стати основою для прийняття рішень щодо зміни організаційно-правової форми, проведення аналізу становища цих суб'єктів на ринках, формування інвестиційного портфеля, стратегії соціальної політики тощо.

7. Підвищення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання державного сектору економіки:

запровадження механізму призначення представників органів виконавчої влади, уповноважених управляти державним майном, які мають нести персональну відповідальність за результати діяльності суб'єкта господарювання. При цьому за результати діяльності суб'єктів господарювання, річний обсяг доходу (виручки) від реалізації продукції яких перевищує 60 млн. гривень, персональну відповідальність несуть заступники керівників цих органів;