Рада Міністрів Української РСР

1. Затвердити Статут автомобільного транспорту УРСР (додається).

2. Міністерству автомобільного транспорту УРСР у 3-місячний строк розробити з участю заінтересованих міністерств і відомств і подати на затвердження Ради Міністрів УРСР проекти Типового договору прокату легкових автомобілів в УРСР і Положення про контрольно-ревізорську службу Міністерства автомобільного транспорту УРСР.

3. Доручити Юридичній комісії при Раді Міністрів УРСР і Міністерству автомобільного транспорту УРСР підготувати і за погодженням з заінтересованими міністерствами і відомствами подати Раді Міністрів УРСР пропозиції про зміни та визнання такими, що втратили силу, рішень Уряду УРСР у зв'язку з затвердженням Статуту автомобільного транспорту УРСР.

1. Автомобільний транспорт, будучи однією з важливіших галузей народного господарства, забезпечує поряд з іншими видами транспорту нормальне виробництво і оборот продукції промисловості і сільського господарства, потреби капітального будівництва, задовольняє потреби населення у перевезеннях, а також сприяє зміцненню оборонної могутності Союзу РСР.

2. Статут автомобільного транспорту УРСР визначає обов'язки, права і відповідальність виробничих об'єднань автомобільного транспорту, автотранспортних та транспортно-експедиційних підприємств і організацій (надалі іменуються автотранспортними підприємствами і організаціями), що знаходяться на території УРСР, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються автомобільним транспортом.

Цим Статутом регламентуються порядок складання і виконання плану автомобільних перевезень в УРСР, основні умови перевезень автомобільним транспортом вантажів, пасажирів, багажу і пошти, а також взаємовідношення автотранспортних підприємств і організацій, що знаходяться на території УРСР, з підприємствами і організаціями інших видів транспорту в частині здійснення автомобільних перевезень.

3. Головними завданнями автотранспортних підприємств і організацій, що знаходяться на території УРСР, є повне задоволення потреб народного господарства і населення в автомобільних перевезеннях, виконання планів перевезень автомобільним транспортом вантажів і пасажирів, регулярність пасажирського автосполучення, забезпечення збереження вантажів, що перевозяться, та своєчасної доставки їх у пункти призначення.

Автотранспортні підприємства і організації, а також міністерства, відомства, підприємства, організації та установи - вантажовідправники і вантажоодержувачі зобов'язані при перевезеннях вантажів суворо дотримувати державних інтересів і забезпечувати повне і ритмічне виконання плану перевезень, раціональне використання рухомого складу, безпеку руху автомобілів і максимальне скорочення транспортних витрат у народному господарстві.

4. Чинність цього Статуту поширюється на перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, що здійснюються автотранспортними підприємствами і організаціями Міністерства автомобільного транспорту УРСР (автомобільний транспорт загального користування), а також на перевезення, що здійснюються автотранспортними підприємствами і організаціями міністерств і відомств СРСР, союзних республік, виконавчих комітетів Рад народних депутатів, кооперативних і громадських організацій (відомчий автомобільний транспорт), що знаходяться на території УРСР, за винятком автотранспортних підприємств і організацій Міністерства оборони, Комітету державної безпеки СРСР та Міністерства внутрішніх справ СРСР.

5. Автомобільні перевезення підрозділяються на місцеві, міжміські, міжреспубліканські та міжнародні.

До місцевих перевезень належать: міські - в межах міста (іншого населеного пункту), приміські - за межі міста (іншого населеного пункту) і внутрірайонні (на території сільських районів) - на відстань до 50 кілометрів включно, до міжміських - внутріобласні і міжобласні перевезення за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань більш як 50 кілометрів, до міжреспубліканських - перевезення по території двох і більше союзних республік, до міжнародних - перевезення за кордон або з-за кордону в СРСР.

6. На підставі цього Статуту Міністерство автомобільного транспорту УРСР затверджує з наступним опублікуванням у Збірнику правил перевезень і тарифів автомобільного транспорту УРСР:

а) за погодженням з Держпланом УРСР і Державним арбітражем при Раді Міністрів УРСР - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в УРСР (що надалі іменуються Правилами), які розробляються з участю заінтересованих міністерств і відомств та містять у собі умови перевезень окремих видів вантажів, виконання комерційних операцій, транспортно-експедиційного обслуговування підприємств і організацій;

б) разом з відповідним міністерством (відомством) і за погодженням з Держпланом УРСР і Державним арбітражем при Раді Міністрів УРСР - Особливі умови перевезення автомобільним транспортом вантажів підприємств, організацій і установ окремих галузей народного господарства;

в) разом з відповідним транспортним міністерством або відомством - Правила централізованого завозу (вивозу) вантажів автомобільним транспортом на станції залізниць, у порти (на пристані) і аеропорти в УРСР;

г) Правила перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом в УРСР;

д) Правила транспортно-експедиційного обслуговування громадян в УРСР.

Умови транспортно-експедиційного обслуговування підприємств, організацій та громадян в частині, що стосується взаємовідношень автотранспортних підприємств і організацій, які знаходяться на території УРСР, з підприємствами і організаціями інших видів транспорту, затверджуються за погодженням з відповідними транспортними міністерствами і відомствами.

7. На автотранспортні підприємства і організації Міністерства автомобільного транспорту УРСР покладається:

а) систематичне поліпшення своєї економічної роботи, удосконалення методів перевезень, вишукування додаткових резервів для зниження собівартості і підвищення рентабельності перевезень.

Основним методом роботи автотранспортних підприємств і організацій є централізовані перевезення вантажів. Вантажовідправники і вантажоодержувачі зобов'язані повсюдно сприяти розвиткові централізованих перевезень вантажів;

б) здійснення перевезень вантажів державних, кооперативних і громадських підприємств, організацій та установ, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також вантажів громадян.

Основним завданням підприємств і організацій автомобільного транспорту загального користування є здійснення централізованих перевезень вантажів у містах і промислових центрах для промислових підприємств, будов, постачальницьких, торговельних і транспортно-експедиційних організацій, підприємств промисловості будівельних матеріалів, централізованого завозу (вивозу) вантажів на станції залізниць, в порти (на пристані) та аеропорти, перевезень вантажів у сільській місцевості та врожаю зернових і технічних культур, овочів, картоплі, а також силосної маси та інших сільськогосподарських вантажів на заготівельні пункти, переробні підприємства та в місця тривалого зберігання;

в) здійснення перевезень пасажирів, багажу і пошти;

г) участь у прямих змішаних перевезеннях;

д) надання легкових автомобілів міністерствам, відомствам, підприємствам, організаціям і установам для службових поїздок;

є) надання легкових автомобілів напрокат громадянам;

ж) транспортно-експедиційне обслуговування підприємств, організацій, установ і громадян.

8. Відомчий автомобільний транспорт здійснює на території УРСР:

а) всі види технологічних і господарських перевезень вантажів промислових підприємств і будов, за винятком централізованих і міжміських перевезень, що виконуються автомобільним транспортом загального користування. Автомобільний транспорт будівельних міністерств і відомств може здійснювати централізовані і міжміські перевезення вантажів у порядку і у випадках, передбачених Правилами;

б) внутріколгоспні та внутрірадгоспні перевезення вантажів, зв'язані безпосередньо з технологією сільськогосподарського виробництва.

Технологічні перевезення вантажів колгоспів і радгоспів у сільській місцевості можуть також здійснюватися централізовано автомобільним транспортом системи Держкомсільгосптехніки УРСР.

Перелік технологічних перевезень вантажів визначається в установленому порядку.

Порядок здійснення технологічних перевезень вантажів відомчим автомобільним транспортом встановлюється відповідними міністерствами, відомствами, виконавчими комітетами Рад народних депутатів, кооперативними і громадськими організаціями, а при здійсненні цих перевезень підприємствами і організаціями автомобільного транспорту загального користування - Правилами.

У районах, де немає підприємств і організацій автомобільного транспорту загального користування, автотранспортні підприємства і організації міністерств, відомств та виконавчих комітетів Рад народних депутатів здійснюють всі види перевезень вантажів, пасажирів, багажу і пошти.

9. Міністерство автомобільного транспорту УРСР за погодженням з Держпланом УРСР затверджує і публікує в Збірнику правил перевезень і тарифів автомобільного транспорту УРСР перелік автомобільних шляхів, по яких регулярні міжміські перевезення вантажів здійснюються, як правило, автомобільним транспортом загального користування, пункти приймання та видачі вантажів, що перевозяться у міжміському сполученні, з зазначенням відстані між цими пунктами, а також інформує про це через автотранспортні підприємства і організації заінтересованих вантажовідправників.

Міжміські перевезення вантажів по інших автомобільних шляхах, з пунктів або в пункти, не зазначені в переліку, а також комерційні вантажні операції, не включені в перелік, здійснюються підприємствами і організаціями автомобільного транспорту загального користування за погодженням з вантажовідправником (вантажоодержувачем).

10. Порядок і умови здійснення міжреспубліканських автомобільних перевезень встановлюються угодою між Міністерством автомобільного транспорту УРСР та органами управління автомобільним транспортом загального користування інших союзних республік.

При відсутності зазначеної угоди застосовуються порядок і умови здійснення цих перевезень, що діють в союзній республіці, на території якої автотранспортне підприємство або організація прийняли до перевезення вантаж, пасажира, багаж або пошту.

В порядку та у випадках, передбачених Правилами, міжміські перевезення вантажів можуть виконуватися автотранспортними підприємствами і організаціями міністерств, відомств, виконавчих комітетів Рад народних депутатів, кооперативних і громадських організацій.

11. Міжнародні перевезення вантажів, пасажирів та багажу автомобільним транспортом здійснюються в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.

12. Для здійснення перевезень вантажів, пасажирів, багажу та пошти автотранспортні підприємства і організації повинні мати рухомий склад: вантажні автомобілі і автомобільні причепи різної вантажопідйомності (бортові, самоскиди, фургони, цистерни, автомобілі і автомобільні причепи з ізотермічними та іншими спеціалізованими кузовами), автомобілі підвищеної прохідності, автомобілі-тягачі з напівпричепами, автобуси різних типів і легкові автомобілі, включаючи таксомотори.

13. Порядок утримання рухомого складу і споруд автомобільного транспорту, а також порядок технічної експлуатації цього рухомого складу на лінії встановлюються правилами та інструкціями, що розробляються з участю заінтересованих міністерств і відомств і затверджуються Міністерством автомобільного транспорту УРСР.

14. Автомобільні шляхи загального користування на території УРСР підрозділяються на шляхи загальнодержавного, республіканського і місцевого значення.

Автомобільні шляхи загальнодержавного та республіканського значення знаходяться у віданні Міністерства будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР.

Автомобільні шляхи місцевого значення знаходяться у віданні Міністерства будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР і виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів.

Виконавчі комітети Рад народних депутатів можуть закріпляти для постійного обслуговування сільські шляхи за колгоспами і радгоспами в межах їх землекористування.

Автомобільні шляхи в межах міст і селищ міського типу знаходяться у віданні відповідних виконавчих комітетів Рад народних депутатів.

15. Міністерство будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР, виконавчі комітети Рад народних депутатів, а також колгоспи, радгоспи та інші підприємства і організації зобов'язані утримувати автомобільні шляхи, всі шляхові споруди, автошляхові знаки, покажчики та інші технічні засоби регулювання руху, які знаходяться в їх віданні, у стані, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух автомобілів, а також вживати необхідних заходів до поліпшення руху на цих шляхах.

16. Автотранспортні підприємства і організації, а також інші підприємства, організації і установи, що мають автомобілі, при перевезенні вантажів, пасажирів, багажу і пошти автомобільними шляхами зобов'язані суворо додержуватись вимог Правил дорожнього руху та Правил користування і охорони автомобільних шляхів та шляхових споруд.

На автомобільних шляхах забороняється:

а) проїзд транспортних засобів, загальна висота яких з вантажем перевищує зазначені на шляхових знаках габарити;

б) провіз вантажів, що виступають по ширині за габарити транспортних засобів, установлені державним стандартом або технічними умовами, а також вантажів, що виступають за задній борт більш як на 2 метри або волочаться по шляху;

в) проїзд всіх видів транспортних засобів з навантаженнями на вісь, що перевищують норми, встановлені державними стандартами або вказані на шляхових знаках.

Перевезення негабаритних вантажів може здійснюватися в окремих випадках з дозволу шляхових органів та органів Державної автомобільної інспекції в порядку, передбаченому Правилами.

17. Міністерство автомобільного транспорту УРСР подає на автомобільних шляхах технічну допомогу рухомому складу, незалежно від його належності, з оплатою вартості наданих послуг за діючими тарифами.

Перелік автомобільних шляхів, на яких організується технічна допомога, затверджується Міністерством автомобільного транспорту УРСР за погодженням з Міністерством будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР і публікується у Збірнику правил перевезень і тарифів автомобільного транспорту УРСР.

Порядок організації на автомобільних шляхах технічної допомоги рухомому складу визначається Положенням про організацію технічної допомоги рухомому складу на автомобільних шляхах в УРСР, яке затверджується Міністерством автомобільного транспорту УРСР.

18. Тимчасове припинення або обмеження перевезень вантажів, пасажирів, багажу і пошти автомобільними шляхами може провадитись тільки в разі явищ стихійного характеру або в зв'язку з шляхово-кліматичними умовами.

В разі припинення руху або обмеження перевезень на шляхах відповідні органи Міністерства будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР своєчасно вживають заходів до підготовки об'їздів, які повинні задовольняти вимоги безпеки руху автотранспорту, перевезень пасажирів, вантажів та забезпечення збереження рухомого складу.

Рішення про припинення або обмеження перевезень вантажів, пасажирів, багажу і пошти з зазначенням строку дії припинення або обмеження перевезень по автомобільних шляхах загальнодержавного значення приймаються за поданням (погодженим з Державною автомобільною інспекцією) шляхово-експлуатаційних організацій, які безпосередньо обслуговують шляхи, Міністерством будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР, яке в кожному окремому випадку доводить про це до відома Ради Міністрів УРСР і Міністерства автомобільного транспорту УРСР.

Про тимчасове припинення або обмеження перевезень по автомобільних шляхах загальнодержавного значення Міністерство будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР, а по інших шляхах - виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів зобов'язані доводити до відома автотранспортних та інших підприємств, організацій, установ і громадян.

У невідкладних випадках органи Державної автомобільної інспекції можуть забороняти або обмежувати рух автомобілів, які здійснюють перевезення, по окремих ділянках вулиць і шляхів, коли користування ними загрожує безпеці руху.

19. Вантажовідправники і вантажоодержувачі зобов'язані мати під'їзди від автомобільних шляхів до вантажно-розвантажувальних пунктів, утримувати ці під'їзди у справному стані, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух автомобілів та вільне їх маневрування в будь-який час здійснення перевезень.

20. Відповідність стану автомобільних шляхів, під'їздів до них і тимчасових об'їздів вимогам безпеки руху та збереження вантажів і рухомого складу визначається спільно шляховими органами, автотранспортними підприємствами або організаціями та органами Державної автомобільної інспекції.

21. Вантажно-розвантажувальні пункти вантажовідправників і вантажоодержувачів повинні мати засоби механізації і необхідну кількість робітників, що забезпечують додержання встановлених строків вантаження в автомобілі і вивантаження з них вантажів, обладнання для освітлення робочих місць і під'їздів до них при роботі у вечірній та нічний час, інвентар, такелаж і в необхідних випадках вагове обладнання для зважування вантажів і рухомого складу, а також залежно від обсягу і характеру виконуваних робіт - необхідну кількість обладнаних місць вантаження і вивантаження вантажів та покажчики розміщення складів, в'їздів та виїздів.

Вантажовідправник і вантажоодержувач зобов'язані створити здорові та безпечні умови праці для водіїв автотранспорту у пунктах навантаження і розвантаження відповідно до правил, норм охорони праці, техніки безпеки, санітарії і гігієни.

22. Для здійснення міжміських перевезень вантажів підприємств, організацій, установ та громадян, в тому числі і в прямому змішаному сполученні, приймання вантажів дрібними відправленнями, короткострокового зберігання їх і підгрупування по напрямках Міністерство автомобільного транспорту УРСР створює вантажні автостанції, транспортно-експедиційні контори, агентства та інші організації.

23. Вантажні автостанції повинні мати під'їзди до автомобільних шляхів, вантажно-розвантажувальні площадки і необхідні приміщення для короткострокового зберігання і підгрупування вантажів, а також засоби механізації та обладнання, що забезпечують нормальне і безперебійне виконання вантажно-розвантажувальних та інших вантажних робіт.

24. Для обслуговування пасажирів у приміських, внутрірайонних та міжміських сполученнях підприємства і організації автомобільного транспорту загального користування, в залежності від обсягу і характеру перевезень, повинні мати автовокзали (автостанції) або автопавільйони. Автовокзали (автостанції) повинні мати квиткові каси і, залежно від обсягу та характеру перевезень, - камери зберігання ручної кладі і багажу, зали чекання, кімнати матері і дитини, буфети або ресторани, приміщення для культурно-побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування пасажирів (пошта, довідкове бюро, пункти медичної допомоги і т. ін.), а також кімнати відпочинку для шоферів і кондукторів, службові приміщення для осіб, безпосередньо зв'язаних з обслуговуванням пасажирів та рухом автобусів і таксомоторів.

Розміщення автовокзалів (автостанцій) у містах повинно забезпечувати зручне обслуговування пасажирів.

На території, що прилягає до автовокзалів (автостанцій), повинні бути перони для входу пасажирів в автобуси і таксомотори і виходу з них, обладнані покажчиками і захисними засобами, необхідними для спрямування руху пасажирів, а також площадки для стоянки автобусів і маршрутних таксомоторів. Благоустрій площ при автовокзалах (автостанціях) покладається на виконавчі комітети Рад народних депутатів.

25. Автотранспортні підприємства і організації загального користування можуть за погодженням з органами управління інших видів транспорту використовувати належні цим органам управління приміщення у вокзалах для організації в них автовокзалів (автостанцій).

26. Автотранспортні підприємства і організації на маршрутах руху автобусів обладнують зупинкові пункти покажчиками інтервалів руху або розкладами.

27. На зупинкових пунктах автобусних маршрутів у містах та інших населених пунктах виконавчі комітети Рад народних депутатів обладнують автопавільйони і посадочні площадки для входу пасажирів в автобуси і виходу з них.

Для стоянки таксомоторів у містах та інших населених пунктах виконавчі комітети Рад народних депутатів на подання автотранспортних підприємств і організацій Міністерства автомобільного транспорту УРСР повинні відводити спеціальні благоустроєні площадки.

Ремонт і утримання автопавільйонів, посадочних площадок, а також стоянок для таксомоторів у містах та інших населених пунктах провадяться відповідними виконавчими комітетами Рад народних депутатів.

28. Перевезення вантажів автомобільним транспортом в УРСР здійснюється за планами, що складаються на основі планів виробництва, капітального будівництва, закупок сільськогосподарських продуктів, матеріально-технічного постачання і товарообороту та обгрунтовуються необхідними розрахунками.

Порядок і строки складання планів перевезень вантажів визначаються положеннями, що затверджуються в порядку, встановленому Радою Міністрів Союзу РСР.

Підприємства, організації і установи, міністерства та відомства при складанні планів перевезень вантажів автомобільним транспортом зобов'язані враховувати необхідність:

а) зниження транспортних витрат;

б) задоволення потреб і поліпшення обслуговування народного господарства у перевезеннях вантажів шляхом збільшення централізованих перевезень, а також впровадження раціональних маршрутів і схем вантажопотоків;

в) поліпшення використання рухомого складу автомобільного транспорту;

г) правильного розподілу перевезень між різними видами транспорту.

29. Рада Міністрів УРСР затверджує річний план перевезень вантажів автомобільним транспортом - загального користування з розподілом обсягів перевезень вантажів:

а) по міністерствах і відомствах УРСР;

б) по міністерствах і відомствах СРСР (в частині перевезень вантажів підприємств, організацій і установ, що знаходяться на території УРСР) у відповідності з положенням, яке затверджується в порядку, встановленому Радою Міністрів СРСР;

в) по транспортно-експедиційному обслуговуванню населення.

30. Річний план перевезень вантажів автомобільним транспортом міністерств і відомств УРСР затверджується в порядку, встановленому Радою Міністрів УРСР.

31. Річний план перевезень вантажів автотранспортними підприємствами і організаціями міністерств і відомств СРСР, що знаходяться на території УРСР, затверджується в порядку, встановленому цими міністерствами і відомствами.

32. На підставі затвердженого Радою Міністрів УРСР річного плану перевезень вантажів автомобільним транспортом загального користування Міністерство автомобільного транспорту УРСР, за погодженням з відповідними міністерствами і відомствами, затверджує річні плани перевезень вантажів по підвідомчих виробничих об'єднаннях та управліннях автомобільного транспорту.

Міністерства і відомства - вантажовідправники зобов'язані у 15-денний строк з дня одержання від Міністерства автомобільного транспорту УРСР річного плану перевезень вантажів надсилати відповідним виробничим об'єднанням та управлінням автомобільного транспорту розподіл вказаного плану по підвідомчих підприємствах і організаціях.

В разі неподання в строк міністерством, відомством розподілу затвердженого йому плану перевезень вантажів по підвідомчих підприємствах і організаціях розподіл плану здійснюють виробничі об'єднання та управління автомобільного транспорту на підставі заявок відповідних підприємств і організацій.

Планування перевезень вантажів по вантажовідправниках (вантажоодержувачах) на квартал здійснюється на місцях виробничими об'єднаннями та управліннями автомобільного транспорту, за винятком перевезень, що плануються у централізованому порядку.

33. Підприємства і організації автомобільного транспорту загального користування УРСР приймають до перевезення:

а) вантажі на підставі затверджених у встановленому порядку планів;

б) поза планом - вантажі разового характеру при пред'явленні їх дрібними відправленнями, вантажі, що пред'являються населенням, а також вантажі за вказівкою Міністерства автомобільного транспорту УРСР.

Перевезення овочів, фруктів, молока та інших сільськогосподарських продуктів, які швидко псуються, для заготівельних організацій і організацій споживчої кооперації здійснюються за планом, а також по пред'явленню (без обмежень) за заявками, що подаються за 5 днів до перевезень.

Автотранспортні підприємства і організації міністерств, відомств і виконавчих комітетів Рад народних депутатів приймають вантажі до перевезення в порядку, встановленому відповідним міністерством, відомством або виконавчим комітетом Ради народних депутатів.

Вантажі, перевезення яких викликано стихійним лихом або аварією, приймаються до перевезення поза планом і поза чергою.

34. На підставі плану перевезень вантажів автотранспортні підприємства або організації укладають з вантажовідправниками або вантажоодержувачами річні договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

При укладанні договору на перевезення вантажів з вантажоодержувачем, а також при прийнятті від нього разового замовлення він користується правами, несе обов'язки і відповідальність, передбачені цим Статутом для вантажовідправника.

Річний договір може укладатися також автотранспортним підприємством або організацією з постачальницько-збутовою або іншою організацією, що не є вантажовідправником або вантажоодержувачем. В цьому випадку у відповідності з договором зазначені організації користуються правами і несуть обов'язки та відповідальність, передбачені цим Статутом для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Перелік випадків, коли річні договори на перевезення вантажів автотранспортом укладаються автотранспортними підприємствами або організаціями з вантажоодержувачами, з постачальницько-збутовими або іншими організаціями, що не є вантажовідправниками або вантажоодержувачами, встановлюється Правилами.

35. Річний договір укладається в строк не пізніше ніж через 45 днів після затвердження річних планів перевезень по виробничих об'єднаннях та управліннях автомобільного транспорту з розподілом по міністерствах і відомствах.

Автотранспортні підприємства і організації протягом 10 днів після одержання плану перевезень з розподілом по підприємствах і організаціях зобов'язані надіслати вантажовідправникам або вантажоодержувачам підписані у двох примірниках проекти договорів.

Вантажовідправник (вантажоодержувач) не пізніше ніж через 10 днів після одержання від автотранспортного підприємства або організації проекту договору підписує його і один примірник повертає автотранспортному підприємству або організації.

36. За річним договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом автотранспортне підприємство або організація зобов'язується в установлені строки приймати, а вантажовідправник - пред'являти до перевезення вантажі в обумовленому обсязі. В річному договорі встановлюються обсяги і умови перевезень, порядок розрахунків і визначаються раціональні маршрути і схеми вантажопотоків, а також взаємна майнова відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

У відповідності з річним договором автотранспортне підприємство або організація і вантажовідправник за 10 днів до початку кварталу визначають у межах квартального плану місячні плани та декадні планові завдання на перший місяць кварталу.

Декадні планові завдання на другий і третій місяці кварталу встановлюються у такому ж порядку за 10 днів до початку відповідного місяця.

Типовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом (на транспортно-експедиційне обслуговування) розробляється з участю заінтересованих міністерств і відомств і затверджується Міністерством автомобільного транспорту УРСР за погодженням з Держпланом УРСР і Державним арбітражем при Раді Міністрів УРСР.

Порядок і строки укладання річних договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом передбачаються Правилами.

При постійних господарських зв'язках автотранспортне підприємство або організація і вантажовідправник можуть продовжити на наступний рік дію річного договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

37. Перевезення, виконання яких зв'язане з направленням рухомого складу для роботи поза місцем його постійного перебування за межі областей УРСР, здійснюються з дозволу Міністерства автомобільного транспорту УРСР.

Перевезення, зв'язані з направленням рухомого складу в межах областей для роботи поза місцем його постійного перебування, здійснюються з дозволу виробничих об'єднань або управлінь автомобільного транспорту.

Направлення рухомого складу в межах УРСР для роботи поза місцем його постійного перебування для перевезень сільськогосподарських продуктів та сировини в період збирання врожаю здійснюється з дозволу Ради Міністрів УРСР або в порядку, встановленому нею.

Додаткові витрати автотранспортних підприємств і організацій, зв'язані з направленням рухомого складу для роботи поза місцем його постійного перебування, оплачуються вантажовідправником (вантажоодержувачем) за встановленими тарифами і правилами їх застосування.

38. При централізованих перевезеннях автотранспортні (транспортно-експедиційні) підприємства та організації, поєднуючи перевезення і транспортно-експедиційне обслуговування, здійснюють за договором на перевезення вантажів вивіз (завіз) вантажів з промислових підприємств, баз, складів, станцій залізниць, портів (пристаней) і аеропортів.

Порядок організації централізованих перевезень вантажів, а також права і обов'язки автотранспортних підприємств і організацій, вантажовідправників і вантажоодержувачів при здійсненні цих перевезень встановлюються Правилами.

Порядок організації централізованого завозу (вивозу) вантажів на станції залізниць, в порти (на пристані) та аеропорти, права і обов'язки автотранспортних підприємств і організацій, станцій залізниць, портів (пристаней) і аеропортів встановлюються Правилами централізованого завозу (вивозу) вантажів автомобільним транспортом на станції залізниць, в порти (на пристані) і аеропорти в УРСР.

39. Автотранспортні підприємства і організації зобов'язані забезпечити перевезення вантажів, а вантажовідправники (вантажоодержувачі) - своєчасно пред'явити до перевезення вантажі у розмірах, передбачених договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом або прийнятим до виконання разовим замовленням.

В разі невиконання вантажовідправником або вантажоодержувачем вимог правил, норм охорони праці, техніки безпеки, санітарії і гігієни автотранспортному підприємству або організації надається право припиняти перевезення вантажів до усунення допущених порушень, повідомивши про це за п'ять днів вантажовідправника або вантажоодержувача, з яким укладено договір на перевезення вантажів.

40. На перевезення вантажів вантажовідправник подає в автотранспортне підприємство або організацію при наявності річного договору на перевезення вантажів відповідну заявку, а при відсутності річного договору - разове замовлення.

Форма заявки і порядок її подання встановлюються у Типовому річному договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Форма разового замовлення і порядок його подання і оформлення встановлюються Міністерством автомобільного транспорту УРСР.

41. Службові особи, винні в систематичному поданні завищених заявок на перевезення вантажів при складанні плану перевезень, у непред'явленні до перевезення вантажів, передбачених річним договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом, заявкою або прийнятим до виконання разовим замовленням, а також у порушенні строків вантаження і вивантаження вантажів, несуть відповідальність в установленому порядку.

42. Типи й кількість автомобілів, необхідних для виконання перевезень вантажів, визначаються автотранспортними підприємствами і організаціями в залежності від обсягу й характеру перевезень.

43. Вогненебезпечні, вибухові, отрутні, отруйні та їдкі речовини, а також інші небезпечні вантажі приймаються до перевезення автотранспортними підприємствами або організаціями в порядку і у випадках, передбачених Правилами.

44. Автотранспортні підприємства і організації зобов'язані забезпечувати своєчасну подачу рухомого складу по всіх пунктах вантаження і вивантаження у відповідності з договорами на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також подавати вантажовідправникам рухомий склад під вантаження у справному стані, придатному для перевезення даного виду вантажу, який відповідає санітарним вимогам.

Подача рухомого складу, непридатного для перевезення передбаченого договором вантажу, дорівнюється неподачі транспортних засобів.

Автотранспортні підприємства і організації в разі неподачі з їх вини рухомого складу, передбаченого місячними планами перевезень вантажів, зобов'язані на вимогу вантажовідправників (вантажоодержувачів) виділяти рухомий склад для поповнення недовантаження протягом наступного місяця даного кварталу. Рухомий склад, не наданий в останньому місяці кварталу, повинен бути виділений в першому місяці наступного кварталу.

Порядок виділення рухомого складу для поповнення недовантаження встановлюється за погодженням між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем). При порушенні погодженого порядку автотранспортне підприємство або організація за неподачу рухомого складу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) за непред'явлення вантажів до перевезення несуть відповідальність, встановлену за невиконання плану перевезень.

45. За договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов'язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

При перевезенні грунту у відвали, снігу й інших вантажів, по яких не ведеться складський облік (вантажі нетоварного характеру), автотранспортні підприємства і організації за умовами договору перевезення можуть бути звільнені від обов'язку здавати вантаж вантажоодержувачу.

46. Автотранспортні підприємства і організації приймають до перевезення окремі вантажі з оголошеною вантажовідправником цінністю.

Оголошена цінність не повинна перевищувати дійсної вартості вантажу. В разі розбіжностей між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником вартість вантажу визначається експертизою, про що складається акт.

Перелік вантажів, оголошення цінності яких є обов'язковим, а також вантажів, оголошення цінності яких не допускається, встановлюється Правилами.

47. Вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру, по яких не ведеться складський облік товарно-матеріальних цінностей, але організовано облік шляхом заміру, зважування, геодезичного заміру, - акти заміру (зважування).

Товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей.

Користування автотранспортом, робота якого оплачується за почасовим тарифом, оформляється в путьових листах та прикладених до них товарно-транспортних накладних при перевезенні вантажів товарного характеру або актах заміру (зважування) при перевезенні вантажів нетоварного характеру в порядку, встановленому Правилами. Вантажі, не оформлені товарно-транспортними накладними або актами заміру (зважування), автотранспортними підприємствами або організаціями до перевезення не приймаються.

Типова форма товарно-транспортної накладної, акта заміру (зважування) і путьових листів, а також порядок виготовлення, обліку, заповнення та обробки цих документів затверджуються в порядку, встановленому Радою Міністрів Союзу РСР.

Форми додаткових документів, необхідних для здійснення міжміських перевезень вантажів та централізованого вивезення їх з станцій залізниць, з портів (пристаней) і аеропортів автотранспортними підприємствами і організаціями загального користування, на які покладено організацію цих перевезень, і порядок заповнення вказаних документів встановлюються Правилами.

48. Перевезення однорідних вантажів від одного вантажовідправника на адресу одного вантажоодержувача на одну і ту ж відстань, при умові забезпечення збереження вантажу, можуть оформлятися однією товарно-транспортною накладною або одним актом заміру (зважування) сумарно на всю виконану автомобілем роботу протягом зміни в порядку, що встановлюється Правилами.

49. Перевезення вантажу провадиться автотранспортним підприємством або організацією, як правило, без супроводження його експедитором вантажовідправника (вантажоодержувача).

Перелік вантажів, що перевозяться в супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача), і порядок перевезення цих вантажів встановлюються Правилами.

50. При прийманні вантажу до перевезення шофер-експедитор автотранспортного підприємства або організації пред'являє вантажовідправнику службове посвідчення і путьовий лист, завірений печаткою автотранспортного підприємства або організації.

51. Приймання вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія-експедитора в усіх примірниках товарно-транспортного документа.

52. Вантажовідправник зобов'язаний до прибуття автомобіля під вантаження підготувати вантаж до перевезення (затарити, підгрупувати по вантажоодержувачах, заготовити товарно-транспортні документи, перепустки на право проїзду до місця навантаження та на право вивозу вантажу), з тим, щоб забезпечити раціональне використання рухомого складу і цілість вантажу на шляху слідування.

При пред'явленні вантажів у тарі або упаковці і штучних вантажів дрібними відправками вантажовідправник зобов'язаний завчасно замаркірувати кожне вантажне місце відповідно до Правил.

Вантажі, які потребують тари для запобігання втраті, недостачі, псуванню і пошкодженню їх при перевезенні, повинні пред'являтися до перевезення у справній тарі, яка відповідає державним стандартам або технічним умовам, а в окремих випадках - в іншій справній тарі, що забезпечує їх повне збереження.

Сільськогосподарські продукти, що відправляються колгоспами і заготівельними організаціями споживчої кооперації, можуть прийматися до перевезення у нестандартній тарі, яка забезпечує цілість вантажу при перевезенні.

Вантаж, який був пред'явлений вантажовідправником у стані, що не відповідає правилам перевезення, і не був приведений ним у належний стан в строк, який забезпечує своєчасне відправлення, вважається непред'явленим.

53. Час прибуття автомобіля під вантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером путьового листа в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля під розвантаження - з моменту пред'явлення шофером товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

При наявності в пунктах вантаження і розвантаження (крім станцій залізниць, портів, пристаней і аеропортів) в'їзних воріт або контрольно-пропускних пунктів час прибуття автомобіля під вантаження або розвантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером путьового листа або товарно-транспортної накладної вантажовідправнику або вантажоодержувачу біля в'їзних воріт або на контрольно-пропускному пункті.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення шоферу відповідно оформлених товарно-транспортних документів на навантажений або вивантажений вантаж.

Час пробігу автомобіля від воріт або контрольно-пропускного пункту до місця вантаження або розвантаження і назад виключається при обчисленні часу перебування автомобіля під вантаженням або розвантаженням.

В разі прибуття автомобіля під вантаження раніше погодженого часу автомобіль вважається прибулим під вантаження в погоджений час, якщо вантажовідправник не прийме його під вантаження в момент фактичного прибуття.

Вантажовідправники, вантажоодержувачі, станції залізниць, порти (пристані) і аеропорти, які одержують і відправляють вантажі або виконують вантажно-розвантажувальні роботи, зобов'язані в усіх випадках, в тому числі і при виконанні автотранспортними (транспортно-експедиційними) організаціями експедиційних операцій, відмічати в товарно-транспортних накладних час прибуття та вибуття автомобілів з пунктів вантаження і розвантаження їх.

Порядок оформлення відміток про час прибуття і вибуття автомобілів з пунктів вантаження і розвантаження при перевезенні вантажів встановлюється Правилами, а при здійсненні централізованого завозу (вивозу) на станції залізниць, в порти (на пристані) і в аеропорти - Правилами централізованого завозу (вивозу) вантажів автомобільним транспортом на станції залізниць, в порти (на пристані) і аеропорти в УРСР.

54. Вантажовідправники і вантажоодержувачі, станції залізниць, порти (пристані) і аеропорти зобов'язані здійснювати навантаження і розвантаження автомобілів і автомобільних причепів у встановлені строки.

Строки навантаження вантажів на автомобілі і розвантаження вантажів з автомобілів, а також строки виконання додаткових операцій, зв'язаних з вантаженням і розвантаженням вантажів, встановлюються Правилами застосування тарифів, передбаченими статтею 101 цього Статуту, а при здійсненні вантаження або розвантаження вантажів станціями залізниць, портами (пристанями) та аеропортами - Правилами централізованого завозу (вивозу) вантажів автомобільним транспортом на станції залізниць, у порти (на пристані) та аеропорти в УРСР.

Вантажовідправники і вантажоодержувачі, станції залізниць, порти (пристані) і аеропорти повинні максимально скорочувати час вантаження і розвантаження автомобілів.

55. При централізованих перевезеннях вантажів вантажовідправники і вантажоодержувачі зобов'язані забезпечити приймання і відпуск вантажів щодня безперебійно не менш як у дві зміни, в тому числі у вихідні та святкові дні.

При централізованому вивезенні вантажів з станцій залізниць, з портів (пристаней) і аеропортів вантажоодержувачі зобов'язані прийняти вантаж, що надійшов на їх адресу, від автотранспортного підприємства або організації в строки, встановлені транспортними статутами (кодексами) відповідних видів транспорту або виданими на підставі їх правилами.

Автотранспортні підприємства і організації, які здійснюють технологічні перевезення вантажів, повинні забезпечувати безперебійну роботу підприємств і організацій, які вони обслуговують, відповідно до плану і річного договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Шофери автомобілів, зайняті на технологічних перевезеннях, повинні бути проінструктовані і пройти навчання відповідно до правил та інструкцій, що діють на обслуговуваних підприємствах (в організаціях).

56. Необхідні для вантаження і перевезення пристрої і допоміжні матеріали (козли, стойки, прокладки, потоки, підкладки, дріт, щитові захисні засоби і т. п.) повинні надаватися і встановлюватися вантажовідправником і зніматися вантажоодержувачем.

Брезент і вірьовки для укриття і зав'язування вантажів надаються автотранспортним підприємством або організацією з оплатою за тарифами.

Всі пристосування, що належать вантажовідправнику, видаються автотранспортним підприємством або організацією вантажовідправнику (вантажоодержувачу) разом з вантажем або повертаються ними вантажовідправнику відповідно до його вказівки в товарно-транспортній накладній і за його рахунок.

57. Вантаження вантажів на автомобіль, закріплення, укриття і зав'язування вантажів здійснюються вантажовідправником, а вивантаження вантажу з автомобіля, зняття кріплень і покриттів - вантажоодержувачем.

Шофер зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і укладки вантажу на рухомому складі вимогам безпеки руху і забезпечення збереження рухомого складу, а також повідомити вантажовідправника про помічені несправності у кріпленні і укладці вантажу, що загрожують його збереженню. Вантажовідправник на вимогу шофера зобов'язаний усунути виявлені неправильності в укладці і кріпленні вантажу.

58. Автотранспортне підприємство або організація можуть за погодженням з вантажовідправником або вантажоодержувачем прийняти на себе вантаження і розвантаження вантажів:

а) тарних, штучних, у бочках, рулонах тощо, які доставляються на підприємства торгівлі і громадського харчування та в інші організації з невеликим товарооборотом;

б) інших вантажів, при наявності у автотранспортного підприємства або організації засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт. У цьому випадку в річному договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом повинні передбачатися умови, що забезпечать максимальне використання вантажно-розвантажувальних механізмів, обов'язок вантажовідправника здійснювати завчасну підготовку вантажу (укладку на піддони, в контейнери та ін.) і надавати місце для стоянки і дрібного ремонту механізмів, а також приміщення для робітників.

59. На станціях залізниць, в портах (на пристанях) і аеропортах вантаження вантажів на автомобіль і вивантаження їх з автомобіля провадяться силами і засобами станції залізниці, порту (пристані) і аеропорту, за винятком небезпечних і наливних вантажів на станціях залізниць і небезпечних вантажів у портах (на пристанях) і в аеропортах, вантаження і вивантаження яких здійснюється вантажовідправником або вантажоодержувачем.

На вантажній автостанції вантаження вантажів на автомобіль і вивантаження їх з автомобіля провадяться силами і засобами автостанції.

60. При перевезеннях вантажів у масових кількостях вантажовідправники і вантажоодержувачі, а також автотранспортні підприємства і організації повинні передбачати в річних договорах на перевезення вантажів автомобільним транспортом виконання вантажно-розвантажувальних робіт механізованим способом, впровадження прогресивних методів виконання цих робіт. У пунктах з невеликим вантажооборотом вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватися з використанням різних засобів найпростішої механізації.

61. Вантажовідправник і автотранспортне підприємство або організація при перевезенні вантажів зобов'язані в межах обсягів вантажів, вказаних у замовленні вантажовідправником (вантажоодержувачем), провадити завантаження рухомого складу до повного використання його місткості, але не вище його вантажопідйомності.

При масових перевезеннях легковагових вантажів (у тому числі сільськогосподарських) автотранспортне підприємство або організація зобов'язані нарощувати борти або вживати інших заходів, що забезпечують підвищення використання вантажопідйомності рухомого складу.

62. При здачі вантажовідправником і прийманні автотранспортним підприємством або організацією вантажів, що перевозяться навалом, насипом, наливом і в контейнерах, повинна бути визначена і вказана в товарно-транспортній накладній їх вага.

Тарні і штучні вантажі приймаються до перевезення з зазначенням у товарно-транспортній накладній ваги вантажу і кількості вантажних місць. Вага тарних і штучних вантажів визначається вантажовідправником до пред'явлення їх до перевезення і зазначається на вантажних місцях.

Загальна вага вантажів визначається зважуванням на вагах або підрахунком ваги на вантажних місцях за трафаретом або за стандартом. Для окремих вантажів вага може визначатися розрахунковим шляхом, по обміру, по об'ємній вазі або умовно.

При централізованому вивезенні вантажів із станцій залізниць, з портів (пристаней) і аеропортів відповідні транспортні організації зобов'язані здавати вантажі автотранспортним підприємствам і організаціям з перевіркою ваги або кількості місць, а також стану вантажу. При цьому тарні і штучні вантажі видаються з перевіркою ваги і стану вантажу тільки в пошкоджених місцях.

63. Визначення ваги вантажу провадиться спільно вантажовідправником і автотранспортним підприємством або організацією технічними засобами вантажовідправника, а при прийманні вантажу безпосередньо на автостанціях - технічними засобами автостанцій.

При перевезенні вантажів у критих автомобілях і причепах, окремих секціях автомобілів, контейнерах і цистернах, опломбованих вантажовідправником, визначення ваги вантажу провадиться вантажовідправником.

Запис у товарно-транспортній накладній про вагу вантажу з обов'язковим зазначенням способу його визначення провадиться вантажовідправником.

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть встановлену законом відповідальність за достовірність даних про вагу (масу) вантажу, що перевозиться, і про кількість вантажних місць, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

64. Завантажені криті автомобілі (в тому числі ізотермічні та рефрижератори) і причепи, окремі секції автомобілів, контейнери і цистерни, що призначаються одному вантажоодержувачу, повинні бути вантажовідправником опломбовані, а дрібноштучні товари, що знаходяться в ящиках, коробках та в іншій тарі, опломбовані чи обандеролені.

Порядок пломбування автомобілів, причепів, окремих секцій автомобілів, цистерн і контейнерів встановлюється Правилами.

65. Здача вантажів вантажоодержувачу в пункті призначення за вагою і кількістю місць провадиться в тому ж порядку, в якому вантажі були прийняті від вантажовідправника.

Вантажі, що прибули у справних автомобілях, причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки ваги, стану вантажу і кількості вантажних місць.

66. У пункті призначення автотранспортне підприємство або організація при здачі вантажу зобов'язані перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу у випадках:

а) прибуття вантажу в несправному кузові рухомого складу або в справному кузові але з пошкодженими пломбами, або з пломбами попутної вантажної автостанції;

б) прибуття вантажу, що швидко псується, з порушенням строків доставки цього вантажу або встановленого Правилами температурного режиму при перевезенні;

в) прибуття вантажу, навантаженого автотранспортним підприємством або організацією з складу вантажної автостанції;

г) видачі вантажу з складу вантажної автостанції.

В усіх випадках тарні і штучні вантажі видаються автотранспортним підприємством або організацією з перевіркою ваги і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. При виявленні пошкодження тари, а також інших обставин, що можуть впливати на стан вантажу, автотранспортне підприємство або організація зобов'язані провести перевірку вантажу в пошкоджених місцях по товарно-транспортних накладних з розкриттям пошкоджених місць.

При відсутності автомобільних вагів у вантажоодержувача вантажі, що перевозяться навалом або насипом, прибулі без ознак недостачі, видаються без перевірки ваги.

Вага вантажу вважається правильною, якщо різниця у вазі вантажу, визначеній в пункті відправлення, в порівнянні з вагою, що виявилася в пункті призначення, не перевищує норм, встановлених Державним комітетом СРСР по стандартах, і норм природного убутку ваги даного вантажу, затверджених у встановленому порядку.

67. Вантажоодержувач і автотранспортне підприємство або організація (у випадках, коли вони здійснюють розвантаження) зобов'язані повністю вивантажити з автомобіля вантаж, що прибув на адресу вантажоодержувача.

Після вивантаження вантажу автомобілі і контейнери повинні бути очищені вантажоодержувачем від залишків цього вантажу, а після перевезення тварин, птахів, сирих тваринних продуктів і вантажів, які швидко псуються, вантажоодержувач зобов'язаний промити рухомий склад і при необхідності провести його дезинфекцію.

У випадках, передбачених Правилами, промивка та дезинфекція автомобілів і контейнерів виконується вантажовідправником.

Автотранспортне підприємство або організація може за домовленістю з вантажовідправником або вантажоодержувачем - замовником автотранспорту брати на себе виконання робіт по очищенню та промивці автомобілів і контейнерів за плату згідно з тарифами, що затверджуються у встановленому порядку.

68. Якщо при перевірці ваги, кількості вантажних місць або стану вантажу в пункті призначення будуть виявлені недостача, псування або пошкодження вантажу або якщо ці обставини встановлені актом, складеним в дорозі, автотранспортне підприємство або організація зобов'язані визначити розмір фактичної недостачі, псування або пошкодження вантажу.

При необхідності проведення експертизи автотранспортне підприємство або організація за своєю ініціативою або за вимогою вантажоодержувача запрошує відповідних спеціалістів.

69. Автотранспортні підприємства і організації зобов'язані здійснювати доставку вантажів у міжміському сполученні в установлені строки.

Строки доставки вантажів при міжміських перевезеннях і порядок їх обчислення встановлюються Правилами.

70. Автотранспортні підприємства і організації зобов'язані перевозити вантажі по найкоротшому маршруту, відкритому для руху автомобільного транспорту, а в регулярному міжміському сполученні по найкоротшому маршруту, відкритому для регулярних перевезень вантажів у міжміському сполученні, за винятком випадків, коли за шляховими умовами більш раціональним є перевезення з збільшенням пробігу.

Перевезення вантажів з збільшенням пробігу на маршрутах регулярних перевезень у міжміському сполученні допускаються з дозволу Міністерства автомобільного транспорту УРСР, а по решті автомобільних шляхів - з дозволу відповідного виробничого об'єднання або управління автомобільного транспорту.

Автотранспортне підприємство або організація зобов'язані при прийманні замовлення довести до відома вантажовідправника про збільшення відстані перевезення. В цьому випадку провізна плата стягується за фактичну відстань перевезення.

Автотранспортні підприємства і організації несуть встановлену законом відповідальність за правильність вказаних ними в товарно-транспортних документах відстані перевезень і тарифного класу вантажу.

71. Автотранспортні підприємства і організації при перевезенні вантажів у міжміському сполученні зобов'язані доставляти їх на склад (квартиру) вантажоодержувача. Порядок доставки вантажів на склад (квартиру) вантажоодержувача і оплати за доставку вантажів встановлюється Правилами.

Зберігання вантажів на складах автотранспортних підприємств і організацій, якщо це передбачено Правилами, провадиться безплатно протягом однієї доби з моменту оповіщення вантажоодержувача про прибуття вантажу. Граничні строки зберігання вантажів на складах автотранспортних підприємств і організацій - 30 діб.

За зберігання вантажу більше однієї доби автотранспортне підприємство або організація стягує з вантажоодержувача (вантажовідправника) плату, встановлену тарифами. Після закінчення граничного строку зберігання не затребувані вантажоодержувачем вантажі підлягають реалізацій в порядку, встановленому Правилами.

72. Автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній.

Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу.

При місцевих перевезеннях в разі відмови вантажоодержувача прийняти вантаж з причин, не залежних від автотранспортного підприємства або організації, вантаж переадресовується вантажовідправником в порядку, встановленому Правилами, іншому вантажоодержувачу або повертається вантажовідправнику. У цих випадках вартість перевезення вантажу в обидва кінці, а також штраф за простій автомобіля сплачуються вантажовідправником.

При міжміських перевезеннях, а також при централізованому вивозі вантажів з станцій залізниць, з портів (пристаней), аеропортів і вантажних автостанцій вантажоодержувач зобов'язаний прийняти від автотранспортного підприємства або організації доставлений йому вантаж.

У разі прибуття вантажу, поставка якого не передбачена планом (договором, замовленням, нарядом), вантажоодержувач приймає такий вантаж на відповідальне зберігання, про що зазначає в товарно-транспортній накладній.

Вантажоодержувач може відмовитися від прийняття вантажу лише в тому випадку, коли якість вантажу внаслідок псування або пошкодження, за які автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність, змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового використання його за прямим призначенням.

Вантажоодержувач зобов'язаний зробити запис у товарно-транспортній накладній про відмовлення прийняти вантаж і завірити цей запис підписом та печаткою (штампом).

73. При неможливості здати вантаж вантажоодержувачу при міжміських перевезеннях з причин, не залежних від автотранспортного підприємства або організації, вантажовідправник зобов'язаний дати автотранспортному підприємству або організації вказівку про новий пункт призначення вантажу в порядку, встановленому Правилами.

При неодержанні вказаного розпорядження, а також при неможливості доставити вантаж до місця нового призначення автотранспортне підприємство або організація, після попереднього повідомлення, повертає вантаж вантажовідправнику. Вантажі, що швидко псуються, в цих випадках можуть бути здані для реалізації іншій організації.

Витрати, зв'язані з переадресуванням, поверненням або реалізацією вантажу (прогін, простій рухомого складу, зберігання вантажу і т. п.), оплачуються вантажовідправником.

74. Сума, одержана автотранспортним підприємством або організацією за переданий іншій організації вантаж, за вирахуванням сум, що належать автотранспортному підприємству або організації, перераховується:

а) вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній, - в разі сплати ним вартості вантажу;

б) вантажовідправнику - в усіх інших випадках.

При неможливості перерахувати вказану суму вантажоодержувачу або вантажовідправнику ця сума після закінчення строку, встановленого для пред'явлення претензій за недоставлені за призначенням вантажі, надходить в доход республіканського бюджету.

В разі наступного відшкодування вантажовідправнику або вантажоодержувачу в претензійному або позовному порядку суми вартості переданого іншій організації вантажу, яка вже перерахована в доход республіканського бюджету, автотранспортне підприємство або організація сплачує цю суму за рахунок чергових перерахувань до республіканського бюджету.

75. Підприємства і організації автомобільного транспорту загального користування повинні здійснювати перевезення пасажирів і багажу в автобусах і легкових автомобілях, забезпечуючи безпеку пасажирів при користуванні автомобільним транспортом, необхідні вигоди для пасажирів, культурне обслуговування їх на автовокзалах (автостанціях), в автобусах і легкових автомобілях, своєчасне перевезення і збереження багажу пасажирів.

Автотранспортні підприємства і організації міністерств, відомств і виконавчих комітетів Рад народних депутатів здійснюють передбачені статтею 8 цього Статуту перевезення пасажирів і багажу в порядку, встановленому правилами перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом в УРСР, і за діючими тарифами.

76. За договором перевезення пасажира автотранспортне підприємство або організація зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання багажу особі; пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і за провіз багажу.

77. Рух автобусів і таксомоторів на маршрутах організується за розкладом.

Організація нових маршрутів провадиться:

а) місцевих (міських, приміських і внутрірайонних) - виробничими об'єднаннями (управліннями) пасажирського автомобільного транспорту або управліннями автомобільного транспорту з затвердженням їх виконавчими комітетами міських, районних Рад народних депутатів;