1. Схвалити Концепцію Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки, що додається.

Визначити МОН замовником Програми.

2. МОН, Мінфіну, Мінекономіки, Мінсім'ямолодьспорту, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям розробити і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки.

Державна програма розвитку освіти на 2006-2010 роки (далі - Програма) спрямована на розширення обсягів охоплення населення освітою та інтеграцію України в європейський освітній простір.

На сьогодні в Україні ще не досягнуто європейського рівня якості та доступності освіти.

Вітчизняна освіта не повною мірою спрямована на утвердження національної ідеї і патріотизму і поки що не відповідає вимогам формування громадянського суспільства, демократизації, відкритості та прозорості.

Обмежене фінансування освіти і науки з державного та місцевих бюджетів призвело до погіршення стану матеріально-технічної бази навчальних закладів та їх соціальної інфраструктури, що гальмує впровадження сучасних інноваційних технологій і засобів навчання.

Навчально-виховний процес ще не спрямовується на всебічний розвиток особистості, задоволення її потреб, виховання свідомого громадянина, патріота, забезпечення запитів суспільства та ринку праці у конкурентоспроможних, компетентних та відповідальних фахівцях.

Знизився престиж педагогічної і наукової праці, відбувається відплив перспективної творчої молоді в інші галузі економіки та за межі України, має місце процес старіння педагогічних і науково-педагогічних кадрів.

Діюча мережа навчальних закладів малоефективна через нечисленність навчальних закладів, зокрема в сільській місцевості. Територіальна розпорошеність навчальних закладів, зокрема вищих, як і їх підпорядкування, не сприяє впровадженню ефективного управління галуззю на загальнодержавному рівні і на рівні регіонів.

Поки що відсутня відповідальність за якість освіти з боку тих, хто причетний до її забезпечення. Порушилися партнерські зв'язки підприємств та організацій з навчальними закладами. Роботодавці поки що не беруть участі у формуванні змісту освіти та забезпеченні належної професійно-практичної підготовки молоді.

Існуюча модель управління освітою не повністю відповідає сучасним вимогам демократичності, які передбачають розширення впливу громадської думки на прийняття адекватних управлінських рішень, динамічне реагування на потреби суспільства, перерозподіл функцій управління між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Не проводиться постійний моніторинг якості освіти на всіх рівнях за участю учнів, студентів, батьків, представників громадських організацій, а також оцінювання діяльності навчальних закладів та оприлюднення його результатів.

Метою Програми є підвищення якості освіти і виховання, інноваційний розвиток, адаптація до соціально орієнтованої ринкової економіки, інтеграція в європейський та світовий освітній простір, забезпечення рівного доступу до здобуття якісної освіти, удосконалення механізму управління та фінансування, соціальний захист усіх учасників навчально-виховного процесу, прискорення розвитку вищої освіти як визначального чинника інноваційного розвитку суспільства.

Розв'язання зазначених проблем потребує скоординованих на державному рівні дій центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що може бути забезпечено шляхом прийняття Програми.

Можливі варіанти розв'язання проблеми реформування освіти ґрунтуються на результативності інновацій, що здійснюються у процесі трансформування галузі. Базова модель реформування освіти може бути утворювальною, руйнівною або змішаною.

Як оптимальний варіант пропонується змішана модель розвитку освіти в Україні, що базується на поєднанні переваг утворювальної і руйнівної моделей. В основу реформування освіти за змішаною моделлю покладено принципи інноваційного розвитку пріоритетних організаційних структур та надання певної допомоги тим з них, що здатні до саморозвитку. Така модель позитивно сприймається громадськістю і не створюватиме соціальної напруженості. Упровадження інновацій потребує менше зусиль для гармонізації нормативно-правової бази та розроблення організаційно-розпорядчого механізму діяльності навчальних закладів і найбільше відповідає сучасному стану суспільства та галузі освіти зокрема.

Виконання Програми здійснюється за такими напрямами:

досягнення європейського рівня якості і забезпечення доступності освіти;

визначення духовних орієнтирів в освіті;

розвиток демократизму;

підвищення соціального статусу педагогів;

підвищення ефективності використання фінансових та матеріально-технічних ресурсів, які залучаються для забезпечення розвитку галузі.

Європейський рівень якості і доступності освіти є національним пріоритетом і передумовою національної безпеки країни, дотримання міжнародних норм і вимог національного законодавства щодо реалізації конституційних прав громадян України на здобуття якісної освіти.

Основними способами розв'язання проблем у цій сфері є:

здійснення профільного навчання учнів старшої школи;

розроблення та впровадження державних стандартів нового покоління, національної системи кваліфікацій, інформатизації та комп'ютеризації навчально-виховного процесу;

створення умов для здобуття якісної освіти у сільській місцевості;

оцінювання здібностей дітей, учнів і студентів за допомогою об'єктивних методів та індивідуалізації програм їх навчання;

оновлення змісту і методичного забезпечення навчального процесу, індивідуалізація та диференціація навчання обдарованої молоді;

створення умов для здобуття якісної освіти дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, інвалідами;

забезпечення варіативності здобуття якісної базової, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей громадян з обмеженими можливостями, орієнтованої на інтеграцію їх у соціально-економічне середовище;

передача відомчих навчальних закладів до сфери управління МОН;

визначення критеріїв обчислення вартості підготовки фахівців за державним замовленням, розроблення методики розрахунку видатків, пов'язаних із здобуттям вищої освіти;

забезпечення доступу до високоякісної вищої освіти та мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці шляхом інтеграції вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ та підприємств, упровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій навчання відповідно до вимог Болонської декларації;

створення ефективної системи підготовки і перепідготовки педагогічних і науково-педагогічних кадрів, їх атестації та професійного удосконалення;

удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів.

Доступ до високоякісної освіти передбачає прозорість і наступність на всіх її рівнях, швидке реагування на демографічні та соціально-економічні зміни.

Основними шляхами розв'язання проблем у цій сфері є:

забезпечення доступності і безоплатності різних форм здобуття високоякісної освіти в дошкільних і позашкільних державних та комунальних навчальних закладах; обов'язковості і безоплатності здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до державного стандарту загальної середньої освіти; безоплатності здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах для дітей з особливими потребами; безоплатності здобуття першої робітничої професії та першої вищої освіти на конкурсних засадах у державних і комунальних навчальних закладах;

формування мережі навчальних закладів, здатних забезпечувати надання високоякісних освітніх послуг - створення дошкільних навчальних закладів різних типів, профілів та форм власності, цілісних міжгалузевих багаторівневих систем позашкільних навчальних закладів; оптимізація структури загальноосвітніх навчальних закладів для однозмінного навчання, створення умов для профільного, екстернатного і дистанційного навчання; упорядкування регіональної мережі спеціальних навчальних закладів усіх рівнів освіти для громадян з особливостями психічного і фізичного розвитку, забезпечення інтеграції їх у загальний освітній простір;