З метою підвищення ефективності профілактики захворювань, забезпечення раннього виявлення та лікування онкологічних хворих, поліпшення якості їх життя Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Державну програму "Онкологія" на 2002-2006 роки (далі - Програма), що додається.

2. Міністерству фінансів, Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції щороку під час розроблення проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України передбачати асигнування на виконання заходів Програми виходячи з можливостей бюджету.

Фінансування в 2002 році заходів Програми, які проводитимуться за рахунок коштів державного бюджету, здійснювати в межах асигнувань, передбачених Міністерству охорони здоров'я у Державному бюджеті України на 2002 рік.

3. Міністерству охорони здоров'я та іншим центральним органам виконавчої влади вживати заходів для залучення до фінансування Програми додаткових коштів з інших джерел, не заборонених законодавством.

Рекомендувати Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити з урахуванням визначених цією Програмою заходів і затвердити відповідні регіональні програми, а також вжити заходів до залучення для їх виконання коштів місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

4. Координацію робіт, пов'язаних з виконанням Програми, покласти на Міністерство охорони здоров'я.

Ця Програма спрямована на реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я щодо задоволення потреб населення у спеціалізованій онкологічній допомозі.

Злоякісні новоутворення є однією з найнебезпечніших медико-біологічних і соціально-економічних проблем. Захворюваність і смертність від раку постійно зростають у зв'язку з несприятливою екологічною ситуацією та значним старінням населення. Протягом життя кожен третій - четвертий чоловік і кожна п'ята жінка може захворіти на рак. Рак є причиною більш як 15 відсотків усіх летальних випадків і поступається за цим показником лише серцево-судинним захворюванням, 35 відсотків померлих від раку - особи працездатного віку.

У 2000 році в Україні зареєстровано 156,6 тис. первинних онкологічних хворих. Згідно з прогнозними оцінками, їх загальна кількість становитиме до 2010 року 180 тис., до 2020 року - понад 200 тис. осіб.

Стійкі тенденції до зростання захворюваності та смертності від раку, можливість онкологічних ефектів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС свідчать про надзвичайну гостроту проблеми, необхідність включення до системи протиракової боротьби не тільки онкологічних, а й інших лікувально-профілактичних закладів, а також установ та закладів усіх галузей економіки, науки, освіти, культури, засобів масової інформації.

Спеціалізована онкологічна допомога включає:

облік захворюваності та смертності населення з використанням мережі канцер-реєстрів;

організацію та проведення діагностики;

лікування онкологічних хворих та їх реабілітацію, що ґрунтуються на принципі диспансерного нагляду, який передбачає активне динамічне спостереження за станом здоров'я хворих, надання їм необхідної лікувально-діагностичної допомоги.

Онкологічна служба об'єднує спеціалізовані заклади різного рівня та функціонального призначення, в тому числі 46 онкологічних диспансерів, онкологічні відділення в багатопрофільних лікарнях. Загальна кількість ліжок для лікування онкологічних хворих становить 12218, забезпеченість - 75 ліжок на 1000 первинних хворих при потребі 123,3.

Незадовільним є забезпечення онкологічних закладів лікувально-діагностичною апаратурою. Потребує капітального ремонту або заміни від 20 до 95 відсотків апаратури, що істотно обмежує можливості проведення діагностики та лікування злоякісних новоутворень.

У зв'язку з дефіцитом ліжкового фонду в онкологічних закладах близько 40 відсотків хворих лікується в загальнолікувальній мережі, де немає фахівців відповідної кваліфікації, не створено умови для комплексного лікування з використанням не лише хірургічного, а й променевого та хіміотерапевтичного компонентів, неможливе адекватне та ефективне лікування.

Фінансові ресурси онкологічних закладів обмежені, що погіршує забезпечення онкологічних хворих хіміотерапевтичним лікуванням, без якого неможливе одужання хворого. У зв'язку з цим у 2-3 рази скорочується тривалість життя онкологічного хворого, зростає кількість хворих, які стають інвалідами.

Незадовільний стан матеріально-технічного забезпечення онкологічних закладів не дає змоги забезпечити реалізацію державних соціальних гарантій та дотримання нормативів спеціалізованої онкологічної допомоги хворим на рак відповідно до галузевих стандартів, затверджених наказом МОЗ від 27 липня 1998 р. N 226.

Метою Програми є підвищення ефективності загальнодержавних заходів з профілактики, раннього виявлення та лікування онкологічних захворювань, зниження смертності, зменшення кількості первинних виходів на інвалідність внаслідок захворювання на рак, створення умов для продовження та поліпшення якості життя онкологічних хворих.

Основні завдання Програми:

створення правової бази, розроблення соціальних та економічних нормативів з основних аспектів протиракової боротьби;

підвищення рівня обізнаності населення з питань онкології шляхом залучення засобів масової інформації до пропаганди здорового способу життя та профілактики злоякісних новоутворень;

поліпшення своєчасної та ранньої діагностики раку, підвищення з цією метою кваліфікації медичних працівників з питань раннього виявлення захворювання та забезпечення лікування хворих на рак у спеціалізованих онкологічних закладах;

постійний моніторинг рівня захворюваності населення на рак та стану надання онкологічної допомоги населенню;

впровадження сучасних інформаційних технологій для оцінки ефективності протиракових заходів;

проведення наукових досліджень з найактуальніших проблем онкології: етіології та патогенезу раку, організації онкологічної допомоги, діагностики, лікування та реабілітації онкологічних хворих;

розвиток міжнародного співробітництва з найбільш актуальних питань протиракової боротьби в Україні з метою доведення рівня науково-практичних робіт до міжнародних вимог і залучення для цього коштів зарубіжних організацій;

визначення потреб і пріоритетів в організації онкологічної допомоги населенню виходячи з рівня, динаміки та структури онкологічної захворюваності.

Фінансування Програми здійснюватиметься відповідно до законодавства за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також заінтересованих суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності, громадських та міжнародних організацій, інших джерел, не заборонених законодавством.

Для координації роботи, пов'язаної з проведенням заходів, передбачених цією Програмою, та здійснення контролю за їх виконанням МОЗ створює Єдиний координаційний центр, на який покладається:

планування обсягів придбання хіміотерапевтичних препаратів і медичного обладнання для онкологічних закладів;

інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності онкологічної служби;

забезпечення взаємодії між виконавцями завдань Програми.

За прогнозними даними, виконання Програми дасть змогу:

підвищити рівень профілактики та забезпечити проведення своєчасної діагностики раку;

знизити летальність, зменшити кількість первинних виходів на інвалідність онкологічних хворих, збільшити тривалість та поліпшити якість їх життя;

зменшити соціально-економічні втрати суспільства у зв'язку з онкологічними захворюваннями та смертю від раку осіб працездатного віку.

Створити кадастр канцерогенонебезпечних підприємств, технологічних процесів та видів діяльності людини, які призводять до забруднення довкілля канцерогенними речовинами.

Здійснювати постійний контроль за надходженням канцерогенів та мутагенів у навколишнє природне середовище згідно з державними гігієнічними нормативами.

Проводити постійний моніторинг вмісту радіонуклідів у питній воді, продуктах харчування, будівельних матеріалах тощо.

Запровадити систему заходів щодо виявлення серед населення хворих на онкопатологію, що відносяться до груп підвищеного ризику, оздоровлення таких хворих та диспансерного нагляду за ними з урахуванням спадкової схильності, професійних впливів, вікових особливостей, наявності передракових захворювань, хронічного стресу, тютюнопаління тощо.

Забезпечити запровадження скринінгових програм з метою раннього виявлення передпухлинних захворювань та злоякісних новоутворень зовнішньої локалізації, зокрема:

раку шийки матки - кольпоскопічне обстеження шийки матки у жінок, віднесених до груп ризику, щорічні цитологічні обстеження жінок віком від 18 до 60 років;

раку молочної залози - щорічне пальпаторне обстеження молочних залоз у жінок віком від 15 років та мамографічне обстеження жінок, віднесених до груп ризику віком 40-65 років;

раку прямої кишки та передміхурової залози - пальцеве обстеження осіб, віднесених до груп ризику віком після 50 років (щороку);

раку шкіри і ротової порожнини - фізикальне обстеження осіб віком 20-60 років (щороку).

Розробити заходи щодо забезпечення консультаційної допомоги лікарям загальнолікувальної мережі та сімейної медицини з питань формування груп ризику, своєчасної діагностики і лікування раку.

Створити мережу мамологічних кабінетів у лікувально-профілактичних закладах та організувати їх нормативно-правове забезпечення.

Забезпечити широке запровадження ефективних методів та засобів своєчасної діагностики онкопатології на всіх рівнях надання онкологічної допомоги населенню, зокрема:

морфологічної верифікації діагнозу у виявлених уперше хворих;

пункційних методів дослідження щитовидної, молочної та передміхурової залоз під ультразвуковим діагностичним контролем;

бронхоскопічних обстежень легенів;

фіброгастроскопічних обстежень шлунку;

колоноскопічних обстежень прямої та сигмоподібної кишки.