Верховна Рада України,

ґрунтуючись на засадах статті 35 Конституції України, статей 9 і 11 Європейської конвенції з прав людини, що передбачають права на свободу совісті, релігії та об’єднання у релігійні організації і можливість обмеження відповідних прав законом в інтересах національної або громадської безпеки, захисту прав і свобод інших осіб,

визнаючи обов’язок держави захищати право на свободу совісті, релігії та об’єднання у релігійні організації, включаючи право громадян змінювати релігію та переконання і право релігійних організацій змінювати підлеглість релігійним центрам (управлінням), від протиправних посягань з боку будь-яких осіб, релігійних чи інших організацій, іноземних держав,

зважаючи на збройну агресію Російської Федерації проти України, підтримку цієї агресії Російською православною церквою і відзначаючи, що численні протиправні дії Російської православної церкви та підлеглих їй релігійних організацій на території України створюють загрозу національній та громадській безпеці, правам і свободам громадян України,

враховуючи рішення Ради національної безпеки і оборони України про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій),

ухвалює цей Закон.

1. Цей Закон з метою захисту національної та громадської безпеки, прав і свобод людини визначає особливості діяльності іноземних релігійних організацій в Україні.

2. Жодне з положень цього Закону не може тлумачитися як обмеження свободи сповідування релігії або переконань, права на дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів.

1. Для цілей цього Закону іноземною релігійною організацією є релігійна організація (в тому числі релігійне управління, об’єднання, центр) як юридична особа, що утворена та/або зареєстрована відповідно до законодавства іншої держави, має місцезнаходження за межами України.

Іноземні релігійні організації можуть здійснювати діяльність в Україні, за умови що їхня діяльність не шкодить національній або громадській безпеці, охороні публічного порядку, здоров’ю, моралі, правам і свободам інших осіб.

2. На території України заборонена діяльність іноземних релігійних організацій, які відповідають одночасно таким критеріям:

1) знаходяться в державі, яка визнана такою, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України;

2) прямо або опосередковано (в тому числі через публічні виступи керівників або інших органів управління) підтримують збройну агресію проти України.

До іноземних релігійних організацій, які знаходяться в державі, яка визнана такою, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, належать іноземні релігійні організації (в тому числі релігійні управління, об’єднання, центри), керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України у відповідній державі-агресорі.

3. Іноземні релігійні організації, діяльність яких заборонена відповідно до цієї статті, визначаються статтею 3 цього Закону.

У разі якщо діяльність іноземної релігійної організації відповідає критеріям, визначеним частиною другою цієї статті, про що стало відомо після набрання чинності цим Законом, заборона діяльності такої іноземної релігійної організації здійснюється шляхом внесення змін до частини першої статті 3 цього Закону.

Скасування заборони діяльності в Україні іноземних релігійних організацій, встановленої цим Законом, здійснюється шляхом внесення змін до цього Закону.

1. Зважаючи на те, що Російська православна церква є ідеологічним продовженням режиму держави-агресора, співучасницею воєнних злочинів та злочинів проти людяності, що вчиняються від імені Російської Федерації та ідеології "русского міра", діяльність в Україні Російської православної церкви заборонена.

2. Діяльність релігійних організацій, афілійованих з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до частини першої цієї статті, у тому числі безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації, або за наявності інших ознак, встановлених статтею 5-1 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", не допускається і такі релігійні організації припиняються у встановленому законом порядку.

Перелік релігійних організацій в Україні, афілійованих (пов’язаних однією чи декількома ознаками, визначеними статтею 5-1 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації") з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

У випадку, встановленому законом, діяльність в Україні іноземної релігійної організації, що знаходиться в державі, яка визнана такою, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до цього Закону, припиняється з дня набрання чинності цим Законом або законом про внесення відповідних змін до цього Закону.

1. До іноземних релігійних організацій, діяльність яких в Україні заборонена, застосовуються наслідки, встановлені законом.

Рада національної безпеки і оборони України застосовує обмежувальні заходи (санкції) до іноземних релігійних організацій, діяльність яких в Україні заборонена відповідно до статті 3 цього Закону, в порядку, встановленому Законом України "Про санкції" та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

2. З дня заборони діяльності в Україні іноземної релігійної організації:

1) діяльність в Україні іноземної релігійної організації, визначеної частиною першою статті 3 цього Закону, є припиненою з наслідками, встановленими законом;

2) правочини, пов’язані з використанням майна (оренди, найму, лізингу, інших форм користування чужим майном), строк дії яких не закінчився, вчинені між резидентами України та відповідною іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, а також із зареєстрованими в Україні юридичними особами, власником, учасником яких є така іноземна релігійна організація, що не привели свою діяльність у відповідність із цим Законом у строк, встановлений частиною третьою цієї статті, припиняються достроково;

3) застосовуються інші наслідки відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

3. Іноземна релігійна організація, діяльність якої в Україні заборонена, не може бути власником, учасником зареєстрованих в Україні юридичних осіб. Такі юридичні особи повинні привести свій склад учасників у відповідність із цим Законом протягом трьох місяців з дня заборони діяльності в Україні відповідної іноземної релігійної організації. У разі якщо юридична особа не приведе склад учасників у відповідність із цим Законом у встановлений строк, така юридична особа припиняється на підставі рішення суду за наслідками розгляду позову центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії.

4. Відносини та/або зв’язки, та/або комунікації релігійних організацій, у тому числі релігійних громад, інших юридичних осіб приватного права з іноземними релігійними організаціями, діяльність яких в Україні заборонена, не допускаються, крім випадків, якщо вони здійснюються за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії.

Для отримання погодження особа, яка планує відносини та/або зв’язки, та/або комунікації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, з відповідною заявою. До заяви додається інформація з обґрунтуванням необхідності відносин та/або зв’язків, та/або комунікацій з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.

Порядок надання індивідуального погодження на відносини та/або зв’язки, та/або комунікації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, форма заяви про надання погодження, перелік відомостей і додаткових документів, які додаються до неї, підстави надання та відмови у наданні погодження, порядок моніторингу зв’язків і контактів з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Релігійна організація, яка діє в Україні, не може мати керівний центр (управління) за межами України в державі, яка визнана такою, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, а також входити до структури (бути частиною) іноземної релігійної організації, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 цього Закону, або бути іншим чином афілійованою з такою релігійною організацією.

1. Використання релігійних організацій для пропаганди ідеології "русского міра", у тому числі популяризації такої ідеології у будь-який спосіб та/або будь-якими засобами, що суперечить інтересам національної та громадської безпеки, територіальної цілісності України, забороняється.

При застосуванні положень абзацу першого цієї частини враховуються факти поширення пропаганди ідеології "русского міра" як безпосередньо релігійною організацією, так і її статутними або іншими органами управління, іншими особами, які діють від їхнього імені за завданням чи з дозволу або відповідно до іншого способу погодження незалежно від форми такого погодження.

2. Розгляд питання щодо підтвердження фактів використання релігійної організації для пропаганди ідеології "русского міра" здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При розгляді можуть використовуватися висновки релігієзнавчої експертизи, інформація інших центральних органів виконавчої влади, дані публічних електронних реєстрів, а також інформація, отримана від фізичних та/або юридичних осіб, з медіа та інших відкритих джерел.

1. Цей Закон набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування, крім:

1) підпункту 2 пункту 2 цього розділу, який набирає чинності через дев’ять місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону;

2) пункту 6 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) розділ XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) доповнити пунктом 2 такого змісту:

"2. Цивільні справи про припинення діяльності релігійної організації, позови в яких були подані до набрання чинності Законом України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій" і розгляд яких у суді першої інстанції не завершений шляхом ухвалення відповідного рішення суду, продовжують розглядатися (завершуються) за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій".

Розгляд апеляційних і касаційних скарг, а також інших заяв, передбачених цим Кодексом, у таких цивільних справах, які були подані до набрання чинності Законом України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", продовжується і завершується за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій";

2) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):

а) частину другу статті 22 доповнити пунктом 4 такого змісту:

"4) про припинення релігійної організації, передбачені статтею 289-9 цього Кодексу";

б) частину другу статті 245 доповнити пунктом 8-2 такого змісту:

"8-2) припинення релігійної організації, передбаченої статтею 289-9 цього Кодексу, та передачу майна, коштів та інших активів, що перебувають в її власності, крім культового, у власність держави";

в) параграф 2 глави 11 розділу II доповнити статтею 289-9 такого змісту:

"Стаття 289-9. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про припинення релігійної організації

1. Дія положень цієї статті поширюється на розгляд адміністративних справ про припинення релігійної організації, передбаченої законом.

Право звернутися з адміністративним позовом про припинення релігійної організації має центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або орган, уповноважений здійснювати реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації.

2. Адміністративні справи, зазначені у частині першій цієї статті, розглядаються як судом першої інстанції судом, визначеним частиною другою статті 22 цього Кодексу.

3. У разі відкриття провадження в адміністративній справі, зазначеній у частині першій цієї статті, або апеляційного провадження у такій справі та призначення судового засідання відповідний суд протягом трьох днів повідомляє про це позивача і зобов’язує його опублікувати відповідне оголошення у порядку, передбаченому частиною п’ятою цієї статті.

4. У разі постановлення судом першої інстанції в адміністративній справі, передбаченій частиною першою цієї статті, ухвали, яка підлягає апеляційному оскарженню, чи завершення розгляду справи шляхом ухвалення рішення суду суд першої інстанції після складення повного тексту відповідного судового рішення невідкладно, але не пізніше десяти днів з дати складення повного тексту рішення:

1) надсилає копії матеріалів справи в електронному вигляді до суду апеляційної інстанції для забезпечення можливості невідкладного розгляду апеляційних скарг на таке судове рішення у разі їх подання;

2) повідомляє про таке рішення позивача для опублікування оголошення у порядку, передбаченому частиною п’ятою цієї статті.

5. Оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі, зазначеній у частині першій цієї статті, або апеляційного провадження у такій справі та призначення судового засідання, постановлення судом першої інстанції ухвали, яка підлягає апеляційному оскарженню, чи про завершення розгляду справи шляхом ухвалення рішення суду разом із копією відповідного судового рішення чи судової повістки оприлюднюється на веб-порталі судової влади України, а також на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації.

Через три дні з дня оприлюднення такого оголошення вважається, що учасники справи і всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд такої справи, дату, час і місце судового засідання, ухвалення і зміст оприлюдненого судового рішення у ній.

Неприбуття у судове засідання в суді першої чи апеляційної інстанції осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому цією частиною, не перешкоджає розгляду справи.

6. Апеляційна скарга на рішення суду в адміністративній справі, передбаченій частиною першою цієї статті, подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) оприлюднення відповідно до частини п’ятої цієї статті.

Судом апеляційної інстанції в адміністративній справі, передбаченій частиною першою цієї статті, є Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж із п’яти суддів.

Судове рішення Верховного Суду у таких справах є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

7. Адміністративна справа за позовною заявою про припинення релігійної організації вирішується судом першої інстанції протягом одного місяця після відкриття провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу протягом одного місяця після відкриття апеляційного провадження.

8. За подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується";

г) розділ VII "Перехідні положення" доповнити пунктом 4-3 такого змісту:

"4-3. В умовах воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, адміністративні справи за позовом до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, підсудні і вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ (виключна підсудність)";

3) у Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 25, ст. 283 із наступними змінами):

а) доповнити статтею 5-1 такого змісту:

"Стаття 5-1. Обмеження діяльності в Україні релігійної організації, афілійованої з іноземною релігійною організацією, що знаходиться в державі, яка визнана такою, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України

Не допускається діяльність в Україні релігійної організації, яка:

1) афілійована з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій";

2) афілійована з релігійною організацією, яка афілійована з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій".

Релігійна організація є афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", за наявності однієї чи кількох з таких ознак:

1) релігійна організація безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації входить до структури (є частиною) іноземної релігійної організації, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", та/або афілійована з релігійною організацією, яка є афілійованою із зазначеною іноземною релігійною організацією;

2) в офіційних документах та/або рішеннях органів управління, та/або у статуті (положенні), та/або у документах, передбачених статутом (положенням) релігійної організації, що діє в Україні, наявні ознаки входження до структури відповідної іноземної релігійної організації, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", та/або релігійної організації, яка є афілійованою із зазначеною іноземною релігійною організацією;

3) в офіційних документах та/або рішеннях органів управління, та/або у статуті (положенні) іноземної релігійної організації, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", наявні ознаки щодо входження до її структури релігійної організації, що діє в Україні, або положення щодо права прийняття статутними органами управління зазначеної іноземної релігійної організації рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов’язальними для релігійної організації, що діє в Україні;

4) офіційними документами та/або рішеннями органів управління, та/або статутом (положенням) іноземної релігійної організації, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", передбачено обов’язкове входження керівників та/або повноважних представників релігійної організації, що діє в Україні, до статутних органів управління зазначеної іноземної релігійної організації;

5) іноземна релігійна організація, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", через підлеглість у канонічних та/або організаційних питаннях має можливість впливати на прийняття управлінських рішень та/або на діяльність релігійної організації, що діє в Україні;

6) іноземна релігійна організація, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", здійснює призначення, обрання, погодження, затвердження, благословення (або іншу адміністративну чи канонічну процедуру, пов’язану з набуттям повноважень) керівника релігійної організації, що діє в Україні;

7) іноземна релігійна організація, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", приймає, погоджує, затверджує, благословляє, схвалює (або здійснює іншу адміністративну чи канонічну процедуру, пов’язану з набранням чинності) статут (положення) релігійної організації, що діє в Україні.

Пункт 4 частини другої цієї статті не застосовується у разі, якщо зазначені у цьому пункті суб’єкти, керівники та/або повноважні представники релігійних організацій заявили публічно в усній або письмовій формі про свою незгоду з призначенням до органів управління зазначеної іноземної релігійної організації, здійснили необхідні дії, у тому числі підготували відповідні заяви та/або інші документи для припинення повноважень і розірвання зв’язків з такою іноземною релігійною організацією";

б) частину третю статті 8 викласти в такій редакції:

"Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням), крім тих керівних центрів (управлінь), які знаходяться за межами України в державі, яка визнана такою, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, і діяльність яких заборонена в Україні, та релігійних організацій, діяльність яких не допускається відповідно до вимог статті 5-1 цього Закону, а також вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами";

в) статтю 9 доповнити частинами четвертою і п’ятою такого змісту:

"Держава визнає право релігійного центру (управління) на його підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням), крім релігійних організацій, діяльність яких не допускається відповідно до вимог статті 5-1 цього Закону, та/або іноземних релігійних організацій, які знаходяться в державі, яка визнана такою, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, діяльність яких заборонена в Україні відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій". Держава визнає право релігійних організацій на вільну зміну такої підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійного центру (управління).

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту (положення) ухвалюється загальними зборами органу управління релігійного центру (управління)";

г) статтю 10 доповнити частинами третьою і четвертою такого змісту:

"Держава визнає право монастирів, релігійних братств, місіонерських товариств (місій) на їх підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням), крім релігійних організацій, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України в державі, яка визнана такою, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, і діяльність яких заборонена в Україні відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", та релігійних організацій, які підпадають під дію статті 5-1 цього Закону, і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії).

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту (положення) ухвалюється загальними зборами відповідного монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії)";

ґ) у статті 12:

у частині третій:

пункт 1 викласти в такій редакції:

"1) найменування, вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження";

доповнити пунктом 1-1такого змісту:

"1-1) органи управління релігійної організації, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень";

пункт 6 викласти в такій редакції:

"6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення релігійної організації";

частини сьому і восьму виключити;

д) у статті 14:

частину першу після слів "статут (положення)" доповнити словами "у трьох примірниках";

у частині другій:

в абзаці першому слова "належним чином засвідчені копії" виключити;

у пункті 1 слова "рішення (витягу)" замінити словами "оригінал рішення";

у пункті 2 слова "документа про право власності" замінити словами "належним чином засвідчена копія документа про право власності";

пункт 2 частини третьої доповнити словами "у трьох примірниках";

у частині четвертій:

у пункті 1:

слова "належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу)" замінити словами "оригінал протоколу";

слова "і доповнень" виключити;

слово "цих" замінити словом "таких";

у пункті 2 слова "і доповнення" і "та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося)" виключити;

частину восьму доповнити словами "у трьох примірниках";

у пункті 1 частини дев’ятої слова "належним чином засвідчена копія рішення (витягу)" замінити словами "оригінал рішення";

частину дванадцяту доповнити словами "у трьох примірниках";

у частині тринадцятій:

в абзаці першому слова "належним чином засвідчені копії" виключити;

у пункті 1 слова "рішення (витягу)" замінити словами "оригінал рішення";

у пункті 2 слово "статуту" замінити словами "належним чином засвідчена копія статуту";

у пункті 3 слово "документа" замінити словами "належним чином засвідчена копія документа";