Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 20 травня 1974 року "Про затвердження Положення про порядок розгляду трудових спорів" (Відомості Верховної Ради СРСР, 1974 р., N 22, ст. 325) Президія Верховної Ради Української РСР

I. Внести до Кодексу законів про працюУкраїнської РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375; 1973 р., N 40, ст. 343) такі доповнення і зміни:

1. Доповнити Кодекс статтею 238-1 такого змісту:

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (статті 235, 241), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних йому сум не більш як за один рік, а в питанні про грошову компенсацію за невикористану відпустку при звільненні - не більш як за 2 робочих роки (в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, не більш як за 3 робочих роки)".

2. Статті 222, 231, 240 Кодексу викласти в такій редакції:

Порядок розгляду трудових спорів комісіями по трудових спорах, фабричними, заводськими, місцевими комітетами професійних спілок і вищими в порядку підлеглості органами регулюється Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю, Положенням про порядок розгляду трудових спорів, затверджених Президією Верховної Ради СРСР, цим Кодексом, а порядок розгляду справ по трудових спорах у районних (міських) народних судах визначається, крім цього, й цивільним процесуальним законодавством".

У районних (міських) народних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) робітників і службовців, коли вони не згодні з постановою фабричного, заводського, місцевого комітету професійної спілки;

2) адміністрації підприємства, установи, організації, коли вона вважає, що постанова фабричного, заводського, місцевого комітету професійної спілки суперечить чинному законодавству;

3) робітників і службовців, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах у складі профспілкового організатора і керівника підприємства, установи, організації або коли в цій комісії не було досягнуто згоди сторін;

4) прокурора, коли він вважає, що постанова фабричного, заводського, місцевого комітету професійної спілки чи рішення комісії по трудових спорах у складі профспілкового організатора і керівника підприємства, установи, організації суперечить чинному законодавству.

Крім того, безпосередньо в районних (міських) народних судах, без звернення до комісії по трудових спорах і фабричного, заводського, місцевого комітету професійної спілки, розглядаються трудові спори за заявами:

1) робітників і службовців, звільнених з ініціативи адміністрації підприємства, установи, організації, про поновлення на роботі, а також про зміну формулювання причин їх звільнення, за винятком випадків, коли згідно з чинним законодавством такі спори розглядаються вищими в порядку підлеглості органами (стаття 240);

2) робітників і службовців підприємств, установ, організацій, де немає фабричних, заводських, місцевих комітетів професійних спілок і профспілкових організаторів, а також за заявами осіб, які працюють за трудовими договорами в колгоспах і міжколгоспних організаціях;

3) адміністрації про покриття робітниками і службовцями шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Безпосередньо в районному (міському) народному суді розглядається також трудовий спір між працівником і адміністрацією в такому питанні застосування трудового законодавства, яке щодо цього працівника відповідно до чинного законодавства попереднього було вирішено адміністрацією за погодженням з фабричним, заводським, місцевим комітетом професійної спілки в межах наданих їм прав".