Відповідно дочастини третьої статті 116 Кримінально-виконавчого кодексу України,частини шістнадцятої статті 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок примусового годування та умови тримання засуджених та осіб, взятих під варту, які відмовляються від прийняття їжі, що додається.

2. Міністерству охорони здоров’я у тримісячний строк з дня набрання чинності цією постановою розробити і затвердити галузеві стандарти щодо процедури проведення примусового годування осіб, які відмовляються від прийняття їжі, а також процедури визначення лікарем видів такого годування.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади у тримісячний строк привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

1. Цей Порядок визначає організаційні засади застосування до осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, осіб, засуджених до арешту, які тримаються на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, та осіб, взятих під варту, які тримаються в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції, спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізолятори тимчасового тримання) СБУ (далі - установи) і заявили про відмову від прийняття їжі (далі - особи, які відмовляються від прийняття їжі), заходів примусового годування, а також умови тримання таких осіб.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Кримінально-виконавчому та Кримінальному процесуальному кодексах України, Законі України "Про попереднє ув’язнення", Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших законодавчих актах, що регулюють відносини з питань, пов’язаних з охороною здоров’я і виконанням кримінальних покарань.

3. Надання медичної допомоги особам, які відмовляються від прийняття їжі, визначення виду примусового годування, а також його практичне застосування здійснюються відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я та цього Порядку.

4. Начальник установи протягом доби з моменту встановлення факту відмови особи від прийняття їжі повинен:

1) особисто провести з особою, яка відмовляється від прийняття їжі, бесіду та розглянути наявні письмові пояснення, скарги, пропозиції, заяви такої особи, що пов’язані з відмовою від прийняття їжі;

2) за результатами дій, передбачених підпунктом 1 цього пункту, скласти акт про відмову від прийняття їжі за формою згідно з додатком 1, у якому зазначаються конкретна причина такого вчинку, стислий виклад обставин, що передували відмові від прийняття їжі, вжиті заходи щодо задоволення законних вимог такої особи або причини неможливості їх задоволення.

До акта про відмову від прийняття їжі додаються пояснення, скарги, пропозиції, заяви такої особи, що пов’язані з відмовою від прийняття їжі;

3) письмово повідомити керівнику закладу охорони здоров’я, що забезпечує медичне обслуговування осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, або осіб, взятих під варту, які тримаються в установах, а у випадку відсутності такого закладу - керівнику іншого закладу охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності, перелік яких визначається та переглядається у разі потреби Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та установами з урахуванням спеціалізації таких закладів та наявності умов, що дають змогу забезпечити ізоляцію осіб, які відмовляються від прийняття їжі, їх належну охорону та безпеку інших громадян;

4) письмово повідомити прокурору, який здійснює на відповідній території нагляд за додержанням вимог законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу досудового розслідування, суду, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження (справа), а також прокурору, який здійснює нагляд за додержанням вимог законів під час проведення досудового розслідування, захиснику;

5) письмово повідомити членам сім’ї (за наявності) особи, яка відмовляється від прийняття їжі, крім випадків, якщо таке повідомлення заборонила зазначена особа, про що вона у письмовій формі повідомляє начальнику установи;

6) у разі відмови від прийняття їжі неповнолітньою особою - додатково письмово повідомити законному представнику та відповідним службам у справах дітей незалежно від бажання неповнолітнього.

Повідомлення, визначені підпунктами 3-6 цього пункту, надсилаються в паперовій формі та з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою). Копії документів, що підтверджують факт надсилання зазначених повідомлень, а також акта про відмову від прийняття їжі долучаються до особової справи особи, яка відмовляється від прийняття їжі.

5. Особа, яка відмовляється від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту повинна перебувати під постійним наглядом лікаря.

6. Після отримання інформації про встановлення факту відмови особи від прийняття їжі керівник закладу охорони здоров’я, зазначеного у підпункті 3 пункту 4 цього Порядку, одразу призначає їй лікаря, який у той самий день повинен:

1) ознайомитися з медичною документацією особи, яка відмовляється від прийняття їжі, та здійснити її первинний медичний огляд, за результатами якого оцінити стан здоров’я такої особи, пояснити та переконатися, що вона розуміє можливі негативні наслідки відмови від їжі для її здоров’я, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я, пояснити та переконатися, що особа розуміє, що до неї на підставі ухвали слідчого судді, суду може бути застосовано заходи примусового годування, про що така особа у письмовій формі повідомляє лікарю;

2) за згодою особи, яка відмовляється від прийняття їжі, відповідно до медичних показань організувати її медичне обстеження, за результатами якого призначати лікування, у тому числі шляхом внутрішньовенного введення лікарських засобів;

3) за згодою особи, яка відмовляється від прийняття їжі, проводити динамічне спостереження та оцінку стану її здоров’я;

4) під час щоденних медичних оглядів запитувати особу про її намір продовжувати відмовлятися від прийняття їжі, а також у випадках відмови такої особи від медичного огляду (обстеження), динамічного спостереження та/або лікування пропонувати отримати необхідні медичні послуги, а також пояснювати можливі негативні наслідки подальшої відмови від прийняття їжі для здоров’я;

5) щодня вносити інформацію про стан здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, до медичної документації;

6) у разі необхідності підготувати та подати начальнику установи рекомендації стосовно організації медичного обстеження особи, яка відмовляється від прийняття їжі, відповідно до медичних показань.

7. Під час проведення первинного та щоденного оглядів особи, яка відмовляється від прийняття їжі, лікар, який здійснює нагляд за такою особою, оцінює стан її здоров’я та за наявності медичних показань приймає рішення щодо необхідності переміщення такої особи до окремої палати закладу охорони здоров’я, зазначеного у підпункті 3пункту 4 цього Порядку.