Дата підписання: 11.05.2004

Дата ратифікації: 07.09.2005

Дата набрання чинності: 31.08.2007

Україна та Ісламська Республіка Іран, далі - Сторони,

надаючи важливе значення зміцненню ефективного співробітництва в сфері правових відносин та правової допомоги у цивільних і кримінальних справах, ґрунтуючись на визнанні національного суверенітету, невтручання у внутрішні справи обох держав і захисту взаємних інтересів,

домовилися про таке:

1. Громадяни однієї Сторони користуються на території другої Сторони у відношенні особистих і майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Сторони.

2. Громадяни кожної з Сторін мають право вільно звертатися в суди, прокуратуру, нотаріальні контори, далі іменовані "установи юстиції", та інші установи іншої Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні і кримінальні справи, можуть порушувати клопотання, пред'являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і власні громадяни.

3. Положення пунктів 1 та 2 цієї статті застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства однієї з Сторін.

1. Установи юстиції Сторін надають взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах відповідно до положень цього Договору.

2. Установи юстиції надають правову допомогу також іншим установам, до компетенції яких відносяться справи, зазначені в пункті 1 цієї статті.

3. Інші установи, до компетенції яких відносяться справи, зазначені в пункті 1 цієї статті, направляють прохання про правову допомогу через установи юстиції.

Правова допомога охоплює виконання процесуальних дій, передбачених законодавством запитуваної Сторони, в тому числі:

- встановлення місцезнаходження та ідентифікація осіб;

- допит сторін, підозрюваних, обвинувачуваних, свідків, потерпілих, експертів та інших учасників процесу;

- огляд місця події, проведення обшуку і виїмки предметів;

- проведення експертизи;

- вилучення, зберігання і передача знарядь злочину та інших речових доказів;

- вручення і пересилання документів;

- тимчасова передача осіб, які утримуються під вартою;

- надання відомостей про судимості осіб;

- визнання і виконання судових рішень у цивільних справах, а також у кримінальних справах у частині відшкодування шкоди, заподіяної злочином;

- розшук і арешт майна та інших доходів, одержаних злочинним шляхом;

- інші дії, що не суперечать законодавству запитуваної Сторони.

Для цілей цього Договору Сторони зносяться через свої центральні органи, якими є:

- в Україні: Міністерство юстиції України (щодо виконання судових рішень, у цивільних справах, а також у кримінальних справах на стадії судового розгляду) та Генеральна прокуратура України (у кримінальних справах на стадії досудового слідства);

- в Ісламській Республіці Іран: Вищий орган Судової влади Ісламської Республіки Іран.

При цьому можуть використовуватися дипломатичні канали.

Запит про надання правової допомоги складається мовою запитуючої Сторони з наданням завіреного перекладу на державну мову запитуваної Сторони або на англійську мову.

1. Запит про надання правової допомоги складається у письмовій формі та, відповідно до обставин, у ньому повинно бути зазначено:

- найменування запитуючої установи;

- найменування запитуваної установи;

- імена, по батькові і прізвища сторін, обвинувачених, підсудних або засуджених, потерпілих, а також їхнє громадянство, заняття і місце проживання або місце перебування;

- найменування, юридична адреса або місцезнаходження, банківські реквізити та ідентифікаційні коди юридичної особи;

- короткий виклад змісту запитуваної правової допомоги;

- виклад обставин справи, її юридична кваліфікація з посиланням на відповідні положення закону і наданням тексту закону;

- у разі необхідності - прізвище, ім'я та по батькові й адреса особи, якої стосується запит;

- особливі умови, яких просить дотримуватися запитуюча Сторона при виконанні запиту;

- визначення терміну, до якого очікується виконання запиту;

- дані про розмір шкоди;

- інші відомості, необхідні для надання правової допомоги.

2. Запит про надання правової допомоги повинен бути підписаний та скріплений гербовою печаткою запитуючої установи.

1. При виконанні запиту про надання правової допомоги запитувана установа юстиції застосовує законодавство своєї держави. При цьому, на прохання запитуючої установи юстиції вона може застосовувати процесуальні норми запитуючої Сторони, якщо вони не суперечать законодавству її держави.

2. За клопотанням, запитувана установа юстиції повідомляє запитуючу установу юстиції про час і місце виконання запиту про надання правової допомоги.

3. Після виконання запиту, запитувана установа юстиції направляє отримані документи запитуючій установі юстиції. У разі, якщо правова допомога не могла бути надана, вона повертає запит і повідомляє про обставини, що перешкоджають його виконанню.

Представники однієї Сторони, за згодою іншої Сторони, можуть бути присутніми під час надання правової допомоги.

1. У запиті про вручення документів повинна бути зазначена точна адреса одержувача і найменування документа, що вручається. Якщо зазначена у запиті про вручення адреса виявиться неповною або неточною, або ж одержувач не проживає за зазначеною адресою, запитувана установа юстиції відповідно до свого законодавства вживає заходів для встановлення точної адреси.

2. Запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до законодавства своєї держави, якщо документи, що вручаються, складені мовою запитуваної Сторони або містять завірений переклад. Якщо документи складені не мовою запитуваної Сторони або не містять перекладу, вони вручаються за умови згоди одержувача їх прийняти.

3. Підтвердження про вручення документів оформляється відповідно до законодавства, що діє в запитуваній Стороні. У підтвердженні повинні бути зазначені час і місце вручення й особа, якій вручено документ, а також установа, що його вручила.

1. Якщо в ході попереднього слідства або судового розгляду на території однієї Сторони виникає необхідність в особистій явці свідка або експерта, що знаходиться на території іншої Сторони, то установа юстиції запитуючої Сторони направляє запитуваній Стороні виклик на ім'я свідка або експерта.

Особи, зазначені у цьому пункті, добровільно приймають рішення про свою явку на виклик запитуючої Сторони.

2. Особи, зазначені у пункті 1 цієї статті, які незалежно від їхнього громадянства добровільно з'явилися на виклик до відповідної установи юстиції іншої Сторони, не можуть на території цієї Сторони бути притягнутими до кримінальної або адміністративної відповідальності, взяті під варту або понести покарання в зв'язку з будь-якими діяннями, вчиненими до перетину кордону. Такі особи не можуть бути притягнутими до кримінальної або адміністративної відповідальності, взяті під варту або понести покарання в зв'язку з їхніми свідченнями або висновками як експерта, або в зв'язку з діянням, що є предметом розгляду.

3. Гарантії, передбачені в пункті 2 цієї статті, не поширюються на свідка або експерта, якщо він протягом 15 днів з моменту повідомлення про те, що його присутність не є необхідною, не залишить територію запитуючої Сторони. У цей строк не зараховується час, протягом якого свідок або експерт не міг безперешкодно залишити територію запитуючої Сторони з незалежних від нього обставин.

4. Свідок та експерт, який з'явився на виклик на територію іншої Сторони, має право на відшкодування установою юстиції, що його викликала, витрат, пов'язаних з проїздом і перебуванням за кордоном, а також на відшкодування неодержаної заробітної плати. Експерти, крім цього, мають право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, на які види виплат мають право викликані особи; на їх клопотання Сторона, від якої виходить виклик, сплачує аванс на покриття відповідних витрат.

1. Особа, яка утримується під вартою і особиста присутність якої як свідка або для очної ставки запитується запитуючою Стороною, тимчасово перепроваджується на територію, де має відбутися допит, за умови її повернення у строки, вказані запитуваною Стороною, і з урахуванням положень пунктів 2 та 3 статті 10 цього Договору в тій мірі, у якій вони можуть застосовуватися.

2. У перепровадженні особи може бути відмовлено:

a) якщо особа, яка утримується під вартою, на це не погоджується;