Україна та Республіка Індія, які далі іменуються "Договірні Сторони",

сповнені бажання й надалі розвивати дружні стосунки та закріпити надання взаємної правової допомоги у цивільних і господарських справах на основі принципів національного суверенітету, рівності прав та невтручання у внутрішні справи,

вирішили укласти Договір про взаємну правову допомогу у цивільних і господарських справах та домовились про таке:

1. Громадяни Договірних Сторін мають право на такий самий правовий захист на території іншої Договірної Сторони відповідно до їхнього законодавства щодо своєї особи, своїх прав та інтересів, як і громадяни останньої Договірної Сторони.

2. Громадяни однієї Договірної Сторони на території іншої Договірної Сторони відповідно до її законодавства мають право на вільний доступ до суду та інших компетентних органів для подачі позовів та захисту своїх прав та інтересів щодо цивільних та господарських справ на тих самих умовах, як і громадяни останньої Договірної Сторони.

3. До юридичних осіб, місце діяльності яких знаходиться на території однієї з Договірних Сторін і які були створені згідно закону цієї Договірної Сторони, також застосовуються положення цього Договору.

1. Запити про правову допомогу надсилаються через центральні органи Договірних Сторін.

2. В Україні Центральним органом є Міністерство юстиції України. В Республіці Індія Центральним органом є Міністерство права і юстиції.

1. Прохання про надання правової допомоги та додатки до нього складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу на мову запитуваної Договірної Сторони або на англійську мову.

2. Документи, отримані при виконанні запитів про допомогу, мають готуватися мовою запитуваної Договірної Сторони разом з засвідченим перекладом на англійську.

Центральні органи Договірних Сторін на запит на взаємній основі надають одне одному інформацію про своє законодавство та практику в цій країні щодо правових питань, які складають предмет цього Договору.

1. На підставі цього Договору Договірні Сторони надають одна одній найширші заходи взаємної правової допомоги у цивільних і господарських справах відповідно до свого національного законодавства.

2. Допомога відповідно до цього Договору включає:

a) вручення викликів та інших судових чи процесуальних документів;

b) одержання доказів на підставі письмового запиту;

c) виконання рішень, мирових угод та арбітражних рішень.

1. Запит про правову допомогу має включати:

a) назву запитуваного органу;

b) суть справи, для якої потребуються допомога;

c) імена, постійні адреси (місце проживання або місцеперебування), громадянство та рід діяльності сторін;

d) інформацію, необхідну для виконання запиту;

e) докази, які мають бути одержані, та

f) імена і адреси осіб, яких слід опитати.

2. Якщо потрібно, до запитів додаються список запитань, що мають бути поставлені свідку чи іншим відповідним особам або повідомлення про суть того, що має бути досліджено, та документи, що стосуються таких доказів чи пояснень.

3. Запит про правову допомогу та супроводжуючі документи мають бути підписані та скріплені офіційною печаткою запитуючого органу.

4. Якщо документи, отримані запитуючим органом складені не відповідно до порядку, викладеному у пункті 1 цієї статті, запитуваний орган просить запитуючий орган надати необхідну інформацію чи документи, або негайно повертає набір документів запитуючому органу для дооформлення.

1. Запит про надання правової допомоги виконується відповідно до законодавства запитуваної Договірної Сторони. Однак, запитувана Договірна Сторона дотримується спеціального способу чи процедури, які чітко зазначені у запиті, у тій мірі, в якій це не суперечить її законодавству і практиці.

2. Запити виконуються так скоро, наскільки це можливо.

3. Запитуюча Договірна Сторона, якщо вона цього бажає, повідомляється про час і місце проведення процесуальних дій з тією метою, щоб сторони, яких це стосується, та їхні представники, якщо такі є, могли бути присутні. Ця інформація надсилається безпосередньо сторонам чи їхнім представникам, якщо запитуюча Договірна Сторона запитує про це.

1. Запит про вручення документів має містити ім'я і повну адресу особи або осіб, яким мають бути вручені документи, та характер відповідних документів.

2. Якщо документ не може бути вручений за адресою, зазначеною у запиті про вручення, запитуваний орган вдається необхідних заходів для встановлення правильної адреси. Якщо правильну адресу встановити неможливо, запитуваний орган інформує про це запитуючий орган та повертає документи останньому.

3. Підтвердження вручення документів підтверджується відповідно до правил, що діють на території запитуваної Договірної Сторони. Вручення підтверджується підписом особи, яка отримала документи. У підтвердженні повинні бути зазначені дата і місце вручення, а також ім'я особи, якій вручено документ.

1. Кожна Договірна Сторона несе всі витрати, що виникають на її території при виконанні запиту, і не вимагатиме за це відшкодування.

2. Однак запитувана Договірна Сторона має право запитати про відшкодування:

a) будь-яких витрат і винагород, сплачених свідкам, експертам чи перекладачам;

b) будь-яких коштів для забезпечення явки свідків, та

c) будь-яких коштів та витрат, що виникли внаслідок застосування спеціальної процедури на запит.

1. Правова допомога не надається, якщо вважається, що надання такої правової допомоги порушуватиме суверенітет, безпеку або громадський порядок запитуваної Договірної Сторони. Інша Договірна Сторона повідомляється про причини відмови у письмовій формі.

2. У виконанні не може бути відмовлено лише на тій підставі, що відповідно до її внутрішнього законодавства запитувана Договірна Сторона має виключну юрисдикцію по суті справи, про яку йдеться, або що її внутрішнє законодавство не надає права порушення такої справи.