Заслухавши інформацію Кабінету Міністрів України "Про епідемію туберкульозу в Україні та заходи щодо її подолання", Верховна Рада України відзначає, що захворюваність на туберкульоз і смертність від цієї соціально небезпечної хвороби в Україні продовжують зростати і значно перевищують показники розвинутих країн. За останні 10 років захворюваність на цю хворобу зросла майже вдвічі і становить понад 80 випадків на 100 тисяч населення. На обліку в протитуберкульозних закладах перебуває понад 540 тисяч осіб, щороку виявляється майже 40 тисяч нових випадків хвороби, а кількість хворих, які помирають від туберкульозу, становить близько 11 тисяч осіб. У деяких областях (Херсонській, Миколаївській, Луганській, Донецькій, Кіровоградській, Харківській, Одеській) захворюваність на цю хворобу і смертність від неї перевищують середні показники по Україні в 1,5-2 рази.

Особливу тривогу викликає збільшення кількості хворих, у яких туберкульоз діагностується на пізніх стадіях, у важких і запущених формах, а серед збудників хвороби виявляється багато резистентних до декількох протитуберкульозних засобів. Це свідчить про низький рівень ранньої діагностики та лікування хворих на початкових стадіях туберкульозу, коли хвороба найкраще піддається специфічному лікуванню. Величезну загрозу для здоров'я нації та демографічної ситуації в Україні несе нова тенденція, що проявляється суттєвим зростанням питомої ваги осіб молодого працездатного віку та дітей серед інфікованих туберкульозом. Діти до 14 років становлять майже третину серед уперше виявлених хворих на туберкульоз, в той час як особи віком понад 25 років - лише 5 відсотків.

Гострою залишається проблема туберкульозу в пенітенціарній системі, де показник захворюваності майже в 50 разів перевищує середній по Україні. Місця позбавлення волі перетворилися у вкрай небезпечний осередок туберкульозу і стали основною рушійною силою епідемічного процесу. За експертними оцінками в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань кількість інфікованих досягає 10 відсотків загальної кількості утримуваних, а темпи щорічного зростання числа інфікованих і хворих на туберкульоз становлять 25 відсотків.

На фоні реальної загрози для національної безпеки держави, що створюється дедалі зростаючими масштабами епідемії туберкульозу, викликає подив бездіяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, їх пасивність у реалізації загальновідомих і спеціальних заходів, спрямованих на боротьбу з цією небезпечною хворобою. Незважаючи на стрімке зростання захворюваності на туберкульоз протягом 1990-2004 років, в Україні майже на третину скорочено мережу протитуберкульозних диспансерів, лікарень, санаторіїв і кількість ліжок у них (ліквідовано 61 протитуберкульозний диспансер на 10 тисяч ліжок, 86 протитуберкульозних санаторіїв на 17 тисяч ліжок).

Низька заробітна плата, регулярне скорочення посад, відсутність належних механізмів стимулювання праці та соціального захисту медичних працівників протитуберкульозних закладів призвели до суттєвого дефіциту кадрів у фтизіатричній службі, що нині наближається до 40 відсотків, причому серед працюючих у цій сфері більше половини - особи пенсійного віку. Професійна захворюваність працівників фтизіатричної служби на туберкульоз за вказаний період зросла у 20 разів.

Перевірками, здійсненими Рахунковою палатою протягом останніх п'яти років, було виявлено низку порушень при використанні коштів Державного бюджету України, що виділялися на реалізацію Державної програми боротьби з туберкульозом. Порушення виявлено також при розподілі та використанні значних коштів, що надходять в Україну у вигляді іноземних кредитів, грантів, благодійних внесків і гуманітарної допомоги.

З метою посилення боротьби з туберкульозом в Україні Верховна Рада України

1. Роботу Кабінету Міністрів України у сфері боротьби із захворюванням населення на туберкульоз визнати незадовільною.

2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:

1) внести до 1 липня 2006 року на розгляд Верховної Ради України проект закону про загальнодержавну цільову програму боротьби з туберкульозом на 2007-2015 роки, передбачивши в ній, зокрема:

поетапне оснащення протитуберкульозних закладів сучасним рентгенівським, ендоскопічним, іншим обладнанням та устаткуванням для діагностики туберкульозу і лікування хворих, для визначення чутливості збудників туберкульозу до лікарських засобів експрес-методами тощо;

налагодження взаємодії Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства аграрної політики України, відповідних галузевих наукових установ, установ Академії медичних наук України та Української академії аграрних наук, закладів і установ охорони здоров'я та ветеринарної медицини з метою комплексного вирішення наукових і практичних завдань у сфері боротьби з туберкульозом людей і тварин;

2) вжити протягом 2006 року заходів щодо підвищення ефективності витрачання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів іноземних кредитів і грантів, благодійних внесків і гуманітарної допомоги, виділених на реалізацію програм та заходів у сфері боротьби з туберкульозом; проводити щорічно планові перевірки витрачання зазначених коштів за призначенням, а також поліпшити координацію діяльності громадських організацій та благодійних фондів у частині раціонального спрямування благодійних внесків і гуманітарної допомоги;

3) здійснити протягом 2006 року системний аналіз на відповідність нормам міжнародного права положень законів України, що регламентують порядок (процедури) проведення обов'язкових та примусових медичних процедур і заходів (медичних оглядів, обов'язкових профілактичних медичних оглядів, позачергових обов'язкових профілактичних медичних оглядів, обов'язкових профілактичних щеплень, обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями, обов'язкової (примусової) госпіталізації обов'язкового лікування, обов'язкового медичного нагляду тощо), встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я та законами України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", "Про психіатричну допомогу", "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині", "Про заборону репродуктивного клонування людини", "Про лікарські засоби", "Про донорство крові та її компонентів", "Про охорону дитинства", та внести в разі необхідності на розгляд Верховної Ради України відповідні законодавчі пропозиції. Забезпечити до 1 січня 2007 року перегляд, приведення у відповідність із нормами міжнародного права, а також прийняття необхідних нормативно-правових актів, що випливають із зазначених законів. При цьому звернути особливу увагу на врегульованість питань дотримання прав осіб, які становлять найбільшу епідемічну небезпеку щодо поширення туберкульозу та інших інфекційних хвороб і відмовляються або ухиляються від проведення встановлених законами обов'язкових медичних процедур чи заходів, зокрема осіб, що хворіють на заразні форми туберкульозу та які: