Відповідно до абзацу другого частини першої статті 32-1 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Методику оцінювання фіскальних ризиків, що додається.

2. Установити, що:

1) Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство соціальної політики, Пенсійний фонд України, Фонд державного майна, Державна служба з надзвичайних ситуацій:

подають Міністерству фінансів необхідну інформацію для проведення загальної оцінки фіскальних ризиків згідно з Методикою, затвердженою цією постановою;

разом з Міністерством фінансів зобов’язані вживати заходів для мінімізації впливу фіскальних ризиків на показники державного бюджету;

2) Міністерство фінансів співпрацює з Національним банком і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (за згодою) з питань виявлення, оцінки, моніторингу та розроблення заходів з мінімізації фіскальних ризиків.

3. Абзац шостий пункту 15 Методики оцінювання фіскальних ризиків, пов’язаних з діяльністю суб’єктів господарювання державного сектору економіки , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 7 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 8, ст. 309), виключити.

1. Ця Методика встановлює механізм визначення можливого вартісного впливу фіскальних ризиків на показники державного бюджету та визначає види фіскальних ризиків, які підлягають оцінці, органи, відповідальні за проведення такої оцінки, та порядок її проведення, заходи з мінімізації фіскальних ризиків.

2. У цій Методиці термін "фіскальні ризики" вживається у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України.

Фіскальні ризики виражаються в абсолютних цифрах або у відсотках валового внутрішнього продукту.

3. Метою проведення оцінки фіскальних ризиків є визначення їх можливого впливу на показники державного бюджету, своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникненню фіскальних ризиків та їх мінімізацію.

4. До основних видів фіскальних ризиків, оцінка яких проводиться згідно з вимогами цієї Методики, належать ризики, пов’язані із:

1) зміною у макроекономічному середовищі;

2) умовними зобов’язаннями, до яких належать потенційні зобов’язання державного бюджету, які підтверджуються лише після настання чи ненастання певних подій, які виникають у зв’язку з:

наданням державних гарантій за кредитами;

діяльністю суб’єктів господарювання державного сектору економіки;

функціонуванням фінансового сектору;

реалізацією проектів державно-приватного партнерства;

ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та іншого характеру;

3) невиконанням плану надходжень від приватизації державного майна;

4) відхиленням від планових показників у сфері пенсійного забезпечення.

5. Відповідальним за проведення загальної оцінки фіскальних ризиків є Мінфін.

6. Мінекономіки, Мінсоцполітики, Пенсійний фонд України, Фонд державного майна, ДСНС (далі - органи, відповідальні за оцінку фіскальних ризиків) визначають у своєму складі структурні підрозділи, відповідальні за подання Мінфіну інформації, необхідної для проведення загальної оцінки фіскальних ризиків, що можуть впливати на показники державного бюджету, про що повідомляють Мінфіну.

7. Під час проведення оцінки фіскальних ризиків органи, відповідальні за оцінку фіскальних ризиків, можуть застосовувати сценарний аналіз, яким передбачається визначення кількох варіантів (сценаріїв) розвитку подій та проведення їх порівняльної оцінки, у тому числі моделювання стресових сценаріїв для відповідних показників з метою визначення їх впливу на показники державного бюджету.

8. До фіскальних ризиків, пов’язаних із змінами у макроекономічному середовищі, належать негативні зміни основних прогнозних показників (зокрема, валового внутрішнього продукту, курсу національної валюти, цінових індексів, обсягу прибутку підприємств, фонду оплати праці найманих працівників і грошового забезпечення військовослужбовців, показників зовнішньої торгівлі тощо), які відбулися внаслідок уточнення статистичних даних у бік зменшення, погіршення поточної соціально-економічної ситуації внаслідок внутрішніх та зовнішніх ризиків та перегляду сценарних умов функціонування економіки з урахуванням нових загроз розвитку економіки.

9. Оцінку фіскальних ризиків, пов’язаних із змінами у макроекономічному середовищі, проводить Мінекономіки:

1) в межах поточного бюджетного періоду - шляхом проведення щокварталу відповідно до статті 52 Бюджетного кодексу України оцінки відповідності основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України показникам, врахованим під час затвердження Державного бюджету України на відповідний бюджетний період;

2) на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди під час розроблення проекту Прогнозу економічного і соціального розвитку України на наступний та два подальші роки - шляхом визначення та розрахунку сценаріїв прогнозування: базового, який рекомендується закладати до бюджету, та альтернативних сценаріїв розвитку країни; а також ризиків прогнозу, які не увійшли до жодного з розроблених сценаріїв і поділяються на такі, за якими можуть або не можуть бути визначені кількісні наслідки.

У разі необхідності може проводитися додаткова оцінка фіскальних ризиків, пов’язаних із змінами у макроекономічному середовищі, з урахуванням ризиків, які виникли після схвалення Кабінетом Міністрів України Прогнозу економічного і соціального розвитку України і не були передбачені жодним із сценаріїв прогнозування або переліком ризиків прогнозу і за якими можуть бути визначені кількісні наслідки.

10. Мінекономіки в установлені законодавством строки інформує Мінфін про результати проведеної роботи згідно з підпунктами 1 і 2 пункту 9 цієї Методики.

Про результати оцінки ризиків прогнозу, яка проводиться у разі необхідності після схвалення Кабінетом Міністрів України Прогнозу економічного і соціального розвитку України, Мінекономіки до 1 серпня року, що передує плановому бюджетному періоду, інформує Мінфін згідно з додатком .

11. Мінфін на підставі інформації, отриманої від Мінекономіки відповідно до пункту 10 цієї Методики, проводить вартісну оцінку впливу (можливого впливу) фіскальних ризиків, пов’язаних із змінами у макроекономічному середовищі, на дохідну та/або видаткову частини державного бюджету, зміну рівня дефіциту бюджету та/або державного боргу на поточний, наступний та два подальші роки, а також разом з органами державної влади визначає заходи, яких вжито або яких необхідно вжити в подальшому для зменшення або попередження впливу таких фіскальних ризиків на показники державного бюджету. Вартісна оцінка впливу фіскальних ризиків, пов’язаних із зміною у макроекономічному середовищі, здійснюється шляхом визначення відхилення зазначених бюджетних параметрів, розрахованих за базовим сценарієм, від бюджетних параметрів, обчислених за альтернативними сценаріями та/або з урахуванням окремих ризиків, що не увійшли до жодного з розроблених сценаріїв.

12. Заходами з мінімізації фіскальних ризиків, пов’язаних із змінами у макроекономічному середовищі, яких повинні вживати органи державної влади, є, зокрема:

удосконалення інструментів прогнозування та інших заходів у сфері макроекономічного та бюджетного прогнозування;

продовження співпраці з міжнародними фінансовими організаціями;

удосконалення інструментарію, що використовується для здійснення розрахунку інтегрального рівня тіньової економіки;

збільшення питомої ваги державного боргу в національній валюті;

розроблення плану дій на випадок істотного зменшення обсягу надходжень до державного бюджету.

13. До фіскальних ризиків, пов’язаних з наданням державних гарантій, належать ризики, пов’язані з невиконанням позичальником боргових зобов’язань, гарантованих державою, з негативним впливом людського і технічного факторів, обставин непереборної сили.

14. Оцінка фіскальних ризиків, пов’язаних з наданням державних гарантій, проводиться Мінфіном відповідно до Положення про управління ризиками, пов’язаними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 131 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 14, ст. 569; 2018 р., № 1, ст. 13):

у період до надання державних гарантій - за кожним проектом за участю центральних органів виконавчої влади, які утворюють конкурсні комісії для відбору інвестиційних проектів, та центрального органу виконавчої влади, який проводив експертизу відповідно до статті 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність";

протягом строку дії державної гарантії - за кожним проектом за участю відповідального органу.

15. Заходами з мінімізації фіскальних ризиків, пов’язаних з наданням державних гарантій, є, зокрема:

обмеження надання державних гарантій;

забезпечення контролю за наданими державними гарантіями з оцінкою ймовірності виплат за ними;

обмеження гарантованої суми зобов’язання;

розрахунок комісії за видачу державних гарантій на основі ризику;

оцінка кредитоспроможності позичальника під час видачі державних гарантій, економічної ефективності інвестиційних проектів/державних інвестиційних проектів, у тому числі в рамках реалізації проектів державно-приватного партнерства;

визначення ліквідного забезпечення виконання зобов’язань перед гарантом.

16. До фіскальних ризиків, пов’язаних з діяльністю суб’єктів господарювання державного сектору економіки, належить можливе відхилення прогнозних показників фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки від запланованого рівня, що може призвести до зменшення надходжень бюджету та/або потребувати додаткових витрат бюджету.

17. Оцінка фіскальних ризиків, пов’язаних з діяльністю суб’єктів господарювання державного сектору економіки, проводиться Мінфіном відповідно до Методики оцінювання фіскальних ризиків, пов’язаних з діяльністю суб’єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 11 січня 2018 р. № 7 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 8, ст. 309).

18. Заходами з мінімізації фіскальних ризиків, пов’язаних із діяльністю суб’єктів господарювання державного сектору економіки, є, зокрема:

приватизація значної частки державних підприємств та продаж непрофільних (не задіяних в основній діяльності) активів державних підприємств на прозорих умовах;

підвищення ефективності функціонування державних підприємств;

провадження органами управління моніторингу фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємств, що належать до сфери їх управління, та здійснення контролю за зобов’язаннями таких підприємств;

проведення стрес-тестування за базовим та кризовим сценаріями діяльності суб’єктів господарювання, що включені до переліку суб’єктів господарювання, з якими можуть бути пов’язані найбільші фіскальні ризики;

створення незалежних наглядових рад на особливо важливих для економіки державних підприємствах;

призначення за результатами прозорого конкурсу керівників на державних підприємствах, управління якими є незадовільним.

19. До фіскальних ризиків, пов’язаних із функціонуванням фінансового сектору, належить:

зростання обсягу витрат держави на підтримку державних банків та забезпечення стійкості фінансової системи;

збільшення витрат держави на підтримку системи гарантування вкладів фізичних осіб у зв’язку з визнанням неплатоспроможності банків;

виникнення витрат державного бюджету для компенсації збитків Національного банку відповідно до вимог Закону України "Про Національний банк України".