Враховуючи пропозиції учасників парламентських слухань "Актуальні проблеми зрошення, підтоплення та повеней в Україні", що відбулися 15 лютого 2006 року, Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Актуальні проблеми зрошення, підтоплення та повеней в Україні" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 січня 2007 року проінформувати Верховну Раду України про стан виконання цієї Постанови.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на комітети Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин і з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Учасники парламентських слухань "Актуальні проблеми зрошення, підтоплення та повеней в Україні", що відбулись у Верховній Раді України 15 лютого 2006 року, відзначають таке.

Україна належить до країн, де перетворення сільськогосподарського виробництва у високорозвинутий сектор економіки неможливе без зменшення його залежності від несприятливих природно-кліматичних умов шляхом ведення зрошуваного землеробства у зонах недостатнього та нестійкого зволоження, які охоплюють майже дві третини території держави. Сьогодні площа зрошуваних земель в Україні становить 2,2 млн гектарів, або 6,7 відсотка площі сільськогосподарських угідь. Ці землі є національним багатством і страховим фондом держави у забезпеченні продукцією рослинництва.

Меліоративна система загальнодержавного значення, зокрема магістральні та міжгосподарські канали, трубопроводи, насосні станції, гідротехнічні споруди, захисні дамби (балансовою вартістю 10,5 млрд гривень) можуть подавати воду для поливу сільськогосподарських культур на площі близько 2 млн гектарів. Проте технічний стан внутрішньогосподарських меліоративних систем, які перебувають на балансі сільськогосподарських підприємств та у комунальній власності, дозволяє поливати лише близько 950 тис. гектарів земель (43 відсотки від наявних), а фактично поливається - 650 тис. гектарів, або третина наявної площі зрошення.

Основними причинами такої ситуації є недостатня фінансова підтримка державою розвитку сфери меліорації земель, недосконала система кредитування, відсутність часткової компенсації вартості дощувальної та іншої меліоративної техніки, незбалансованість цін на сільськогосподарську та промислову продукцію. Комплексну програму розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року N 1704, профінансовано у частині реконструкції і будівництва зрошувальних систем лише на один відсоток. Внаслідок цього, на думку учасників парламентських слухань, через незадовільний технічний стан внутрішньогосподарських меліоративних систем не можуть використовуватися зрошувані землі на площі понад 600 тис. гектарів, а забезпеченість дощувальною технікою взагалі дійшла критичної межі. За потреби 26 тис. одиниць в наявності є 8 тисяч дощувальних машин, з яких лише 5,5 тисяч перебувають у робочому стані, при цьому понад 80 відсотків з них уже відпрацювали нормативний термін експлуатації. Крім того, за останні 15 років з різних причин переведено у богарні землі 435 тис. гектарів зрошуваних земель.

Водночас внаслідок реформування агропромислових підприємств кількість користувачів меліорованих земель збільшилась у декілька разів, змінилися також структура і належність меліоративних фондів. Внутрішньогосподарські меліоративні системи протягом останніх років фактично залишилися без господаря, і така ситуація призвела до руйнування окремих елементів меліоративних мереж, пограбування трубопроводів, порушення технологічної цілісності меліоративних систем.

Рішення Уряду України про порядок безоплатної передачі до комунальної власності об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню у процесі реорганізації цих підприємств, та передачі їх на баланс підприємств-правонаступників, виконується не повною мірою. Через неврегульованість питань оподаткування операцій щодо передачі до комунальної власності внутрішньогосподарських меліоративних систем на сьогоднішній день передано районним, сільським та селищним радам лише 69 відсотків цих систем. Залишаються також не визначеними їх правове і фінансове забезпечення, утримання та використання.

Не відповідає науковим рекомендаціям сучасна структура посівних площ на зрошуваних землях, практично припинені роботи з хімічної меліорації ґрунтів, різко скорочено обсяги внесення органічних і мінеральних добрив. Гострою проблемою, що значно погіршує потенціал сучасного зрошуваного землеробства, є нестача кваліфікованих фахівців. Неналежно здійснюються впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій ведення землеробства на меліорованих землях, відсутня статистична звітність щодо їх використання.

Як наслідок зрошуване землеробство - важлива складова виробництва продукції рослинництва - втрачає роль стабілізуючого фактора продовольчого та ресурсного забезпечення держави, особливо в роки з несприятливими погодними умовами.

Занепокоєння викликає ситуація щодо підтоплення та повеней. Останнім часом, у зв'язку з глобальними змінами клімату, настанням циклічних періодів підняття рівнів підземних вод та збільшення кількості опадів, надмірною зарегульованістю річок водосховищами та ставками, скороченням площ лісових насаджень, незадовільним функціонуванням у населених пунктах зливової каналізації та інших систем водовідведення, значними втратами води в системах водопостачання, виведенням з експлуатації шахт та кар'єрів шляхом затоплення гірничих виробок, неконтрольованим зрошенням присадибних ділянок, а також порушенням правил забудови територій, в Україні набули значного поширення процеси підтоплення земель.

Площі природного та техногенного підтоплення в окремі роки охоплюють до 70 тис. квадратних кілометрів, або 12 відсотків території України. Підтоплення зазнають більше 2 тисяч міст, селищ і сільських населених пунктів з населенням до 16 млн жителів. Особливо загрозливого характеру процеси підтоплення набули у Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській та деяких інших областях. Соціально-економічні збитки від цього явища у сільській місцевості становлять понад 1 тис. гривень, а у містах і селищах - до 15-20 тис. гривень на один гектар підтоплених територій.

Проте затверджені державні програми з попередження підтоплень та ліквідації їх наслідків реалізуються вкрай незадовільно. Фінансування їх з Державного бюджету України здійснюється в обсягах 15-25 відсотків від потреби, недостатньо використовуються при цьому також кошти місцевих бюджетів. Суб'єктами господарювання продовжують порушуватися встановлені законодавством режими їх діяльності у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах, що значно підвищує вразливість територій до процесів підтоплення.

Одним із найнебезпечніших проявів шкідливої дії вод для багатьох регіонів України залишаються катастрофічні паводки та повені. Практично не існує жодної території, де б не відчувався їх негативний вплив. Найбільшої шкоди від них зазнають гірські та передгірські райони Карпат. Часто потерпають від повеней також райони Полісся, придунайські землі, Донбас і Крим. Населенню та економіці країни завдаються при цьому значні збитки.