Відповідно до підпунктів "a" і "е" пункту 3 статті 262, пункту 1 статті 267 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та частини другої статті 6 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання для забезпечення розвитку регіонів;

критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання для підтримки середнього та малого підприємництва.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 57 "Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання для забезпечення розвитку регіонів та підтримки середнього та малого підприємництва" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 16, ст. 551).

1. Ці критерії встановлюють допустимість державної допомоги суб’єктам господарювання для забезпечення розвитку регіонів (далі - державна допомога).

2. У цих критеріях терміни вживаються в такому значенні:

дата надання державної допомоги - дата набрання чинності актом, який надає право на отримання державної допомоги;

допустимі витрати - перелік витрат, що можуть бути відшкодовані отримувачам державної допомоги.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному, Господарському, Цивільному та Податковому кодексах України, Законах України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання", "Про захист економічної конкуренції", "Про інноваційну діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про фінансовий лізинг" та постанові Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 36 "Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 14, ст. 473).

3. Дія цих критеріїв не поширюється на державну допомогу:

1) що надається суб’єктам господарювання, які провадять діяльність у металургійній, транспортній, суднобудівній, енергетичній галузях та в галузі вугільної промисловості;

2) що надається суб’єктам господарювання, які перебувають у скрутному становищі;

3) що надається суб’єкту господарювання, який не виконав рішення Уповноваженого органу з питань державної допомоги про повернення незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції (в разі наявності такого рішення), в порядку, передбаченому законодавством про державну допомогу;

4) що надається на експортну діяльність, яка безпосередньо пов’язана з обсягом експорту, створенням та функціонуванням мережі розповсюдження або іншими поточними витратами, пов’язаними з експортною діяльністю;

5) якщо її надання обумовлено виконанням отримувачем державної допомоги - іноземним суб’єктом господарювання обов’язкової вимоги мати головний офіс на території України, вимога мати філію та/або представництво на території України на дату отримання державної допомоги в розпорядження дозволяється;

6) якщо її надання залежить від зобов’язання отримувача державної допомоги використовувати товари (роботи, послуги) вітчизняного виробництва;

7) що надається на переміщення діяльності суб’єкта господарювання між країною - членом Європейського Союзу та Україною (далі - переміщення).

Переміщення вважається таким, що відбулося, якщо виконуються одночасно всі такі умови:

отримувач державної допомоги або суб’єкт господарювання, який пов’язаний з ним відносинами контролю, переміщує ту саму або подібну господарську діяльність, або частину цієї діяльності;

товари (роботи, послуги), що вироблялися/виконувалися/надавалися до переміщення та після нього, повністю або частково використовуються для однієї і тієї ж цілі та задовольняють потреби тієї ж групи споживачів;

втрачаються робочі місця суб’єкта господарювання, який розміщувався у відповідній країні до його переміщення.

4. Ці критерії застосовуються Уповноваженим органом з питань державної допомоги для проведення оцінки допустимості державної допомоги, яка надається з метою забезпечення сприяння соціально-економічному розвитку регіонів, для стимулювання інвестиційної активності суб’єктів господарювання та сприяння діяльності щодо вироблення суб’єктами господарювання товарів (виконання робіт, надання послуг).

5. Державна допомога надається в будь-якій формі, визначеній Законом України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

6. До категорій отримувачів державної допомоги належать суб’єкти господарювання, що провадять господарську діяльність у будь-якій галузі.

7. Максимальний розмір державної допомоги становить:

для суб’єктів великого підприємництва - до 50 відсотків сукупного розміру допустимих витрат;

для суб’єктів середнього підприємництва - до 60 відсотків сукупного розміру допустимих витрат;

для суб’єктів малого підприємництва - до 70 відсотків сукупного розміру допустимих витрат.

8. Максимальний розмір державної допомоги, що може бути наданий отримувачу державної допомоги, визначається з урахуванням сукупного розміру державної допомоги.

Сукупний розмір державної допомоги, включно з незначною державною допомогою, яка надається отримувачеві державної допомоги на відшкодування тих самих допустимих витрат, розраховується як сума державної допомоги за всіма програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги.

9. Визначення максимального розміру державної допомоги та допустимих витрат здійснюється з урахуванням податків, зборів (обов’язкових платежів).

Допустимі витрати підтверджуються надавачем державної допомоги.

10. Державна допомога, що буде виплачена в майбутньому, у тому числі та, що виплачується кількома частинами, а також допустимі витрати приводяться надавачем державної допомоги у відповідність із їх розміром на момент надання державної допомоги.

11. Державна допомога є допустимою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

1) державна допомога має стимулюючий ефект. Державна допомога вважається такою, що має стимулюючий ефект, якщо:

отримувач державної допомоги звернувся за державною допомогою до початку робіт над проектом, який реалізується із залученням державної допомоги (далі - інвестиційний проект) чи провадженням діяльності або має підтвердження того, що право на отримання державної допомоги надано до початку робіт над проектом чи провадженням діяльності;

звернення про отримання державної допомоги містить, зокрема, назву та категорію суб’єкта господарювання (малого, середнього або великого підприємництва), опис проекту, включно з датою його початку та припинення, місцезнаходження інвестиційного проекту, перелік необхідних витрат, форму та обсяг державної допомоги;

у разі надання державної допомоги суб’єктам великого підприємництва поза межами програми державної допомоги надавач державної допомоги підтверджує на підставі наданої отримувачем державної допомоги документації, що державна допомога приведе до реалізації інвестиційного проекту чи провадження діяльності, який не реалізувався/яка не провадилася би у відповідному регіоні або який був/яка була б недостатньо прибутковим/прибутковою для отримувача в такому регіоні за відсутності державної допомоги.

До державної допомоги у формі податкових заходів вимоги, передбачені абзацами другим - четвертим цього підпункту, не застосовуються.

Державна допомога у формі податкових заходів вважається такою, що має стимулюючий ефект, якщо право на отримання державної допомоги надано:

до початку робіт над інвестиційним проектом чи провадженням діяльності, за винятком випадків, де діяльність вже охоплювалася попередніми програмами підтримки у формі податкових заходів;

відповідно до об’єктивних критеріїв без подальших дискреційних дій надавача державної допомоги.

Інвестиційний проект вважається розпочатим, а діяльність такою, що провадиться, якщо наявна хоча б одна з таких ознак:

отримувач державної допомоги розпочав будівельні роботи, пов’язані з інвестиціями; або

отримувач державної допомоги взяв на себе зобов’язання, підтверджені офіційними юридичними документами, щодо замовлення устаткування (обладнання); або

отримувач державної допомоги взяв на себе будь-яке інше зобов’язання, внаслідок якого інвестиції не можуть бути приведені до початкового стану.

Отримання прав на земельну ділянку, у тому числі її купівля, та підготовчі роботи, зокрема, такі як отримання дозволів та проведення попередніх техніко-економічних досліджень, не вважаються початком робіт над інвестиційним проектом чи провадженням діяльності.

У разі приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого початком робіт над інвестиційним проектом вважається придбання активів, безпосередньо пов’язаних із суб’єктом господарювання, який приєднується;

2) державна допомога спрямовується на відшкодування суб’єктам господарювання допустимих витрат, які пов’язані з:

а) інвестиціями в:

права власності на результати інтелектуальної діяльності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності, право користування майном та майновими правами, набуті в установленому законодавством порядку (далі - нематеріальні активи);

основні засоби (далі - матеріальні активи).

Зазначені інвестиції повинні бути початковими, тобто відповідати одній з таких умов (далі - початкові інвестиції):

створення нового суб’єкта господарювання або запровадження нового виробництва;

розширення можливостей вже наявних виробничих потужностей;

диверсифікація асортименту товарів (робіт, послуг), які попередньо не вироблялися/пропонувалися/виконувалися;

фундаментальна зміна в загальному виробничому процесі товару (робіт, послуг);

придбання активів, що належать суб’єкту господарювання, діяльність якого буде припинено в разі непридбання його активів. Придбання акцій суб’єкта господарювання не є початковими інвестиціями.

Умови початкових інвестицій не застосовуються, якщо отримувач державної допомоги розміщує придбані активи не у власних приміщеннях, а в приміщеннях своїх постачальників, і виконуються одночасно такі умови:

постачальник розташований на території України;

матеріальні/нематеріальні активи використовуються протягом періоду обслуговування діяльності не менше п’яти років (для суб’єктів великого підприємництва) та не менше трьох років (для суб’єктів середнього та малого підприємництва);

матеріальні/нематеріальні активи обслуговують діяльність, що безпосередньо пов’язана з виробничим процесом, заснованим на початкових інвестиціях;

постачальник не отримує державної допомоги суб’єктам господарювання для забезпечення розвитку регіонів, зокрема для підтримки середнього та малого підприємництва;

б) виплатою заробітної плати, що виникає у разі створення нових робочих місць в результаті залучення інвестицій, розрахованою протягом двох років.

У разі покриття за рахунок державної допомоги витрат на виплату заробітної плати отримувач державної допомоги повинен одночасно забезпечувати:

здійснення інвестицій, що привело до збільшення штатних одиниць відповідного отримувача державної допомоги порівняно із середнім показником за останні 12 місяців (у разі ліквідації робочих місць протягом такого періоду їх кількість визначається з огляду на загальну кількість нових робочих місць);

заповнення вакансій протягом трьох років із моменту створення відповідного робочого місця;

збереження створених робочих місць протягом п’яти років (для суб’єктів великого підприємництва) і протягом трьох років (для середнього та малого підприємництва) з дати зайняття посади;

в) поєднанням витрат, визначених підпунктами "а" та "б" цього підпункту, за умови неперевищення їх обсягу, залежно від того, яка категорія витрат є більшою;

3) надавач державної допомоги після прийняття рішення про надання державної допомоги на власному офіційному веб-сайті оприлюднює таку інформацію:

мета державної допомоги;

підстави надання державної допомоги;

строк надання державної допомоги;

найменування отримувача державної допомоги, його категорія (мале, середнє або велике підприємництво);

загальний обсяг державної допомоги та її частка в загальному бюджеті діяльності чи робіт, на які надається державна допомога.

Зазначена інформація повинна бути доступною для громадськості без обмежень та зберігатися в надавача державної допомоги протягом десяти років.

12. Інвестиції в матеріальні активи можуть включати витрати, пов’язані з:

орендою землі та будівель, строк оренди яких становить не менше п’яти років із дня очікуваного завершення реалізації інвестиційного проекту для суб’єктів великого підприємництва або не менше трьох років - для суб’єктів середнього та малого підприємництва;

орендою майна у разі, коли така оренда здійснюється у формі фінансового лізингу, за якого на отримувача державної допомоги покладається обов’язок придбання майна після завершення строку фінансового лізингу (крім оренди землі та будівель).

13. За рахунок державної допомоги покриваються витрати на інвестиції в нематеріальні активи, які:

використовуватимуться виключно на виробництві, для цілей якого отримано державну допомогу;

можуть бути амортизовані;

придбані на ринкових умовах у третіх осіб, що не пов’язані з покупцем відносинами контролю;

будуть включені до активів отримувача державної допомоги;

залишаються пов’язаними з інвестиційним проектом, для якого надається державна допомога, не менше п’яти років для суб’єктів великого підприємництва або трьох років для суб’єктів середнього та малого підприємництва;

для суб’єктів великого підприємництва не перевищують 50 відсотків загального обсягу допустимих витрат, що можуть покриватися за рахунок державної допомоги.

14. Не є допустимою державна допомога, спрямована на:

інвестиції на перенесення активів без виконання вимог, передбачених у підпункті "а" підпункту 2 пункту 11 цих критеріїв;

звичайне оновлення виробничого процесу.

15. Максимальний розмір державної допомоги для реалізації інвестиційного проєкту, за яким допустимі витрати перевищують суму, еквівалентну 50 млн євро, розмір яких визначається за офіційним валютним курсом Національного банку, встановленим на дату надання такої допомоги, та здійснюється інвестиція одним отримувачем державної допомоги з урахуванням відносин контролю, розраховується за такою формулою: