Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" Кабінет Міністрів України

Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць, що додаються.

1. До критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць (далі - державна допомога на працевлаштування) належать:

недопущення суттєвої нерівності умов діяльності конкуруючих між собою суб’єктів господарювання;

збільшення кількості працевлаштованих осіб окремих категорій;

збільшення кількості нових робочих місць для осіб окремих категорій.

2. У цих критеріях терміни вживаються у такому значенні:

створення нових робочих місць - створення робочих місць у зв’язку із створенням нового суб’єкта господарювання або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) у порівнянні із середньою чисельністю за попередні 12 місяців, при цьому штатна чисельність працівників з повним робочим часом, неповним робочим часом та сезонних працівників розглядається окремо;

витрати на оплату праці особи - сума витрат суб’єкта господарювання на заробітну плату та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Законів України "Про оплату праці", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Господарському кодексі України, Законах України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання", "Про захист економічної конкуренції", "Про зайнятість населення", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про оплату праці", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

3. Державна допомога на працевлаштування є допустимою у разі, коли:

1) надається з метою сприяння працевлаштуванню та створенню нових робочих місць для:

незабезпечених осіб;

осіб, які не мали постійної оплачуваної роботи протягом щонайменше 24 місяців або щонайменше 12 місяців і щодо яких виконується одна з умов, передбачених пунктом 7, крім абзацу третього, частини першої статті 1 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" ; внутрішньо переміщених осіб; учасників бойових дій, які віднесені до однієї з категорій, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - особливо незабезпечені особи);

осіб, зареєстрованих як безробітні, у значенні, наведеному у Законах України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - зареєстровані безробітні особи);

осіб з інвалідністю;

осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування;

2) державна допомога на працевлаштування спрямована на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на:

оплату праці незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування;

сприяння в працевлаштуванні незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, та створенні нових робочих місць для зазначених осіб (здійснення заходів, спрямованих на стимулювання самостійності та адаптації особи до робочого середовища, підвищення рівня конкурентоспроможності з урахуванням вразливості особи на ринку праці, її супровід під час вирішення соціально-побутових питань, підтримка під час спілкування з роботодавцем, допомога у врегулюванні конфліктів);

оплату праці осіб з інвалідністю;

сприяння в працевлаштуванні осіб з інвалідністю та створенні нових робочих місць для зазначених осіб (здійснення заходів, спрямованих на стимулювання самостійності та адаптації особи до робочого середовища, підвищення рівня конкурентоспроможності з урахуванням вразливості особи на ринку праці, її супровід під час вирішення соціально-побутових питань, підтримка під час спілкування з роботодавцем, допомога у врегулюванні конфліктів);

3) забезпечується:

створення нових робочих місць;

працевлаштування на робочі місця, що звільнилися у зв’язку з припиненням трудових відносин попереднім працівником за його ініціативою чи у зв’язку із застосуванням до працівника заходу дисциплінарного впливу відповідно до законів, але не в результаті скорочення чисельності або штату працівників.

4. До категорій отримувачів державної допомоги на працевлаштування належать суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у будь-якій галузі.

5. Державна допомога на працевлаштування не надається суб’єктам господарювання, які мають прострочену заборгованість перед державним (місцевим) бюджетом, із виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено справу про банкрутство, які перебувають на стадії ліквідації, визнають свою неспроможність своєчасно виконувати зобов’язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності.