Відповідно до статті 12 Закону України "Про концесії" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Методику розрахунку платежів за надання концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг (додається).

2. Уповноважити Державну службу автомобільних доріг давати роз'яснення з питань застосування Методики, затвердженої цією постановою.

1. Ця Методика встановлює порядок розрахунку платежів за надання концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних (позаміських) доріг загального користування.

2. У цій Методиці використовуються такі поняття:

концесійні платежі - плата, обумовлена у концесійному договорі, яку вносить концесіонер за право будівництва автомобільної дороги та її експлуатації;

періодичні концесійні платежі - плата, яку вносить концесіонер за право будівництва автомобільної дороги та її експлуатації за відповідний період. Таким періодом є фінансовий рік;

одноразовий концесійний платіж - плата, яку одноразово вносить концесіонер за право будівництва автомобільної дороги та її експлуатації;

неодержані доходи за один рік невикористання земельних ділянок - це доходи, які могли б бути одержані за перший рік з моменту вилучення для будівництва автомобільної дороги цих ділянок від продажу виробленої на них сільськогосподарської або лісогосподарської продукції;

ставка капіталізації - це відсоток, за яким дисконтуються майбутні величини періодичних концесійних платежів.

3. В основу розрахунку періодичних концесійних платежів покладено витрати концесієдавця, пов'язані з відшкодуванням збитків, що заподіюються власникам землі і землекористувачам унаслідок вилучення у них земельних ділянок для будівництва автомобільної дороги (далі - збитки).

Збитки визначаються, а їх розміри обчислюються згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284.

4. Загальна сума періодичних концесійних платежів згідно з концесійним договором визначається з урахуванням майбутнього розміру цих платежів і повинна бути не меншою, ніж витрати концесієдавця, пов'язані з відшкодуванням збитків, за такою формулою: