Відповідно до статті 31 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України

1. Схвалити Декларацію цілей та завдань бюджету на 2011 рік (Бюджетну декларацію), що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити під час складання проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" врахування Декларації, схваленої цією постановою.

1. Декларація цілей та завдань бюджету на 2011 рік (Бюджетна декларація) розроблена з метою формування бюджетної політики на 2011 рік, яка буде спрямована на створення умов для рішучого подолання наслідків фінансово-економічної кризи, проведення ефективної податково-бюджетної політики, переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, підвищення рівня зайнятості населення, збільшення розміру заробітної плати, сприяння ціновій та валютно-курсовій стабільності.

Проект Державного бюджету України на 2011 рік повинен формуватися на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави з урахуванням зміни податкової бази шляхом ліквідації адміністративних перешкод розвитку бізнесу та з одночасним залученням ресурсів і відповідати таким цілям:

створення сприятливих умов для розвитку виробництва, стимулювання сталої економічної і соціальної розбудови держави;

реалізація виваженої боргової політики;

надання послуг для задоволення суспільних потреб виходячи з принципу забезпечення їх надання з урахуванням реальних державних ресурсів;

поступове підвищення соціальних стандартів;

проведення реформування міжбюджетних відносин з метою забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку регіонів;

концентрація ресурсів бюджету на виконанні пріоритетних державних цільових програм, спрямованих на створення "точок зростання";

створення умов для реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин.

2. Для досягнення зазначених цілей необхідно виконати такі завдання:

стосовно граничного розміру дефіциту (профіциту) державного бюджету у відсотках до прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту

1) утримання граничного розміру дефіциту бюджету на рівні не більш як 4,5 відсотка прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту, що відповідає прогнозованому обсягу видатків розвитку, коштів, необхідних для капіталізації банків, виконання гарантійних зобов'язань;

2) залучення кредитів міжнародних фінансових установ для реалізації проектів економічного та соціального розвитку України у межах, визначених дефіцитом бюджету розвитку;

стосовно частки прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет

3) збереження частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні, що не перевищує прогнозований на 2010 рік та не більше ніж 30,5 відсотка, з урахуванням можливого внесення змін до актів податкового законодавства та зміни обсягів спеціального фонду бюджету;

стосовно граничного обсягу державного боргу та державних гарантій

4) утримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні (не більш як 40 відсотків валового внутрішнього продукту) шляхом здійснення державних запозичень з метою забезпечення економічної та фінансової стабільності;

5) вжиття заходів для здійснення активних операцій, пов'язаних з управлінням державним боргом та ліквідністю єдиного казначейського рахунка, у межах граничного обсягу державного боргу на кінець року;

6) надання гарантій Кабінетом Міністрів України в обсязі не більш як 3 відсотки валового внутрішнього продукту для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, спрямованих, зокрема, на розвиток експортного потенціалу національної економіки;

стосовно питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках державного бюджету і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів

7) посилення стимулюючої складової частини міжбюджетного регулювання шляхом забезпечення взаємозв'язку між коефіцієнтом вирівнювання "альфа" та середнім індексом виконання розрахункових показників місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, за останні три бюджетні періоди із забезпеченням стабільного обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на цю мету;

стосовно питомої ваги капітальних вкладень у видатках державного бюджету та пріоритетів їх використання

8) встановлення питомої ваги видатків розвитку та надання кредитів орієнтовно на рівні 13-14 відсотків усього обсягу видатків та надання кредитів з державного бюджету з урахуванням можливих змін у структурі видатків та внесення змін до законодавства;

9) пріоритетне спрямування капітальних вкладень на фінансування об'єктів, які забезпечують приріст/підтримання потужностей у 2011-2012 роках або вводяться в експлуатацію у 2011 році;

10) активізація роботи з відшукання додаткових джерел фінансового забезпечення розвитку дорожнього господарства шляхом залучення коштів інвесторів, зокрема на умовах державно-приватного партнерства, в тому числі концесій;

11) впровадження державно-приватного партнерства у житлово-комунальному господарстві, що сприятиме залученню фінансових ресурсів на модернізацію та розвиток житлово-комунального господарства в умовах зменшення обсягів бюджетної підтримки галузі, залучення інвестицій і співпраця з міжнародними фінансовими установами та донорськими організаціями;

12) створення умов для ефективного функціонування підприємств житлово-комунальної галузі шляхом залучення приватних інвестицій та гарантування інтересів територіальних громад і збереження комунального майна, поширення передачі в оренду та концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності;

13) створення умов для розвитку будівельної галузі, у тому числі житлового будівництва;

14) спрямування коштів, отриманих від приватизації державного майна, як джерела фінансування видатків розвитку для реалізації інвестиційних проектів;

15) концентрація державної підтримки на здешевлення залучених для реалізації інноваційно-інвестиційних проектів у сільському господарстві кредитних ресурсів, які забезпечуватимуть досягнення світових стандартів продуктивності виробництва та якості сільськогосподарської продукції;

16) використання переваг України як Сторони Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (реалізація проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій);

17) активізація роботи з відшукання додаткових джерел фінансового забезпечення освоєння стратегічних родовищ корисних копалин шляхом залучення коштів стратегічних інвесторів на умовах державно-приватного партнерства, зокрема угод про розподіл продукції;

18) державна підтримка інвестиційних проектів, спрямованих на здійснення природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів загальнодержавного та регіонального значення, шляхом запровадження механізмів співфінансування, здешевлення видатків на обслуговування інвестицій, компенсації відсоткових ставок;

19) впровадження енергоефективних та енергозберігаючих технологій, а також технологій з використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

стосовно взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами у 2011 році

20) підвищення фінансової спроможності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування шляхом закріплення за ними додаткових дохідних джерел;

21) підвищення рівня заінтересованості органів місцевого самоврядування у збільшенні обсягу надходжень до місцевих бюджетів;

22) збільшення інвестиційної складової частини місцевих бюджетів, зокрема шляхом збільшення кількості джерел надходжень до бюджету розвитку;

23) удосконалення системи надання та використання субвенцій на реалізацію цільових інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку;

24) зменшення диспропорції в ресурсній базі місцевих бюджетів та сприяння створенню умов для її збільшення;

25) удосконалення механізму розрахунку видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, зокрема шляхом наукової обґрунтованості розрахунків нормативів бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів до них, а також застосування з цією метою галузевих стандартів надання суспільних послуг;

26) систематизація видаткових повноважень місцевих бюджетів;

27) використання фінансових важелів подолання диспропорцій соціально-економічного розвитку територій;

28) розмежування повноважень між державним та місцевими бюджетами на засадах збалансування загальнодержавних і регіональних інтересів;

29) розроблення програм розвитку регіонів на середньострокову перспективу на основі науково обґрунтованих пріоритетів регіонального розвитку та з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування;

30) удосконалення методології середньострокового бюджетного планування шляхом запровадження середньострокових бюджетних обмежень; посилення зв'язку річного і середньострокового бюджетного планування;

31) узгодження бюджетних програм місцевих бюджетів з планами на середньострокову перспективу в рамках середньострокових бюджетних обмежень;

стосовно змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави у 2011 році

32) розроблення та внесення змін до законодавства з таких питань:

удосконалення бюджетного законодавства в частині забезпечення розвитку середньострокового бюджетного планування та програмно-цільового методу бюджетування, застосування сучасних форм і методів управління бюджетними коштами, державним та місцевим боргом, зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів, удосконалення системи державного внутрішнього контролю та посилення відповідальності учасників бюджетного процесу;

проведення податкової реформи для приведення податкової системи у відповідність з пріоритетами державної політики у сфері соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню та активізації економічної діяльності шляхом посилення стимулюючої функції податкової системи.

Використання податкових важелів для проведення виваженої інвестиційно-інноваційної та збалансованої фіскальної політики сприятиме:

підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;

легалізації тіньового сектору;

активізації інвестиційних процесів в економіці;

досягненню простоти та зрозумілості податкових норм для суб'єктів господарювання;

скороченню витрат платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на нарахування і сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) та держави - на їх адміністрування;

адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Основними напрямами податкової реформи повинні стати:

удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників податків і зборів (обов'язкових платежів) перед законом, їх відповідального ставлення до виконання своїх податкових зобов'язань;

установлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань держави і платників податків і зборів (обов'язкових платежів), дієвого контролю за їх дотриманням;

поетапне зниження податкового навантаження на платників податків і зборів (обов'язкових платежів);

наближення системи податкового обліку до системи бухгалтерського обліку;

здійснення заходів щодо легалізації доходів та майна, одержаних з порушенням податкового законодавства;

проведення реформування системи податків і зборів (обов'язкових платежів) шляхом прийняття Податкового кодексу України, в якому передбачити:

- перехід до визначення податку на прибуток підприємств із застосуванням методу зіставлення доходів та витрат платників податку з урахуванням світового досвіду;

- поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість;

- перехід до застосування загальної системи оподаткування у сфері страхової діяльності;

- удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість та зменшення кількості ухилень від його сплати;

- подання в обов'язковому порядку податкової звітності в електронному вигляді;

- забезпечення поетапного підвищення ставок акцизного збору з метою адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

- встановлення ставок акцизного збору на компоненти бензинів на рівні ставок на бензини;

- запровадження додаткового оподаткування доходів громадян з високим рівнем доходів, зокрема шляхом введення податку на розкіш;

- підвищення ефективності справляння податку з доходів фізичних осіб шляхом визначення у податковому розрахунку суми зобов'язання податкового агента щодо сплати нарахованого податку з доходів найманих працівників;

- удосконалення системи оподаткування доходів самозайнятих осіб (суб'єктів підприємницької діяльності та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність);