1. Схвалити Концепцію реформування інституту саморегулювання в Україні, що додається.

2. Міністерству економічного розвитку і торгівлі разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України в установленому порядку проект плану заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Створення системної і цілісної правової основи, що забезпечить ефективне функціонування саморегулівних організацій, є однією із пріоритетних реформ у сфері розвитку підприємництва в Україні.

Планом заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 615, передбачено необхідність розроблення проекту Закону України "Про саморегулівні організації".

На сьогодні у законодавстві відсутні єдині підходи до саморегулювання, відсутній системний і комплексний порядок утворення та діяльності саморегулівних організацій, не визначено мети та цілей здійснення саморегулювання. У законодавстві закріплено норму щодо утворення саморегулівних організацій відповідно до законів, що регулюють окремі сфери господарської або професійної діяльності.

Результати аналізу спеціального законодавства свідчать про саморегулювання у 15 сферах. Такими сферами є оціночна діяльність, оцінка земель, землеустрій, архітектурна діяльність, діяльність на оптових ринках сільськогосподарської продукції, сільськогосподарська дорадча діяльність, професійна діяльність на ринку цінних паперів, діяльність арбітражних керуючих, адміністрування недержавних пенсійних фондів, діяльність кредитних спілок, страхова діяльність, організація формування та обігу кредитних історій, туризм, діяльність організацій/об’єднань роботодавців, енергетична ефективність. Водночас відсутнє належне нормативне врегулювання порядку створення та діяльності саморегулівних організацій у чотирьох сферах.

Офіційно визнано в Україні лише 24 саморегулівні організації, що провадять діяльність у шести сферах, зокрема вісім саморегулівних організацій з оціночної діяльності, в тому числі з оцінки земель, дві - із землеустрою, п’ять - з діяльності арбітражних керуючих, чотири - з архітектурної діяльності, п’ять - з професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Разом з тим в окремих видах діяльності існують організації, що за сукупністю виконуваних ними функцій та за властивими їм ознаками можуть бути віднесені до саморегулівних, але законодавством не передбачено можливості саморегулювання у відповідних сферах, зокрема таких сферах діяльності, як охоронна діяльність, рекламна діяльність, діяльність у сферах медицини та освіти.

З огляду на зазначене саморегулювання можливе не лише в тих сферах, щодо яких законодавством передбачено обов’язковість/можливість утворення саморегулівних організацій, а і в інших сферах господарської та професійної діяльності, що, з одного боку, може бути зумовлено попитом на таку форму регулювання у самих суб’єктів господарювання, з іншого, - спроможністю саморегулівних організацій більш ефективно забезпечити здійснення функції з регулювання у відповідних сферах.

На сьогодні нормативно-правовими актами констатується необхідність подальшого розвитку саморегулювання у певних сферах, зокрема:

інформаційній сфері, в якій одним із пріоритетів державної політики щодо забезпечення захисту і розвитку інформаційного простору України, а також конституційного права громадян на інформацію визначено комплексну підтримку розвитку механізмів саморегуляції засобів масової інформації на засадах соціальної відповідальності ( Доктрина інформаційної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 25 лютого 2017 р. № 47 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року "Про Доктрину інформаційної безпеки України");

сфері туризму та курортів, однією з умов сталого розвитку якої є запровадження інституту саморегулівних організацій, а саме створення національної туристичної організації ( Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 168 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 26, ст. 752);

аграрній сфері, в якій передбачено стимулювання створення та функціонування об’єднань виробників сільськогосподарської продукції, зокрема шляхом делегування повноважень саморегулівним організаціям в агропромисловому комплексі ( Концепція Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2021 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1437 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 24, ст. 960; 2018 р., № 18, ст. 617).

Результати аналізу нормативної основи саморегулювання та особливостей діяльності існуючих саморегулівних організацій свідчать про наявність таких проблем:

відсутність належного врегулювання на законодавчому рівні питань саморегулювання господарської та професійної діяльності;

відмінність підходів до процедур здійснення саморегулювання у різних сферах, зокрема відсутність системного підходу до інституту саморегулювання на законодавчому рівні;

неврегулювання на законодавчому рівні питання щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій;

утворення саморегулівних організацій у тих сферах діяльності, в яких законодавством допускається їх утворення, лише у третині випадків, при цьому серед існуючих на сьогодні саморегулівних організацій тільки частина виконує свої функції;

здійснення саморегулівними організаціями повноважень з урахуванням виду діяльності, обсяг та зміст яких призводить до викривлення самої сутності саморегулювання;

наявність в Україні організацій, які мають ключові ознаки саморегулівної організації, але законодавством не передбачено можливості їх функціонування у такому статусі;

відсутність належної законодавчої основи для здійснення контролю за виконанням саморегулівними організаціями делегованих їм державними органами функцій з регулювання господарської діяльності.

Зазначені проблеми потребують системного та комплексного розв’язання.