Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 р. № 890 "Деякі питання забезпечення запровадження електронного сервісу з проставлення апостиля" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 90, ст. 3025) зміни, що додаються.

2. Ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування.

1. У постанові :

1) підпункт 2 пункту 4 викласти в такій редакції:

"2) державним органам, установам, організаціям подавати на запит відповідного уповноваженого органу, визначеного пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 61 "Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" (Офіційний вісник України, 2003 р., № 4, ст. 120), відомостей за формою, визначеною відповідно до підпункту 2 пункту 3 цієї постанови.";

2) пункт 5 викласти в такій редакції:

"5. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади забезпечувати подання у триденний строк на запит відповідного уповноваженого органу, визначеного пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 61 "Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", відомостей за формою, визначеною відповідно до підпункту 2 пункту 3 цієї постанови.";

3) пункти 7 і 8 виключити.

2. У Порядку ведення Електронного реєстру апостилів, затвердженому зазначеною постановою:

1) у пункті 1:

абзац перший викласти в такій редакції:

"1. Цей Порядок регулює ведення Електронного реєстру апостилів (далі - Реєстр) та внесення до нього відомостей про проставлення Мін’юстом відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 61 "Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" (Офіційний вісник України, 2003 р., № 4, ст. 120) апостиля на офіційних документах, які були складені на території України, яким відповідно до статті 5 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, засвідчуються справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, і у відповідному випадку автентичність відбитка печатки або штампа, яким скріплений документ (далі - офіційні документи).";