Україна та Грецька Республіка, які надалі іменуються "Договірні Сторони",

беручи до уваги близькі зв'язки між їхніми двома країнами та бажаючи зміцнити співробітництво у встановленні ефективної співпраці в галузі правових відносин,

надаючи важливого значення розвитку співробітництва і правової допомоги у цивільних справах,

вирішили укласти дану Угоду про правову допомогу в цивільних справах,

та з цією метою домовились про таке:

1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

Це відноситься також і до юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства однієї з Договірних Сторін.

2. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до суду та в інші установи другої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні справи, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

3. Цивільними справами в розумінні даної Угоди вважаються справи, що виникають з цивільних, сімейних та комерційних правовідносин.

Суди Договірних Сторін та інші установи, які є компетентними у цивільних справах, надають взаємно правову допомогу у цивільних справах відповідно до положень цієї Угоди.

Правова допомога охоплює виконання процесуальних дій, що передбачені законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема, допит сторін, свідків, експертів, проведення експертиз, судового огляду, визнання та виконання судових рішень у цивільних справах, вручення та пересилання документів, та інші дії, які передбачені законодавством Договірних Сторін.

Правова допомога не надається, якщо її надання може спричинити шкоду суверенітету чи національній безпеці або публічному порядку або суперечить законодавству запитуваної Договірної Сторони.

При наданні правової допомоги суди Договірних Сторін та інші установи, які є компетентними у цивільних справах, зносяться одна з одною через Міністерство юстиції України і Міністерство юстиції Грецької Республіки, якщо даною Угодою не передбачено інше.

1. Прохання про здійснення правової допомоги та додатки до нього складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додається завірений переклад на мову другої Договірної Сторони або на англійську.

2. Переклад засвідчується офіційним перекладачем або нотаріусом, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договірної Сторони.

Документи, що надсилаються судами Договірних Сторін та іншими установами, які є компетентними у цивільних справах в порядку надання правової допомоги, повинні бути засвідчені підписом компетентної особи та скріплені гербовою печаткою запитуючої установи.

У запиті про надання правової допомоги повинно міститися:

a) найменування запитуючої установи;

b) найменування запитуваної установи;

c) необхідні дані для запиту з коротким описом справи та обставин, з яких необхідна допомога;

d) повні імена та прізвища зацікавлених осіб, їх громадянство, професія, постійне місце проживання чи перебування, а відносно юридичних осіб - їх найменування й місцезнаходження;

e) при наявності представників осіб, зазначених у пункті d) цієї статті, - їх повні імена, прізвища та адреси.

1. При виконанні запиту про надання правової допомоги запитувана установа застосовує законодавство своєї держави. Проте, на прохання запитуючої установи вона може застосовувати відповідні положення чинного законодавства запитуючої Договірної Сторони, якщо вони не суперечать законодавству її держави.

2. Якщо запитувана установа не компетентна його виконати, вона пересилає запит компетентній установі та повідомляє про це запитуючу установу.

3. У випадку одержання відповідного клопотання, запитувана установа завчасно повідомляє запитуючу установу про час та місце його виконання.

4. У тому випадку, коли правова допомога не може бути надана, запитувана установа повертає запит та додані до нього документи та повідомляє запитуючу установу про обставини, що перешкоджають його виконанню.

1. Запитувана установа здійснює вручення документів відповідно до законодавства, яке діє в її державі, якщо документи, що підлягають врученню, складені її мовою або забезпечені завіреним перекладом. У тих випадках, коли документи складені не мовою запитуваної Договірної Сторони або не забезпечені перекладом, вони вручаються одержувачу, якщо він згоден добровільно їх прийняти.

2. У запиті про вручення повинні бути вказані повне (точне) ім'я та точна адреса особи, якій необхідно вручити документи. Якщо вказана у запиті про вручення адреса виявилась неточною, запитувана установа згідно зі своїм законодавством вживає заходів для встановлення точної адреси, якщо це можливо.

Підтвердження вручення документів оформлюється відповідно до законодавства, яке діє на території запитуваної Договірної Сторони. У підтвердженні повинні бути зазначені час і місце вручення, а також особа, якій вручено документ.

Кожна Договірна Сторона несе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території.

1. Якщо під час судового розгляду справи на території однієї Договірної Сторони виникне необхідність в особистій явці свідка чи експерта, який знаходиться на території другої Договірної Сторони, запит направляється до компетентної установи цієї Договірної Сторони.

2. Виклик не може містити санкцій на випадок неявки особи, що викликається.

3. Свідок, експерт, який, незалежно від його громадянства, з'явився на виклик у суд другої Договірної Сторони, не може на території цієї Договірної Сторони переслідуватися, бути взятим під варту або підданим будь-якому іншому обмеженню його особистої свободи у зв'язку з будь-яким діянням, скоєним до залишення території запитуваної Договірної Сторони або у зв'язку з його свідченнями як свідка або висновками, наданими у якості експерта у справі, яка розглядається.

4. Таким захистом не користується свідок або експерт, який протягом 20 днів з моменту повідомлення його про те, що його присутність не є обов'язковою, не залишить територію запитуючої Договірної Сторони, або повернеться туди після виїзду з неї. Час, протягом якого свідок чи експерт не міг залишити територію запитуючої Договірної Сторони за незалежних від нього обставин, не зараховується в цей строк.

5. Свідок або експерт, який з'явився за викликом на територію другої Договірної Сторони, має право на відшкодування установою, яка його викликає витрат, пов'язаних з переїздом та перебуванням за кордоном, а також не отриманої заробітної плати за дні відриву від роботи; експерт, крім того, має право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, на які види витрат мають право викликані особи. На вимогу запитуюча Договірна Сторона може повністю або частково авансувати покриття відповідних витрат.