- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Угода
Угода
між Урядом України і Урядом Грецької Республіки про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів
( Угоду ратифіковано Законом
N 1450-III від 10.02.2000 )
Уряд України і Уряд Грецької Республіки, далі "Договірні Сторони",
бажаючи сприяти міжнародному співробітництву в галузі автомобільних перевезень між двома країнами і транзитом через їхні території,
керуючись принципом скасування обмежень відносно автомобільного транспорту,
домовились про наступне:
Стаття 1
Сфера застосування
Положення цієї Угоди стосуються:
1. Автомобільних перевезень вантажів і пасажирів між двома Договірними Сторонами та транзитом через їхні території.
2. Проїзду порожніх автотранспортних засобів у зв'язку із здійсненням зазначених перевезень.
Стаття 2
Терміни та визначення
Для цілей цієї Угоди:
1. Термін "перевізник" означає визнану будь-якою з Договірних Сторін, фізичну або юридичну особу, яка має право здійснювати перевезення пасажирів або вантажів дорогами відповідно до законів та правил, що діють у цій країні.
2. Термін "автотранспортний засіб" означає механічний автотранспортний засіб або комбіновані автотранспортні засоби, зареєстровані будь-якою Договірною Стороною, які використовуються і обладнані лише для перевезення вантажів або пасажирів.
3. Термін "автобус" означає автотранспортний засіб з приводом від двигуна, зареєстрований на території однієї з Договірних Сторін, який за своєю конструкцією та оснащенням придатний для перевезення більш як 9 чоловік, включаючи водія.
I. Пасажирські перевезення
А. Сфера дії й визначення
Стаття 3
Для цілей пасажирських перевезень ця Угода повинна застосовуватися:
1. До всього пасажирського сполучення з використанням оренди або оплати, що здійснюється автобусами (туристського або звичайного класу) між двома Договірними Сторонами та транзитом через їх території.
2. До проїзду порожніх автотранспортних засобів, що відносяться до зазначеного сполучення.
Стаття 4
Для цілей пасажирських перевезень:
1. "Регулярне сполучення" означає сполучення, що передбачає перевезення пасажирів відповідно до визначеної періодичності та за заданими маршрутами, завдяки чому забезпечується можливість посадки та висадки пасажирів у визначених пунктах зупинок. Регулярне сполучення має здійснюватися з дотриманням заздалегідь встановлених розкладів і тарифів.
2. "Човникове сполучення" означає сполучення, завдяки якому здійснюються повторні поїздки заздалегідь сформованих груп пасажирів за межі країни та назад з одного пункту відправлення до одного пункту призначення, розташованих відповідно на територіях Договірних Сторін. Кожна група, що складається з пасажирів, які здійснюють поїздку за межі країни, повинна бути перевезена до пункту відправлення наступним зворотним рейсом.
У ході здійснення човникового сполучення посадка та висадка пасажирів під час поїздки не допускається.
У серії човникових рейсів перший зворотний рейс та останній рейс за межі країни мають виконуватися порожняком.
3. Умови здійснення регулярного та човникового сполучень визначаються Змішаною Комісією, заснованою відповідно до статті 14 цієї Угоди.
4. "Транзит" означає пасажирські перевезення, що починаються з території однієї з Договірних Сторін, де зареєстрований автотранспортний засіб, з перетином території іншої країни за умови відсутності посадки та висадки пасажирів, якщо Змішаною Комісією не прийнято інше рішення.
5. "Нерегулярні перевезення" означають:
а) закриті рейси, тобто рейси, в яких один і той самий автотранспортний засіб використовується для перевезення однієї й тої самої групи пасажирів протягом поїздки і доставки її назад до пункту відправлення, що знаходиться на території країни, де зареєстрований автотранспортний засіб;
б) рейси, що здійснюються за межі країни з пасажирами, а назад - без пасажирів;
в) рейси, що здійснюються за межі країни без пасажирів, а назад - з пасажирами;
г) всі інші рейси, які не відповідають зазначеним вище критеріям.
Б. Доступ до ринку
Стаття 5
1. Нерегулярні перевезення, згадані у пунктах 5 а) та 5 б) статті 4, звільняються від необхідності одержання дозволу на здійснення перевезень по території тієї Договірної Сторони, де автотранспортний засіб не зареєстрований.
2. Нерегулярні рейси мають виконуватися відповідно до контрольних документів.
3. Контрольним документом є маршрутний лист.
4. Маршрутний лист повинен включати, як мінімум, таку інформацію:
а) тип сполучення;
б) основний маршрут;
в) найменування перевізника(ів);
г) повний список пасажирів.
5. Книги маршрутних листів або маршрутні листи видаються компетентними органами Договірної Сторони, на території якої зареєстрований автотранспортний засіб, або органами, призначеними ними.
6. Нерегулярні рейси, згадані у пунктах 5 в) і 5 г) статті 4, можуть виконуватися лише на підставі відповідних дозволів. Кількість дозволів повинна визначатися компетентними органами у країнах, що підписали Угоду, під час проведення засідання Змішаної Комісії, згаданої у статті 14.
Стаття 6
1. Регулярні та човникові рейси виконуються за дозволами.
2. Дозволи видаються на ім'я транспортного підприємства; вони не підлягають передачі третій стороні. Однак перевізник, який одержав дозвіл, може виконувати рейси через субпідрядника. Найменування субпідрядника має бути зазначене і в дозволі, і в заявці на його видачу. Субпідрядник обирається за погодженням з компетентним органом влади.
3. Термін дії дозволу не повинен перевищувати трьох років для регулярного сполучення та одного року для човникового сполучення.
4. У дозволі має бути зазначене таке:
а) тип сполучення;
б) маршрут рейсу із зазначенням пункту відправлення і пункту призначення;
в) термін дії дозволу;
г) для регулярних рейсів зупинки та розклад руху.
5. Заявки на одержання дозволів подаються на розгляд компетентного органу Договірної Сторони, на території якої зареєстрований автотранспортний засіб, який може видати дозвіл або відмовити у його видачі. У випадку відсутності заперечень по заявці зазначений вище орган повідомляє про це компетентному органу іншої Договірної Сторони. При згоді останнього кожний компетентний орган видає дозвіл на ту частину маршруту, яка пролягає по його території.
6. Заявка, що подається у двох примірниках, повинна включати дані, передбачені національними правилами, а також схему маршруту з чітко означеними зупинками і відстанню між ними у кілометрах. Відповідальний орган влади може запросити у перевізників додаткові відомості, які визнає необхідними.
7. Під час здійснення рейсу оригінал дозволу або його копія, завірена компетентним органом влади, що його видав, знаходиться у автотранспортному засобі.
8. Зразок дозволу затверджується компетентними органами Договірних Сторін.
................Перейти до повного тексту