Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 24, ст. 189):

1) главу 3 доповнити статтею 13-5 такого змісту:

"Стаття 13-5. Інформаційне забезпечення управління у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

З метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень, забезпечення прозорості даних та обміну інформацією щодо стану вод, а також інших інформаційних потреб управління у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів використовуються сучасні інформаційні технології, зокрема автоматизовані інформаційні системи у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

У межах інформації, що отримується у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і використовується для інформаційних потреб управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку забезпечується технологічна сумісність та здійснюється інформаційна взаємодія автоматизованих інформаційних систем у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів із загальнодержавною екологічною автоматизованою інформаційно-аналітичною системою забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та з її мережею";

2) пункт 3 частини першої статті 15-1 викласти в такій редакції:

"3) організація та здійснення моніторингу вод згідно із статтею 21 цього Кодексу";

3) у частині першій статті 16:

пункт 5 викласти в такій редакції:

"5) здійснення моніторингу вод згідно із статтею 21 цього Кодексу";

пункти 12-3, 12-4 та 12-9 виключити;

4) пункт 3 статті 17 викласти в такій редакції:

"3) здійснення моніторингу вод згідно із статтею 21 цього Кодексу";

5) у статті 21:

у назві слова "Державний моніторинг" замінити словом "Моніторинг";

у частині першій слова "державний" та "державного" виключити;

у частині другій слова "Державний моніторинг" замінити словом "Моніторинг", а слова "навколишнього природного середовища України" - словом "довкілля";

6) частину другу статті 81 викласти в такій редакції:

"З метою оцінки екологічного стану, розроблення заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, досягнення екологічних цілей, визначених для кожного району річкового басейну, в установлені строки розробляється план управління річковим басейном. Стратегічною екологічною ціллю для всіх районів річкових басейнів є досягнення або підтримання принаймні "доброго" екологічного та хімічного стану масивів поверхневих вод, "доброго" хімічного та кількісного стану масивів підземних вод, а також "доброго" екологічного потенціалу штучних або істотно змінених масивів поверхневих вод".

2. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):

1) пункт "в" частини першої статті 14 виключити;

2) у статті 191:

частину п’яту викласти в такій редакції:

"5. Моніторинг земель і ґрунтів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими суб’єктами, на яких законом покладено повноваження із здійснення моніторингу земель і ґрунтів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";

частину шосту виключити;

3) у статті 192 слова "земельних ділянок" замінити словами "земель і ґрунтів".

3. У Лісовому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 21, ст. 170):

1) у статті 55:

частину першу після слова "динаміки" доповнити словом "показників";

у частині третій слова "навколишнього природного середовища" замінити словом "довкілля";

2) доповнити статтею 55-2 такого змісту:

"Стаття 55-2. Інформаційне забезпечення управління у сфері лісового господарства

З метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень, забезпечення прозорості даних та обміну інформацією щодо стану лісів, а також інших інформаційних потреб управління у сфері лісового господарства використовуються сучасні інформаційні технології, зокрема автоматизовані інформаційні системи у сфері лісового господарства.

У межах інформації, що отримується у сфері лісового господарства і використовується для інформаційних потреб управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку забезпечується технологічна сумісність та здійснюється інформаційна взаємодія автоматизованих інформаційних систем у сфері лісового господарства із загальнодержавною екологічною автоматизованою інформаційно-аналітичною системою забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та з її мережею".

4. У Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 41, ст. 546 із наступними змінами):

1) у статті 3:

у пункті "ї" слова "з урахуванням ступеня" замінити словами "з урахуванням зміни клімату, ступеня";

доповнити пунктами "н" та "о" такого змісту:

"н) пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптація до зміни клімату;

о) пом’якшення наслідків подій, що заподіяли або можуть заподіяти екологічну шкоду";

2) у пункті "е" частини першої статті 9 слова "навколишнього природного середовища" замінити словом "довкілля";

3) пункт "є" частини першої статті 10 викласти в такій редакції:

"є) створенням та функціонуванням загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та її мережі";

4) у пункті "в" частини першої статті 15 слово "планіровки" замінити словом "планування";

5) у частині першій статті 20:

в абзаці першому слова "реалізує державну політику" замінити словами "забезпечує формування державної політики";

пункти "в" та "й" викласти в такій редакції:

"в) забезпечення функціонування державної системи моніторингу довкілля, утворення і забезпечення функціонування загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та її мережі";

"й) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього природного середовища, зміни клімату та збереження озонового шару, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій галузі, організація виконання зобов’язань України відповідно до міжнародних угод з питань охорони навколишнього природного середовища, зміни клімату та збереження озонового шару";

пункт "к" виключити;

6) частину першу статті 20-1 доповнити пунктом "е" такого змісту:

"е) підготовка щорічної Національної доповіді про стан довкілля в Україні у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";

7) частину першу статті 20-2 доповнити пунктами "о" та "п" такого змісту:

"о) використання даних та інформації, отриманих у порядку функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем шляхом доступу в режимі реального часу до загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та її мережі;

п) створення та забезпечення функціонування інформаційно-аналітичної системи з функціями, необхідними для забезпечення виконання своїх повноважень, що має бути інтегрована із загальнодержавною екологічною автоматизованою інформаційно-аналітичною системою забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та її мережі";

8) у частині першій статті 20-4:

пункт "б" викласти в такій редакції:

"б) здійснення моніторингу довкілля згідно з цим Законом та іншими законами України";

включити пункт "в" такого змісту:

"в) забезпечення передачі інформації про стан довкілля (екологічної інформації), отриманої з використанням автоматизованих систем вимірювання під час моніторингу довкілля, визначеним суб’єктам моніторингу";

9) статтю 22 викласти в такій редакції:

"Стаття 22. Державна система моніторингу довкілля

Державна система моніторингу довкілля - це система спостережень, збирання, оброблення, аналізу, зберігання та обміну інформацією про стан довкілля, вплив на нього, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні з метою забезпечення досягнення Цілей сталого розвитку.

Державна система моніторингу довкілля включає такі підсистеми:

а) моніторинг атмосферного повітря;

б) моніторинг вод;

в) моніторинг земель і ґрунтів;

г) моніторинг лісів;

ґ) моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття;

д) моніторинг у сфері управління відходами;

е) моніторинг геологічного середовища;

є) моніторинг впливу фізичних факторів (температура, шум, вібрація, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання).

Порядок функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Органи державної влади, на які законом покладено повноваження щодо здійснення моніторингу довкілля, несуть відповідальність за його здійснення, оприлюднення екологічної інформації, отриманої в результаті такого моніторингу, та забезпечують доступ до неї відповідно до закону.

Органи державної влади разом з науковими установами Національної академії наук України або іншими науковими установами, які проводять комплексні наукові дослідження навколишнього природного середовища та природних ресурсів, забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, які мають враховуватися під час розроблення та виконання програм і заходів щодо економічного та соціального розвитку України, у тому числі щодо охорони навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Фінансування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем здійснюється за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством";

10) доповнити статтями 22-1-22-3 такого змісту:

"Стаття 22-1. Рівні державної системи моніторингу довкілля

Функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем здійснюється на таких рівнях:

а) національний (державний) рівень;

б) регіональний рівень;

в) локальний (місцевий) рівень;

г) об’єктовий рівень.

З метою підвищення ефективності функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем можуть утворюватися регіональні центри моніторингу довкілля, порядок створення та примірне положення про які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Дані та інформація, отримані в порядку функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем, вносяться до загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та її мережі.

Стаття 22-2. Режими функціонування державної системи моніторингу довкілля

Державна система моніторингу довкілля та її підсистеми функціонують у режимі:

а) повсякденного функціонування;

б) підвищеної готовності;

в) реагування на надзвичайні екологічні ситуації;

г) відстеження у відновлювальний (реабілітаційний) період.

Режим функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Порядок функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем визначає перелік заходів, завдання та порядок взаємодії органів, що здійснюють моніторинг довкілля, під час функціонування зазначеної системи та її підсистем у відповідному режимі.

У режимах підвищеної готовності або реагування на надзвичайні екологічні ситуації, а також у частині даних та інформації державної системи моніторингу довкілля та її підсистем, що використовуються для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, завчасного реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації, моніторингу надзвичайних ситуацій або інформування у сфері цивільного захисту, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку забезпечується технологічна сумісність та здійснюється інформаційна взаємодія загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та її мережі із системою моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій в Україні.

Стаття 22-3. Спостереження за станом довкілля

Спостереження за станом довкілля або його складових здійснюються органами виконавчої влади, іншими спеціально уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування. Підприємства, установи та організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану довкілля, здійснюють спостереження за станом довкілля або його складових на території, на якій вони розташовані або якою користуються, відповідно до законодавства.

У разі якщо підприємства, установи та організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану довкілля, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, на які покладено обов’язок із здійснення спостережень за станом довкілля або його складових, здійснюють відповідні спостереження з використанням засобів вимірювальної техніки, такі засоби мають відповідати вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Якщо дані та інформація, отримані в результаті спостережень за станом довкілля або його складових, використовуються для забезпечення інформаційних потреб управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також в інших випадках, передбачених законодавством, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, які здійснюють спостереження за станом довкілля або його складових, безоплатно передають такі дані та інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Дані та інформація, отримані в результаті спостережень за станом довкілля або його складових, можуть використовуватися для забезпечення інформаційних потреб управління в галузі охорони навколишнього природного середовища";

11) статті 25 і 25-1 викласти в такій редакції:

"Стаття 25. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація)

Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) - це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про:

а) стан довкілля або його складових (атмосферу, атмосферне повітря, води, ґрунти, землю, внутрішні морські води та територіальне море, прибережні захисні смуги, природні ландшафти і природні території та об’єкти, у тому числі водно-болотні угіддя, ліси, рослинний та тваринний світ, біологічне різноманіття та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та їх взаємодію із складовими довкілля);

б) фактори, які впливають або можуть вплинути на стан довкілля або його складових, зазначених у пункті "а" цієї частини, - викиди, інші потрапляння забруднювачів у довкілля, речовини, енергія, шум, вібрація, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання, відходи (включаючи радіоактивні);

в) заходи (включаючи адміністративні), державну політику, законодавство, документи державного планування, плани, програми, міжнародні договори України у сфері довкілля, діяльність, що впливають або можуть вплинути на стан довкілля або його складових чи факторів, зазначених у пунктах "а" та "б" цієї частини, а також заходи або діяльність, спрямовані на їх охорону;

г) звіти про виконання екологічного законодавства;

ґ) витрати, пов’язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, використаний у рамках заходів та діяльності, передбачених пунктом "в" цієї частини;

д) стан здоров’я та безпеки людей, у тому числі безпечність харчового ланцюга, умови життя людини, стан об’єктів культурної спадщини і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля, зазначених у пункті "а" цієї частини, або будь-які фактори і заходи, зазначені у пунктах "б" і "в" цієї частини, які впливають або можуть вплинути через відповідні складові.

Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) не відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Основними джерелами екологічної інформації є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на це органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.

Екологічна інформація надається на запит у порядку, визначеному законодавством про доступ до публічної інформації.

Екологічна інформація розпорядника, що фізично зберігається для нього іншими особами, підлягає наданню на запит розпорядником на загальних засадах.

Стаття 25-1. Екологічне інформування

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані забезпечити створення, збирання, зберігання, оновлення та вільний доступ до екологічної інформації, розпорядниками якої вони є.

Екологічна інформація, що створюється або упорядковується органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за їхнім дорученням або від їхнього імені, має бути актуальною, достовірною та такою, що відповідає порівнянності.

Підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан довкілля, життя і здоров’я людей, органи державної влади, органи місцевого самоврядування зобов’язані забезпечувати вільний доступ до інформації про стан довкілля (екологічної інформації).

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування забезпечують створення та функціонування визначених законодавством автоматизованих інформаційно-аналітичних систем та інших електронних засобів з метою надання доступу до екологічної інформації та її поширення.

Екологічне інформування здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у межах їхніх повноважень шляхом:

а) підготовки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, і подання на розгляд Верховної Ради України щорічної Національної доповіді про стан довкілля в Україні, а після її розгляду Верховною Радою України - оприлюднення на офіційному веб-сайті органу;

б) щорічного інформування Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідних рад та населення про стан довкілля на відповідних територіях;

в) систематичного інформування населення через засоби масової інформації про стан довкілля, динаміку його змін, джерела забруднення, розміщення відходів чи іншу зміну навколишнього природного середовища і характер впливу екологічних факторів на здоров’я людей;

г) негайного інформування про надзвичайні екологічні ситуації;

ґ) передачі інформації, отриманої в результаті проведення моніторингу довкілля, за допомогою електронних комунікацій органами, уповноваженими приймати рішення щодо отриманої інформації;

д) забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, що міститься у списках, реєстрах, архівах та інших джерелах;

е) оприлюднення у порядку, визначеному законами України та іншими нормативно-правовими актами:

текстів міжнародних договорів України, а також нормативно-правових актів з питань, що стосуються довкілля;

документів державного планування, що стосуються довкілля, та звітів з моніторингу наслідків їх виконання для довкілля;

звітів за результатами виконання документів, зазначених в абзацах другому і третьому цього пункту;

даних, отриманих у рамках моніторингу довкілля та контролю діяльності, що впливає або може вплинути на стан довкілля;

документів дозвільного характеру, текстів угод, що стосуються довкілля або використання природних ресурсів;

документів, що створюються в результаті здійснення процедур оцінки впливу на довкілля, стратегічної екологічної оцінки та оцінки ризиків щодо складових довкілля, зазначених у пункті "а" частини першої статті 25 цього Закону";

12) розділ V доповнити статтею 25-2 такого змісту:

"Стаття 25-2. Інформаційне забезпечення управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

З метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень в галузі охорони навколишнього природного середовища формуються інформаційні потреби управління у зазначеній сфері. Головними компонентами, що визначають змістовну частину інформаційних потреб управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, є:

а) фактори, які справляють значний вплив на довкілля;

б) антропогенне навантаження на довкілля та його складові;

в) стан довкілля, включаючи обсяг наявних природних ресурсів та їхню якість;

г) вплив на стан природних екосистем, соціально-економічний розвиток та здоров’я людей;

ґ) наявність і рівень ефективності природоохоронних стратегій, програм і заходів, спрямованих на подолання негативного впливу на довкілля.

Інформаційні потреби управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є основою для формування та функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем, а також здійснення державної статистичної діяльності.

Перелік інформаційних потреб управління в галузі охорони навколишнього природного середовища затверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою надання адміністративних та інших публічних послуг у галузі охорони навколишнього природного середовища створюються загальнодержавна екологічна автоматизована інформаційно-аналітична система забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та її мережа, що передбачає створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорону, захист інформації, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами.

Положення про загальнодержавну екологічну автоматизовану інформаційно-аналітичну систему забезпечення прийняття управлінських рішень та доступу до екологічної інформації та її мережу затверджується Кабінетом Міністрів України";

13) у частині першій статті 61 слова "навколишнього природного середовища" замінити словом "довкілля";

14) розділ XII доповнити статтею 64-1 такого змісту:

"Стаття 64-1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття

Біологічне різноманіття (біорізноманіття) - це різноманітність живих організмів з усіх джерел, зокрема наземних, морських та інших водних екосистем і екологічних комплексів, частиною яких вони є. Біорізноманіттям є різноманітність у рамках виду, між видами і різноманіття екосистем.

Біорізноманіття складається з видового, популяційного, ценотичного, генетичного різноманіття.

Ландшафтне різноманіття - це множинність ландшафтів як природно-територіальних комплексів, сформованих у результаті взаємодії природних та/або антропогенних чинників.

Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття забезпечується шляхом:

а) охорони рослинного світу;

б) охорони тваринного світу;

в) збереження та охорони лісів;

г) збереження та охорони степів і лук;

ґ) збереження боліт і торф’яників;

д) збереження та охорони ландшафтів, підтримання їхніх важливих або характерних рис, пов’язаних з їх природною конфігурацією та/або діяльністю людей та спадковою цінністю;

е) організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об’єктів, екомережі, екосистем і природних оселищ (природних середовищ існування), інших природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні.

З метою розроблення науково обґрунтованих планів і програм з поліпшення, збереження та відновлення біологічного та ландшафтного різноманіття, у тому числі лісів, попередження і стримування його втрат, сталого використання компонентів біологічного та ландшафтного різноманіття здійснюється державний моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття.

Моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття - це система спостережень за біологічним та ландшафтним різноманіттям, збирання, оброблення та обміну інформацією про стан його компонентів, що використовується для оцінки і прогнозування змін у їх стані та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.