Схвалити Концепцію Державної програми "Питна вода Криму" на 2006-2020 роки, що додається.

Раді міністрів Автономної Республіки Крим і Севастопольській міськдержадміністрації разом з Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства за участю МОЗ, Мінфіну, Мінекономіки, Держводгоспу, Мінприроди, Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінпаливенерго та Мін'юсту розробити і до 1 листопада 2005 р. подати на розгляд Кабінетові Міністрів України проект Державної програми "Питна вода Криму" на 2006-2020 роки.

Незадовільний стан питного водопостачання Криму є однією з основних причин, що стримує сталий розвиток цього регіону, негативно впливає на конкурентоспроможність курортної зони не тільки українського, а й міжнародного значення.

До нагальних проблем у водопостачанні Кримського регіону належать:

низька забезпеченість жителів Криму централізованим питним водопостачанням, особливо в курортний сезон;

недостатні потужності і навіть відсутність систем водовідведення, зокрема в мм. Севастополі та Балаклаві;

нераціональне використання та значні витрати питної води під час її виробництва, транспортування та споживання;

великі витрати матеріальних та енергетичних ресурсів;

постійне збільшення втрат питної води та витрат на її виробництво.

Однією з найгостріших проблем є незадовільний технічний стан централізованих систем водопостачання та водовідведення, з яких більше половини вичерпали строк експлуатації.

Відсутність протягом тривалого часу єдиного економічного механізму щодо фінансування реконструкції та розвитку систем централізованого водопостачання та водовідведення призвела до негативних наслідків.

В аварійному і ветхому стані перебуває 40 відсотків водопровідних мереж в Автономній Республіці Крим та 50 відсотків - у м. Севастополі, тоді як у середньому по Україні - 33 відсотки та відповідно 43,7 і 39 відсотків каналізаційних мереж (у середньому по Україні - 29 відсотків).

Насосне обладнання застаріло, його знос становить 69 відсотків, що порівняно з 2003 роком більше на 7 відсотків.

Такий технічний стан централізованих систем водопостачання та водовідведення зумовлений незадовільним фінансово-економічним становищем підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.

Заборгованість споживачів послуг на 1 червня 2005 р. в Автономній Республіці Крим становила 132,8 млн. гривень., з них населення - 25,6 млн., пільги, субсидії - 1,2 млн., бюджетні організації - 11,5 млн., промисловість - 94,5 млн., в м. Севастополі - 25,6 млн., з них населення - 7,6 млн., пільги, субсидії - 0,1 млн., бюджетні організації - 1,5 млн., промисловість - 16,4 млн. гривень.

У структурі експлуатаційних затрат найбільшу питому вагу - 30 відсотків - становить електроенергія, 22 відсотки - заробітна плата, 14 відсотків - амортизаційні відрахування, 7 відсотків - матеріали і реагенти.

У водопровідно-каналізаційному господарстві через середній тариф собівартість послуг відшкодовується в Автономній Республіці Крим на 83, у м. Севастополі - на 92 відсотки при середньому показнику по Україні 90,5 відсотка. При цьому через тарифи для населення відшкодовується вартість послуг з водопостачання тільки на 19 відсотків в Автономній Республіці Крим, 34 відсотки - в м. Севастополі та послуг з водовідведення відповідно на 18 та 21 відсоток (дотацію для підприємств водопровідно-каналізаційного господарства в бюджетах Автономної Республіки Крим та м. Севастополя не передбачено).

Значна частина невідшкодованих населенням витрат на виробництво і надання послуг з водопостачання та водовідведення перекладається на споживачів другої категорії. У більшості населених пунктів промислові тарифи перевищують тарифи для населення у 10-20 разів. У м. Щолкіне тарифи для споживачів другої категорії перевищують тарифи для населення у 55 разів, водовідведення - 100 разів, у м. Керчі - 55 разів.

Незадовільне фінансово-економічне становище підприємств водопровідно-каналізаційного господарства не дає змоги проводити в повному обсязі роботи з капітального ремонту мереж і споруд, що призводить до того, що у багатьох населених пунктах Криму питна вода подається (періодично або постійно) з відхиленням від норм стандарту. Жодним підприємством не передбачається включення до складу тарифів інвестиційної складової.

У дев'яти населених пунктах та м. Севастополі якість питної води з місцевих джерел за окремими фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам стандарту.

На південному березі Криму спостерігається нерівномірність водовіддачі підземних джерел, яка істотно збільшується під час танення снігу у горах (протягом 3-4 місяців) і зменшується в інші пори року. Не завершено роботу із затвердження державних запасів підземних вод питної якості. Загірське водосховище взагалі перебуває в аварійному стані. Близьким до аварійного є стан Міжгірного водосховища, втрати води на фільтрацію в якому досягають близько 15 млн. куб. метрів на рік. Потребують реконструкції водозабірні споруди водоналивних водосховищ, які забезпечують водопостачання мм. Керчі, Феодосії та Судака. Через дефіцит та надмірно високу вартість ресурсів прісної води практично припинився розвиток рисівництва, що є одним з вагомих факторів розвитку економіки Криму.

На всій території Криму питна вода у населені пункти подається за графіком, що призводить до погіршення її якості.

Потребують реконструкції каналізаційно-очисні споруди. Скидання недостатньо очищених стічних вод, особливо у мм. Севастополі та Балаклаві, призводить до забруднення навколишнього природного середовища і прибережних зон Чорного та Азовського морів.

На розвиток систем водопостачання та водовідведення у республіканському та місцевих бюджетах передбачається недостатній обсяг коштів. Державні ж трансферти на його фінансування використовувалися лише для здійснення заходів із запобігання аварійним ситуаціям.

Ще складнішою є ситуація з водопостачанням сільських населених пунктів. У пробах питної води, відібраних на 605 сільських водопроводах, питома вага проб з відхиленнями від санітарних норм перевищує середній показник по Криму у 2-2,5 раза. Жителі понад 30 сільських населених пунктів користуються привізною питною водою.

Метою Програми є забезпечення сталого збалансованого розвитку централізованого питного водопостачання, відведення та очищення стічних вод у Криму, задоволення потреб споживачів у якісній питній воді за прийнятну економічно обґрунтовану ціну, забезпечення доступу до неї в межах встановлених нормативів питного водопостачання, вирішення питань охорони підземних вод та скидання забруднюючих речовин у морські води.

Для досягнення зазначеної мети необхідно розв'язати завдання щодо підвищення ефективності та надійності функціонування систем водопровідно-каналізаційного господарства, удосконалення механізму водокористування, у тому числі за рахунок державної підтримки.