1. Схвалити Концепцію розвитку кримськотатарської мови, що додається.

2. Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування, Національної академії наук, Меджлісу кримськотатарського народу розробити та подати до 2 серпня 2021 р. проект Стратегії розвитку кримськотатарської мови на 2022-2032 роки та план заходів з її реалізації з метою виконання Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Кримськотатарська мова як мова одного з корінних народів України є невід’ємним елементом ідентичності та етнокультурної цілісності української нації. Обов’язок держави сприяти розвитку мовної самобутності корінних народів, визначений Конституцією України.

Згідно з класифікацією ЮНЕСКО (UNESCO Atlas of the World’s Languages in Danger, 2010) кримськотатарська мова належить до мов, що перебувають під серйозною загрозою (severely endangered languages). При цьому, згідно з оцінками фахівців Інституту сходознавства Національної академії наук ім. А. Ю. Кримського, через негативні тенденції останніх років реальний ступінь загроженості мови є критичним (critically endangered languages).

Додаткова небезпека для збереження і розвитку кримськотатарської мови виникла внаслідок тимчасової окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, де проживає переважна більшість носіїв зазначеної мови.

Фактором небезпеки насамперед є політика Російської Федерації та її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя щодо обмеження сфер застосування кримськотатарської мови, у тому числі стосовно зменшення можливостей для громадян отримувати освіту рідною мовою.

Протягом 2014-2020 років у резолюціях Генеральної Асамблеї ООН та доповідях Генерального Секретаря ООН не раз висловлювалася глибока занепокоєність обмеженнями можливостей збереження самобутності і культури та отримання освіти українською та кримськотатарською мовами. Зокрема, це зазначено у Третій доповіді Генерального Секретаря ООН "Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна), тимчасово окупованих Російською Федерацією", оприлюдненій 8 жовтня 2020 р. і підготовленій на виконання Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 74/168.

Іншим фактором небезпеки для збереження і розвитку кримськотатарської мови є вимушений виїзд частини носіїв кримськотатарської мови до інших регіонів з подальшим дисперсним розселенням, що створює ризики зниження мовного потенціалу.

З огляду на зазначене існує об’єктивна потреба у розробленні державної політики щодо ревіталізації та розвитку кримськотатарської мови з урахуванням актуальних обставин, які значною мірою формуються з урахуванням тимчасової окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Зважаючи на рівень загрози, нейтралізація викликів потребує системного докладання зусиль протягом довготривалого періоду.

Базовими підходами до розв’язання проблеми кримськотатарської мови є:

реалізація Концепції з акцентом на створення можливостей для вивчення і спілкування цією мовою незалежно від місця перебування для усіх бажаючих, зокрема, завдяки широкому використанню сучасних технологічних рішень і дистанційних форматів, що передбачає здійснення відповідних заходів на території України, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території, а також у форматі двостороннього та багатостороннього співробітництва у регіонах проживання кримськотатарської діаспори в інших країнах;

урахування міжнародних зобов’язань України, зокрема положень Декларації ООН про права корінних народів, постанови Верховної Ради України від 20 березня 2014 р. № 1140-VII "Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави", постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 р. № 792-VIII "Про визнання геноциду кримськотатарського народу", інших нормативно-правових актів, зокрема з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;

урахування вектору сталого розвитку відповідно до Указів Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року", від 14 вересня 2020 р. № 392 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України", від 24 березня 2021 р. № 117 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року "Про Стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя", пов’язаних з ними документів стратегічного планування.

Комплекс заходів у рамках зазначених базових підходів повинен бути спрямований на відповідне законодавче, інституційне, організаційне, фінансове, інформаційне та інше забезпечення функціонування кримськотатарської мови як мови одного з корінних народів України, на розширення сфер її застосування, заохочення до її вивчення громадян незалежно від етнічної належності, популяризацію серед різних вікових груп, особливо серед молоді, що сприятиме не тільки збереженню і розвитку унікального соціокультурного явища, чинника самоідентичності і самовідтворення корінного народу, але і створенню додаткових умов для відновлення територіальної цілісності і державного суверенітету Україні у міжнародно визнаних кордонах.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 2 грудня 2019 р. № 74/396, одним з ініціаторів якої є Україна, період з 2022 року по 2032 рік визначений як Міжнародне десятиліття мов корінних народів. Оскільки зазначена Резолюція Генеральної Асамблеї ООН містить рекомендацію до країн-членів створити на національному рівні забезпечений відповідним фінансуванням механізм для проведення заходів у рамках Міжнародного десятиліття мов корінних народів, є підстави зробити це одним із важливих елементів державної мовної політики.

Потенційне коло носіїв кримськотатарської мови з урахуванням діаспори становить близько 6 млн. осіб. Водночас об’єктивна ситуація полягає в тому, що перспектива збереження мови значною мірою залежить від мовної ситуації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також якості державної політики у відповідній сфері.

Тимчасова окупація Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ускладнює отримання об’єктивних даних щодо загальної кількості та структури носіїв кримськотатарської мови. Згідно з оціночними даними дослідників, кількість носіїв кримськотатарської мови на території України становить 20-25 відсотків кримськотатарського етносу, або 70-90 тис. осіб.

На тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя спостерігаються суперечливі тенденції. З одного боку, - певне підвищення рівня інтересу до рідної мови, в тому числі як один із проявів спротиву тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, з іншого - особи, які належать до кримськотатарського народу, піддаються асиміляції домінуючою мовою (російською) або докладають зусиль до вивчення більш перспективних з точки зору практичного застосування мов - англійської, турецької та інших.

Тенденцією є закріплення стану, коли переважну частку мовців становлять представники найстаршого покоління, які послуговуються кримськотатарською мовою непостійно і частково, що відповідає критичному стану загроженості мови згідно з критеріями ЮНЕСКО.

Одним із проявів відносного занепаду кримськотатарської, її статусу як загроженої мови є перетворення значної частини кримськотатарської мовної спільноти на російськомовних монолінгвів. Крім особливої уваги до відродження кримськотатарської мови, зазначене вимагає враховувати важливість посилення ролі української як мови міжетнічного спілкування, забезпечення відповідного рівня володіння нею кримськотатарською молоддю, достатнього для продовження освіти у закладах вищої освіти, успішної професійної діяльності і повноцінної реалізації громадянських прав і обов’язків.

Водночас актуальною потребою є системне законодавче регулювання статусу корінних народів та їх мов.

Так само існує потреба у забезпеченні міжвідомчої координації з питань кримськотатарської мови на рівні Кабінету Міністрів України, між центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, оскільки повноваження і ресурси, які стосуються функціонування кримськотатарської мови, розподілені між кількома рівнями влади.

Стратегічним завданням, яке потребує вирішення, є затвердження алфавіту кримськотатарської мови на основі латинської графіки. Такий підхід підтримує абсолютна більшість кримськотатарських мовознавців, викладачів закладів дошкільної, загальної середньої та вищої освіти, видавців, а також Меджліс кримськотатарського народу.

До 1928 року у кримськотатарській писемності використовувалася арабська графіка, впродовж 1928-1939 років - латинська. З 1939 року ця мова разом з іншими тюркськими мовами переведена на кириличну основу у рамках централізованої політики влади Радянського Союзу.

З 1991 року спостерігається стійка тенденція до повернення тюркських мов до латинської графіки. Повний перехід до початку 2000-х років відбувся в Азербайджанській Республіці і Республіці Туркменістан. У Республіці Узбекистан із середини 1990-х років підтримується паралельне функціонування узбецької мови на кириличній та латинській графіці з поступовим розширенням використання латинського алфавіту, особливо в Інтернеті. Республіка Казахстан з 2017 року перебуває в активній фазі переходу з кирилиці на латиницю, який орієнтовно завершиться у 2025 році.

У 1991 році Курултаєм кримськотатарського народу ухвалено постанову "Про перехід на латинську графіку", у 1993 році - постанову "Про прийняття кримськотатарського алфавіту на основі латинської графіки". Також постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 9 квітня 1997 р. № 1139-1 "Про алфавіт кримськотатарської мови" затверджене рішення про поетапний перехід до 2002 року на новий алфавіт на основі латинської графіки, яке повною мірою реалізоване не було.

З 2014 року Російська Федерація та її окупаційна адміністрація на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя забезпечує функціонування кримськотатарської мови на основі кириличної графіки відповідно до законодавства Російської Федерації.

На підконтрольній Україні території практика використання графіки на даний момент не має пріоритетів. Кошти державного бюджету одночасно спрямовуються на створення продуктів і на кирилиці, і на латиниці. При цьому використання кирилиці значною мірою є інерційним, а латинської графіки - органічним, проте не достатньо унормованим.

Так, підручники з кримськотатарської мови та літератури для закладів загальної середньої освіти видаються кирилицею. Проте викладачі закладів позашкільної освіти на підконтрольній Україні території та більшості приватних закладів освіти на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя застосовують переважно латинографічні навчальні матеріали.

Чіткою, але значною мірою неофіційною тенденцією є перехід на використання латинської графіки на етапі вищої освіти. Новітні самовчителі та навчальні посібники для мовних курсів за стандартами CEFR (Common European Framework of Reference for Languages) також створені на основі латиниці.

Українським культурним фондом підтримуються мистецькі та громадські ініціативи, як результат втілення Ї створення продуктів і на основі кирилиці, і на основі латиниці. Впродовж 2018-2020 років Українським культурним фондом підтримано 17 проектів з кримськотатарської тематики, які містять, у тому числі мовну складову, на загальну суму 11,7 млн. гривень.

Латинська графіка переважає в Інтернеті, а також у сфері телебачення.

Ураховуючи наведене, необхідне якнайшвидше спрямування зусиль держави і суспільства на підтримку розвитку кримськотатарської мови на основі латинської графіки, нарощення корпусу латинографічних кримськотатарських текстів різних жанрів, що потребує врегулювання шляхом прийняття акта Кабінету Міністрів України.

Використання латинського алфавіту полегшить процес вивчення кримськотатарської мови серед етнічного кримськотатарського середовища, в тому числі у кримськотатарській діаспорі, а також посилить та зміцнить комунікацію між групами народу.

Важливим завданням є забезпечення стандартизації та кодифікації кримськотатарської мови. Зокрема, актуального офіційного правопису, розроблення словників і правил. Також необхідно удосконалити частину тлумачного словника, частина існуючих тематичних і галузевих словників, а перекладні словники значно розширити.

Потребує доповнення лінійка підручників, навчальних посібників для закладів дошкільної, загальної середньої та вищої освіти - як для дітей, що навчаються кримськотатарською мовою, так і для вивчення кримськотатарської мови і літератури як предмета. Актуальним є питання постійного вдосконалення методики викладання мови і літератури, підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Великий практичний досвід, який повинен бути врахований під час розроблення заходів з ревіталізації та розвитку кримськотатарської мови, напрацьований у процесі утвердження української мови як державної.

Серед першочергових завдань - розгортання інфраструктури вивчення мови, у тому числі особами, які належать до різних етносів української нації. Перспективним є позиціонування кримськотатарської мови в Україні як базової тюркської мови, володіння якою відкриває доступ до культурних надбань і практичних можливостей співпраці з усіма тюркомовними країнами.

На підконтрольній Уряду України території вживаються заходи, зокрема, для забезпечення дошкільної, позашкільної та загальної середньої освіти кримськотатарською мовою.

Згідно з даними МОН, на даний час в Новоолексіївському яслах-садку № 20 "Джерельце" Генічеського району Херсонської області для дошкільнят та їх батьків проводяться заняття із вивчення кримськотатарської мови, кримськотатарських традицій та культури.

У 2019-2020 навчальному році кримськотатарською мовою навчалися 53 учні 1-3 класів Новоолексіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня № 1 Генічеського району Херсонської області. Вивчають кримськотатарську мову як предмет 412 учнів (26 класів/груп) зазначеної школи.

Порядком забезпечення підручниками та посібниками здобувачів повної загальної середньої освіти і педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 р. № 41 (далі - Порядок), врегульовано механізм забезпечення підручниками з кримськотатарської мови, читання, літератури.

Абзацом четвертим пункту 8 зазначеного Порядку визначено, що підручники (крім електронних) з кримськотатарської мови та літератури, до відновлення конституційного ладу України на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя видаються щороку накладом 300 примірників.

У 2019 році видано підручники з кримськотатарської мови, літературного читання для учнів 2-х класів і кримськотатарської мови та літератури - для учнів 11-х класів закладів загальної середньої освіти накладом по 300 примірників кожний. У 2020 році видано підручники з кримськотатарської мови, літературного читання для учнів 3-х класів.