У зв'язку з питаннями, що виникають при застосуванні норм законодавства, які передбачають відповідальність за спекуляцію, незаконну торговельну діяльність та порушення встановленого порядку вивезення за межі республіки товарів народного споживання чи інших матеріальних цінностей, Верховна Рада України

1. Роз'яснити, що крім зазначених у частині 1 статті 154 Кримінального кодексу України підприємств (організацій) державної торгівлі та споживчої кооперації, які реалізують населенню товари за державними роздрібними цінами, іншими підприємствами, які здійснюють реалізацію товарів або інших предметів, є належні державі чи споживчій кооперації бази і склади, з яких товари безпосередньо реалізуються населенню, магазини-склади по продажу дрібнооптових партій товарів, організації і підприємства, що надають послуги населенню, а також державні каси по продажу квитків на проїзд всіма видами транспорту і каси по продажу квитків на відвідування видовищних закладів.

Роздрібними визнаються не тільки державні фіксовані ціни, а й регульовані, а також договірні (вільні) ціни, за якими товари реалізуються зазначеними підприємствами (організаціями).

Іншими предметами, зазначеними в частині 1 статті 154 Кримінального кодексу України, слід визнавати, зокрема, документи державних підприємств, організацій, що надають право на одержання певного майна чи грошових сум або придбання майнових вигод (облігації, сертифікати тощо), на проїзд будь-яким транспортом, відвідування видовищних закладів.

Перепродаж товарів, скуплених за межами України, не містить складу злочину, передбаченого статтею 154 Кримінального кодексу України.

2. Під незаконною торговельною діяльністю (стаття 155-6 Кримінального кодексу України) та стаття 160-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід розуміти здійснення двох або більше угод купівлі-продажу товарів чи будь-яких інших предметів, у тому числі зазначених в пункті 1 цієї Постанови, без дозволу відповідних установ з метою одержання неконтрольованого державою прибутку.