З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Національну систему конфіденційного зв'язку
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 15, ст.103 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1280-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 12, ст.155
N 2599-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.349
N 879-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 24, ст.296
N 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.816
N 1089-IX від 16.12.2020 )
Цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані із створенням, функціонуванням, розвитком та використанням Національної системи конфіденційного зв'язку.
Стаття 1. Визначення термінівУ цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
спеціальна електронна комунікаційна мережа - електронна комунікаційна мережа, призначена для обміну інформацією з обмеженим доступом;
( Абзац другий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2599-IV від 31.05.2005, в редакції Закону N 1089-IX від 16.12.2020 )
спеціальна електронна комунікаційна мережа подвійного призначення - спеціальна електронна комунікаційна мережа, призначена для забезпечення електронних комунікацій в інтересах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, з використанням частини її ресурсу для надання послуг іншим споживачам;
( Абзац третій частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2599-IV від 31.05.2005, в редакції Закону N 1089-IX від 16.12.2020 )
Національна система конфіденційного зв'язку - сукупність спеціальних електронних комунікаційних мереж подвійного призначення, які за допомогою криптографічних та/або технічних засобів забезпечують обмін інформацією з обмеженим доступом, крім інформації, що становить державну таємницю в інтересах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, створюють належні умови для їх взаємодії в мирний час та у разі введення надзвичайного і воєнного стану;
( Абзац четвертий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2599-IV від 31.05.2005, N 1170-VII від 27.03.2014, N 1089-IX від 16.12.2020 )
суб'єкти Національної системи конфіденційного зв'язку - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, що беруть участь у створенні, функціонуванні, розвитку та використанні цієї системи.
( Абзац шостий частини першої статті 1 виключено на підставі Закону N 2599-IV від 31.05.2005 )
Терміни "оператор" та "мережа зв’язку" у цьому Законі вживаються відповідно у значенні термінів "постачальник електронних комунікаційних мереж та/або послуг" та "електронна комунікаційна мережа", визначених у Законі України "Про електронні комунікації".
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами Національної системи конфіденційного зв'язку, що виникають у зв'язку з її створенням, функціонуванням, розвитком та використанням.
Стаття 3. Законодавство у сфері конфіденційного зв'язкуВідносини, пов'язані із створенням, функціонуванням, розвитком та використанням Національної системи конфіденційного зв'язку, регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію", "Про державну таємницю", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про електронні комунікації", "Про підприємництво", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", цим Законом, іншими законами і нормативно-правовими актами.
( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2599-IV від 31.05.2005, N 1089-IX від 16.12.2020 )
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Державна підтримка Національної системи конфіденційного зв'язку
Державна підтримка Національної системи конфіденційного зв'язку здійснюється Кабінетом Міністрів України шляхом створення сприятливих правових, економічних та інших умов для стимулювання процесу створення, функціонування, розвитку і використання цієї системи.