1. Схвалити подані Кабінетом Міністрів України Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні (додаються).

2. Кабінету Міністрів України забезпечити:

реалізацію Основних напрямів реформування пенсійного забезпечення в Україні;

розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, передбачивши відповідні асигнування під час внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 1998 рік" та планування державних бюджетів на 1999 і 2000 роки.

Соціально-економічні реформи, що здійснюються в Україні, викликали радикальні зміни в житті суспільства, які позначилися на його соціальній структурі. У більшості населення формуються принципово нові ціннісні орієнтири, змінюються соціальні умови життя.

Стан економіки в умовах перехідного періоду зумовлений рядом об'єктивних факторів, пов'язаних із зниженням ефективності господарювання та спадом виробництва, високою інфляцією на початку економічних реформ, внаслідок чого відбулося істотне зниження реальної заробітної плати, пенсій, рівня життя значної частини населення.

У таких економічних умовах вживалися заходи, спрямовані на пом'якшення негативних наслідків спаду рівня життя пенсіонерів і на часткову компенсацію втрат найменш забезпеченим верствам населення. Були створені механізми захисту доходів пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку.

Разом з тим у пенсійному забезпеченні громадян України ще є ряд проблем, зокрема:

низький рівень пенсійного забезпечення;

майже відсутня диференціація розмірів пенсій;

наявність значних переваг та пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників при однаковому рівні відрахувань на пенсійне забезпечення;

несвоєчасна сплата страхового збору (внесків) до Пенсійного фонду України, що зумовило заборгованість з виплати пенсій.

У пенсійному забезпеченні принцип страхування реалізується не повною мірою і по суті носить адміністративно-розподільний характер, не забезпечує залежності розміру пенсії від розміру сплачених зборів (внесків). За рахунок страхових зборів (внесків) проводяться окремі види виплат, які не пов'язані з трудовим вкладом, не залежать від участі у фінансуванні пенсійного забезпечення і сприяють утвердженню утриманських настроїв.

Не забезпечується взаємозв'язок між трудовою діяльністю працівника і розміром його пенсії, а також відсутня заінтересованість працівника у формуванні пенсійного бюджету.

На стан пенсійного забезпечення громадян України негативно впливають:

демографічні процеси (старіння населення, зменшення працездатного населення), наслідками яких є збільшення чисельності отримувачів пенсій та зменшення платників страхових внесків;

зменшення чисельності зайнятого населення;

несприятливе співвідношення тривалості періоду сплати внесків на пенсійне забезпечення і періоду, протягом якого виплачується пенсія;

зростання різного роду пільгових і прирівняних до них категорій пенсіонерів.

Внаслідок низького рівня народжуваності в 1997 році на 1000 осіб працездатного віку було майже 400 осіб пенсійного віку.

За прогнозними розрахунками до 2026 року ситуація значно погіршиться: в 2016 році на 1000 осіб працездатного віку припадатиме 446, а в 2026 році - 561 особа пенсійного віку.

Усі ці фактори зумовили необхідність проведення в Україні глибокого реформування пенсійного забезпечення, що грунтуватиметься на положеннях Конституції України.

Основними завданнями реформування пенсійного забезпечення є:

реалізація конституційних прав громадян на соціальний захист;

запровадження дійової системи пенсійного страхування, що дасть можливість застрахованим громадянам після виходу на пенсію мати гарантований рівень доходів, що забезпечував би сталий рівень життя;

впровадження принципу заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні при виході на пенсію;

врахування результатів трудової діяльності кожного працівника при визначенні розміру пенсії шляхом встановлення залежності розміру пенсії від трудового вкладу та страхового стажу;

зменшення демографічного навантаження на фінансову основу пенсійного забезпечення;

запровадження недержавного пенсійного забезпечення;

переведення державного пільгового пенсійного забезпечення на професійно-галузевий рівень.

Реалізація основних завдань реформування пенсійного забезпечення дасть змогу перейти до більш високих стандартів матеріального забезпечення пенсіонерів.

Першочерговими заходами, пов'язаними з підвищенням рівня життя пенсіонерів, є:

поетапне забезпечення відповідності розміру мінімальної трудової пенсії вартісній величині межі малозабезпеченості;

здійснення періодичної індексації пенсій з урахуванням зростання споживчих цін, а в майбутньому - з урахуванням динаміки середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки;

створення умов для розвитку страхових принципів у пенсійному забезпеченні;

сприяння розвитку недержавних пенсійних фондів з метою формування професійних, галузевих, приватних пенсійних систем за рахунок роботодавців і працівників при посиленні державного захисту і підтримки платників зборів (внесків).

Невідкладними першочерговими завданнями реформування пенсійного забезпечення є:

1) забезпечення своєчасності виплати пенсій;

з цією метою необхідно:

активізувати роботу по мобілізації коштів на виплату пенсій, в першу чергу за рахунок скорочення і ліквідації заборгованості підприємств, установ, організацій всіх форм власності, фізичних осіб з платежів до Пенсійного фонду України;

удосконалити законодавство щодо відповідальності за порушення дисципліни розрахунків з Пенсійним фондом України;

провести розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами;

законодавчо визначити зарахування до трудового стажу, що дає право на пенсію, періодів, за які сплачено обов'язкові збори (внески) до Пенсійного фонду України;

звільнити Пенсійний фонд України від невластивих йому виплат, передусім від виплат, які відповідно до законодавства повинні здійснюватися з коштів державного та місцевих бюджетів;

забезпечити своєчасність і повноту надходжень до Пенсійного фонду України коштів на виплату пенсій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, інших цільових фондів;

2) введення персоніфікованого обліку зборів (внесків) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з максимальним використанням для цього можливостей банківської системи та інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) законодавче встановлення розмірів пенсій залежно від тривалості трудового (страхового) стажу та розміру заробітної плати (доходу), з якого сплачувалися страхові внески;

4) підготовка законопроекту про диференціацію розміру пенсії, що виплачується із солідарної системи пенсійного забезпечення, у разі продовження роботи після виходу на пенсію;

5) створення стимулів для продовження працездатного віку з метою зменшення демографічного навантаження на фінансову основу пенсійного забезпечення;

6) сприяння легалізації доходів і скороченню неформальної зайнятості населення;

7) розподіл соціального захисту малозабезпечених верств населення і пенсійного забезпечення на основі розмежування джерел фінансування;

8) перегляд законодавства в частині впорядкування надання пільг окремим категоріям громадян щодо пенсійного забезпечення;