На виконання розпорядження Президента України від 26 жовтня 1992 р. N 167/92-рп "Про заходи щодо запобігання інфекційним хворобам та забезпечення населення імунобіологічними препаратами" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити розроблену Міністерством охорони здоров'я з участю Академії наук, Міністерства економіки, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ Національну програму імунопрофілактики населення на 1993 - 2000 роки, що додається.

2. Міністерству фінансів передбачити починаючи з 1993 року у проектах державного бюджету кошти Міністерству охорони здоров'я на фінансування заходів, пов'язаних із імунопрофілактикою населення.

3. Державному комітетові з матеріальних ресурсів виділяти у першочерговому порядку Міністерству охорони здоров'я матеріально-технічні засоби для реалізації Національної програми імунопрофілактики населення на 1993 - 2000 роки.

Протягом останніх років спостерігається значне погіршання ситуації з поширенням ряду інфекцій. Насамперед це стосується дифтерії. Починаючи з 1991 року кількість захворювань збільшилася порівняно з попередніми роками у 15-20 разів. Зростає захворюваність на поліомієліт, кашлюк і правець. У 1992 році підвищився рівень захворюваності на кір (5-15 випадків на 100 тис.населення). Почастішали такі захворювання, як менінгококова інфекція, краснуха, вірусні гепатити.

Вкрай несприятлива ситуація склалась із захворюваністю на туберкульоз. Щороку виявляється майже 15 тис.хворих з активною формою туберкульозу органів дихання, серед яких близько 400 дітей віком до 14 років, і реєструється біля 2 тис. хворих на туберкульоз позалегеневої локалізації.

У 1981-1991 роках в Україні щорічно реєструвалося понад 20 тис.хворих на гепатити.

Як показав аналіз, основними причинами високого рівня захворюваності є:

відсутність ряду вакцин (проти менінгококової інфекції, краснухи, вірусних гепатитів), незадовільна якість препаратів (проти дифтерії, кору, епідемічного паротиту), недостатня наявність вакцин у зв'язку з нестабільністю постачання (проти поліомієліту, туберкульозу);

дієвість переліку необгрунтованих протипоказань для щеплення вакцинами, які використовуються в країнах - учасницях СНД, що не дозволяє охопити щепленням достатню кількість населення для створення необхідного колективного імунітету.

Для усвідомлення важливості належної організації роботи з імунопрофілактики серед населення слід керуватися такими положеннями.

Деякі збудники інфекційних хвороб впливають на генетичний апарат, призводять до внутрішньоутробної летальності, розвитку вроджених генетичних порушень.

Так, дифтерія обумовлює високу летальність; кір часто призводить до тяжких неврологічних ускладнень, поліомієліт - до паралічу у кожної четвертої хворої дитини; краснуха викликає до 10 відсотків загальної кількості вроджених аномалій; вірусні гепатити призводять до хронічних цирозів і раку печінки. Значну шкоду генофонду населення завдають інші інфекційні хвороби, зокрема туберкульоз, а також епідемічний паротит, який може спричинити безпліддя.

У 1984 році на 34-й сесії Європейського регіонального Комітету ВООЗ було прийнято програму "Здоров'я для всіх до 2000 року". Одним із завдань цієї програми є ліквідація ряду інфекційних хвороб. У 1991 році Комітетом сформульовано таке завдання щодо скорочення поширеності інфекційних хвороб: до 2000 року не буде місцевих випадків захворювань на поліомієліт, дифтерію, кір, правець новонароджених, епідемічний паротит і краснуху в регіоні та повинно бути досягнуто стале скорочення захворюваності і несприятливих наслідків від інших інфекційних хвороб, зокрема ВІЛ-інфекції.

Метою Національної програми імунопрофілактики населення на 1993-2000 роки є забезпечення ефективного імунологічного захисту населення від інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, зниження захворюваності та смертності в країні, створення умов для ліквідації найпоширеніших інфекційних хвороб шляхом:

розроблення і впровадження державної системи виробництва, забезпечення контролю та стандартизації імунобіологічних препаратів, комплексу заходів щодо імунізації населення;

вдосконалення системи епідеміологічного нагляду за інфекціями, керованими засобами специфічної профілактики, на основі адекватної оцінки рівня інфекційної захворюваності та постійного серологічного моніторингу;

розвитку пріоритетних наукових напрямів імунопрофілактики.

Розробити і затвердити щорічні комплексні плани імунопрофілактики населення по адміністративних територіях.

Забезпечити дійовий контроль за виконанням планів імунопрофілактики населення.

Створити центр боротьби з інфекційними хворобами, інститут стандартизації та контролю імунобіологічних препаратів, комітети з питань гігієнічного регламентування і з імунобіологічних препаратів, НВО "Імунопрепарат", ВО "Укрвакцина".

Забезпечити проведення імунізації дітей і окремих контингентів дорослих згідно з календарем щеплень і за епідемічними показаннями.

Розробити зразок паспорта щеплень або відповідного вкладиша до паспорта громадянина України.

Удосконалювати облік та звітність про стан щепленості населення та інфекційної захворюваності.

Забезпечити комп'ютерною та інформаційною підтримкою виконання цієї Програми.

Створити раду для контролю та реалізації Програми.

Передбачати фінансування, в тому числі валютне, розроблення, закупівлі та впровадження прогресивних біотехнологій, обладнання, штамів-продуцентів для виробництва вакцин та інших імунобіологічних препаратів.

Виділяти асигнування для капітального будівництва та реконструкції існуючих підприємств по виготовленню вакцин і відповідної сировинної бази.

Для забезпечення лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних закладів імунобіологічними препаратами:

створити Центральний державний склад.

створити 29 міжобласних і обласних складів МОЗ.