1. Схвалити Концепцію Державної цільової екологічної програми приведення в безпечний стан уранових об'єктів колишнього виробничого об'єднання "Придніпровський хімічний завод", що додається.

Визначити Мінпаливенерго державним замовником Програми.

2. Мінпаливенерго разом із заінтересованими органами виконавчої влади розробити і подати у чотиримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової екологічної програми приведення в безпечний стан уранових об'єктів колишнього виробничого об'єднання "Придніпровський хімічний завод".

Україна входить до першої десятки країн світу за показниками запасів, а також потенціалом видобутку і переробки уранової руди. Відновлення видобутку і переробки уранових руд, підприємств, які забезпечують розвиток атомної промисловості та енергетики, стримується у зв'язку з потребою у розв'язанні екологічних і технічних проблем галузі.

У 1991 році виробництво урану на заводі було зупинено. Однак уранові об'єкти заводу не виведено з експлуатації і не приведено в екологічно безпечний стан відповідно до законодавчих вимог щодо перепрофілювання колишніх уранових виробництв.

Крім того, на зазначеній території створено підприємства, діяльність яких не пов'язана з урановим виробництвом. Проте персонал зазначених підприємств працює у зоні ризику опромінення від джерел іонізуючого випромінювання, якими є залишки уранового виробництва.

Стан захисного покриття більшості хвостосховищ та інженерних споруд колишньої інфраструктури уранового виробництва на заводі погіршується під впливом природних факторів. Результати моніторингу свідчать про те, що бар'єрні функції захисних споруд знижуються, що сприяє активізації і розширенню зон впливу джерел радіоактивного забруднення на території заводу повітряними і водними шляхами міграції, у тому числі - хімічних забруднювачів від залишків екстракційного реагента, розчинів для нейтралізації відходів та інших.

Значному ризику піддається населення, що працює на зазначеній території, оскільки існує практично вільний доступ на територію хвостосховищ та інших об'єктів заводу, забруднених радіонуклідами. У багатьох приміщеннях і будівлях зберігається небезпечний для здоров'я людей рівень концентрації радону в повітрі, а на території перебуває значна кількість забрудненого радіонуклідами обладнання і залишків інфраструктури уранового виробництва, які фактично є відкритими джерелами опромінення персоналу підприємств, що тут розташовані.

Проблема поводження з відходами уранового виробництва заводу спричинена:

виведенням з експлуатації уранових об'єктів з порушенням законодавчих норм;

недосконалістю нормативно-правової бази з питань поводження з відходами уранового виробництва;

низьким рівнем розвитку технічної бази;

недостатнім використанням передового досвіду інших країн;

недостатнім фінансовим забезпеченням діяльності, пов'язаної з поводженням з відходами уранового виробництва заводу.

Низький рівень фінансового забезпечення виконання Державної програми приведення небезпечних об'єктів виробничого об'єднання "Придніпровський хімічний завод" в екологічно безпечний стан і забезпечення захисту населення від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. N 1846 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 48, ст. 2528), унеможливив здійснення передбачених нею заходів у повному обсязі, реалізацію розроблених проектів у рамках зазначеної Програми, виконання вимог законодавства та, як наслідок, досягнення її кінцевої мети.

У зв'язку із зазначеним, а також для забезпечення розв'язання проблем екологічного, технологічного, медичного, соціального характеру необхідно прийняти Державну цільову екологічну програму (далі - Програма).

Метою Програми є ліквідація негативних екологічних наслідків діяльності заводу, приведення небезпечних уранових об'єктів в екологічно безпечний стан та забезпечення захисту здоров'я населення та навколишнього природного середовища від іонізуючого випромінювання.

Мети Програми передбачається досягти шляхом:

обґрунтування оптимальної стратегії і поетапного здійснення заходів із консервації, ліквідації або перепрофілювання хвостосховищ заводу;

створення умов для безпечного і сталого розвитку підприємств ядерно-паливного циклу, що розташовані на території колишнього заводу, у результаті здійснення заходів з демонтажу або дезактивації забруднених будівель, виконання дезактиваційно-рекультиваційних робіт на хвостосховищах та території заводу.

Серед варіантів розв'язання проблеми слід відзначити два основних.

Перший варіант передбачає ліквідацію залишків інфраструктури уранового виробництва і хвостосховищ на території проммайданчика заводу.

Відходи, накопичені у хвостосховищах, слід перемістити з території проммайданчика у спеціально облаштовані місця для безпечного довготривалого зберігання відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань екологічної і радіаційної безпеки.

Перевагами зазначеного варіанта є:

приведення території проммайданчика в радіаційно безпечний стан шляхом вивезення відходів уранового виробництва. Концентрація відходів, які буде переміщено з невеликих хвостосховищ на один спеціально підготовлений майданчик, дасть змогу забезпечити довготривале безпечне зберігання відходів і мінімізувати їх вплив на навколишнє природне середовище, а також значно зменшити витрати на охорону об'єктів та їх фізичний захист;

припинення впливу відходів, що будуть зберігатися з дотриманням відповідних міжнародних норм, на навколишнє природне середовище шляхом спорудження відповідних геотехнічних бар'єрів на об'єкті спеціалізованого утримання за межами проммайданчика. Результати моніторингу, який проводитиметься після завершення робіт і спорудження захисних бар'єрів відповідно до міжнародних вимог, сприятимуть створенню умов для інформування населення про фактичний стан навколишнього природного середовища і можливості здійснення місцевими громадянами незалежного радіаційного і екологічного контролю стану територій, прилеглих до місця зберігання відходів уранового виробництва, що зменшить соціальну напругу, зміцнить довіру до місцевої влади і зменшить витрати на проведення профілактичних заходів з утримання забруднених територій. Крім того, очищення проммайданчика заводу та передача території і дезактивованих об'єктів у господарське користування стимулюватиме розвиток підприємств на цій території, залучення потенційних інвесторів, збільшення кількості робочих місць на підприємствах, що забезпечить зростання соціальної привабливості та сталий розвиток регіону.

Недоліком варіанта є необхідність залучення значних обсягів коштів, проведення додаткових вишукувальних і проектних робіт для вибору оптимального місця централізованого безпечного зберігання відходів і найбільш ефективного та безпечного варіанта ліквідації і транспортування відходів з території проммайданчика. До недоліків слід віднести також потенційне опромінення персоналу, який братиме участь у роботах з вилучення і транспортування відходів, ризики аварійного забруднення територій під час транспортування матеріалу хвостосховищ.

Другий варіант передбачає захоронення хвостосховищ на місці їх розміщення.

Перевагами зазначеного варіанта є забезпечення безпечного зберігання матеріалу хвостосховищ на місцях шляхом будівництва або реконструкції захисних споруд над хвостосховищами, а також спорудження відповідних дренажних систем на шляху формування забруднених інфільтраційних вод. Цей варіант не потребує залучення значних коштів для вивезення матеріалу хвостосховищ, а тому початкові витрати будуть значно нижчими.