Верховна Рада України

I. Інформацію Кабінету Міністрів України "Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища" взяти до відома.

II. Визнати, що основними причинами виникнення проблеми безпритульності дітей є соціальне розшарування суспільства, бідність більшої його частини, різке зниження доходів і рівня життя населення, безробіття, низька ефективність роботи навчальних закладів, правоохоронних органів щодо профілактики безпритульності дітей, відсутність у багатьох випадках дієвого механізму реалізації конституційних прав громадян, зниження ролі і статусу сім'ї як вагомого соціального інституту.

III. Зазначити, що робота центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо запобігання дитячій безпритульності та бездоглядності, вирішення проблем дітей-сиріт є такою, що не відповідає реальним потребам суспільства. Звернути увагу Кабінету Міністрів України на те, що невирішеність проблем безпритульності та бездоглядності дітей посилює демографічну небезпеку, провокує її довгострокові негативні наслідки, створюючи загрозу безпеці держави в цілому.

IV. Вважати першочерговим і основним завданням Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування створення таких умов соціально-економічного розвитку держави, насамперед вирішення питань зайнятості населення, достатнього рівня оплати праці, забезпечення житлом, охорони здоров'я, розвитку культурної сфери тощо, за яких кожна сім'я матиме можливість забезпечити гідний рівень розвитку дитини.

V. Оголосити 2006 рік в Україні роком захисту дитини.

VI. Рекомендувати:

1. Кабінету Міністрів України:

Забезпечити у 2005 році першочергове і в повному обсязі фінансування заходів, спрямованих на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності, при розробці проектів Державного бюджету України на відповідні роки передбачати збільшення видатків на фінансування заходів і програм, спрямованих на подолання безпритульності, профілактику соціального сирітства.

Розробити і внести у 2005 році на розгляд Верховної Ради України:

загальнодержавну програму подолання дитячої безпритульності та бездоглядності;

законодавчі пропозиції щодо посилення відповідальності батьків або осіб, що їх замінюють, посадових осіб за неналежне виховання дітей, порушення їх прав, жорстоке поводження з ними, втягнення до жебракування тощо; щодо вдосконалення системи роботи органів опіки та піклування, внесення відповідних змін до Сімейного, Цивільного процесуального кодексів України; щодо економічного стимулювання суб'єктів підприємницької діяльності, які надають благодійну допомогу закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, для вирішення питань дитячої безпритульності та бездоглядності, створюють робочі місця для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тощо.

Здійснити заходи щодо впровадження в повному обсязі вимог Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", розробити необхідні нормативно-правові акти, в тому числі стосовно розробки відповідних державних соціальних стандартів, утримання в сім'ях піклувальників дітей, батьки яких не позбавлені батьківських прав, тощо.

Надати Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту статусу і повноважень спеціально уповноваженого органу з координації, забезпечення реалізації та здійснення контролю щодо становища дітей в Україні, в тому числі подолання і профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності, усиновлення, встановлення опіки та піклування над дітьми.

Створити достатні організаційно-правові та фінансові умови, спрямовані на підтримку усиновлення і встановлення опіки та піклування над дітьми.

Створити і визначити механізм надання та використання фонду соціального житла для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які не мали або втратили право на житло.

Запровадити відповідно до законодавства України інститут спеціально уповноважених суддів для розгляду справ неповнолітніх, судових вихователів; забезпечити спеціальну підготовку суддів, встановити дієвий контроль за виконанням судових рішень щодо неповнолітніх.

Здійснити заходи щодо укомплектування у повному обсязі кадрами служб у справах неповнолітніх, підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, достатнього матеріально-технічного забезпечення їх діяльності.