Уряд України та Уряд Федеративної Республіки Німеччина, керуючись бажанням регулювати та розвивати пасажирські та вантажні перевезення, домовилися про таке:

Ця Угода регулює на основі внутрішнього законодавства Договірних Сторін пасажирські та вантажні перевезення в міжнародному автомобільному сполученні між Україною та Федеративною Республікою Німеччина, а також транзитом через території цих країн перевізниками, які на території своєї країни допущені до виконання цих перевезень.

1. Перевезенням пасажирів згідно з цією Угодою є перевезення пасажирів та їх багажу автобусами за особистий рахунок або за рахунок третіх осіб. Це також розповсюджується на порожні пробіги, пов'язані з такими перевезеннями.

2. Автобусами вважаються автомашини, які за своєю конструкцією та оснащенням придатні і призначені для перевезення більше як 9 чоловік, враховуючи водія.

1. Регулярним сполученням є регулярне перевезення пасажирів по визначеному маршруту слідування за попередньо складеними розкладами руху, тарифами та умовами перевезень, згідно яких пасажири можуть робити посадку та висадку на заздалегідь встановлених пунктах зупинки. Це розповсюджується також на перевезення, що виконуються головним чином в регулярному сполученні.

2. Регулярним сполученням, у відповідності з цією Угодою, незалежно від того, ким визначається виконання перевезень, вважається також регулярне перевезення визначених категорій осіб, за виключенням інших пасажирів, якщо наявні ознаки регулярного сполучення, згідно п. 1 цієї статті. Такі перевезення - особливо доставка працюючих до місця роботи та назад до місця проживання - називаються "Особливими формами регулярного сполучення".

3. Для виконання регулярних перевезень в двосторонньому або транзитному сполученні потрібно мати дозвіл компетентних органів обох Договірних Сторін. Дозволи видаються за взаємним погодженням обох Сторін згідно з діючим законодавством відповідної Договірної Сторони. Дозвіл може видаватися на строк до п'яти років.

4. Змінення маршруту слідування, пунктів зупинок, розкладів руху, тарифів та умов перевезень потребують попереднього погодження з компетентними органами обох Договірних Сторін. Це відноситься також до припинення руху.

5. Заявки на відкриття регулярного сполучення, а також заявки згідно з п. 4, повинні направлятися до компетентного органу тієї Договірної Сторони, на території якої знаходиться перевізник. Заявки разом з рішенням Міністерства транспорту відповідної Договірної Сторони повинні надсилатися Міністерству транспорту іншої Договірної Сторони.

6. Заявки, передбачені в пп. 4 і 5 цієї статті, повинні містити наступні дані:

1) прізвище та ім'я (або найменування фірми), а також повну адресу перевізника;

2) вид сполучення;

3) заявлений строк дії дозволу;

4) період експлуатації та кількість поїздок (наприклад, за добу, тиждень);

5) розклад руху;

6) маршрут слідування (пункти зупинок для посадки і висадки пасажирів, інші пункти зупинок, пункти перетинання кордону);

7) протяжність лінії в км: туди/звідти;

8) довжина ділянки пробігу за один день;

9) тривалість роботи за кермом та відпочинку водія;

10) кількість місць для сидіння у автобусах, які перебувають в експлуатації;

11) вартість та умови перевезень (тарифи).

1. Маятниковим сполученням вважається таке сполучення, при якому попередньо угрупованні пасажири перевозяться декількома рейсами туди і в зворотному напрямі із одного й того ж регіону відправлення в один і той же регіон призначення. Ці групи, що складаються з пасажирів, які виконали поїздку туди, доставляються до пункту відправлення одним із наступних рейсів.

Під регіоном відправлення і регіоном призначення потрібно розуміти пункт початку поїздки та пункт призначення, а також пункти, що розташовані в радіусі 50 км. Разом з виконанням перевезення до вартості перевезень повинно бути зараховано розташування груп пасажирів з харчуванням або без нього в пункті призначення та в разі необхідності під час поїздки.

Перший рейс у зворотному напрямі та останній рейс туди у ряду маятникових рейсів повинні бути порожніми.

2. Сполучення вважається маятниковим також і у випадках, якщо пасажири, на відміну від п. 1 цієї статті, виконують зворотну поїздку в складі іншої групи з дозволу однієї із Договірних Сторін.

3. В кожному окремому випадку на виконання перевезень в маятниковому сполученні потрібно одержати дозвіл компетентного органу іншої Договірної Сторони. Заявку на одержання дозволу необхідно направляти безпосередньо до компетентного органу другої Договірної Сторони за 60 діб до відкриття сполучення.

4. Разом з даними, наведеними у п. 6 статті 3, заявки на одержання дозволу на маятникове сполучення згідно з п. 3 цієї статті, повинні містити дати виконання рейсів, кількість рейсів та дані про пункти та готелі або інші об'єкти, в яких пасажири мають бути розташовані, а також про тривалість перебування.

5. Принципи процедури видачі дозволів на виконання маятникових перевезень, бланки дозволів і компетентні органи погоджуються Змішаною Комісією, створеною згідно з статтею 13.

6. При виконанні маятникових перевезень, згідно з п. 1 цієї статті, перевізник повинен мати при собі список пасажирів, на який при в'їзді на територію іншої країни повинен бути поставлений штамп її прикордонних органів.

1. Нерегулярним вважається сполучення, яке не є регулярним, згідно статті 3 пп. 1 і 2, і не є маятниковим, згідно статті 4 п. 1.

2. На нерегулярні перевезення в двосторонньому або транзитному сполученні не потрібно дозволів, якщо мова йде:

а) про рейси, що виконуються автотранспортним засобом, який перевозить одну й ту ж групу пасажирів на протязі всього маршруту слідування з її доставкою в початковий пункт відправлення (рейси з закритими дверима);

б) про сполучення, при якому перевезення туди виконуються з пасажирами, а звідти - порожнім автобусом;

в) про прибуття порожнього транспортного засобу з метою посадки та зворотного перевезення до початкового пункту відправлення групи пасажирів, яка раніше була доставлена тим же перевізником у сполученні, передбаченому п. "б" цієї статті.

3. При нерегулярних перевезеннях забороняється виконувати посадку та висадку пасажирів, за виключенням випадків, коли компетентний орган відповідної Договірної Сторони дає на це дозвіл.

4. На нерегулярні перевезення, не передбачені п. 2 цієї статті, в кожному випадку потрібно одержати дозвіл компетентного органу другої Договірної Сторони. Заявку на видачу дозволу потрібно направляти безпосередньо компетентному органу другої Договірної Сторони, не менше, ніж за чотири тижні до виконання перевезень.

5. Заявки, передбачені п. 4 цієї статті, повинні містити такі дані:

1) прізвище та ім'я (найменування фірми) перевізника та його повну адресу, а також, в разі необхідності, найменування турорганізатора, який подав заявку на перевезення;

2) країна, в якій формується група пасажирів;

3) пункти відправлення та призначення;

4) маршрут слідування із зазначенням пункту перетину кордону;

5) дати перевезень туди і звідти;

6) тривалість перебування за кермом та відпочинку водія;

7) номерні знаки та кількість місць для сидіння в автобусі.

6. Контрольні документи для нерегулярних перевезень, на які не потрібні дозволи згідно п. 2 цієї статті, погоджуються в Змішаній Комісії, створеній згідно статті 13.

Дозволами, що видаються, згідно з п. 3 статті 3, п. 3 статті 4, пп. 3 і 4 статті 5, має право користуватися тільки перевізник, якому вони були видані.

Передача їх іншому перевізнику не дозволяється. В разі нерегулярного перевезення використання дозволів для інших автотранспортних засобів, крім вказаних у дозволі, забороняється.

Для виконання вантажних перевезень між Договірною Стороною, де зареєстрований транспортний засіб та другою Договірною Стороною (двосторонні перевезення), а також для транзитних перевезень через територію Другої Договірної Сторони, перевізник повинен мати дозвіл компетентного органу цієї Договірної Сторони.

1. Дозвіл видається перевізнику. Він дійсний виключно для нього та не підлягає передачі іншому.

2. Дозвіл необхідно мати на кожний вантажний автомобіль та кожний тягач. Одночасно він дійсний на буксирний причеп або напівпричеп, незалежно від місця його реєстрації.