Уряд України та Уряд Федеративної Республіки Німеччина,

керуючись обопільним бажанням надати загиблим у війнах громадянам обох держав належне останнє пристановище,

усвідомлюючи, що догляд за могилами загиблих у війні на українській і німецькій землі є конкретним виразом взаєморозуміння між народом України і німецьким народом,

керуючись п.14 Спільної декларації про основи відносин між Україною і ФРН від 1 червня 1993 року,

бажаючи остаточно врегулювати питання щодо розташованих на територіях Договірних Сторін військових могил першої і другої світових війн, у яких поховані загиблі громадяни обох держав,

прагнучи забезпечити цілість цих могил і догляд за ними належним чином і відповідно до положень діючого міжнародного гуманітарного права,

домовились про таке:

Ця Угода стосується збереження військових могил Договірних Сторін і догляду за ними на території обох держав.

Для цілей цієї Угоди нижченаведені терміни означають:

а) "загиблі у війнах німецькі громадяни":

- особи, які входили до складу німецьких збройних сил,

- прирівняні до них відповідно до німецького законодавства особи,

- інші особи з німецьким громадянством, померлі в результаті подій війни 1914-1918 років, а також війни 1939-1945 років або під час їх депортації,

б) "німецькі військові могили":

- кладовища або ділянки кладовищ на території України, які ще існують, можуть бути виявлені або закладені знову і на яких поховані загиблі у війнах німецькі громадяни,

г) "загиблі у війні громадяни України":

- українські громадяни, які входили до складу радянських збройних сил і загинули на німецькій землі в результаті другої світової війни,

- українські громадяни, померлі в німецькому воєнному полоні або від його наслідків до 31 березня 1952 року,

- українські громадяни, померлі у німецьких таборах для інтернованих у період з 1 вересня 1939 року до 8 травня 1945 року,

- українські громадяни які були забрані до Німеччини в період з 1 вересня 1939 року по 8 травня 1945 року на примусові роботи або які знаходились там проти своєї волі і померли в цей період,

- українські громадяни, що утримувались у збірних таборах під наглядом загальновизнаних міжнародних організацій по наданню допомоги біженцям і померли там або після переводу їх у лікарні в період з 9 травня 1945 року по 30 червня 1950 року. У випадку коли управління збірного табору було переведене в компетенцію німецької влади після 1 липня 1950 року, зазначений період продовжується з 30 червня 1950 року до дня, який передує його передачі під німецьке управління,

д) "могили українських громадян - військовослужбовців Радянської Армії, що знаходяться на території Федеративної Республіки Німеччина",

е) "військові поховання українських громадян-військовослужбовців Радянської Армії на території Федеративної Республіки Німеччина, де поховані загиблі в другій світовій війні українські громадяни-військовослужбовці Радянської Армії".

1. Уряд України та Уряд Федеративної Республіки Німеччина забезпечують захист військових могил і вічний спокій загиблих у війнах громадян обох держав у своїй державі і прагнутимуть звільнити територію навколо військових поховань від усіляких споруд, несумісних з гідним виглядом цих місць.

2. Уряд Федеративної Республіки Німеччина вправі за свій рахунок здійснювати облаштування німецьких військових могил і німецьких військових поховань в Україні та догляд за ними.

3. Федеративна Республіка Німеччина забезпечує за свій рахунок збереження військових поховань і могил українських громадян-військовослужбовців Радянської Армії і догляд за ними на території Федеративної Республіки Німеччина.

1. Уряд України та Уряд Федеративної Республіки Німеччина надають один одному з моменту закладення кладовищ безплатно і на необмежений строк використовувані під військові поховання обох сторін ділянки землі як місце вічного спокою загиблих у війнах.

2. Права власності не зачіпаються цією Угодою. Всі питання про зміну кордонів ділянок, що використовуються під військові поховання, які в майбутньому можуть стати необхідними, вирішуватимуться за взаємною згодою Договірних Сторін або уповноважених ними організаціями. Якщо за згодою Договірних Сторін ділянка повністю або частково перестає використовуватись для передбаченої могили, то в цьому випадку уряд відповідної держави втрачає право користування нею.

3. Якщо ділянка, яку виділено відповідно з пунктом 1 цієї статті, через пекучу державну необхідність потрібна для інших цілей, то уряд відповідної держави надає уряду другої держави іншу придатну ділянку і бере на себе витрати по перепохованню померлих і облаштуванню нових могил. Підбір нової ділянки, її облаштування і перепоховання здійснюються за взаємною згодою відповідно до законодавства. Перепоховання відбувається переважно шляхом перенесення військових могил в місця вже існуючих військових поховань.

1. Уряд України дозволятиме Уряду Федеративної Республіки Німеччина перенесення могил загиблих у війнах німецьких громадян, перепоховання яких Уряд Федеративної Республіки Німеччина вважає необхідним, якщо в зв'язку з цим для Уряду України не виникнуть видатки, і після розгляду поданого йому для узгодження відповідного плану. Ексгумація загиблих у війнах німецьких громадян здійснюється робітниками за вибором Німецької Сторони.

2. Якщо Уряд України вважає за необхідне перенесення могил українських громадян-військовослужбовців Радянської Армії на території Федеративної Республіки Німеччина дозволятиме перепоховання померлих після розгляду поданого йому для погодження відповідного плану, якщо у зв'язку з цим для Німецької Сторони не виникнуть видатки. Уряд Федеративної Республіки Німеччина з свого боку і за свій рахунок має право запропонувати Уряду України провести подібні перепоховання.

3. Про кожне перепоховання загиблого у війнах з Німецької Сторони укладається протокол, у якому зазначається колишнє і нове розташування могил, особисті дані, напис на особистому знаку або інші розпізнавальні ознаки. Один примірник цього протоколу передається Уряду України.