1. Схвалити Концепцію Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива, що додається.

Визначити НАЕР державним замовником Програми.

2. НАЕР разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Національною академією наук розробити і подати у двомісячний строк на розгляд Кабінету Міністрів України проект Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива.

Країни з розвиненим промисловим виробництвом потребують великої кількості енергоресурсів. Водночас забезпеченість ними в кожній країні різна. Більшість країн, зокрема Україна, імпортують енергоносії з-за кордону. З метою зменшення залежності від імпортних енергоносіїв здійснюється пошук відновлюваних джерел енергії. Сьогодні більш як 50 країн світу законодавчо підтримують розвиток відновлюваних джерел енергії, шукаючи альтернативи традиційному паливу. Одними з альтернативних видів є біологічні види палива (далі - біопаливо), які отримують під час переробки органічної сировини, зокрема біогаз, біоетанол та дизельне біопаливо.

В Україні обсяг імпорту енергоносіїв становить близько 50 відсотків, а рівень потенціального використання біопалива - 0,8 відсотка.

Наслідками такого стану є загроза монопольного підвищення країною-експортером цін на енергоносії або введення обмежень на їх постачання в разі погіршення міждержавних стосунків; зменшення обсягів поставок енергоносіїв внаслідок падіння їх видобутку; тривалі перебої в постачанні енергоносіїв на випадок серйозних аварій на магістральних нафтогазопроводах.

Проблема, на розв'язання якої спрямована Програма, полягає у необхідності вирішення питань щодо критичної залежності енергетики і економіки від імпортних поставок енергоносіїв, зменшення антропогенного та техногенного навантаження на навколишнє природне середовище.

Структура виробничо-технічної бази, яка склалася в Україні ще з радянських часів, базувалася на низьких внутрішніх цінах на нафту і газ. Дешеві енергоносії не стимулювали їх ефективного використання.

На сьогодні енергоємність внутрішнього валового продукту України у 2,5-3 рази перевищує середній рівень енергоємності внутрішнього валового продукту країн світу і є наслідком наявної структури промислового виробництва з перевагою енергоємних галузей (чорної металургії і хімічної промисловості), зношеності основних виробничих фондів, низьких темпів впровадження енергоефективних технологій.

Результати порівняльної оцінки енергоспоживання, енергоємності та екологічності національного виробництва в Україні і світі свідчать, що однією з найбільш ефективних можливостей диверсифікації джерел постачання енергоносіїв є зміна структури паливно-енергетичного балансу, зокрема за рахунок альтернативних джерел енергії на умовах їх ефективного використання та урахування необхідності посилення охорони навколишнього природного середовища.

З метою диверсифікації джерел енергії, зокрема відновлюваних, Урядом затверджено програму "Етанол" та Програму розвитку виробництва дизельного біопалива відповідно постановами Кабінету Міністрів України від 4 липня 2000 р. N 1044 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 27, ст. 1126) і від 22 грудня 2006 р. N 1774 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 52, ст. 3497).

На виконання передбачених програмою "Етанол" заходів було організовано виробництво біоетанолу на державних спиртових заводах концерну "Укрспирт" та розроблено ряд нормативно-технічних документів на бензини моторні сумішеві з певним вмістом біоетанолу. Спиртовими заводами протягом 1998-2004 років виготовлено близько 54 тис. тонн біоетанолу. Проте через відсутність законодавчого врегулювання обов'язковості використання біоетанолу для виробництва бензинів моторних сумішевих, суттєве подорожчання сировини (меляси) та у зв'язку з виявленням на ринку палива значної кількості підробок виробництво біоетанолу було припинено з 1 січня 2005 року.

За програмою виробництва дизельного біопалива проведено наукові дослідження щодо відпрацювання технологій вирощування ріпаку для різних кліматичних зон України; виготовлені та випробувані дослідні лінії з виробництва біопалива; розширено площі вирощування ріпаку та інших олійних культур із впровадженням нових технологій їх вирощування.

У більшості регіонів розпочато організаційну роботу, що пов'язана з будівництвом виробничих об'єктів з виготовлення дизельного біопалива.

Розробляється ряд нормативних документів щодо виробництва та використання дизельного біопалива. Проте цикл досліджень ще не завершено, не відпрацьовано ряд технологічних рішень.

Розвиток виробництва біопалива можливий шляхом розроблення та виконання Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива (далі - Програма), яка буде розв'язувати завдання у комплексі з іншими проблемами, зокрема з виробництва і використання біогазу.

Метою Програми є комплексне розв'язання проблеми виробництва і використання енергетичних ресурсів, підвищення рівня екологічної та енергетичної безпеки країни, зменшення обсягу використання природного газу та нафтопродуктів за рахунок запровадження екологічно чистих технологій на основі використання відновлюваних джерел енергії, підвищення рівня охорони навколишнього природного середовища.

Розв'язання енергетичної проблеми можливе за чотирма варіантами, які передбачають:

перший - розвиток вугільної галузі. Розвідані запаси вугілля в Україні становлять майже 52,6 млрд. тонн - цілком достатньо для забезпечення потреби країни на сотні років. Проте річні обсяги видобутку вугілля постійно зменшуються (із 165 млн. тонн - з 1990 року до 75 млн. тонн - у 2007 році). Не в останню чергу це пов'язано з глибоким заляганням та підвищеною крутизною падіння вугільних пластів, що ускладнює їх видобуток, та необхідністю негайного технологічного переобладнання шахт. Крім того, промислові підприємства, які використовують вугілля, мають низький рівень екологічної безпеки;