Кабінет Міністрів України та Уряд Грузії (далі - Сторони),

в інтересах забезпечення взаємної охорони всієї секретної інформації, засекреченої в державі однієї Сторони і переданої до держави іншої Сторони, а також інформації, створеної в результаті спільного співробітництва Сторін, виходячи з прагнення встановити правила взаємної охорони секретної інформації, що повинні поширюватися на всі угоди про співробітництво, які укладаються між Сторонами, і контракти, які укладаються між організаціями держав Сторін, що передбачають обмін секретною інформацією,

враховуючи взаємну зацікавленість у реалізації Угоди про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 22 січня 1993 року,

домовились про наступне:

У даній Угоді терміни вживаються в такому значенні:

"секретна інформація" - інформація в будь-якій формі (документи, вироби, речовини, фізичні поля і т.п., на/в яких інформація міститься або може бути записана), що засекречена відповідно до законодавства держав Сторін, положень цієї Угоди, і підлягає захисту від несанкціонованого доступу і поширення;

"організація" - державний орган або юридична особа, що приймає участь у міждержавному співробітництві і виконанні контрактів, на які поширюється дія цієї Угоди;

"Сторона-джерело" - організація держави, в якій засекречено інформацію, що наділена повноваженнями здійснити передачу такої інформації вповноваженим організаціям іншої держави, визначеної цією Угодою як "Сторона";

"Сторона-одержувач" - організація, що наділена повноваженнями отримати інформацію, засекречену в державі Сторони-джерела;

"компетентний орган" - державний орган, відповідальний за виконання цієї Угоди при здійсненні міждержавного співробітництва або виконанні окремих контрактів, на які поширюється дія цієї Угоди;

"контракт" - договір, угода або контракт, що укладаються між організаціями держав Сторін, у рамках якого здійснюється передача секретної інформації або створюється секретна інформація;

"замовник" - організація, що робить замовлення в рамках контракту;

"підрядчик" - організація, що одержує замовлення в рамках контракту;

"третя сторона" - уряди держав, що не визначені цією Угодою як "Сторони" та фізичні або юридичні особи цих держав, а також особи без громадянства та міжнародні організації.

Ступені секретності порівнюються наступним чином:

1. Сторони відповідно до цієї Угоди і законодавства своїх держав вживають заходи щодо охорони секретної інформації, що передається або створюється в результаті спільної діяльності, і забезпечують такі ж заходи охорони цієї інформації, які вони приймають при поводженні із секретною інформацією відповідного ступеня секретності своєї держави.

2. Сторони не надають доступу до секретної інформації, у тому числі і до тієї, що знаходиться на архівному збереженні, третій стороні без попередньої письмової згоди Сторони-джерела. Це положення поширюється і на порядок опублікування секретної інформації. Секретна інформація використовується винятково для цілей, обумовлених в контракті.

3. Доступ до секретної інформації дозволяється надавати тільки особам, яким вона необхідна у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Надання доступу передбачає наявність допуску до секретної інформації своєї держави, ступінь секретності якої порівнюється у відповідності зі статтею 2 цієї Угоди.

4. Сторони забезпечують на території своєї держави проведення необхідних інспекційних перевірок і дотримання правил охорони секретної інформації.

1. Якщо Сторона-джерело має намір передати секретну інформацію Стороні-одержувачу, вона попередньо запитує у компетентного органу своєї держави підтвердження про те, що Сторона-одержувач має дозвіл на роботу з секретною інформацією відповідного ступеня секретності.

2. Компетентний орган держави Сторони-джерела запитує у відповідного компетентного органу держави Сторони-одержувача письмове підтвердження наявності в Сторони-одержувача допуску до проведення робіт з використанням секретної інформації відповідного ступеня секретності.

3. Секретна інформація передається, як правило, по дипломатичних каналах. При необхідності компетентні органи можуть домовитися про передачу секретної інформації і без використання дипломатичних каналів.

4. У випадку передачі секретної інформації без використання дипломатичних каналів необхідно, щоб:

особа, яка здійснює перевезення секретної інформації, мала допуск до секретної інформації відповідного ступеня секретності;

організація, що здійснює відправлення секретної інформації, мала перелік переданої секретної інформації (другий примірник такого переліку направляється Стороні-одержувачу для наступної передачі компетентному органу);

упаковування секретної інформації відповідало встановленим правилам перевезення секретних документів;

передача секретної інформації була підтверджена розпискою про її одержання;

особи, які здійснюють перевезення секретної інформації, мали спеціальне посвідчення, видане уповноваженим державним органом.

5. При необхідності передачі секретної інформації великого обсягу компетентні органи в кожному випадку встановлюють засіб і маршрут транспортування, забезпечують супровід і охорону вантажу, що перевозиться.

1. Сторона-одержувач проставляє на секретній інформації Сторони-джерела грифи секретності у відповідності до статті 2 цієї Угоди.

2. На копіях і матеріалах перекладу, що містять секретну інформацію Сторони-джерела, проставляються такі ж грифи секретності, що і на оригіналах.

3. На секретній інформації, створеній в державі Сторони-одержувача на основі секретної інформації, переданої Стороною-джерелом, проставляється гриф секретності не нижче за гриф секретності переданої секретної інформації.