Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Положення про дитячий будинок сімейного типу, що додається.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Ради Міністрів УРСР від 5 жовтня 1988 р. N 318 "Про створення в республіці дитячих будинків сімейного типу" (ЗП УРСР, 1988 р., N 11, ст. 45).

1. Дитячий будинок сімейного типу є пріоритетною формою виховання та турботи про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Метою створення дитячого будинку сімейного типу є подальше посилення державної допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, забезпечення якнайповнішого поєднання громадських, колективних і родинних форм виховання.

2. Дитячий будинок сімейного типу - це окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, що не перебуває у шлюбі (далі - батьки-вихователі), які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу, враховуючи рідних та прийомних, не повинна перевищувати 10 осіб. В окремих випадках за наявності сприятливих житлово-побутових умов та за бажанням батьків-вихователів у дитячому будинку сімейного типу може виховуватись більш як 10 дітей.

3. Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається виконавчим комітетом міської, районної у місті (у разі її створення) ради або районною, районною у містах Києві та Севастополі державною адміністрацією за поданням письмового висновку відповідних місцевих органів у справах сім'ї та молоді на підставі заяви особи або осіб, які виявили бажання взяти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання та спільне проживання у сім'ю.

На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається Угода про передачу дитини (дітей) на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу, яка визначає права та обов'язки обох сторін (додаток N 1).

У разі порушення і невиконання умов Угоди кожна із сторін має право звернутися до суду.

Орган, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, видає батькам-вихователям посвідчення встановленого зразка за формою згідно з додатком N 2.

4. При винесенні в установленому порядку рішення про організацію дитячого будинку сімейного типу особам, які призначені батьками-вихователями, для спільного проживання з дітьми, переданими їм на виховання, надається поза чергою індивідуальний жилий будинок або багатокімнатна квартира, виходячи із санітарних норм на кожного члена сім'ї в даній місцевості. Надане в користування жиле приміщення має бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами довгострокового вжитку, перелік яких визначається органом, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

Користування наданим жилим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими жилими приміщеннями.

5. У разі зменшення кількості дітей в дитячому будинку сімейного типу внаслідок вибуття їх за віком або з інших причин місцеві органи у справах сім'ї та молоді за бажанням батьків-вихователів поповнюють дитячі будинки сімейного типу новими вихованцями. У разі зменшення їх кількості до 4, 3 осіб і неможливості поповнення з поважних причин (хвороба батьків-вихователів, досягнення ними пенсійного віку тощо) статус дитячого будинку сімейного типу зберігається, а у разі зменшення кількості вихованців до 2 осіб питання про подальший статус дитячого будинку сімейного типу вирішується органом, який прийняв рішення про його створення.

6. Ліквідація дитячого будинку сімейного типу проводиться органом, за рішенням якого він створений, а у разі спору - за рішенням суду.

7. Органи у справах сім'ї та молоді надають дитячому будинку сімейного типу належну допомогу та здійснюють нагляд за умовами життя і виховання дітей.

8. Органи освіти надають дитячому будинку сімейного типу методичну допомогу у вихованні дітей, проведенні семінарів, консультацій для батьків-вихователів з психолого-педагогічних та інших питань.

9. Органи охорони здоров'я закріплюють за дитячим будинком сімейного типу лікаря, надають необхідну допомогу батькам-вихователям у складанні режиму дня, здійсненні раціонального харчування, проведенні оздоровчих заходів, профілактичної роботи.

10. На вихованців дитячого будинку сімейного типу поширюються пільги, установлені чинним законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

11. Рішення про направлення дитини до дитячого будинку сімейного типу приймається виконавчим комітетом міської, районної у місті (у разі її створення) ради або районною, районною у містах Києві та Севастополі державною адміністрацією за поданням місцевих органів у справах сім'ї та молоді на підставі письмової заяви, підписаної кожним з батьків-вихователів.

Направлення до дитячого будинку сімейного типу дітей, які досягли десятирічного віку, проводиться тільки за їхньою згодою.

12. При влаштуванні дитини до дитячого будинку сімейного типу органи опіки і піклування керуються передусім інтересами дитини, педагогічною доцільністю та юридичним обгрунтуванням.

13. До дитячого будинку сімейного типу направляються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування:

діти, батьків яких позбавлено батьківських прав;

діти, батьків яких визнано у встановленому порядку недієздатними;

діти, батьків яких засуджено до позбавлення волі;

діти, батьків яких визнано у встановленому порядку безвісно відсутніми;

діти, відібрані у батьків за рішенням суду.

14. До дитячого будинку сімейного типу переважно направляються:

діти раннього віку;

діти, відносно яких не вирішено питання їх влаштування;

діти з ослабленим здоров'ям;

діти, які виховуються в дитячих інтернатних закладах, розташованих в місцевостях з несприятливими кліматичними та екологічними умовами;

діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показниками або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.

15. За бажанням батьків-вихователів до дитячого будинку сімейного типу можуть бути направлені на виховання хворі діти.

Не рекомендується направляти до дитячого будинку сімейного типу дітей з глибокими органічними ураженнями нервової системи, важкими вродженими вадами розвитку, що не піддаються медичній корекції.

16. На кожну дитину, направлену до дитячого будинку сімейного типу, органи опіки і піклування, адміністрації дитячих інтернатних закладів, приймальників-розподільників зобов'язані подати такі документи:

свідоцтво про народження;

медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини чи історії новонародженого; довідку про стан здоров'я матері під час пологів (у разі направлення дитини з пологового будинку);

документ про освіту;

документи про батьків або осіб, які їх замінюють (копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

опис належного дитині майна та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

документи про наявність та закріплення жилої площі за неповнолітніми;

пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів, документи, що підтверджують право на допомогу.

Зазначені документи передаються безпосередньо батькам-вихователям не пізніш як у двотижневий термін після влаштування дитини в сім'ю. В разі відсутності окремих з наведених документів на дітей, які вже перебувають у дитячих будинках сімейного типу, органи опіки і піклування, адміністрації дитячих інтернатних закладів, приймальників-розподільників зобов'язані вжити відповідних заходів і надати їх батькам-вихователям протягом шести місяців. Вони несуть також відповідальність за достовірність поданих відомостей.

17. Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми поступово, але не більш як протягом одного року від дня відкриття, під контролем та з допомогою органів опіки і піклування.

18. У разі влаштування дітей до дитячого будинку сімейного типу за ними зберігається право на жилу площу, яку вони мали раніше, та їхнє майно. Органи опіки і піклування за місцезнаходженням майна забезпечують його збереження.

19. Діти, які не мали житла до влаштування їх до дитячого будинку сімейного типу, після припинення перебування в ньому, навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі, а також молодь зазначеної категорії після проходження строкової служби в Збройних Силах України забезпечуються позачергово впорядкованим житлом.

Вихованці дитячих будинків сімейного типу, які досягли 18 років, до вирішення питання про забезпечення їх житлом за згодою батьків-вихователів продовжують проживати на жилій площі дитячого будинку сімейного типу. При цьому кошти на їх утримання батькам-вихователям не виділяються.

20. За дітьми, які виховуються у дитячому будинку сімейного типу, зберігаються раніше призначені аліменти, пенсії, допомога, які перераховуються на особисті рахунки, відкриті на їх ім'я.

21. Дитина, яка виховується в дитячому будинку сімейного типу, має право підтримувати контакти з рідними батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить інтересам дитини, її нормальному розвитку і вихованню. Форми такого спілкування визначають органи опіки і піклування в кожному конкретному випадку окремо.

22. Вихованцям дитячого будинку сімейного типу видається єдиний квиток, який дає право на безплатне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд, безплатний проїзд у громадському міському (приміському) транспорті (крім таксі).

23. Діти, які виховуються у дитячому будинку сімейного типу, звільняються від плати за відвідування дошкільних та навчання у загальноосвітніх навчальних закладах державної та комунальної форм власності.

24. Неповнолітні вихованці дитячого будинку сімейного типу перебувають на повному державному утриманні. При вступі на навчання до професійно-технічних, вищих навчальних закладів, працевлаштуванні їм надається матеріальна допомога у порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством.

25. У разі ліквідації дитячого будинку сімейного типу або неможливості проживання дитини в ньому через об'єктивні причини питання подальшого визначення місця її проживання розглядається органом, який прийняв рішення про направлення дитини до дитячого будинку сімейного типу.

У разі відсторонення або відмови батьків-вихователів від виконання своїх обов'язків діти можуть бути залишені за їхньою згодою проживати у приміщенні дитячого будинку сімейного типу, а орган, який прийняв рішення про його створення, призначає їм нових батьків-вихователів або опікунів. При цьому переважне право на призначення батьками-вихователями мають повнолітні особи, вихованці цього дитячого будинку сімейного типу.

26. Батьками-вихователями можуть бути повнолітні особи, за винятком:

осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

осіб, позбавлених батьківських прав;

осіб, інтереси яких суперечать інтересам дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

осіб, звільнених від обов'язків опікунів (піклувальників) за неналежне виконання покладених на них обов'язків;

колишніх усиновителів, якщо усиновлення було скасовано внаслідок неналежного виконання усиновителями своїх обов'язків;

осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей, а також осіб пенсійного віку на час прийняття рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

27. Кандидатури батьків-вихователів визначає комісія з відбору батьків-вихователів, до складу якої входять психолог, юрист, педагог, лікар. Претенденти на батьків-вихователів обов'язково проходять поглиблений медичний огляд.

Кандидатури батьків-вихователів затверджуються рішенням виконавчого комітету міської, районної у місті (у разі її створення) ради або районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

Батьки-вихователі можуть пройти стажування у навчальних закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

28. Батьки-вихователі зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, духовний, моральний та фізичний розвиток, навчання, підготовку до праці.