Цей Закон встановлює статус та визначає правовий режим прилеглої зони України, а також порядок реалізації Україною в цій зоні своїх прав як прибережної держави відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року, інших міжнародних договорів України, загальновизнаних норм і принципів міжнародного права, Конституції та законів України.

1. Прилегла зона України (далі - прилегла зона) - морський пояс, який прилягає до територіального моря України, зовнішня межа якого перебуває на відстані не більше двадцяти чотирьох морських миль, відлічених від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря України.

1. Делімітація прилеглої зони між Україною та державами, узбережжя яких протилежні або суміжні з узбережжям України, здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.

1. Україна у своїй прилеглій зоні здійснює контроль, необхідний з метою:

1) запобігання порушенням митного, фіскального (податкового), імміграційного (міграційного), санітарного законодавства України у межах території України, включаючи її внутрішні води або територіальне море;

2) притягнення до відповідальності за порушення законодавства України, зазначеного у пункті 1 цієї частини, вчинене у межах території України, включаючи її внутрішні води або територіальне море.

2. З метою запобігання порушенням законодавства України, зазначеного у пункті 1 частини першої цієї статті, або притягнення до відповідальності за його порушення уповноважений орган, який забезпечує недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України в її прилеглій та виключній (морській) економічній зонах (далі - уповноважений орган), може здійснювати такі заходи:

1) зупинення суден;

2) огляд суден;

3) затримання чи арешт суден та/або членів їх екіпажу, крім військових кораблів та інших державних суден, які використовуються з некомерційною метою.

3. Якщо судно порушило законодавство України, зазначене у пункті 1 частини першої цієї статті, і робить спробу зникнути, уповноважений орган має право переслідувати таке судно по гарячих слідах з метою його затримання та притягнення до відповідальності згідно з Конвенцією ООН з морського права 1982 року. Право на переслідування припиняється, як тільки переслідуване судно увійде в територіальне море держави, під прапором якої плаває судно, або будь-якої третьої держави.

4. Положення частин першої - третьої цієї статті не звужують суверенних прав, юрисдикції та зобов’язань України, визначених Конвенцією ООН з морського права 1982 року та законодавством України, яке встановлює правовий статус і визначає правовий режим виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України.

1. Заходи, визначені частиною другою статті 3 цього Закону, здійснює уповноважений орган в особі командира корабля (катера) на підставі рішень уповноважених органів державної влади, до компетенції яких віднесені питання запобігання порушенням митного, фіскального (податкового), імміграційного (міграційного), санітарного законодавства.

2. Уповноважений орган для здійснення заходів, визначених частиною другою статті 3 цього Закону, може залучати уповноважені органи державної влади, до компетенції яких віднесені питання запобігання порушенням митного, фіскального (податкового), імміграційного (міграційного), санітарного законодавства.

1. Військовослужбовці, працівники уповноваженого органу застосовують та використовують фізичну силу, спеціальні засоби, зброю та бойову техніку у випадках та порядку, визначених законом.

2. У разі арешту або затримання судна уповноважені органи державної влади України негайно повідомляють державу прапора про вжиті заходи і застосовані санкції.

3. Відключення автоматичної ідентифікаційної системи судном, крім військових кораблів та інших державних суден, які використовуються з некомерційною метою, є підставою для зупинення та огляду судна або переслідування його по гарячих слідах у порядку, визначеному статтею 3 цього Закону.

1. Дослідження археологічних та історичних об’єктів культурної спадщини у прилеглій зоні проводяться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Під час безпосереднього залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також для усунення реальної загрози життю і безпеці особи, інтересам суспільства і держави під час виконання службових завдань в районі проведення антитерористичної операції військовослужбовці, підрозділи, кораблі та катери уповноваженого органу мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку у випадках та порядку, передбачених законодавством України для з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України.