1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Постанова


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 6 січня 1999 р. N 26
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 1733 від 27.12.2001 )
Про затвердження Порядку визначення вугледобувних підприємств, яким надається державна підтримка, та механізм її надання
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 184 від 16.02.99 N 1239 від 13.07.99 N 782 від 12.05.2000 N 208 від 03.03.2001 )
Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Затвердити Порядок визначення вугледобувних підприємств, яким надається державна підтримка, та механізм її надання, що додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. N 280 "Про хід структурної перебудови вугільної промисловості" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 14, с. 20) у частині затвердження Порядку визначення вугледобувних підприємств, яким надається державна підтримка, та механізм її надання, а також постанову Кабінету Міністрів України від 23 січня 1998 р. N 72 "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. N 280" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 4, ст. 135).
Прем'єр-міністр України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
Інд. 37
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 6 січня 1999 р. N 26
ПОРЯДОК
визначення вугледобувних підприємств, яким надається державна підтримка, та механізм її надання
1. До вугледобувних підприємств (далі - підприємства), що потребують державної підтримки, належать підприємства, обсяг товарної вугільної продукції яких у цінах, що складаються на ринку вугілля в розрахунковому періоді, не покриває планової собівартості цієї продукції та необхідних витрат на капітальні вкладення (технічне переозброєння, реконструкція та розширення діючих підприємств, підтримання їх виробничих потужностей, придбання гірничошахтного обладнання) і на утримання об'єктів соціальної сфери.
2. Для розрахунку необхідних обсягів державної підтримки підприємства використовують ціни, які визначаються Мінвуглепромом на основі результатів моніторингу внутрішнього ринку вугілля.
3. Планова собівартість товарної вугільної продукції та необхідні витрати, що покриваються за рахунок прибутку, визначаються Мінвуглепромом за наданими державними холдинговими компаніями, виробничими об'єднаннями та шахтами матеріалами, в розрізі елементів та напрямів, із застосуванням галузевих нормативів (затверджених виробничих потужностей, нормативів навантаження на очисні та підготовчі вибої, норм трудових витрат, матеріальних і енергетичних ресурсів тощо) та з урахуванням вжиття організаційно-технічних заходів для підвищення продуктивності праці, зниження витрат на виробництво.
4. Планова собівартість товарної вугільної продукції та необхідні витрати, що покриваються за рахунок прибутку, визначаються по кожному підприємству виходячи з установленого Мінвуглепромом завдання на виробництво товарної вугільної продукції, виконання якого повинно забезпечувати одержання максимального прибутку (мінімальних збитків).
5. За економічними та виробничими показниками діючі підприємства, на яких проводяться роботи з видобування вугілля, поділяються на такі групи:
перша - рентабельні, обсяг товарної вугільної продукції яких у цінах реалізації покриває планову собівартість виробництва товарної вугільної продукції та необхідні витрати, що здійснюються за рахунок прибутку;
друга - рентабельні, обсяг товарної вугільної продукції яких у цінах реалізації покриває планову собівартість виробництва товарної вугільної продукції, а також частково витрати, що здійснюються за рахунок прибутку;
третя - збиткові, обсяг товарної вугільної продукції яких у цінах реалізації не покриває розрахункової собівартості виробництва товарної вугільної продукції, але підприємства мають можливість за рахунок одержаної державної підтримки здійснити заходи щодо зменшення витрат з виробництва товарної вугільної продукції та перейти до групи рентабельних шахт;
четверта - збиткові, що не мають перспективи подальшого функціонування та підлягають ліквідації згідно із затвердженою програмою реструктуризації вугільної галузі.
6. Підприємства першої групи не мають права на одержання державної підтримки і проводять свою виробничу діяльність із залученням коштів комерційних банків та інвесторів.
Підприємства другої групи мають право на одержання державної підтримки тільки на капітальні вкладення та на покриття збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери.
Підприємства третьої групи мають право на одержання державної підтримки за такими напрямками:
на покриття собівартості виробництва товарної вугільної продукції - пропорційно фактичному обсягу відвантаженої вугільної продукції у грошовому виразі, в розрахунку на 1 гривню вартості відвантаженої продукції. Розрахунки виконуються Мінвуглепромом згідно з оперативними даними підприємств з щомісячним коригуванням наданих обсягів державної підтримки на обсяги реалізації, підтверджених встановленою державною статистичною звітністю (форма 1-п);
на капітальні вкладення;
на покриття збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери.
( Дію абзацу сьомого пункту 6 зупинено до кінця 2001 року згідно з Постановою КМ N 208 від 03.03.2001 )
( Дію абзацу сьомого пункту 6 зупинено до кінця 2000 року згідно з Постановою КМ N 782 від 12.05.2000 )
Підприємства четвертої групи одержують державну підтримку тільки на покриття витрат, пов'язаних з підготовкою підприємств до їх передачі на ліквідацію, згідно з затвердженими Мінвуглепромом обсягами, а саме:
( Дію абзацу восьмого пункту 6 зупинено до кінця 2001 року згідно з Постановою КМ N 208 від 03.03.2001 )
( Дію абзацу восьмого пункту 6 зупинено до кінця 2000 року згідно з Постановою КМ N 782 від 12.05.2000 )

................
Перейти до повного тексту