1. Схвалити Концепцію Комплексної програми протизсувних заходів, що додається.

2. Мінекоресурсів, МНС, Мінпромполітики, Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінфіну, Мінтрансу, Мін'юсту, Державному комітету будівництва та архітектури, Держводгоспу, Держкомзему, Національній академії наук, НАК "Надра України" до 30 грудня 2002 р. розробити проект Комплексної програми протизсувних заходів та подати його на розгляд Кабінету Міністрів України.

Ця Концепція розроблена з метою визначення основних засад Комплексної програми протизсувних заходів.

Зсуви як небезпечний геологічний процес досить поширені на території України, їх кількість сягає 20000 і постійно збільшується. Найчастіше зсуви відбуваються на узбережжі Чорного та Азовського морів, на берегах Дніпра, в Закарпатській, Івано-Франківській, Одеській, Полтавській, Чернівецькій та деяких інших областях.

Активізація зсувів завдає значних соціально-економічних та екологічних збитків. За останні роки від зсувів постраждали гірські райони Закарпатської області, будівлі в мм. Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Чернівцях, Луганську. Зсуви поширені майже в 200 містах та селищах міського типу, що постійно створює загрозу виникнення надзвичайних ситуацій та небезпеки для здоров'я і життя людей.

Зважаючи на зростання інтенсивності зсувів в останні роки, їх руйнівну дію та недостатню ефективність протизсувних заходів, виникла потреба в розробленні Комплексної програми протисувних заходів (далі - Комплексна програма). В ній повинні передбачатися шляхи підвищення ефективності протизсувних заходів, які враховують сучасний стан економіки України та подальший її розвиток на ринкових засадах, поширення, умови утворення та головні чинники активізації зсувів, вітчизняний та світовий досвід інженерного захисту територій промислових та житлових об'єктів від шкідливої дії цих процесів.

Існуюча система протизсувних заходів має такі недоліки:

виникнення значної кількості недобудованих протизсувних об'єктів;

відсутність системи планування та здійснення профілактичних заходів з попередження зсувів у сільській місцевості;

недосконалість системи контролю за станом та ефективністю дії протизсувних споруд у містах і селищах міського типу;

недостатнє врахування під час виконання проектно-вишукувальних робіт можливого негативного впливу споруд, що проектуються, на інженерно-геологічний стан суміжних територій;

недостатнє додаткове інженерно-геологічне вивчення зсувонебезпечних територій з метою уточнення їх просторових меж, головних чинників активізації зсувів, визначення заходів їх інженерно-геологічної реабілітації та посилення стійкості, а також розвитку системи моніторингу;

недотримання встановлених норм і правил під час провадження господарської діяльності на зсувонебезпечних територіях або їх освоєння;

відсутність у більшості зсувонебезпечних регіонів спеціалізованих підрозділів з інженерного захисту територій, промислових та житлових об'єктів і споруд від зсувів;

недостатнє інформування про небезпеку зсувів, протизсувні заходи, незадовільне роз'яснення правил і порядку провадження господарської діяльності на зсувонебезпечних територіях.

Значне поширення зсувів на території України визначається її геологічною будовою та геоморфологічними умовами.

Головними природними чинниками зазначених процесів є:

метеорологічні (атмосферні опади, температура тощо);

гідрологічні (рівні та витрати води в поверхневих водотоках, рівні води і хвильовий режим морів, озер, інших водойм, ерозійна та абразивна дія поверхневих вод);

гідрогеологічні (рівні, хімічний склад, властивості підземних вод, умови їх живлення, дренажу);

сейсмічні (землетруси) та інші.

Вплив природних чинників на активізацію зсувів можна суттєво зменшити шляхом застосування пасивних та активних засобів інженерного захисту, а саме: зниження ерозійної та абразивної дії вод, перепланування поверхні та дренування схилів, закріплення схилів рослинністю, технічної меліорації ґрунтів, регулювання поверхневого стоку на схилах, механічного втримання зсувів підпірними стінками, палями та іншими інженерними спорудами.

Вплив господарської діяльності на розвиток зсувів може бути безпосереднім або опосередкованим. Безпосередній вплив пов'язаний з додатковим навантаженням та підрізкою схилів під час будівельних робіт, обводненням зсувонебезпечних територій (внаслідок надмірного зрошення, підпору рівнів ґрунтових вод водосховищами та іншими водоймами, витоку води з водних споруд та комунікацій), динамічним впливом на схили тощо. Опосередкований вплив - це зниження природної дренованості зсувонебезпечних територій (внаслідок замулення поверхневих водотоків, змін рельєфу шляхом засипання ярів і балок), збільшення інфільтрації атмосферних опадів шляхом здійснення заходів із снігозатримання та розорювання зсувонебезпечних схилів, вирубування лісів, знищення природних пляжів тощо.

Вплив господарської діяльності можна зменшити шляхом її регулювання на зсувонебезпечних територіях, відповідної інженерної підготовки територій до господарського освоєння, періодичного очищення русел водотоків від мулу, дренування перезволожених та підтоплених земель, регулювання поверхневого стоку на забудованих територіях, механічного втримання схилів, що підрізаються або додатково навантажуються, тощо.