Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання, що додається.

2. Установити, що проведення державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання, розпочатого до набрання чинності цією постановою, завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

1. Цей Порядок визначає механізм проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами (далі - органи Держаудитслужби) державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання.

2. Дія цього Порядку не поширюється на бюджетні установи.

Державний фінансовий аудит діяльності суб’єкта господарювання за період, протягом якого проводився державний фінансовий аудит окремих господарських операцій, що здійснюються суб’єктами господарювання державного сектору економіки, та за результатами якого складено аудиторський звіт, не проводиться за ініціативою органу державного фінансового контролю.

3. Державний фінансовий аудит діяльності суб’єктів господарювання (далі - аудит) - це вид державного фінансового аудиту, що полягає у перевірці та аналізі стану справ щодо законного та ефективного використання державних та/або комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, стану внутрішнього контролю у суб’єктів господарювання.

4. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

1) аудиторські докази - матеріали (документи, інформація, відомості, результати опитування, анкетування, інтерв’ювання тощо), отримані в процесі аудиту, які підтверджують аудиторські висновки та судження;

2) аудиторські процедури - комплекс дій державного аудитора, що спрямовані на отримання аудиторських доказів під час аудиту;

3) гіпотези аудиту - професійне судження державного аудитора щодо причин виникнення та наявності проблем, упущень і недоліків, порушень, ризиків, які негативно впливають (можуть вплинути) на законність та ефективність провадження фінансово-господарської діяльності суб’єктом господарювання;

4) державний аудитор - посадова особа органу Держаудитслужби, яка наділена повноваженнями з проведення аудиту та користується правами, визначеними статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні";

5) збір інформації - отримання від учасника аудиту необхідних матеріалів (інформації), зокрема шляхом проведення в установленому порядку зустрічної звірки;

6) керівник аудиту - посадова особа органу Держаудитслужби, яка визначається із складу групи державних аудиторів та здійснює керівництво цією групою;

7) об’єкт аудиту - суб’єкт господарювання державної і комунальної власності, підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов’язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об’єднання таких підприємств;

8) учасник аудиту - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми і форми власності та суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа, які мали (мають) безпосередні правовідносини з об’єктом аудиту та/або були задіяні для виконання договірних відносин з об’єктом аудиту.

5. Основними завданнями аудиту є:

1) проведення аналізу та перевірки:

дотримання об’єктом аудиту під час провадження фінансово-господарської діяльності вимог законодавства, виданих ним актів і рішень та актів і рішень його органу управління;

ефективності фінансово-господарської діяльності об’єкта аудиту, яка визначається як співвідношення отриманих результатів до запланованих з урахуванням використаних для їх досягнення ресурсів;

законного (цільового) та ефективного використання активів об’єкта аудиту та стану їх збереження;

правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності;

інвестиційної діяльності об’єкта аудиту;

стану внутрішнього контролю;

виконання функцій з управління об’єктами державної власності;

2) розроблення пропозицій та рекомендацій щодо усунення виявлених під час проведення аудиту недоліків і порушень та запобігання їм надалі (далі - пропозиції та рекомендації).

6. Процес аудиту складається з таких етапів:

1) планування та організація аудиту (попереднє вивчення об’єкта аудиту, складення та затвердження робочого плану та програми аудиту).

Робочий план та програму аудиту складає керівник аудиту та подає на затвердження керівникові органу Держаудитслужби або одному з його заступників. Керівник аудиту подає для ознайомлення програму аудиту об’єкту аудиту одним із способів, визначених у пункті 16 цього Порядку;

2) проведення аудиторських процедур, формування і оформлення аудиторських доказів, підготовка аудиторських висновків, пропозицій та рекомендацій;

3) звітування за результатами аудиту шляхом оформлення та узгодження проекту звіту про результати аудиту (далі - звіт), підписання протоколу узгодження звіту про результати державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання (далі - протокол узгодження), формування, підписання та подання звіту об’єкту аудиту;

4) моніторинг виконання поданих за результатами аудиту пропозицій та рекомендацій та результатів їх впровадження.

Документування проведення аудиту здійснюється в паперовій формі.

8. Під час проведення аудиту з метою дослідження гіпотез аудиту та отримання аудиторських доказів може здійснюватися збір інформації за письмовим запитом органу Держаудитслужби та/або державними аудиторами за місцезнаходженням учасника аудиту.

Результати збору інформації за місцезнаходженням учасника аудиту можуть відображатися в довідці, яку підписує державний аудитор та керівник учасника аудиту.

9. Аудит проводиться згідно із затвердженим у встановленому порядку планом проведення заходів державного фінансового контролю, що розміщується на офіційному веб-сайті Держаудитслужби.

10. Для проведення аудиту та/або збору інформації за місцезнаходженням об’єкта аудиту та/або учасника аудиту на кожного державного аудитора оформляється у двох примірниках направлення за встановленими Мінфіном зразками, яке підписує керівник органу Держаудитслужби (далі - направлення).

11. Державні аудитори надають керівникові об’єкта аудиту або учаснику аудиту чи його заступникові направлення в день виходу на проведення аудиту або збір інформації за їх місцезнаходженням.

12. Загальний строк проведення першого та другого етапу процесу аудиту становить не більш як 90 робочих днів.

13. Строк проведення першого та другого етапу процесу аудиту в межах загальновизначеного строку може бути продовжено за рішенням керівника органу Держаудитслужби або заступника з одночасним внесенням у разі потреби в установленому порядку відповідних змін до плану проведення заходів державного фінансового контролю.

У разі продовження строку проведення аудиту державні аудитори зобов’язані пред’явити керівникові об’єкта аудиту чи його заступникові направлення з відміткою про продовження строку його дії.