Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Президент Французької Республіки,

бажаючи врегулювати консульські відносини між двома державами і таким чином сприяти дальшому розвиткові їх відносин у дусі традиційної дружби між двома народами,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою призначити своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Андрія Андрійовича Громико, Міністра закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік,

Президент Французької Республіки - пана Моріса Кув де Мюрвіля, Міністра закордонних справ Франції,

які після обміну своїми повноваженнями, визнаними в належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

В цій Конвенції:

1. Термін "консульство" означає генеральне консульство, консульство або віце-консульство.

2. Термін "глава консульства" означає консульську службову особу, яка є керівником консульства.

3. Термін "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій; у визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажисти).

4. Термін "співробітник консульства" означає особу, яка виконує в консульстві адміністративні або технічні функції.

5. Термін "працівник обслуговуючого персоналу" означає особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню приміщень консульства.

6. Термін "член персоналу консульства" означає консульську службову особу, співробітника консульства і працівника обслуговуючого персоналу.

7. Термін "приватний працівник" означає особу, яка перебуває виключно на приватній службі у члена персоналу консульства.

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства, його клас і округ визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

До призначення глави консульства репрезентована держава запитує дипломатичним шляхом згоду держави перебування на таке призначення.

1. Дипломатичне представництво держави, що призначила главу консульства, подає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент, в якому зазначаються прізвище та ім'я глави консульства, його ранг, консульський округ і місцезнаходження консульства.

2. Глава консульства може приступити до виконання своїх функцій після визнання його як такого державою перебування. Таке визнання має місце в формі екзекватури.

3. Після визнання власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

1. Коли глава консульства через якусь причину не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства тимчасово вакантна, репрезентована держава може уповноважити для тимчасового керівництва консульством консульську службову особу даного чи іншого консульства або члена дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва; прізвище такої особи перед тим повідомляється Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, користуватиметься правами, привілеями та імунітетами глави консульства, передбаченими цією Конвенцією.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не порушує привілеїв та імунітетів, які надано йому в силу його дипломатичного статусу.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Держава перебування може повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що член персоналу консульства є неприйнятним.

Після одержання такого повідомлення репрезентована держава припиняє діяльність цього члена персоналу консульства.

Якщо репрезентована держава відмовиться виконати або не виконає протягом розумного строку це зобов'язання, держава перебування може відмовитися визнавати дану особу членом персоналу консульства.

Репрезентована держава повідомляє державу перебування дипломатичним шляхом:

1) про призначення і про прибуття членів персоналу консульства, зміни їх статусу, про припинення їх діяльності, а також про прибуття і від'їзд членів їх сімей, що проживають разом з ними;

2) про найом і звільнення приватних працівників.

1. Репрезентована держава може відповідно до умов і в формі, передбаченій законодавством держави перебування, набувати у власність, володіти або орендувати земельні ділянки, будівлі та підсобні приміщення, необхідні для розміщення консульства, а також для жилих приміщень членів персоналу консульства, якщо вони є громадянами репресованої держави.

2. Держава перебування в разі необхідності подає допомогу репрезентованій державі в набутті, будівництві або оренді земельних ділянок, будівель чи частин будівель для цілей, зазначених у попередньому параграфі.

3. Ніщо в положеннях цієї статті не звільняє репрезентовану державу від необхідності додержувати законів і правил по будівництву та міському плануванню, застосовуваних у районі, де знаходиться відповідна земельна ділянка, будівлі чи бастини будівель.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і працівники обслуговуючого персоналу не підлягають юрисдикції держави перебування в тому, що стосується їх службової діяльності.

2. В разі, якщо консульська службова особа, будучи не при виконанні своїх службових функцій, вчинить на території держави перебування дію, карану за законодавством цієї держави, репрезентована держава негайно повідомляється про це дипломатичним шляхом.

3. Консульська службова особа не підлягає ні арештові, ні позбавленню волі в будь-якій іншій формі, інакше як за пред'явленим їй судовими властями обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, що тягне відповідно до законодавства держави перебування позбавлення волі строком не менше п'яти років, або на підставі вироку суду, що набрав сили.

1. Члени персоналу консульства на просьбу судових або адміністративних властей держави перебування можуть давати показання як свідки в цивільних і кримінальних справах. Проте застосування будь-яких примусових заходів до консульської службової особи є недопустимим.

2. Судові та адміністративні власті держави перебування, які звернулися до консульської службової особи з просьбою дати свідчення, вживають всіх розумних заходів для того, щоб не створювати перешкод у роботі консульства, і, якщо це можливо, організують одержання усних чи письмових свідчень в консульстві або в резиденції консульської службової особи.

3. Консульська службова особа, викликана як свідок, може дати показання без принесення присяги.

4. Члени персоналу консульства і члени їх сімей можуть відмовитися дати свідчення про обставини, які торкаються службової діяльності членів персоналу консульства.

1. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету членів персоналу консульства і членів їх сімей. Відмова в усіх випадках має бути певно вираженою і про неї повідомляється державою перебування в письмовій формі дипломатичним шляхом.

2. Відмова від імунітету від юрисдикції в цивільних чи адміністративних справах не означає відмови від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окрема відмова.

Державний прапор репрезентованої держави може вивішуватися на будинку консульства, резиденції глави консульства і на його засобах пересування, використовуваних ним при виконанні службових функцій.

На будинку консульства може бути укріплено щит з державним гербом репрезентованої держави і назвою консульства мовою репрезентованої держави та мовою держави перебування.

1. Члени персоналу консульства, які є громадянами репрезентованої держави, звільняються від сплати всіх податків і зборів щодо доходів, платні, заробітної плати чи утримання, одержуваних ними від репрезентованої держави за виконання службових функцій.

Консульські службові особи і співробітники консульства та члени їх сімей, що проживають разом з ними, оскільки вони є громадянами репрезентованої держави, звільняються від сплати всіх інших податків та аналогічних зборів усякого виду: державних, районних і місцевих, включаючи, незважаючи на положення пункту 2 "d" цієї статті, податки, збори і пошлини на належне їм рухоме майно, використовуване для службових цілей або особистих потреб.

Ці положення застосовуються при умові, що заінтересована особа є постійною службовою особою репрезентованої держави, не займається в державі перебування приватною діяльністю з метою одержання прибутку, не є громадянином цієї держави і не проживає в ній постійно.

2. Передбачене в пункті 1 цієї статті звільнення не застосовується щодо:

a) непрямих податків, які звичайно включаються в ціну товарів або послуг;

b) податків на набуття, власність, володіння чи розпорядження приватним нерухомим майном, яке знаходиться в державі перебування, за винятками, передбаченими в статті 16;

c) податків на доходи, одержувані від інших джерел в державі перебування, включаючи доходи у зв'язку з збільшенням активів:

d) податків і зборів на операції або документи, що оформляють чи стосуються операцій, включаючи державні пошлини (гербові збори) всіх видів, які накладаються або справляються у зв'язку з такими операціями, з винятками, передбаченими в статті 16;

е) податків на передачу майна в державі перебування, включаючи дарування та успадкування, за винятком випадків, передбачених у статті 18;

f) оплати конкретних видів обслуговування.

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від державних, районних і місцевих податків чи інших таких податків та зборів усякого виду на:

a) земельну ділянку, будівлі чи частини будівель, використовувані виключно для консульських цілей, включаючи жилі приміщення консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо зазначене майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави або якоїсь фізичної чи юридичної особи, діючої від імені цієї держави;

b) операції або документи, що стосуються набуття зазначеного в підпункті "a" нерухомого майна;

c) належне їй рухоме майно, використовуване для консульських цілей.

2. Положення підпункту "a" пункту 1 цієї статті не стосуються оплати конкретних видів обслуговування.

3. Податкові винятки, передбачені пунктом 1 цієї статті, не поширюються на ті збори, пошлини і податки, які накладаються на осіб, що уклали договір з репрезентованою державою або особою, діючою від її імені.

1. Держава перебування відповідно до чинних у ній законів та правил дозволяє ввіз і звільняє від усякого мита, податків і зв'язаних з цим зборів, за винятком зборів за зберігання, перевезення і подібного роду послуги:

a) предмети, включаючи автомобілі, призначені для службового користування консульства:

b) предмети, призначені для особистого користування консульської службової особи або членів її сім'ї, що проживають разом з нею.

2. Співробітникам консульства надаються звільнення, передбачені в пункті 1 "b" цієї статті щодо предметів першого обзаведення.

3. Пільги, передбачені пунктом 1 "b" і пунктом 2 цієї статті, не поширюються на громадян держави перебування та осіб, що постійно проживають у цій державі.

В разі смерті члена персоналу консульства або члена його сім'ї, що проживав разом з ним, належне до складу спадщини рухоме майно, яке залишилося в державі перебування, звільняється від будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду, коли померлий не був громадянином держави перебування і не проживав у ній постійно і коли зазначене майно знаходилось у державі перебування виключно в зв'язку з перебуванням у цій державі померлого як члена персоналу консульства або члена його сім'ї.

Держава перебування дозволяє вивіз рухомого майна померлого, за винятком забороненого до вивозу майна, набутого в цій державі.

1. Консульство має право зноситися з своїм урядом, з дипломатичним представництвом і консульствами репрезентованої держави в державі перебування, а також з іншими дипломатичними представництвами і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, дипломатичними кур'єрами та офіційно опечатаними валізами, шифром і кодом. При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва репрезентованої держави.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та офіційно опечатані валізи, які мають видимі зовнішні знаки, що вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю чи затриманню з боку властей держави перебування.

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд до яких забороняється або обмежується з міркувань державної безпеки, членові персоналу консульства має дозволятися вільно пересуватись у межах консульського округу для виконання ним своїх службових функцій.

Будівлі чи частини будівель, використовувані виключно для цілей консульства, а також земельна ділянка, що обслуговує ці будівлі чи частини будівель, і резиденція глави консульства недоторканні. Власті держави перебування не можуть вступати в будівлі, частини будівель використовувані виключно для цілей консульства, або на земельну ділянку, що обслуговує ці будівлі чи частини будівель, і в резиденцію глави консульства без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульських архівах.