Стаття 1. Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Стаття 2. Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого і регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

Стаття 3. Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.

Стаття 4. Надзвичайний стан може бути введено за умов:

1) стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення;

2) масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

3) блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування;

4) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

5) посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;

6) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

Стаття 5. Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

Надзвичайний стан на території Республіки Крим вводиться з негайним повідомленням Верховної Ради Республіки Крим.

Стаття 6. До введення надзвичайного стану за умов, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5, 6 статті 4 цього Закону, Президент України або Голова Верховної Ради України зобов'язаний звернутись через засоби масової інформації або в інший можливий спосіб до груп осіб, організацій, установ, які є ініціаторами чи учасниками дій, котрі є умовою для запровадження надзвичайного стану, з вимогою припинити свої протиправні дії протягом встановленого у зверненні строку і попередженням про можливість введення надзвичайного стану.

Стаття 7. За умов, що вимагають невідкладних заходів для врятування населення або недопущення загибелі людей, надзвичайний стан може бути введено негайно і без попередження.

Стаття 8. В постанові Верховної Ради України або Указі Президента України про введення надзвичайного стану повинні бути вказані:

1) обставини, що стали причиною для введення надзвичайного стану відповідно до статей 3, 4 Закону;

2) обгрунтування необхідності введення надзвичайного стану відповідно до статті 4 Закону;

3) перелік конституційних норм, дія яких тимчасово зупиняється, перелік і межі надзвичайних заходів, а також вичерпний перелік тимчасових обмежень прав і свобод громадян;

4) державні органи, що здійснюють заходи надзвичайного стану, і межі їх надзвичайних повноважень;

5) межі території, на якій вводиться надзвичайний стан;

6) час, з якого вводиться надзвичайний стан, і його тривалість відповідно до статті 11 Закону.

Рішення про введення надзвичайного стану доводиться органом, що запроваджує надзвичайний стан, до відома населення через засоби масової інформації не пізніш як за 6 годин до його введення, за винятком випадків, передбачених статтею 7 Закону.

Стаття 9. В разі введення надзвичайного стану Указом Президента України Президент України не пізніше трьох годин з часу підписання зобов'язаний передати Указ про введення надзвичайного стану Верховній Раді України, а Верховна Рада України зобов'язана розглянути переданий їй Указ протягом не більше 24 годин.

В період між сесіями Верховна Рада розглядає Указ про введення надзвичайного стану не пізніше 72 годин з моменту його прийняття.

При оголошенні через засоби масової інформації Указу Президента України про введення надзвичайного стану народні депутати України зобов'язані прибути на засідання Верховної Ради України без спеціального виклику і в найкоротший строк. Органи державної влади зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів на засідання Верховної Ради України.

Стаття 10. Указ Президента України про введення надзвичайного стану втрачає силу, якщо Верховна Рада України не затвердила його в передбачені статтею 9 Закону строки, про що населення відповідної території сповіщається Верховною Радою через засоби масової інформації чи іншим способом.

Стаття 11. Надзвичайний стан на всій території України може бути введено на строк не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих місцевостях.

Якщо Верховна Рада України не продовжила строк дії надзвичайного стану, то після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, дія Указу чи постанови про введення надзвичайного стану припиняється.

Верховна Рада України може продовжити дію надзвичайного стану не більш як на 30 діб.

Стаття 12. При введенні надзвичайного стану на всій території України Верховна Рада України продовжує свою сесію протягом всього строку дії надзвичайного стану.

При введенні надзвичайного стану в окремих місцевостях України Верховна Рада України вправі перервати свою позачергову сесію, скликану для вирішення конкретного питання.

Дія частин першої і другої цієї статті поширюється також на порядок роботи Верховної Ради Республіки Крим, якщо на всій або частині території Республіки Крим введено надзвичайний стан.

Стаття 13. Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, передбачених цим Законом, відступаючи від своїх зобов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження.

Стаття 14. У період дії надзвичайного стану не можуть бути розпущені Верховна Рада України та Верховна Рада Республіки Крим, зупинена їх та Президента України діяльність. Якщо надзвичайний стан оголошено в міжсесійний період Верховної Ради України або Верховної Ради Республіки Крим, їх сесія відновлюється без додаткового оголошення.

Стаття 15. В умовах надзвичайного стану продовжують свою діяльність Конституційний Суд України, суди, органи прокуратури України.

Стаття 16. Верховна Рада і Президент України можуть зупинити на час дії надзвичайного стану будь-яке рішення органів місцевої державної адміністрації та місцевого і регіонального самоврядування, що діють на території, де введено надзвичайний стан.

Стаття 17. В умовах надзвичайного стану органи, що здійснюють управління на відповідній території, можуть наділятися надзвичайними повноваженнями для проведення заходів, необхідних для якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення конституційного правопорядку і законності, а також ліквідації загрози безпеці громадян.

Стаття 18. Органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування території, на якій введено надзвичайний стан, можуть бути поставлені в пряму підпорядкованість Президенту України.

Стаття 19. У разі неналежного здійснення своїх функцій органами державної виконавчої влади або виконавчими органами місцевого самоврядування території, де запроваджено надзвичайний стан, можуть бути утворені тимчасові надзвичайні органи Верховною Радою або Президентом України. При цьому діяльність органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування зупиняється.

Тимчасові надзвичайні органи здійснюють функції органів державної виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, застосовують заходи, передбачені постановою Верховної Ради України або Указом Президента України про введення надзвичайного стану відповідно до статей 22-24 Закону, і несуть відповідальність за нормалізацію обстановки і додержання законності на території, де введено надзвичайний стан.

Стаття 20. У виняткових випадках для координації дій по забезпеченню режиму надзвичайного стану при його введенні з підстав, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5, 6 статті 4 цього Закону, постановою Верховної Ради України або Указом Президента України командуючому Національною гвардією України може бути доручено спільно з Міністром внутрішніх справ та Головою Служби безпеки України створити оперативний штаб на чолі з комендантом території, який є відповідальним за підтримання правопорядку і забезпечення безпеки громадян на ввіреній йому території.

Стаття 21. Органи, зазначені в статтях 17, 19 цього Закону, мають право видавати обов'язкові до виконання на відповідній території накази і розпорядження з питань забезпечення режиму надзвичайного стану.

Стаття 22. Постановою Верховної Ради України чи Указом Президента України про введення надзвичайного стану встановлюється перелік і межі надзвичайних заходів, що застосовуються в умовах надзвичайного стану.

Додаткові заходи можуть запроваджуватись або затверджуватись окремою постановою Верховної Ради України.

На період надзвичайного стану можуть запроваджуватись такі заходи:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

4) заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;

5) заборона страйків.

Стаття 23. У разі введення надзвичайного стану з підстав, зазначених у пунктах 2, 3, 4, 5, 6 статті 4 цього Закону, додатково може бути вжито таких заходів:

1) запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);

2) зупинення після відповідного попередження діяльності політичних партій, громадських організацій, масових рухів і самодіяльних об'єднань громадян, якщо ця діяльність перешкоджає нормалізації обстановки;

3) перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках - проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;

4) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, спиртних напоїв;